Ухвала

від 07.02.2013 по справі 47/314

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 УХВАЛА Справа №  47/314 07.02.13 За скаргою   Товариства з обмеженою відповідальністю “Бердичівський хлібозавод” Субєкт оскарження: відділ державної виконавчої служби Подільського районного                      управління юстиції в м.Києві  (державний виконавець Мартиненко В.В.)              Про               визнання бездіяльності неправомірною В справі № 47/314 За позовом        Товариства з обмеженою відповідальністю “Бердичівський хлібозавод” До                       Товариства з обмеженою відповідальністю “Сенар” про                     стягнення  24   894,39 грн.  Суддя Станік С.Р. Представники:      від заявника не з'явився від боржника не з'явився від відділу ДВС Подільського РУЮ у м.Києві не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:             Скаржник звернувся до Господарського суду міста Києва зі скаргою на бездіяльність відділу ДВС Подільського РУЮ в м.Києві щодо примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2011 у справі № 47/314, на примусове виконання якого видано відповідний наказ.           Стаття 121-2 ГПК України визначає, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.                       В обґрунтування заявленої скарги скаржник посилається на те, що відділом ДВС Подільського РУЮ у м.Києві не в повній мірі виконані всі дії передбачені Законом України «Про виконавче провадження» для повного та своєчасного виконання рішення суду.  Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.2013 скаргу ТОВ «Бердичівський хлібозавод»  прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 07.02.2013.  В судове засідання 07.02.2013 скаржник, боржник та відділ ДВС Подільського РУЮ у м.Києві представників повторно не направили, причин неявки представників суд не повідомили. Про розгляд скарги були повідомлені належним чином, через канцелярію Господарського суду міста Києва заяв та клопотань не подавали. Суд наголошує на тому, що скаржник, боржник та відділ ДВС Подільського РУЮ у м.Києві не були позбавлені процесуальної можливості надати витребувані судом документи через канцелярію суду або шляхом їх поштового направлення на адресу суду.           Стаття 121-2 ГПК України визначає, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що неявка в судове засідання скаржника, боржника та відділу ДВС Подільського РУЮ у м.Києві не є перешкодою для розгляду скарги. Дослідивши подану скаргу, додані до неї документи, Господарський суд міста Києва встановив наступні обставини. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2011 було частково задоволено позов ТОВ «Бердичівський хлібозавод», а саме: присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сенар”(код 22939108, місцезнаходження: 024071, м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 35) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Бердичівський хлібозавод” (код 33394612, місцезнаходження: 13304, Житомирська обл., м.  Бердичів, вул. Червона,4) суму боргу 7822 (сім тисяч вісімсот двадцять дві) грн. 09 коп., 782 (сімсот вісімдесят дві) грн. 21 коп. - інфляційних втрат, 237 (двісті тридцять сім) грн. 00 коп. - 3% річних, 635 (шістсот тридцять п'ять ) грн. 29 коп. –пені, та суму штрафу – 39 грн. (тридцять дев'ять) грн. 11 коп., 95 (дев'яносто п'ять) грн. 16 коп. - державного мита, 90 (дев'яносто) грн. 21 коп. -  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2011, яке набрало законної сили 22.11.2011, було видано наказ на примусове його виконання. Як зазначав заявник у скарзі, 22.02.2012 старшим державним виконавцем відділу ДВС Подільського РУЮ в м.Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №  31281764 з виконання наказу Господарського суду міста Києва, виданого 23.01.2012 на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2011 , але ніяких дій державним виконавцем по примусовому виконанню рішення суду та наказів вчинено не було, що і стало підставою для звернення скаржника з відповідною скаргою до суду. Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 року №606-XIV (в редакції, яка діє з 09.03.2011) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). Відповідно до п. 1, 2 статті 2 Закону України “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 року №606-XIV (із змінами і доповненнями в редакції, яка набрала чинності з 09.03.2011), примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці). Статтею 17 Закону України “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 року №606-XIV (із змінами і доповненнями), встановлено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема на підставі наказів господарських судів. Згідно п. 1 статті 19 Закону України “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 року №606-XIV (із змінами і доповненнями), державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення. Ч. 1, 2, 3 статті 20 Закону України “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 року №606-XIV (із змінами і доповненнями), виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.  Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється державним виконавцем за місцем проведення таких дій. Державний виконавець вправі провадити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, які перебувають на рахунках та укладах боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях на території, на яку поширюється юрисдикція України. Пунктами 1 та 2 статті 25 Закону України “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 року №606-XIV (із змінами і доповненнями), державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Як встановлено судом, скаржник у скарзі зазначає про те, що державним виконавцем відділу ДВС Подільського РУЮ в м. Києві під час примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва, виданого 23.01.2012 на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2011, взагалі не вчиняється жодних виконавчих дій у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», але враховуючи те, що станом на момент розгляду скарги скаржник суду не надав  матеріалів справи з відповідного виконавчого провадження, як не надав і матеріалів виконавчого провадження, хоча суд витребовував останні у скаржника в ухвалі про призначення скарги до розгляду, шляхом надання належним чином засвідчених копій матеріалів виконавчого провадження, і підстав неможливості подачі яких скаржником не наведено - суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог скаржника в частині встановлення обставин бездіяльності органу виконання судових рішень під час примусового виконання наказу суду. Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Відповідно до п. 7 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 N 04-5/365 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу і за результатами розгляду скарги господарським судом виноситься ухвала, в якій господарський суд, якщо визнає доводи скаржника неправомірними, скаргу – відхиляє. З огляду на викладене, суд визнає доводи скаржника у заявленій скарзі неправомірними та недоведеними,  внаслідок чого заявлена скарга відхиляється.    На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 86, 121-1,  121-2 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, - УХВАЛИВ: 1.          Визнати доводи скаржника – неправомірними. 2.          Скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю «Бердичівський хлібозавод» на бездіяльність відділу ДВС Подільського РУЮ в м.Києві щодо примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2011 у справі № 47/314 -  відхилити. 3.          Ухвалу направити скаржнику, боржнику та органу виконання судових рішень.                    Суддя                                                                                                                        С.Р. Станік   дата підписання – 11.02.13