Рішення

від 15.11.2011 по справі 40/387

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  40/387

15.11.11

За позовом    Інституту механіки ім. С.П.Тимошенка Національної академії наук України

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю “АТ КОМ”

про                   стягнення  4514,64 грн

Суддя  Пукшин Л.Г.  

Представники сторін:

від позивача:         ОСОБА_1. –за довіреністю № б/н від 05.01.2011р.;

від відповідача:     не з’явилися

В судовому засіданні 15.11.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Інституту механіки ім. С.П.Тимошенка Національної академії наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ КОМ" про стягнення з відповідача 3886,32 грн. заборгованості за договором оренди державного нерухомого майна № 506 від 30.12.2008р., 80,71 грн. інфляційних витрат,  76,20 грн. 3% річних, 393,68 грн. пені, 77,73 грн. штрафу.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору свої зобов’язання щодо сплати орендних платежів та інших платежів передбачених Договором належним чином не виконував. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом даної справи.

Ухвалою суду від 28.10.11 порушено провадження у справі № 40/387 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.11.11.  

Представник позивача у судове засідання 15.11.2011 з’явився, надав пояснення по справі та повністю підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з’явився, своїх представників не направив, про поважність причин неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 40/387 від 28.10.2011 не виконав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.10.11 було надіслано на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та у Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України – 03148 м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кв. 414, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

30 грудня 2008 року між Інститутом механіки ім. С.П. Тимошенка НАН України (далі – орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “АТ КОМ” (далі – орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту механіки ім. С.П. Тимошенка НАН України  № 506 (далі –договір).

Відповідно до п.1.1 умов Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно: кімнати № 201, 202 площею 33,9 кв.м, розміщене за адресою: 03057 м. Київ, вул. Желябова, 2, корпус 2, на другому поверсі 4 поверхового корпусу, що перебуває на балансі відповідача.

Майно передається в оренду з метою використання для здійснення оптової торгівлі радіотелевізійними товарами (п. 1.2 Договору).

Відповідно до 3.1 договору орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди державного майна, орендна плата за базовий місяць оренди – листопад 2008 року становить без ПДВ 77,10 грн за 1 кв.м., а за всю орендовану площу 2 613,69 грн. та ПДВ 522,74 грн., а всього 3 136,43 грн. Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю по розрахункам орендодавця: відшкодування комунальних платежів; відшкодування податку на землю;  витрати на утримання будинку та прилеглої території; інші витрати.

Відповідно до п. 3.3 Договору, орендна плата перераховується Орендарем відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням не пізніше 20 числа поточного місяця.

Пунктом 10.1 Договору сторони погодили строк його дії з 01 січня 2009 року до 31 грудня 2009 року включно.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв орендовані приміщення, що підтверджується підписаним повноважними представниками та скріпленим печатками сторін актом прийому - передачі приміщення від 01.01.09 згідно договору оренди майна № 506 від 30.12.2008.

В подальшому, 16.11.2009 Додатковою угодою до договору № 506 від 30.12.2008 сторони продовжили строк дії Договору оренди № 506 від 30.12.2008 до 31.12.10.

Додатковою угодою від 01.12.2010 до Договору термін дії Договору оренди № 506 від 30.12.2008 було продовжено до 31.12.12 та встановлено розмір орендної плати на рівні 3883,69 грн. на місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, з 14.02.11 відповідач припинив користування об’єктом оренди та повернув позивачеві приміщення за актом прийому-передачі приміщення в задовільному стані.

Позивач стверджує, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов’язання за договором стосовно сплати орендної плати та плати за комунальні послуги, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість за січень та лютий 2011 року в розмірі 3886,32 грн., а також просить стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати в розмірі 393,68 грн., штраф в розмірі 77,73 грн., 80,71 грн. втрат від інфляції, 76,20 грн. – 3 % річних. та відшкодувати йому розмір судових витрат.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем протягом січня-лютого 2011 року було надано відповідачеві послуг за договором оренди № 506 від 30.12.2008 р. на загальну суму 3886,32 грн, що підтверджується наступними рахунками:

- № 215025 від 15.02.2011 р на суму 1218,29 грн. (комунальні послуги), отриманий відповідачем 18.02.11;

- № 2170025 від 17.02.11 р. суму 2048,58 грн. (орендна плата), отриманий відповідачем 18.02.11;

-  №  315025  від 15.03.11 р на суму 601,61 грн. (комунальні послуги), отриманий відповідачем 31.03.11;

- № 3150025 від 15.03.11 р на суму 17,84 грн. (орендна плата), отриманий відповідачем 31.03.11.

Докази отримання відповідачем вказаних рахунків наявні в матеріалах справи.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Пунктом 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна встановлено обов’язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч.  3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Суд дійшов висновку, що відповідач порушив зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення передбачених Договором платежів за користування приміщенням. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, на момент розгляду справи у судовому засіданні відповідач зобов’язання по сплаті орендних та комунальних платежів за договором оренди № 506 від 30.12.08 не виконав, суму заборгованості в розмірі 3886,32 грн.  не сплатив.

З урахуванням викладеного, вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 3 886,32  грн  визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання з оплати орендної плати на користь позивача встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 76,20 грн. та інфляційних втрат у розмірі 80,71 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за обґрунтованим розрахунком позивача, що міститься в позовній заяві.

Згідно зі ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, між іншим, регулюється Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” передбачає, що  розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.6 Договору оренди сторони погодили, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь балансоутримувача відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (п.1 ст.547 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з наведеного у позовній заяві позивачем розрахунку пеня у розмірі 393,68 грн. нарахована за прострочення відповідачем сплати орендної плати (213,03 грн.) та комунальних платежів (180,65 грн.).

Між тим, правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання з оплати  комунальних платежів, передбачених Договором, сторонами у письмові формі не укладався. За вказаних обставин, нарахування позивачем пені за неналежне виконання грошового зобов’язання зі сплати комунальних платежів, передбачених договором є безпідставним.

Судом здійснено перерахунок розміру пені нарахованої у зв’язку з несвоєчасною сплатою відповідачем орендної плати з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»та статті 232 ГК України:

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір облікової ставки НБУ

Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день

Сума пені за період прострочення

2048.58

21.02.2011 - 21.08.2011

182

7.7500 %

0.042 %

158.33

17.84

21.03.2011 - 21.09.2011

185

7.7500 %

0.042 %

1.40

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату орендної плати підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 159,73 грн.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2% від суми заборгованості, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.7 Договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 2% від суми заборгованості.

Передбачений п. 3.7 Договору штраф нарахований позивачем на загальну суму заборгованості відповідача, в тому числі по сплаті комунальних платежів, пов’язаних з утриманням наданих в оренду приміщень, що умовами договору не передбачено.

Крім того, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено і судом встановлено факт наявності заборгованості відповідача зі сплати орендної плати за січень 2011 року та частину лютого 2011 року (по момент повернення приміщення - 14.02.11). Таким чином, заборгованість відповідача з орендної плати становить загалом менше ніж три місяці, в той час як прострочення зі сплати орендних платежів триває довше ніж три місяці.  

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 77,73 грн задоволенню не підлягають.        

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу  України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на Відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 7 грн. 14 коп., на відповідача –94 грн. 86 коп.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 16,52 грн., на відповідача –219,48 грн.  

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АТ КОМ” (03148 м. Київ, вул. Гната Юри, 9, к. 414, ідентифікаційний код 33999561) з будь-якого  рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Інституту механіки ім. С.П. Тимошенка Національної академії наук України  (03057 м. Київ, вул. Нестерова, 3, ідентифікаційний код 05417070)  3 886 (три тисячі вісімсот вісімдесят шість) грн 32 коп. основного боргу, 80 (вісімдесят) грн 71 коп. – інфляційних втрат, 76 (сімдесят шість) грн 20 коп. – 3% річних, 159 (сто п’ятдесят дев’ять) грн 73 коп. – пені, 94 (дев’яноста чотири) грн 86 коп. державного мита та 219 (двісті дев’ятнадцять) грн 48 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.  Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.       

Суддя                                                                                                                                   Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 16.11.2011 р.