Постанова

від 22.06.2006 по справі 20-8/094

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-8/094

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

 22 червня 2006 року  

Справа № 20-8/094

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Плута В.М.,

суддів                                                                      Горошко Н.П.,

                                                                                          Борисової Ю.В.,

за участю представників сторін:

позивача: Ляпіної Олени Василівни (повноваження перевірені), директор приватного підприємства "Таврида-МРТ";

позивача: Кузьмовича Євгена Івановича (довіреність №  б/н   від 01.02.06);

відповідача: Кулева Дмитра Васильовича (повноваження перевірені), директор відкритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "ЮГ";

відповідача: Степанової Наталії Миколаївни (довіреність №  б/н   від 13.04.06);

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Таврида-МРТ" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя    Ткаченко М.І.) від 10.05.2006 у справі № 20-8/094

за позовом           приватного підприємства "Таврида-МРТ" (вул. Ген. Петрова, 2-24,Севастополь,99011)

до           відкритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "ЮГ" (вул. Луначарського, 9,Севастополь,99011)

про стягнення заборгованості

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 10.05.2006 року у справі № 20-8/094 у позові приватного підприємства „Таврида МРТ” про стягнення з відкритого акціонерного товариства „НВП „Юг” заборгованості у сумі 58472,00 грн. відмовлено.

При прийнятті рішення, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги про стягнення заборгованості заявлено у рамках договору № 53/02-Юг, строк дії якого скінчився 01.09.2002 року. У зв`язку з цим, господарський суд м. Севастополя прийшов до висновку про сплив позовної давності та необхідність залишення позову без задоволення.  

Не погодившись з цим судовим актом, приватне підприємство „Таврида МРТ” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, полягають у тому, що вимоги про стягнення вартості зроблених невідокремлюваних поліпшень заявлені на підставі закону –статті 778 Цивільного кодексу України, а також у тому, що неповне з`ясування усіх обставин справи призвело до невірного обчислення позовної давності та необґрунтованої відмови у задоволенні позову.

Представник відповідача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення господарського суду м. Севастополя законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

21 червня 2006 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 22 червня 2006 року.

Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.06.2006  суддю Прокопанич Г.К. замінено на суддю Щепанську О.А.

Розпорядженням виконуючого обов'язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.06.2006  суддю Щепанську О.А. замінено на суддю Борисову Ю.В.

За клопотанням присутніх у судовому засіданні представників сторін судочинство здійснювалось російською мовою.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга приватного підприємства „Таврида МРТ” підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовою колегією встановлено, що 01.03.2002 року між відкритим акціонерним товариством „Науково-виробниче підприємство „Юг” –„Орендодавець” та приватним підприємством „Таврида МРТ” - „Орендар” був укладений договір № 53/02-Юг оренди нежитлового приміщення.

Відповідно до пункту 1.1, предметом вказаного договору з`явилась частина нежитлового приміщення площею 65 кв.м. розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Луначарського, 9, третій поверх.

Згідно з пунктом 1.5, строк дії договору встановлений до 01.03.2005 року.

28.08.2002 року між відкритим акціонерним товариством „Науково-виробниче підприємство „Юг” та приватним підприємством „Таврида МРТ” був укладений акт фіксації зроблених приватним підприємством „Таврида МРТ” невідокремлюваних поліпшень орендованого за договором № 53/02-Юг приміщення. (а.с.28). Із змісту зазначеного акту вбачається, що:

* поліпшення, які неможливо відокремити зроблені в період з 01.03 по 27.08.2002 року та є погодженими з орендодавцем;

*  сторонами встановлений обсяг зроблених поліпшень;

* орендодавцем та орендарем, на підставі кошторису будівельних робіт форми Ф-2 від 27.08.2002 року, визначено вартість зроблених поліпшень –58472,00 грн.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання  чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки відносини з відшкодування вартості зроблених приватним підприємством поліпшень виникли під час дії Цивільного кодексу УРСР, але на момент набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року продовжуються, судова колегія вважає, що застосуванню підлягають норми Цивільного кодексу України 2003 року.

Так, відповідно до частини 1 статті 778 Цивільного кодексу України, наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.

Частиною 3 статті 778 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Предметом позову є стягнення вартості зроблених поліпшень, які неможливо відокремити.

В заперечення пред`явлених приватним підприємством „Таврида МРТ” вимог, відповідач – відкрите акціонерне товариство „Науково-виробниче підприємство „Юг” посилається на укладення між сторонами у даній справі іншого договору оренди на ті ж самі приміщення. При цьому, відповідач зазначає, що підставою для укладення нового договору оренди - № 56/02-Юг від 01.09.2002 року, був факт домовленості між сторонами про зменшення суми орендної плати на підставі зроблених поліпшень.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень.

Судова колегія виходить з того, що матеріалами справи не підтверджено наявність згоди сторін на зарахування вартості зроблених поліпшень в рахунок плати за користування нежитловими приміщеннями, які є предметом договору № 53/02-Юг, а також не надано суду належних доказів того, що договір № 56/02-Юг від 01.09.2002 року був саме наслідком домовленості сторін про зменшення суми орендних платежів.

Тому, пред`явлення вимоги саме про відшкодування орендодавцем зроблених орендарем поліпшень є правомірним та заснованим на законі.

Проаналізувавши зміст договору оренди № 56/02-Юг від 01.09.2002 року, судова колегія приходить до висновку про те, що хоча він і укладений на той самий предмет, що й договір № 53/02-Юг від 01.03.2002 року, у будь-якому разі являється окремою домовленістю сторін, оскільки посилання на його зв'язок з попереднім договором, або на те, що умовою укладення договору № 56/02-Юг була домовленість сторін про зменшення орендної плати за попереднім договором відсутні. З цих підстав не може бути прийнятий до уваги лист, скерований позивачем на адресу відповідача з клопотанням про зарахування однорідних вимог (а.с.48).

Таким чином, обґрунтованість заявлених приватним підприємством „Таврида-МРТ” вимог підтверджується матеріалами справи, а факт укладення сторонами у справі 01.09.2002 року нового договору оренди - №56/02-Юг має правове значення лише для встановлення моменту припинення дії попереднього договору - № 53/02-Юг від 01.03.2002 року.

При цьому, відмову судом першої інстанції позивачеві у позові з причини спливу позовної давності судова колегія вважає безпідставною виходячи з наступного.

Договір оренди № 53/02-Юг від 01.03.2002 року, в рамках якого були зроблені поліпшення орендованого приміщення, припинив свою дію. 01.09.2002 року. Тому, з 01.09.2002 року починає текти позовна давність на відшкодування орендодавцем зроблених поліпшень.

Відповідно до статті 71 Цивільного кодексу УРСР (який діяв на момент виникнення правовідносин), загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється у три роки.

Статтею 72 Цивільного кодексу УРСР закріплені правовідносини, до яких застосовується скорочена позовна давність. Однак, вимоги, які випливають із договору найму у статті 72 Цивільного кодексу УРСР не зазначені, у зв`язку з чим, до них застосовується загальна позовна давність у три роки. За таких обставин, позовна давність за вимогами позивача складає з 01.09.2002 року по 01.09.2005 року.      

Згідно з пунктом 6 Заключних та Перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не закінчився до вступу в силу Цивільного Кодексу України 2003 року.

Оскільки на момент набрання 16.01.2003 року чинності Цивільним кодексом України строк позовної давності на стягнення позивачем вартості зроблених поліпшень не сплив, нормами, регулюючими питання позовної давності є норми Цивільного кодексу України 2003 року.

Статтею 786 Цивільного кодексу України встановлено, що до вимог про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана в користування наймачеві, а також до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі застосовується позовна давність в один рік. Перебіг   позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а по вимогах наймача - з моменту припинення договору найму.

За таких обставин, позовна давність по стягненню позивачем вартості зроблених поліпшень спливає 01.09.2003 року.

Однак, судом першої інстанції не прийнято до уваги, що відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовуються судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Судовою колегією встановлено, що від сторін у справі заяви про застосування позовної давності до суду не надходило. Тому, відмова у задоволенні позову з причини спливу позовної давності є безпідставною.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджено право приватного підприємства „Таврида-МРТ” на стягнення вартості зроблених поліпшень, судова колегія вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Що стосується посилання суду першої інстанції на наявність акту звірки від 30.12.2005 року стосовно відсутності претензії щодо відшкодування витрат по експлуатації приміщень у період з 2002 по 2005 роки, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно з частиною 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, визнання однією стороною фактичних даних та обставин, яким інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов`язковим.

Оскільки позовні вимоги підтверджені матеріалами справи та засновані на нормах закону, вони підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 101, 103 п.2, 104 ч.1 п.п.1, 4, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства „Таврида МРТ” задовольнити.

2. Рішення господарського суду м. Севастополя від 10 травня 2006 року у справі № 20-8/094 скасувати.

3.  Прийняти нове рішення.

4.  Позов приватного підприємства „Таврида МРТ” задовольнити.

5. Стягнути  з  відкритого  акціонерного  товариства  „Науково-виробниче підприємство „Юг” (м. Севастополь, вул. Луначарського, 9, р/р № 26008301335022 в СО АБ „Промінвестбанк”, МФО 324515, ОКПО 2287657) на користь приватного підприємства „Таврида МРТ” (99011, м. Севастополь, вул. Ген. Петрова, 2, кв. 24, ОКПО 31430226, МФО 324377, р/р № 260033012255 в АБ „Тавріка”) 58472,00 грн. вартості зроблених поліпшень орендованого приміщення, 584,72 грн. державного мита, а також 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Господарському суду м. Севастополя видати наказ.                                           

Головуючий суддя                                                  В.М. Плут

Судді                                                                                Н.П. Горошко

                                                                                Ю.В. Борисова