Рішення

від 03.11.2011 по справі 47/314

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  47/314

03.11.11

За позовом      Товариства з обмеженою відповідальністю “Бердичівський хлібозавод ”

До                     Товариства з обмеженою відповідальністю “Сенар ”

Про                       стягнення 24894,39грн.

                              Суддя Станік С.Р.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 –представник за довіреністю від 03.10.2011 р.,

від відповідача    не з’явився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03.11.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 24894,39 грн. заборгованості по договору № 45від 03.09.2009 р., з яких: 7822,09грн. основного боргу, 1621,10 грн. - пені, 237,23грн. - 3% - річних, 14431,76грн. - штрафу,782,21 грн.- інфляційних витрат, а також просив стягнути  248,94 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2011 р. було порушено провадження у справі  № 47/314, розгляд справи було призначено на 04.10.2011 р. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2011 р. розгляд справи було відкладено до 18.10.2011 р. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2011 р. розгляд справи було відкладено до 03.11.2011 р.

Представник позивача в судовому засіданні 03.11.2011 заявлені у позові вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити повністю. Вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем всупереч умов договору поставки продукції № 45 від 03.09.2009 р., не було здійснено в повному обсязі та своєчасно оплату за поставлений товар.

Відповідач своїх представників в судові засідання  04.10.2011р.,18.10.2011р., 03.11.2011 р.  не направляв, причин неявки представника  не повідомив, вимог ухвал суду щодо надання витребуваних документів та письмового відзиву - не виконав, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців № 991138 . Через канцелярію суду ніяких заяв та клопотань не подавав. Також суд зазначає і те, що відповідач не був позбавлений процесуального права надати витребувані документи та пояснення по справі шляхом направлення їх на адресу суду поштовим відправленням або надання через канцелярію суду.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.09.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Бердичівський хлібозавод ” (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Сенар” (відповідач, покупець) було укладено договір поставки продукції №45від 03.09.2009 р., відповідно до умов якого продавець зобов’язався виготовити і передати у власність покупця для використання у підприємницькій діяльності чи інших потребах хлібобулочні та кондитерські вироби власного виробництва надалі за текстом «продукцію», а покупець прийняти та оплатити продукцію  на умовах цього договору.

Умовами договору поставки продукції № 45 від 03.09.2009 р. сторони погодили, що ціна товару визначається постачальником і відображається в накладних (п.2.1); при безготівковій формі розрахунків покупець здійснює повний розрахунок за отриману партію продукції на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3 (трьох) банківських дні з дня поставки (п.2.5); сторони щомісяця проводять звіру взаємних розрахунків, для чого покупець до 5-го числа кожного місяця направляє свого представника до бухгалтерії постачальника (п.2.8).

Відповідно до видаткових накладних, які підписані уповноваженими особами позивача та відповідача та скріплені печатками юридичних осіб( належним чином завірені копії яких містять в матеріалах справи, оригінали оглянуті судом у судовому засіданні), позивачем було поставлено відповідачу товар загалом на суму 57880,15грн.

Згідно позовної заяви та пояснень представника позивача, відповідач частково розрахувався на суму -49315,16грн., та частково повернув товар на суму –742,90грн.

Претензією про стягнення заборгованості  від 29.11.2010 на загальну суму –7822,09 грн. позивач звернувся до відповідача з заявленою вимогою на оплату отриманого товару по договору поставки продукції № 45 від 03.09.2009р., зазначена вимога була відправлена 01.12.2010р., що підтверджується фіскальним чеком Укрпошти.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу  України.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу  України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу  України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору поставки № 45 від 03.09.2009 було поставлено відповідачу, а останнім прийнято товар загалом на суму 57 880,15 грн. (за період поставки з вересня 2009 по червень 2010 року), з яких відповідачем було оплачено 49 315,16 грн. та повернуто товару на суму 742,90 грн., отже заборгованість відповідача складає суму у розмірі 7 822,09 грн., що зокрема зазначено позивачем у розрахунку суми позову, здійсненого на виконання вимог ухвали суду 13.09.2011.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем згідно з договору поставки продукції № 45 від 03.09.2009 р. станом на момент вирішення спору складає суму у розмірі 7822,09 грн. і доказів її погашення станом на момент вирішення спору суду надано не було, а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за переданий позивачем, прийнятий але не оплачений у повному обсязі відповідачем товар - законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами,  та такою, що підлягає задоволенню в сумі  7822,09 грн.  

Крім цього, позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 237,23грн - 3% річних, 782,21 грн.- інфляційних втрат, 1621,10 грн.  –пені, 14431,76 грн. –штрафу.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив  до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення зобов’язання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Статтею 230 Господарського кодексу України також передбачено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до п. 6.3.Договру, за несвоєчасну оплату вартості отриманої Продукції нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка нараховується на несплачену суму за весь період прострочення платежу.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

З огляду на вищенаведене, а також здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку розміру пені, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі1621,10 грн. за період з 04.06.2010 р. по 07.06.2011 р. (369 дні)  не є обґрунтованими тапідлягають задоволенню частково.

Враховуючи той факт, що фактично позивачем заявлена до стягнення  сума пені становить 1621,10грн., а на підставі ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано, вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме: 635,29 грн. пені згідно розрахунку суду.

Згідно розрахунку суду, за прострочення оплати відповідачем товару на суму 7822,09 грн. за період з04.06.2010р. по 07.06.2011р. (як визначенопозивачем у розрахунку) – 369 днівпрострочення, суд задовольняє зазначені вимоги відповідно до уточненого розрахунку суду в розмірі 635,29 грн. – пені, а саме:

7822,09 грн. (сума основного боргу) * 21,% (подвійна облікова ставка НБУ з 04.06.2010р. по 07.06.2010р.) : 365 * 3 = 17,57 грн.

7822,09грн. (сума основного боргу) * 19,0% (подвійнаоблікова ставка НБУ з 08.06.2010р. по 07.07.2010р.) : 365 * 30 = 122,15 грн.

7822,09грн. (сума основного боргу) * 17,0% (подвійнаоблікова ставка НБУ з 08.07.2010р. по 09.08.2010р.) : 365 * 33 = 120,22 грн.

7822,09грн. (сума основного боргу) * 15,5% (подвійнаоблікова ставка НБУ з 10.08.2010р. по 03.12.2010р.) : 365 * 113= 375,35 грн.

Таким чином, загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 635,29 грн.

З огляду на вищенаведене, а також здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку розміру пені, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі1621,10 грн. за період з 04.06.2010 р. по 07.06.2011 р. (369 дні)  не є обґрунтованими тапідлягають задоволенню частково.

Враховуючи той факт, що фактично позивачем заявлена до стягнення  сума пені становить 1621,10 грн., а на підставі ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано, вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме: 635,29 грн. пені.

Відповідно до п.6.4. Договору, у випадку ухилення від оплати вартості продукції Покупець, крім сплати пені, сплачує Постачальнику штраф у розмірі 0,5% від суми платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Враховуючи вказану норму Цивільного кодексу України та здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку розміру штрафних санкцій 0,5% від суми платежу суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій 0,5% від суми платежу за кожен день прострочення  в сумі 14431,76грн. за період з 04.16.2010 р. по 07.06.2011 р., є не обґрунтованими та, підлягають задоволенню частково. Враховуючи той факт,що штраф є одноразовий платіж тому він розраховується :7822,09(сума заборгованості ) * 0,5% (штраф(п.6.4.) )= 39,11грн.

Враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку,що вимоги позивача в частині стягнення  штрафну у розмірі 0,5 % платежу,  передбачені п. 6.4. Договору поставки продукції № 45 від 03.09.2009р., визнаються судом не  обґрунтованими та підлягають задоволенню частково  у розмірі 39,11грн.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання та визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказану норму Цивільного кодексу України та здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку розміру 3 % річних, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача3% річних в сумі 237 грн. за період з 04.06.2010 р. по 07.06.2011 р. є законними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

При здійсненні перевірки наданого позивачем розрахунку розміру інфляційних втрат за період з 07.06. 2010 р. –07.06.2011 р. судом визначено суму останніх у розмірі 860,43грн., а саме:

Період

заборгованості

Сума боргу

(грн.)

Середнійіндекс

Інфляціїзаперіод

Інфляційнезбільшеннясуми боргу

Сума боргу з врахуванням індексу інфляції

07.06.2010р. - 07.06.2011р.

7822,09

1.110

860,43

8682,52

Враховуючи той факт, що фактично позивачем заявлена до стягнення сума інфляційних втрат у розмірі 782,21 грн., а клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні позивачем не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат. Тому вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 782,21грн.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу за поставлений товар згідно договору № 45 від 03.09.2009 р., в розмірі 7822,09грн., сума 3% річних в розмірі 237,00 грн., сума інфляційних втрат в розмірі 782,21 грн., сума пені в розмірі 635,29 грн.,та суму штрафу -39,11грн.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва, –

                                                                ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенар»(код 22939108, місцезнаходження: 024071, м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 35) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бердичівський хлібозавод»(код 33394612, місцезнаходження: 13304, Житомирська обл., м.  Бердичів, вул. Червона,4) суму боргу 7822 (сім тисяч вісімсот двадцять дві) грн. 09 коп., 782 (сімсот вісімдесят дві) грн. 21 коп. - інфляційних втрат, 237 (двісті тридцять сім) грн. 00 коп. - 3% річних, 635 (шістсот тридцять п’ять ) грн. 29 коп. –пені, та суму штрафу –39 грн. (тридцять дев’ять) грн. 11 коп., 95 (дев’яносто п’ять) грн. 16 коп. - державного мита, 90 (дев’яносто) грн. 21 коп. -  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               С.Р. Станік

Дата складання повного тексту рішення –10.11.2011р.