Рішення

від 18.10.2006 по справі 32/530

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

32/530

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

18.10.06 р.                                                                               Справа № 32/530                               

Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Мєзєнцева Є.І., при секретарі Остапенко Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою закритого акціонерного товариства „Управління механізації № 5” (представник Корольова О.І., довіреність від 21.07.05 року) до відкритого акціонерного товариства будівельно-виробничої фірми „Донецькжитлобуд” (представник Дирда Г.О., довіреність від 06.06.05 року), про стягнення трьох процентів річних та суми інфляційного збільшення боргу у загальному розмірі 523,72 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство „Управління механізації № 5” (далі – Орендодавець) 13.12.04 року звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства будівельно-виробничої фірми „Донецькжитлобуд” (далі – Орендар), про стягнення трьох процентів річних 142,33 грн., збитків 152,40 грн. та суми інфляційного збільшення боргу 460,12 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором оренди № 33/03 від 07.08.03 року (далі – Договір) Позовні вимоги Орендодавця ґрунтуються на неналежному виконанні Орендарем умов Договору у частині обов'язку вчасно сплачувати плату за оренду промислового устаткування – компресору ПКС-5,25 в період серпня-листопада 2003 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та 21.07.05 року зменшив в порядку статті 22 ГПК України позовні вимоги, залишивши вимоги щодо стягнення інфляційних в сумі 459,64 грн. та трьох процентів річних – 142,16 грн. 10.10.06 року позивач знов зменшив розмір позовних вимог, вимагаючи стягнути інфляційні в сумі 392,81 грн. та три проценти річних 130,91 грн. Позивач також вимагав стягнення з відповідача всіх судових витрат, у тому числі витрат на оплату послуг адвоката Корольової О.І. у розмірі 500 грн.

Представник Орендаря в судовому засіданні заперечив проти позову, зазначивши, що належні докази передачі Орендарю та повернення Орендодавцю орендованого майна в матеріалах справи – відсутні, оскільки за Договором передачі підлягав компресор ПКС-5, а за наявними актами передавався інший компресор ПКС-5-25. Відповідач вважає, що оплата 6'084 грн. Орендодавцю була помилковою і не відноситься до Договору, причому за означене бухгалтера Орендаря притягнуто до відповідальності, а позивач вважає дану суму придбаною Орендодавцем безпідставно.  

Докази оплати послуг адвоката у розмірі 500 грн. відповідач не вважає такими, що відносяться до предмету спору, оскільки згідно договору про надання юридичних послуг від 10.11.04 року, адвокат Корольова О.І. представляла інтереси позивача у справі про стягнення з Орендаря суми боргу, а не суми інфляційних та трьох процентів річних, як у поточній справі № 32/530.

Крім того, відповідач вважає, що сторони в Договорі не визначили строку виконання грошового зобов'язання (щомісячна або щоквартальна оплата), тому не можна стверджувати про настання моменту виконання грошового зобов'язання Орендарем. Представник відповідача висунув клопотання щодо витребування у позивача доказів наявності права власності на предмет оренди за Договором.

В порядку статті 41 ГПК України судом проведено судову бухгалтерську експертизу, за висновками якої на балансі Орендодавця в період з 01.07.03 року до 01.01.05 року був облікований лише один компресор ПКС-5,25, інвентарний номер 904, а компресори ПКС-5 або ПКС-5-25 на балансі Орендодавця не враховані.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи (у тому числі висновок експерта) та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Дослідивши Договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки Орендаря та Орендодавця (а.с.6 т.1), суд дійшов висновку, що укладений між сторонами договір за своїм змістом та своєю правовою природою є договором майнового найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм статей 256-276 ЦК УРСР та статей 759-786 ЦК України, застосування яких можливе через наявність після 01.01.04 року невиконаних грошових зобов'язань.

Таким чином, в силу статті 256 ЦК УРСР, статті 759 ЦК України, а також розділу 1 Договору Орендодавець зобов'язався надати, а Орендар – прийняти у строкове платне користування компресор ПКС-5, причому розмір орендної плати складає 1'890 грн. на місяць.

Факт передачі Орендодавцем в порядку статті 262 ЦК УРСР предмету оренди за Договором Орендарю підтверджено актом приймання-передачі від 07.08.03 року (а.с.7 т.1), згідно якого останньому передано компресор ПКС-5-25.

Означений предмет оренди за Договором повернуто Орендодавцеві згідно акту приймання-передачі від 13.11.03 року (а.с.8 т.1).

Посилання відповідача на неналежність форми зазначених актів (підписані не керівниками, а прорабом та начальником дільниці) не береться судом до уваги, оскільки ані закон, ані умови Договору не передбачають оформлення актів приймання-передачі предмету оренди у тій самій формі та тими самими представниками, що і сам Договір.

Твердження відповідача про неналежність зазначених актів до предмету спору, оскільки згідно їх змісту, передача та повернення стосувалися не предмету оренди за Договором (компресору ПКС-5), а іншого устаткування – компресору ПКС-5-25 – повністю спростовуються висновком експерта № 3698/23, згідно якого на балансі Орендодавця у спірний період часу перебував лише один компресор – ПКС-5,25, а компресори ПКС-5 та ПКС-5-25 були відсутніми.

Таким чином, з врахуванням наданого позивачем технічного паспорту на  компресор ПКС-5,25 (а.с.55-58 т.1), суд дійшов висновку, що предметом оренди за Договором був єдиний належний позивачу компресор ПКС-5,25 інвентарний номер 904, а зазначення індексу цього компресору в Договорі і актах від 07.08.03 року та від 13.11.03 року як ПКС-5 або ПКС-5-25 є формальною опискою або скороченням, які не впливають на доказове значення вказаних вище документів.

За користування відповідачем компресором ПКС-5,25 протягом серпня-листопада 2003 року Орендодавець нарахував суму орендної плати 6'060 грн. (1'524 грн. у серпні, 1'890 грн. у вересні, 1'890 грн. у жовтні та 756 грн. у листопаді 2003 року). Позивач видав також відповідні рахунки на оплату орендної плати - № 128 від 29.08.03 року, № 129 від 30.09.03 року, № 156 від 30.10.03 року та № 165 від 13.11.03 року (а.с.9-12 т.1).

Надання компресору ПКС-5,25 Орендареві в оренду згідно Договору підтверджується також виконанням відповідачем грошового зобов'язання. Зокрема, платіжним дорученням № 1108 від 04.09.03 року відповідач сплатив позивачу 1'524 грн. з призначенням платежу „За оренду компресора згідно рахунку № 128 від 29.08.03 року”, а платіжним дорученням № 1557 від 19.11.04 року відповідач повністю виконав грошове зобов'язання за Договором у розмірі 4'542 грн. з призначенням платежу „оплата за послуги компресора згідно договору № 33/03 від 07.08.03 року”. Все означене достовірно вказує на існування між сторонами правовідносин за Договором, проти чого заперечує відповідач, а дані про безпідставність зарахування суми 6'066 грн. позивачу, через що притягнуто до відповідальності бухгалтера Орендаря – не є переконливими та є наслідком бажання відповідача уникнути цивільної відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання. До того ж, відповідач не довів суду того, що останній звернувся до суду з позовними вимогами до Орендодавця щодо стягнення суми 6'066 грн. в порядку статей 1212-1213 ЦК України.

Згідно пункту 7.2.3 Закону України „Про податок на додану вартість” податкова накладна є звітним, а також одночасно розрахунковим документом, яка виписується на кожну повну або часткову поставку товарів або надання послуг. Водночас, факт передачі в оренду компресору ПКС-5,25 та користування цим майном Орендарем додатково підтверджується чотирма податковими накладними №№ 128, 129, 156 та 165 (а.с.161-164 т.1), належність яких до предмету спору перевірена судом, і які надали відповідачу право на включення в податковий кредит витрат по сплаті податку на додану вартість.

Згідно пункту 3.1 Договору, орендна плата має перераховуватися щомісячно (щоквартально) до 10 числа наступного місяця. Таким чином, сторони визначити альтернативну можливість оплачувати оренду компресора ПКС-5,25 або до 10 числа місяця, наступного за звітним, або до 10 числа місяця по закінченні відповідного кварталу. Таким чином, зобов'язання щодо сплати орендної плати за серпень та вересень 2003 року в сумі 3'414 грн. виникло у Орендаря 11.10.03 року (11 числа першого місяця наступного четвертого кварталу 2003 року), а зобов'язання оплати оренди за жовтень та листопад 2003 року в сумі 2'646 грн. виникло у Орендаря 11.01.04 року (11 числа першого місяця наступного першого кварталу 2004 року).

З огляду на все вищенаведене, по сумі 1'890 грн. орендної плати за вересень 2003 року відповідач допустив порушення строку виконання зобов'язання на 404 дні (з 11.10.03 року до 18.11.04 року), а по сумі 2'646 орендної плати за жовтень-листопад 2003 року – 311 днів (3 11.01.04 року до 18.11.04 року).

Наразі, прострочення виконання Орендарем грошового зобов'язання є порушенням статей 161, 162 ЦК УРСР, які передбачають, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок Закону, акта планування, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Аналогічні положення щодо загальних умов виконання зобов'язання та недопущення односторонньої відмови від виконання зобов'язання містять і статті 525 та 526 ЦК України, застосування яких можливе на підставі пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України – через продовження існування після 01.01.04 року обов'язку Покупця сплатити грошову суму Продавцеві.

Прострочення Орендарем грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних з простроченої суми, на підставі статті 214 ЦК УРСР та статті 625 ЦК України. За розрахунком позивача, індекс інфляції та три проценти річних з простроченої суми за період з моменту виникнення права вимоги до 19.11.04 року (405 та 312 днів відповідно) становить 130,38 грн. річних та 392,81 грн. інфляційних.

При цьому позивач допустив помилку у визначенні моменту закінчення нарахування процентів річних та інфляційних – 19.11.04 року, оскільки цей день не може бути включений у розрахунок, тому що 19.11.04 року грошове зобов'язання за Договором було виконане належним чином. З огляду на наведене, останнім днем порушення прав Орендаря за Договором було 18 листопада 2004 року.

Таким чином, вимоги щодо стягнення 392,81 грн. інфляційних суд вважає обґрунтованими, оскільки згідно методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97 року «Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ» нарахування інфляційних провадиться не по днях, а по місяцях, наразі вимоги щодо стягнення трьох процентів річних можуть бути задоволені судом лише частково, на суму 130,38 грн. ((1'890 грн. Х 3 / 100 Х 404 дні / 365 днів) + (1'890 грн. Х 3 / 100 Х 311 днів / 365 днів) + (756 грн. Х 3 / 100 Х 311 днів / 365 днів)).

Таким чином, причиною виникнення спору є прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за Договором, а також порушення норм ЦК УРСР та ЦК України, що регулюють правила виконання договорів майнового найму та загальні правила виконання договірних зобов'язань.

В порядку статті 49 ГПК України, судові витрати (державне мито, інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати на проведення експертизи) підлягають розподіленню між обома сторонами пропорційно розміру задоволених вимог.

При поданні позову до суду позивачем сплачено державне мито у розмірі 51,96 грн., що суперечить вимогам пункту А частини 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” (чинного на час подання позову), згідно якого з позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду, справляється державне мито у розмірі 1% від ціни позову, але не менше 51 грн., тобто позивачем внесено державного мита на 0,96 грн. більше, ніж передбачено законодавством, що тягне за собою часткове повернення сплаченої суми.

Вимоги позивача щодо покладення на відповідача судових витрат на оплату послуг адвоката Корольової О.І. у розмірі 500 грн. – не підлягають задоволенню, оскільки договір про надання юридичних послуг від 10.11.04 року, за яким адвокату Корольовій О.І. сплачено Орендодавцем 500 грн. – стосується стягнення боргу за Договором, а не стягнення інфляційних та трьох процентів річних, як у справі № 32/530. Позовна заява про стягнення Орендодавцем з Орендаря боргу за Договором у розмірі 5'195,89 грн. – подавалася до господарського суду Донецької області 26.11.04 року, і ухвалою суду від 26.11.04 року у справі № 12/74-63 позовну заяву було повернуто Орендодавцеві. Таким чином, докази оплати Орендодавцем послуг адвоката у розмірі 500 грн. мають безпосереднє відношення до справи № 12/74-63, а не до справи № 32/530.  

Клопотання позивача щодо підтвердження права власності Орендодавця на компресор ПКС-5,25 відхиляється судом, оскільки не має відношення до предмету спору.

На підставі статей 161-162, 256-276 ЦК УРСР, статей 530, 625, 759-786 ЦК України, керуючись ст.ст.22, 29, 33, 43, 75, 80, 82-85 ГПК України, суд –   

ВИРІШИВ:

                    Частково задовольнити позов закритого акціонерного товариства „Управління механізації № 5” до відкритого акціонерного товариства будівельно-виробничої фірми „Донецькжитлобуд” про стягнення трьох процентів річних та суми інфляційного збільшення боргу у загальному розмірі 523,19 грн. В решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства будівельно-виробничої фірми „Донецькжитлобуд” на користь закритого акціонерного товариства „Управління механізації № 5” суму трьох процентів річних та інфляційних у розмірі 523,19 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 117,88 грн. та відшкодування сплаченого державного мита у розмірі 50,95 грн.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства будівельно-виробничої фірми „Донецькжитлобуд” на користь Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз витрати на проведення експертизи № 3698/23 у розмірі 299,69 грн.

Стягнути з закритого акціонерного товариства „Управління механізації № 5” на користь Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз витрати на проведення експертизи № 3698/23 у розмірі 0,31 грн.

Відповідно до п.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» зайво сплачене державне мито у сумі 0,96 грн., перераховане закритим акціонерним товариством „Управління механізації № 5” за платіжним дорученням № 625 від 12.11.04 року, підлягає поверненню. 

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                         Мєзєнцев Є.І.