Постанова

від 02.11.2011 по справі 5020-1209/2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5020-1209/2011

 < Список > 

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 листопада 2011 року Справа № 5020-1209/2011

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Плута В.М.,

суддів                                                                      Борисової Ю.В.,

                                                                                          Гонтаря В.І.,

за участю представників сторін:

прокурора: Шульга Антон Миколайович, посвідчення №  574 від 18.11.08;

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

розглянувши  апеляційну скаргу Свято-Микольської общини Української православної церкви на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Янюк О.С.) від 03.10.2011 у справі № 5020-1209/2011

за позовом           прокурора Нахімовського району міста Севастополя  

комунальне підприємство "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради  

до Свято-Микольська община Української правосланої церкви  

про стягнення 8727,83 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 03.10.2011 у справі № 5020-1209/2011 позов задоволено.

Стягнуто зі Свято-Микольської  общини Української  Православної Церкви на користь комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради 7384,06 грн. основного боргу, 242,19 грн. пені, 822,62 грн. інфляційних втрат та 3 % річних в розмірі 278,96 грн., державне мито в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Суд встановив наявність між сторонами договірних відносин та факт невиконання відповідачем свого договірного обов'язку в частині оплати отриманої теплової енергії, у зв'язку з чим застосував положення статей 509, 530, 629 Цивільного кодексу України та стягнув суму боргу у примусовому порядку на користь позивача.

Похідні вимоги у вигляді пені, суми інфляційних втрат та процентів річних  задоволені на підставі умов договору та статті 625 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач зазначає, що він не повинен сплачувати заявлені позивачем до стягнення суми боргу, оскільки Свято-Микольська община Української православної церкви не являється орендарем відповідних приміщень, так як договір оренди, який укладався із Фондом комунального майна припинив свою дію у зв'язку з закінченням строку, на який він укладався. Заявник апеляційної скарги пояснює, що акт прийому-передачі приміщення, яке орендувалось відповідачем, він не зміг надати позивачу з об'єктивних обставин, оскільки він не мав фізичного доступу до об'єкту нерухомості. За таких обставин відповідач вважає, що він повинен бути звільнений від відповідальності на підставі статті 614 Цивільного кодексу України.

Прокурор у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення господарського суду міста Севастополя законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.

Сторони у судове засідання не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін за наявними документами в матеріалах справи.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Свято-Микольської общини Української православної церкви не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, передбачених законом. Згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор має право звертатися до господарського суду в інтересах держави. Рішенням Конституційного Суду України № З-рп/99 від 08.04.1999 про офіційне тлумачення статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, у чому саме полягає порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтує в позовній заяві необхідність їх захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У пункті 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України пі і поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", визначеним в частині другій статті 2 ГПК України, слід розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про теплопостачання" одними із основних принципів, на яких базується державна політика в енергетиці, є державне управління і регулювання відносин у сфері теплопостачання, формування цінової та тарифної політики, взаємної відповідальності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання за якісне постачання теплової енергії та своєчасну її оплату, додержання стандартів, правил і норм усіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання.

Севастопольська міська державна адміністрація відповідно статті 9, 12 Закону України “Про теплопостачання”, статей 1, 17, 20 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” здійснює державне управління у сфері теплопостачання на території м. Севастополя на засадах забезпечення надійності теплопостачання як одного з необхідних елементів безпеки людини, створення механізмів функціонування ефективного ринку теплової енергії, погоджує діяльність у даній сфері з органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання, забезпечує виконання державних і регіональних програм соціально-економічного розвитку, організовує обслуговування населення підприємствами житлово-комунального господарства в тому числі щодо забезпеченням споживачів міста тепловою енергією.

Севастопольська міська Рада відповідно до статті 5 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні" входить в систему органів місцевого самоврядування України і відповідно до статті 13 Закону України "Про теплопостачання" затверджує місцеві програми розвитку у сфері теплопостачання, бере участь у розробці та впровадженні державних та регіональних програм у цій сфері, здійснює контроль за забезпеченням споживачів тепловою енергією відповідно до нормативних вимог, сприяє розвитку систем теплопостачання на відповідній території, встановлює для відповідної територіальної громади, тарифи на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності.

З    метою    забезпечення    інтересів    держави    щодо    організації    забезпечення теплопостачання споживачів міста Севастополя його надійності як одного з необхідних елементів безпеки людини, вирішення питань єдиної технічної і тарифної політики та реалізації програм соціально-економічного розвитку у даній сфері Севастопольською міською   Радою   створено комунальне   підприємство   "Севтеплоенерго", основним видом діяльності якого відповідно до п. 2.2 Статуту є виробництво, розподіл і відпуск теплової енергії. Підприємство знаходиться в підпорядкуванні ради та є монополістом з теплопостачання м. Севастополя.

Таким чином, органами уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Севастопольська міська державна адміністрація та Севастопольська міська Рада в особі КП "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради. Засновником комунального підприємства  "Севтеплоенерго" є територіальна громада м. Севастополя в особі Севастопольської міської Ради, яка є органом місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 140 Конституції України органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. У м. Севастополі інтереси територіальної громади представляє Севастопольська міська Рада.

Статтею 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Таким чином, прокурором поданий позов в інтересах особи, яка має відношення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вбачається, що 11.10.2006 між комунальним підприємством „Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради (Продавець) та Свято-Микольською общиною Української Православної Церкви (Покупець) укладений договір купівлі-продажу теплової енергії № 1705 (том 1, а. с. 13 - 15, 83 - 87), предметом якого є постачання теплової енергії Покупцеві.

За умовами Договору Продавець зобов'язується передати Покупцеві теплову енергію до межі балансової і експлуатаційної відповідальності своєчасно і відповідної якості, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити отриману теплову енергію за встановленими тарифами (пункт 1.1. Договору).

Розрахунковим періодом вважається календарний місяць (пункт 4.1. Договору).

Відповідно до пункту 4.7. Договору розрахунки за теплову енергію здійснюються в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим згідно з тарифами, що діяли на день отримання теплової енергії. Рахунок вважається отриманим Покупцем, якщо останній до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, не заявить про неотримання рахунка за розрахунковий місяць.

Позовні вимоги стосуються періоду з листопада 2008 року по червень 2011 року.

За цей період позивачем відповідачу виставлялись рахунки-фактура № 1705 від 25.11.2008 на суму 461,76 грн. (том 1, а. с 38), № 1705 від 25.12.2008 на суму 430,98 грн. (том 1, а. с 36 - 37), № 1705 від 28.01.2009 на суму 447,90 грн. (том 1, а. с 35), № 1705 від 27.02.2009 на суму 663,95 грн. (том 1, а. с 33 - 34), № 1705 від 27.03.2009 в сумі 643,78 грн. (том 1, а. с 32). Відповідач вказані рахунки сплатив лише частково на суму 925,00 грн., у зв'язку з чим за ним залишилася заборгованість в сумі 1723,11 грн.

Також позивачем до сплати виставлялись рахунки-фактура № 1705 від 25.11.2009 на суму 930,76 грн. (том 1, а. с 31), № 1705 від 25.12.2009 на суму 815,98 грн. (том 1, а. с 29 - 30), № 1705 від 28.01.2010 на суму 930,76 грн. (том 1, а. с 28), № 170 від 24.02.2009 на суму 856,30 грн. (том 1, а. с. 27), № 1705 від 25.03.2010 на суму 912,14 грн. (том 1, а. с 26), № 1705 від 27.05.2010 на суму 62,05 грн. (том 1, а. с 25). Вказані рахунки відповідач також сплатив лише частково на суму 1931,10 грн. та за ним залишилася заборгованість у сумі 4300,00 грн.

Крім того позивачем до сплати виставлялись рахунки-фактура № 1705 від на суму 390,32 грн. (том 1, а. с 24), № 1705 від 24.12.2010 на суму 870,71 грн., №1705 від на суму 1861,51 грн  (а.с 20), №1705 від 03.02.2011 на суму 930,76 грн (а.с. 19), № 1705 від 04.03.2011 на суму 930,76 грн. (том 1, а. с 18). Ці рахунки відповідач сплатив на суму 1900,00 грн., заборгованість в сумі 7384,06 грн. не була погашена.

Вказані обставини по суті відповідачем не заперечуються в апеляційній скарзі.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно статті 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача оплатити поставлену йому КП "Севастопольенерго" Севастопольської міської ради теплову енергію відповідно до умов вказаного договору, а також застосування до нього відповідальності, встановленої чинним законодавством та умовами договору за порушення відповідного зобов'язання.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено статтею 175 Господарського кодексу України.

Відповідно до пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що позивач, виконуючи умови відповідного договору, у спірний період здійснював постачання теплової енергії відповідачу на об'єкт, визначений договором.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту невикористання нерухомого майна. Листування відповідача з Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради про неможливість користування орендованими приміщеннями та його повернення (том 1, а. с 78 - 80) не свідчить про розірвання договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між відповідачем та теплопостачальною організацією.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Зокрема, згідно статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Договір у судовому чи у встановленому законом порядку не розривався, неукладеним не визнавався, а тому є дійсним та підлягає виконанню.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Таким чином, позов в частині вимог про стягнення основної суми боргу задоволений правомірно.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку щодо обґрунтованості вимог в частині стягнення процентів та збитків від інфляції, нарахованих у зв'язку з порушенням такого зобов'язання.

Також апеляційна інстанція погоджується з висновком суду щодо обґрунтованості вимог в частині стягнення пені за порушення строків виконання зобов'язання з оплати поставленої теплової енергії з наступних підстав.

В силу статті 216, частини 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції, до яких віднесені штраф і пеня (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Договором передбачена відповідальність у вигляді пені у разі несвоєчасного внесення платежів за теплову енергію у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу (п. 4.8 договору).

Розмір пені, встановлений сторонами у договорі не перевищує максимальний розмір пені, визначений статтею 343 Господарського кодексу України та статтею 3 Закону України "Про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

За таких обставин, суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявлених вимог в частині стягнення з відповідача пені за порушення відповідного зобов'язання.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду міста Севастополя є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу Свято-Микольської общини Української православної церкви залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 03.10.2011 у справі № 5020-1209/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя                              < Підпис >                    В.М. Плут

Судді                                                            < Підпис >                    Ю.В. Борисова

                                                            < Підпис >                    В.І. Гонтар

 Розсилка:  

1.  Прокурор Нахімовського району міста Севастополя (вул. Робоча, 18, м. Севастополь, 99000)

Комунальне підприємство "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради (вул. Л. Павліченко, 2, м. Севастополь, 99011)

2.  Свято-Микольська община Української правосланої церкви (вул. Богданова, 43, м. Севастополь,99016)