Рішення

від 03.11.2011 по справі 47/308

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  47/308

03.11.11

За позовом      Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

до                      Товариства “Аудиторська фірма “Хелпа”

про                       стягнення 11 152,85грн.

Суддя   Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача      ОСОБА_1. –предст. (дов. від 19.10.2011р.)

від відповідача  не з’явився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03.11.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

                        ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 11 152,85грн. заборгованості (10 000,00грн. боргу, 52,06грн. –пені, 1000,00грн. –штрафу, 75,59грн. –3% річних, 25,20грн. –інфляційних втрат).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2011р. було порушено провадження у справі  №47/308, розгляд справи було призначено на 06.10.2011р. (з урахуванням ухвали про виправлення описки).

Ухвалою суду від 06.10.2011р. розгляд справи відкладено до 20.10.2011р., а ухвалою від 20.10.2011р. –до 03.11.2011р.

У судовому засіданні 03.11.2011р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем згідно умов Договору №550/09/10 від 22.06.2010р. на користь відповідача було перераховано винагороду за послуги у загальній сумі 10 000,00грн., проте відповідач не виконав обумовлені договором послуги, оплачені позивачем, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 10 000,00грн. боргу.

Також, на підставі ст. 612 Цивільного кодексу України та п.7.3 та п. 7.6 Договору позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за прострочення виконання обов’язку щодо надання  послуг 52,06грн. –пені, 1000,00грн. –штрафу.

Крім того, у відповідності до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача 75,59грн. –3% річних, 25,20грн. – інфляційних втрат.

Відповідач своїх представників в судове засідання 03.11.2011р. –не направив, вимоги ухвали суду від 06.10.2011р. щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень  по суті спору –не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, вказаною у позовній заяві. Через канцелярію Господарського суду ніяких заяв та клопотань не подавав.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

                      ВСТАНОВИВ:

22.06.2010р. між позивачем - Виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в якості замовника, та відповідачем - Товариством “Аудиторська фірма “Хелпа”, в якості постачальника, було укладено Договір №550/09/10 (далі –договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов’язання надати послуги щодо отримання Свідоцтва на право власності на будівлю, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Боричів Тік, 30, яка знаходиться на балансі замовника.

Відповідно до п.4.1 договору за надані послуги замовник сплачує виконавцю винагороду у розмірі 10 000,00грн., яка сплачується змовником на рахунок виконавця не пізніше трьох днів з дня підписання сторонами Договору.

На виконання вказаного пункту договору, позивач перерахував відповідачу в якості винагороди загалом 10 000,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №793 від 22.06.2010р. на суму 8333,33грн. та №798 від 22.06.2010р. на суму 1666,67грн.

Відповідно до п.3.2.4 договору встановлено, що виконавець зобов’язаний надати послуги, зазначені в п.1.1 договору, протягом 90 робочих днів, починаючи з наступного дня після отримання від замовника всіх документів та інформації, необхідних для виконання предмет договору з правом дострокового виконання умов договору.

Позивачем було отримано від відповідача лист, в якому останній повідомляв, що в ході виконання робіт за Договором №550/09/10 від 22.06.2010р. розгляд наданих відповідачем від імені позивача документів до Головного управління комунальної власності м. Києва потребує більшого терміну, ніж це передбачено умовами договору, а тому, відповідач запропонував скорегувати строки виконання робіт, уклавши про це відповідну додаткову угоду до договору.

Так, 20.09.2010р. сторонами було укладено Додаткову угоду до договору, в якій сторони домовились подовжити термін виконання робіт за Договором №550/09/10 від 22.06.2010р. на 90 робочих днів з моменту укладення даної угоди та визначити термін дії даного договору до 22.12.2010р.

Позивачем було отримано лист відповідача від 18.02.2011р., в якому останній пропонував позивачу продовжити термін виконання робіт за Договором №550/09/10 від 22.06.2010р. до 01.06.2011р.

В зв’язку з чим, 09.03.2011р. сторонами було укладено Додаткову угоду до договору, умовами якої сторони домовились подовжити термін виконання робіт за договором до 01.06.2011р. також, доповнено розділ 7 договору пунктом 7.6.  саме: «у разі ненадання до 01.06.2011р. послуг, зазначених у п.1.1 договору, виконавець зобов’язується повернути сплачені замовником кошти за ненадані послуг в день закінчення строку цього договору, а також сплатити штраф у розмірі 10% від ціни договору».

Відповідно до умов п.3.2.3 договору встановлено, що виконавець зобов’язаний передати замовнику по Акту прийому-передачі документи, отримані виконавцем у зв’язку з виконанням обов’язків згідно договору з правом дострокового виконання.

Акт приймання-здачі виконаних робіт укладається виконавцем в наступний робочий день після спливу строку надання послуг, що передбачений п.3.2.4 договору.

Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач не виконав свого зобов’язання щодо надання послуг з отримання Свідоцтва на право власності на будівлю у строк до 01.06.2011р. у зв’язку з чим, позивач звернувся до відповідача з претензією вих. №07-36-1556 від 24.06.2011р. (яка отримана представником відповідача 05.07.2011р. під розписку, яка наявна у матеріалах справи), в якій позивач у відповідності до умов п. 7.6 договору вимагав повернення сплачених ним коштів за ненадані послуги у сумі 10 000,00грн.  

Оскільки відповідач свого обов’язку щодо надання оплачених позивачем послуг не виконав, грошові кошти у сумі 10 000,00грн. не повернув, то позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача перерахованих грошових коштів за ненадані послуги у сумі 10000,00грн. боргу.

Відповідно до ч. 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 Цивільного кодексу України, не допускається.

Згідно з п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем, як замовником, на виконання умов договору було перераховано відповідачу суму винагороду за послуги у розмірі 10 000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №793 від 22.06.2010р. та №798 від 22.06.2010р., натомість відповідач, як виконавець, свого обов’язку щодо надання послуг з отримання Свідоцтва на право власності на будівлю у строк, встановлений додатковою угодою до договору від 09.03.2011р., тобто до 01.06.2011р. - не виконав, доказів її виконання суду станом на момент вирішення спору надано не було, а відтак, позивач на підставі п.7.6 договору заявив відповідачу про повернення сплачених ним коштів за ненадані послуги у сумі 10 000,00грн. Але відповідачем сума у розмірі 10000,00грн. повернута позивачу не була, доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було.

Також, відповідачем доказів на спростування обставин, викладених у позові як підставу заявлених позовних вимог –суду не надано.

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 10 000,00грн. боргу за ненадані послуги – є законною, обґрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також, на підставі ст. 612 Цивільного кодексу України та п.3.2.4 та п. 7.6 Договору позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за прострочення виконання обов’язку щодо надання  послуг 52,06грн. –пені, 1000,00грн. –штрафу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п.7.3 договору встановлено, що за порушення строків виконання зобов’язання, передбаченого п.3.2.4 договору, замовник має право стягнути з виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми винагороди, передбаченої п.4.1 договору..

Відповідно до п.7.6 договору встановлено, що у разі ненадання до 01.06.2011р. послуг, зазначених у п.1.1 договору, виконавець зобов’язується повернути сплачені замовником кошти за ненадані послуг в день закінчення строку цього договору, а також сплатити штраф у розмірі 10% від ціни договору.

Враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання зобов’язання  по наданню послуг за договором, за які позивачем перераховано відповідачу винагороду у сумі 10 000,00грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно розрахунку позивача сум пені та штрафу, який судом перевірено, і з яким суд погоджується, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача за прострочення виконання зобов’язання по наданню послуг за договором пені у розмірі 75,59грн., 1000,00грн. –штрафу.

Крім того, у відповідності до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача 75,59грн. –3% річних, 25,20грн. – інфляційних втрат.

Суд відмовляє в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 75,59грн. –3% річних, 25,20грн. – інфляційних втрат з огляду на наступне.

Приписами ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України  визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції  за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, зобов’язання відповідача перед позивачем щодо надання послуг мало негрошовий характер. Щодо обов’язку відповідача повернути позивачу суму винагороди, то зазначений обов’язок, як відповідальність, виник внаслідок неналежного виконання негрошового зобов’язання, і не породжує собою виникнення іншого грошового зобов’язання (новація).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 75,59грн. –3% річних, 25,20грн. –інфляційних втрат з огляду на вищевикладене є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,  покладаються на відповідача, пропорційно розміру заявлених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, –

                В И Р І Ш И В:

1.  Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства “Аудиторська фірма “Хелпа” (код ЄДРПОУ 21497068, місцезнаходження: 01127, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 120, корп. .) на користь Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (код ЄДРПОУ 25885944, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Бориів Тік, 28) 10 000 (десять тисяч) грн. 00коп. –боргу, 75 (сімдесят п’ять) грн. 59коп. –пені, 1000 (одну тисячу) грн. 00коп. –штрафу, 110 (сто десять) грн. 75 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. В іншій частині позовних вимог –відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                          С.Р. Станік                                                                                            

Дата складання повного тексту рішення –10.11.2011р.