Рішення

від 15.11.2011 по справі 23/144-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" листопада 2011 р.                                                                  Справа № 23/144-11

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодорожник»,                        м. Вишневе

до Мироцької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Києво-Святошинський район, с. Мироцьке

про стягнення 233257,69 грн.

секретар судового засідання Бердило І.П.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №03/10 від 3 жовтня 2011 року);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автодорожник»(далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Мироцької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - відповідач) про стягнення 233257,69 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду за №4, а саме, відповідач не повністю сплатив грошові кошти за виконані позивачем роботи, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 119771,30 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов’язання позивач нарахував відповідачу неустойку в розмірі 87591,18 грн., 3% річних в розмірі 6851,57 грн. та інфляційні втрати в розмірі 19043,64 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 12 жовтня 2011 року та призначено справу до розгляду на                     26 жовтня 2011 року.

26 жовтня 2011 року розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 15 листопада 2011 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалами суду від 12 жовтня 2011 року та від 26 жовтня 2011 року в судове засідання не з'явився, витребуваних документів не подав. Суд вважає за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

15 листопада 2011 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Мироцькою сільською радою Києво-Святошинського району Київської області (за договором –замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автодорожник»(за договором –підрядник) укладено договір підряду за №4.

Відповідно до пункту 1 договору підрядник зобов’язується виконати за завданням замовника з використанням власних матеріалів, а замовник зобов’язується прийняти і оплатити роботи, а саме, капітальний ремонт провулку Шевченка в с. Мироцьке.

Згідно умов пункту 2.1 договору ціна договору становить 251698,80 грн.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.1.1 та 3.1.2 договору оплата за договором проводиться шляхом перерахування замовником коштів на розрахунковий рахунок підрядника в наступному порядку: для початку робіт та придбання необхідних матеріалів замовник перераховує підряднику аванс в розмірі 70% від кошторисної вартості робіт; подальший розрахунок проводиться на підставі підписаних актів приймання-здачі виконаних робіт за формою КБ-2В, довідки КБ-3 на протязі 3-х днів з моменту їх підписання.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що терміни виконання робіт, а саме, початок –жовтень 2009 року, кінець –жовтень 2009 року.

Згідно пункту 6.2 договору замовник зобов’язується прийняти та сплатити виконані роботи на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 6.3 договору за порушення сторонами термінів виконання зобов’язань за цим договором, винна сторона сплачує іншій стороні неустойку в розмірі 0,05% від ціни договору за кожен день прострочення.

У відповідності до пункту 9.2 договору замовник протягом 5 банківських днів з часу отримання акту виконаних робіт повинен передати підряднику підписаний акт виконаних робіт, або мотивовану відмову від прийняття робіт.

Факт виконання взятих на себе зобов’язань за договором підряду №4 підтверджується підписаним сторонами актом здачі приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2009 року по договору №4 на суму 251698,80 грн.

В матеріалах справи наявні копії виписок з рахунку позивача, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні, з яких вбачається, що відповідач частково розрахувався з позивачем за виконані роботи у сумі 131927,50 грн.

Відповідач взяті на себе зобов’язання за договором підряду №4 не виконав належним чином, а саме, не повністю розрахувався з позивачем за виконані роботи, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 119771,30 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання 15 листопада 2011 року не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в установленому законом порядку ухвалами суду від 12 жовтня 2011 року та від 26 жовтня 2011 року. Витребувані документи (п. 4 ухвали від 12 жовтня 2011 року) відповідач суду не надав.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не повністю сплатив позивачу грошові кошти за виконані позивачем роботи. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи в розмірі 119771,30 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача неустойки у розмірі 0,05% від ціни договору за кожен день прострочення за період з 1 листопада 2009 року по 27 вересня 2011 року в розмірі 87591,18 грн.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пеня, як різновид неустойки, характеризується такими ознаками: застосування виключно у грошових зобов'язаннях; можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання; триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.

Дослідивши вказану позовну вимогу, судом встановлено, що за своїми ознаками заявлена вимога щодо стягнення з відповідача неустойки у розмірі 87591,18 грн., є вимогою щодо стягнення пені.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»№543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в  розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Розмір пені, нарахованої позивачем складає 87591,18  грн.

Проте, згідно з вірним розрахунком, зробленим судом, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 25115,13 грн. за період з 1 листопада 2009 року по 1 травня 2010 року на суму заборгованості 245698,80 грн.

У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Розмір 3% річних у сумі 6851,57 грн. та інфляційних втрат у сумі 19043,64 грн. є обґрунтованими, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Мироцької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (08104, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Мироцьке, вул. Радгоспна, 1, код 04362094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодорожник»(08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Вітянська, 1-А, офіс №4, код 32740199) –119771 (сто дев’ятнадцять тисяч сімсот сімдесят одна) грн. 30 коп. заборгованості, 25115 (двадцять п’ять тисяч сто п'ятнадцять) грн. 13 коп. пені, 19043 (дев’ятнадцять тисяч сорок три) грн. 64 коп. інфляційних втрат, 6851 (шість тисяч вісімсот п’ятдесят одна) грн. 57 коп. 3% річних та судові витрати: 1709 (одна тисяча сімсот дев'ять) грн. 59 коп. державного мита та 172 (сто сімдесят дві) грн. 79 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Д.Г. Заєць