Рішення

від 15.11.2011 по справі 3/284

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/284

15.11.11

За позовом   Приватного акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню

                      підприємств оборонної промисловості та машинобудування «Укрпромпроект»

До                  Приватного підприємства «Студія «Люм‘єр»

Про                    стягнення 23 267,34 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача           ОСОБА_1 –по дов. № б/н від 01.11.2011

Від відповідача       не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню підприємств оборонної промисловості та машинобудування «Укрпромпроект» про стягнення з Приватного підприємства «Студія «Люм‘єр»23 015,97 грн. основного боргу та 3% річних в сумі 251,37 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору про надання послуг № 947 від 14.07.2008.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2011 порушено провадження у справі № 3/284 та призначено її до розгляду на 15.11.2011.

Позивач в судовому засіданні 15.11.2011 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 15.11.2011 не з‘явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 01.11.2011 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвала суду про порушення провадження у справі від 01.11.2011 надсилалась відповідачу за адресою, що зазначена в позовній заяві та згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.11.2011 є місцезнаходженням відповідача : м. Київ, просп.  40-річчя Жовтня, 100/2.

Проте дана ухвала була повернута на адресу суду поштовим відділенням зв‘язку, оскільки організація за зазначеною організацією не знаходиться.

Слід зазначити, що згідно пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 15.11.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.

14.07.2008 між Приватним акціонерним товариством «Український інститут по проектуванню підприємств оборонної промисловості та машинобудування «Укрпромпроект»(орендар) та Приватним підприємством «Студія «Люм‘єр»(суборендар), за згодою Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву було укладено договір суборенди № 946 державного нерухомого майна (далі –договір оренди).

Відповідно до п. 1.1. договору оренди орендар передав, а суборендар прийняв в строкове платне користування  державне нерухоме майно нежитлові приміщення площею 45,2 кв. м., розміщене за адресою : м. Київ, пров. Тбіліський, 4/10 на ІІІ поверсі спецкорпусу, що підтверджується актом приймання-передавання від 14.07.2008.

Майно передається в суборенду з метою здійснення суборендарем діяльності, передбаченої його статутом, і надається для використання під офіс (п. 1.2. договору оренди).

Згідно п. 10.1. договору оренди договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє по 14.06.2011.

За умовами п. 10.9. та п. 10.10. договору у разі припинення договору майно повертається суборендарем орендарю, при цьому майно вважається повернутим з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Згідно акту приймання-передачі від 14.06.2011 суборендар повернув, а орендар прийняв майно загальною площею 45,2 кв. м. на ІІІ поверсі спец корпусу, що знаходиться за адресою: м. Київ, просп.. Тбіліський, 4/10.

Відповідно до п. 5.10. договору оренди суборендар зобов‘язався здійснювати витрати, пов‘язані з утриманням суборендованого майна. протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з орендарем/балансоутримувачем суборендованого майна договір про відшкодування витрат орендаря/балансоутримувача на утримання суборендованого майна та надання комунальних послуг.

14.07.2008 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 947 про надання послуг (далі –договір про надання послуг), відповідно до умов якого позивач зобов‘язався надавати відповідачу наступні послуги:

- утримувати, обслуговувати інженерні комунікації у приміщеннях, наданих суборендарю;

- утримувати і обслуговувати приміщення, надані суборендарю;

- утримувати, обслуговувати, здійснювати поточні, капітальні ремонти та виконувати інші роботи у приміщеннях загального користування та на прибудинковій території, передбачені належною експлуатацією будівлі і утриманням прилеглої території;

- відповідно до свого внутрішнього розпорядку організовувати внутрішньо об’єктовий режим в будівлі, де знаходяться приміщення, надані суборендарю.

Строк дії договору про надання послуг встановлений сторонами з 14.07.2008 до 14.06.2011 (п. 4.1. договору про надання послуг).

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору про надання послуг не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі  23 015,97 грн. та за неналежне виконання зобов‘язань позивачем нараховані 3% річних в сумі 251,37 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 2.1. договору про надання послуг визначено, що договірна ціна за надання послуг за місяць встановлюється у розмірі 3 718,00 грн. разом з ПДВ.

Додатковою угодою № 1 від 30.04.2009 сторони з 30.04.2009 встановили розмір плати за надання послуг в сумі 5 440,00 грн. з ПДВ.

Додатковою угодою № 3 від 01.01.2010 сторони з 01.01.2010 встановили розмір плати за надання послуг в сумі 5 440,00 грн. з ПДВ.

Додатковою угодою № 4 від 01.07.2010 сторони з 01.07.2010 встановили розмір плати за надання послуг в сумі 3 850,00 грн. з ПДВ.

Додатковою угодою № 5 від 01.10.2010 сторони з 01.10.2010 встановили розмір плати за надання послуг в сумі 5 451,00 грн. з ПДВ.

Додатковою угодою № 6 від 01.01.2011 сторони з 01.01.2011 встановили розмір плати за надання послуг в сумі 2 838,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 2.3. договору суборендар незалежно від наслідків своєї діяльності, зобов‘язався своєчасно та у повному обсязі  проводити оплату за надання послуг шляхом щомісячних перерахувань на рахунок орендаря не пізніше 5 числа поточного місяця за наступний місяць після поточного місяця.

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо своєчасного внесення плати за наданні послуги в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка згідно підписаного та скріпленого печатками обох сторін акту звірки взаєморозрахунків станом на 14.06.2011 складає 23 015,97 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості наданих послуг.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 23 015,97 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за надані послуги не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті наданих послуг, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь  3% річних в розмірі 251,37 грн.

Як вбачається з розрахунку, що міститься в позовній заяві, позивач нараховує 3% річних відповідачу на суму боргу за період з 15.06.2011 по 25.10.2011, з яким суд погоджується та приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 251,37 грн. (за обгрунтованим розрахунком позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Приватного акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню підприємств оборонної промисловості та машинобудування «Укрпромпроект»обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Студія «Люм‘єр»(м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 100/2, код ЄДРПОУ 35838509) на користь Приватного акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню підприємств оборонної промисловості та машинобудування «Укрпромпроект»(м. Київ, пров. Тбіліський, 4/10, код ЄДРПОУ 25399701) 23 015 (двадцять три тисячі п‘ятнадцять) грн. 97 коп. основного боргу, 3% річних в сумі 251 (двісті п‘ятдесят одну) грн. 37 коп., 232 (двісті тридцять дві) грн. 67 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя

В.В.Сівакова

Рішення підписано 16.11.2011.