Рішення

від 14.11.2011 по справі 53/398

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/398

14.11.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт - Асистанс"

до   Приватного акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія"    

про стягнення 24 040,73 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 –представник за довіреністю № 214 від 05.09.11, ОСОБА_2 –представник за довіреністю № 215 від 05.09.11.

від відповідача: не з'явилися

СУТЬ СПОРУ :                    

          Заявлено позов про стягнення із Закритого акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія" заборгованості за Договором № АС*/04/17 від 09.09.2010 в розмірі 24 040,73 грн., в тому числі 23 203,01 грн. основного боргу, 749,81 грн. пені, 87,91 грн. 3% річних.

          Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2011 порушено провадження по справі № 53/398, розгляд справи призначено на 10.10.2011.

В судове засідання 10.10.2011 з’явився представник позивача та надав суду документи на виконання вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі.

Також позивач заявив про заміну сторони по справі, а саме позивач просить замінити Закрите акціонерне товариство "Українська екологічна страхова компанія" на його правонаступника Приватне акціонерне товариство "Українська екологічна страхова компанія" у зв’язку зі зміною назви відповідача.

Відповідно до ст. 25 ГПК України в разі вибуття однієї зі сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішення або ухвалі. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

          Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі відповідач в засідання не з’явився, проте до відділу канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла телеграма в якій відповідач просить відкласти розгляд справи.

          Враховуючи те, що відповідно до частини 4 статті 6 Закону України "Про судоустрій України" ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня, а також приймаючи до уваги норми, які встановлені ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 N 475/97-ВР), суд дійшов висновку щодо задоволення клопотання відповідача та відкладення розгляду справи.

          Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача в засідання суду та не виконання останнім вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі перешкоджає вирішенню спору по суті господарський суд ухвалою від 10.10.2011 відклав розгляд справи на 14.11.2011.

В судовому засіданні 14.11.2011 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив,  проте через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю представника відповідача бути присутнім у призначеному судовому засіданні.

Розглянувши дане клопотання, суд його відхиляє з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника, а також реалізації його права на захист шляхом подання відзиву на позов по суті. Проте відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 14.11.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

09 вересня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТ-АСИСТАНС»(Асистант) та Закритим акціонерним товариством «Українська екологічна страхова компанія»(Страховик) був укладений Договір про надання асистанських послуг № АС*/04/17 (Договір).

Згідно з п. 1.1 договору, за цим договором Асистант виступає страховим агентом Страховика та приймає на себе зобов’язання за винагороду і на умовах, визначених цим договором, від імені Страховика та за його рахунок виконувати частину його страхової діяльності, а саме: здійснювати врегулювання страхових випадків (надання асистанських послуг) за укладеними Страховиком договорами добровільного медичного страхування та страхові виплати за рахунок Страховика, а Страховик зобов’язується виплачувати Асистанту винагороду за надані послуги та відшкодувати сплачені Асистантом страхові виплати в порядку і на умовах, передбачених цим договором.  

Асистант надає асистанські послуги: застрахованим особам Страховика, які передані Асистанту на обслуговування та зазначені в Бордеро.

Відповідно до п.п. 3.1.4, 3.1.6 договору Страховик зобов'язується: компенсувати Асистанту витрати, що виникли у зв'язку з наданням послуг, передбачених Договором, якщо такі витрати були здійснені за рахунок власних коштів Асистанта; за виконання Асистантом умов Договору своєчасно та повністю виплачувати Асистанту винагороду в порядку та на умовах, передбачених Договором.

Згідно положень абзацу 10 п. 5.7.2 договору Асистант здійснював оплату вартості послуг, наданих провайдерами Застрахованим особам Страховика.

На підставі п. 6.7. Договору Асистант виставляв на ім'я Страховика акти виконаних робіт для компенсації витрат провайдерів по врегулюванню страхових випадків, що сталися із Застрахованими особами Страховика, і які вже були оплачені Асистантом згідно абзацу 10 п. 5.7.2. Договору і мали бути відшкодовані Страховиком згідно абзацу 11 п. 5.7.2. Договору.

Пунктом 6.8. Договору передбачено, що Страховик підписує надані Асистантом акти виконаних робіт протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати їх отримання і сплачує суми по цих актах протягом 10 (десяти) банківських днів від дати їх отримання.

За звітні періоди Асистантом були передані Страховику і останнім підписані, наступні акти виконаних робіт: № 309/05 від 05.05.2011 р., № 313/05 від 05.05.2011 р., від 315/05 від 06.05.2011 р., № 316/05 від 06.05.2011 р., № 323/05 від 10.05.2011 р., № 350/05 від 17.05.2011 р., № 336/05 від 12.05.2011 р., № 343/05 от 17.05.2011 р., № 342/05 від 17.05.2011 р., № 348/05 від 17.05.2011 р., № 388/06 від 02.06.2011 р., № 390/06 від 02.06.2011 р., № 396/06 від 06.06.2011 р., № 408/06 від 08.06.2011 р., № 405/06 від 07.06.2011 р., № 411/06 від 08.06.2011 р., № 427/06 від 10.06.2011 р., № 430/06 від 10.06.2011 р., № 442/06 від 15.06.2011 р., № 436/06 від 14.06.2011 р., № 443/06 від 15.06.2011 р., № 431/06 від 10.06.2011 р., № 449/06 від 16.06.2011 р., № 454/06 від 17.06.2011 р., № 468/06 від 22.06.2011 р., № 473 від 22.06.2011 р. На загальну суму 19 265,81 грн.

Крім того, відповідно до п. 7.2. договору Страховик сплачує Асистанту щомісячну винагороду за надання послуг за Договором в розмірі 10 % (десять відсотків) від суми страхових платежів, отриманих за договорами страхування, що передані на обслуговування до Асистанту.

На підставі п. 7.6 договору Асистант сформував та направив Страховику до 10 числа місяця, наступного за звітним, акти здачі-приймання робіт, які Страховик згідно з п. 7.7 договору мав підписати протягом 5 календарних днів з моменту отримання та які Страховик згідно з п. 7.8 договору мав оплатити протягом 3 банківських днів.

Так, за звітний період з 01.02.2011 р. до 01.03.2011 р. Асистантом був переданий Страховику акт здачі-приймання робіт № 4 на суму винагороди 3 937,20 грн. Страховик зазначений акт здачі-приймання робіт підписав,  але не оплатив.

Керуючись ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, ст. 222 Господарського кодексу України, ст. 6, 7 Господарського процесуального кодексу України та п. 11.1. Договору, 20 липня 2011 року позивач пред'явив відповідачу претензію № 1 (лист № 193 від 20.07.2011 р.) про сплату заборгованості та штрафних санкцій в розмірі: 23 203,01 грн. –основний борг; 457,08 грн. –штрафні санкції. Претензія була отримана відповідачем 20 липня 2011р., про що свідчить відмітка працівника відповідача з вхідним № 2893/11-4 від 20.07.2011р., і мала бути виконана в строк 1 (один) місяць, а саме до 20 серпня 2011 року включно.

Однак відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість перед позивачем не погасив.   

Як стверджує позивач у позовній заяві, оскільки відповідач не виконав  свого обов’язку по повній оплаті наданих позивачем та прийнятих відповідачем послуг, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 23 203,01 грн. основного боргу, 749,81 грн. пені, 87,91 грн. 3% річних та судових витрат.

Відповідно до статті 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу  України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то  воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що Відповідачем було порушено положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, відповідно до яких зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів законодавства.

Отже, факт порушення відповідачем обов’язку та строків оплати судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач, умови укладеного між сторонами договору виконав належним чином, що підтверджується двосторонньо підписаними та посвідченими печатками сторін актами виконаних робіт, однак відповідач, всупереч умов договору надані послуги не оплатив.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судові засідання не з’явився та заявлених до нього позовних вимог не спростував.

Оскільки відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, не подав відзив на позов та наявні у справі матеріали є достатніми для вирішення спору по суті, суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.

Також, у зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов’язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача  749,81 грн. пені та  87,91 грн. 3% річних.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо своєчасної оплати наданих послуг, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов’язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.4. Договору, у випадку прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань із сплати грошових коштів, передбачених Договором, відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, а у випадку, якщо строк прострочення складає більше 30 (тридцяти) календарних днів, Страховик додатково сплачує проценти (ст. 625 Цивільного кодексу України) у розмірі 3 (трьох) % річних за кожний день прострочення.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив  виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора  зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений  законом або договором.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що пеня та річні нараховані за період фактичного прострочення на суму боргу, що відповідає нормам чинного законодавства України.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 749,81 грн. пені та  87,91 грн. 3% річних обґрунтована  і підлягає задоволенню.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,  покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія" (03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5 Б, код 30729278, з будь якого-його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт - Асистанс" (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 69, код ЄДРПОУ 34297997) суму основного боргу у розмірі 23 203,01 (двадцять три тисячі двісті три) грн., пеню у розмірі 779,81 грн. (сімсот сорок дев’ять) грн., 3% річних в розмірі 87,91 (вісімдесят сім) грн., 240,41 (двісті сорок) грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Суддя                                                                                                     О.А.Грєхова

Повне рішення складено 15.11.2011