Рішення

від 07.06.2011 по справі 33/129

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  33/129

07.06.11

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом   публічного акціонерного товариства “Київенерго” в особі структурного

                      відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго”

до                  приватного акціонерного товариства “Київський електровагоноремонтний завод

                     ім. Січневого повстання 1918 року”

третя особа-1, які не заявляє самостійних вимоги на предмет спору на стороні відповідача:                  

                    комунальне підприємство “Чоколівське” Солом’янської РДА

третя особа-2, які не заявляє самостійних вимоги на предмет спору на стороні відповідача:

                    Управління освіти Солом’янської РДА

про               стягнення 139 355,60 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1–представник за довіреністю № Д07/2011/04/22-17 від 22.04.2011р.;

від відповідача: ОСОБА_2 –представник за довіреністю № ЮР 18-04/11 від 18.04.2011р.;

                         ОСОБА_3 - представник за довіреністю № ЮР 02-01/11 від 18.01.2011р.;

від третьої особи-1: не з’явились;

від третьої особи-2: ОСОБА_4- представник за довіреністю № 99 від 07.06.2011 р.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до приватного акціонерного товариства “Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року” про стягнення 139 355,60 грн. заборгованості за договором на постачання теплової енергії  у гарячій воді  № 31-1256-3 від 01.10.2002 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.10.2002 року між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»та відкритим акціонерним товариством «Київський електровагоноремонтний завод»укладено договір  на постачання теплової енергії  у гарячій воді  № 310156.

Згідно з пп. 2.2.1. та 2.3.1. договору та відповідно до законодавства України, позивач постачає теплову енергію у гарячій воді для потреб: опалення - в період опалювального сезону, в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до договору, яку відповідач зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.

Відповідно п. 5.1 договору та звертання-доручення про укладення договору, визначення кількості спожитої протягом розрахункового періоду (місяця) теплової енергії здійснюється розрахунковим способом згідно договірних навантажень.

Згідно додатка 3 до договору, розрахунки за відпущену теплову енергію відповідачу здійснюються на підставі тарифів, встановлених та затверджених Київською міською державною адміністрацією, які можуть змінюватись в період дії договору.

У п. 5 додатку 4 до договору передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).

Відповідно до п. 2 додатку 4 до договору, до початку розрахункового періоду (місяця) відповідач сплачує вартість, заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно ЗУ «Про заставу», як засіб сплати спожитої теплової енергії.

Однак, свої зобов'язання за зазначеним договором відповідач не виконує, внаслідок чого за період з 01.08.2009 року по 01.03.2011 року виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.03.2011 становить 131 696,06 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок основного боргу.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулась до суду з вимогою про стягнення з  приватного акціонерного товариства “Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року” заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 131 696,06 грн., збитків від інфляції в розмірі 5 626,54 грн. та 3 % річних в сумі 2 033,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.04.2011 року порушено провадження у справі № 33/129, розгляд справи призначено на 19.04.2011 року.

В судовому засіданні 19.04.2011 року, у відповідності до ст.. 77 Господарського-процесуального кодексу України, оголошено перерву до 17.05.2011 року для надання додаткових доказів по справі.

У  судовому засіданні 17.05.2011 року представник позивача подав клопотання про зміну організаційно-правової форми позивача на публічне акціонерне товариство "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго". У зв’язку із задоволенням клопотання позивача суд здійснив заміну організаційно-правової форми позивача на публічне акціонерне товариство «Київенерго».  

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.05.2011 року, в зв’язку з залученням до участі у справі комунальне підприємство “Чоколівське” Солом’янської РДА та Управління освіти Солом’янської РДА, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимоги на предмет спору на стороні відповідача, розгляд справи відкладено на 07.06.2011 року.

07.06.2011 року в судове засідання з’явились представники позивача, відповідача і третьої особи-2 та надали пояснення по суті спору. Представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з приватного акціонерного товариства “Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року”  124 475,15 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 5 626,54 грн. інфляційних збитків та 2 033,00 грн.                       3 % річних, 1 393,56 грн. витрат зі сплати державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

Представник відповідача надав пояснення по суті справи в яких заперечує проти заявлених позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи-1 в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.11.2000 року між акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” в особі структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (постачальник за договором) та відкритим акціонерним товариством «Київський електровагоноремонтний завод»(абонент за договором) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 31-0156-3 (далі - договір).

У відповідності до положень п. 1.2. Статуту приватного акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року»(нова редакція) затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 21.04.2011 року № 56,  приватне акціонерне товариство «Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року»є новим найменуванням відкритого акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року»заснованого відповідно до наказу Міністрества транспорту України від 23.04.2001р. № 238 шляхом перетворення державного підприємства «Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року»у відкрите акціонерне товариство відповідно до указу Президента України від 15.06.1993 року № 210/93 «Про корпоратизацію підприємств».

Відповідно до пункту 1.1. договору, предметом даного договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах,  передбачених даним договором.

У відповідності до положень п. 2.1. договору, сторони зобов’язались при виконанні умов договору, а також при вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Положеннями про Держенергоспоживнагляд,  Правилами користування теплової енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з п.п. 2.2.1 договору, постачальник зобов’язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до договору.

Відповідно до п. 2.3.1 договору, абонент зобов’язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Порядок розрахунків сторони погодили в додатку № 4 до договору, відповідно до умов якого споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в районному відділі тепло збуту № 1 за адресою: вул. Жилянська, 63 табуляграму фактичного споживання  теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду.

Згідно з пунктом 4 додатку 4 до договору, сплату за вказаними документами абонент виконує не пізніше 15 числа місяця слідуючого за розрахунковим.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.08.2009 року по 01.03.2011 року відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов’язання по оплаті отриманої енергії, у зв’язку з чим  в останнього виникла заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію в розмірі 124 475,15 грн.,  що підтверджується доданими до позовної заяви обліковими картками за спірний період та відомостями обліку споживання теплової енергії за підписом відповідача, належним чином завірені копії долучені до матеріалів справи.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).  

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Твердження відповідача стосовно того, що з 2008 року виставлялися нарахування по даному об'єкту, а оплати від даного споживача були отримані комунальним підприємством «Чоколівське»Солом'янської РДА, оскільки відповідно до акту від 26.07.2010 року № 1-07/161  за підписом інспектора АК «Київенерго»Левченко О.М. та головного енергетика ВАТ «КЕВРЗ»при обстеженні  гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, виявлено непередбачений умовами договору факт врізки від загально будинкової системи опалення даного гуртожитку на систему опалення приміщення дитячого садочка, що знаходиться на балансі Управління освіти Солом’янської в місті Києві державної адміністрації, судом не беруться до уваги з огляду на наступне.

Згідно додатку 6 до договору, постачання теплової енергії відбувалося до житлового будинку по вул. Богданівська, 3/5 (о/р 310158). опалювальна площа якого складає 1020 кв.м., що повністю займається мешканцями та до житлового будинку по АДРЕСА_1 (о/р 1541263), опалювальна площа якого складає 1120 кв.м. - 59,70 % опалювальної площі мешкаців та 40,30 % - орендарів: ВАТ «Фірма Прокат», TOB «Аудіо-Відео Сервіс», TOB «Пожестон», СПД ОСОБА_5 та СПД ОСОБА_6.

Крім, того відповідно до додатку 6 до договору від 01.10.2008 № 1540016, укладеного між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»та комунальним підприємством «Чоколівське» Солом'янської РДА, Дитячий навчальний заклад № 191 визначено орендарем житлового будинку по вул. Мартиросяна, 10/22 (о/р 1541261) та саме комунальному підприємству «Чоколівське»до жовтня 2010 року проводилися нарахування за спожиту теплову енергію для потреб опалення та гарячого водопостачання, що підтверджується копіями облікових карток (табуляграм). В свою чергу, згідно договору про надання комунальних послуг від 01.04.2008 № 3138 укладеним між КП «Чоколівське»та Управлінням освіти Солом'янського району, КП «Чоколівське»виставлялися нарахування за опалення та гаряче водопостачання ДНЗ № 191.

Також суд звертає увагу, що лише у жовтні 2010 року між відкритим акціонерним товариством «Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року» та Управлінням освіти Солом'янської РДА укладено договір про надання комунальних послуг (центральне опалення), на підставі якого відкритим акціонерним товариством «Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року» внесено зміни в додаток 6 до договору № 310156, відповідно до яких ДНЗ № 191 зазначено орендарем з опалювальною площею 1 525 кв.м. та відповідно лише з жовтня 2010 року акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»почалися виставлятися відкритому акціонерному товариству «Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року»нарахування по даному об'єкту.

Отже, ДНЗ № 191 (як орендар) споживав теплову енергію за спірний період: для потреб гарячого водопостачання - з 01.04.2008 року за договором від 01.10.2008 року № 1540016, укладеного між позивачем та КП «Чоколівське»Солом'янської РДА (о/р 1541261); для потреб опалення - з 01.04.2008 року до 01.10.2010 року за договором від 01.10.2008 року № 1540016, укладеного між позивачем та КП «Чоколівське»Солом'янської РДА (о/р 1541261); з 01.10.2010 року за договором від 01.10.2002 року № 310156, укладеного між позивачем та відповідачем (о/р 1541263).

Надана відповідачем порівняльна таблиця теплових навантажень ВАТ «Київський ЕВРЗ»згідно облікових карток, виставлених АК «Київенерго»в опалювальний період 2009-2010 р.р. (без врахування дит.садочка) не являється належним доказом споживання теплової енергії  ДНЗ № 191 Управлінням освіти Солом'янської РДА за рахунок відкритого акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року», а лише підтверджує факт отримання відкритим акціонерним товариством «Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року»відповідної кількості теплової енергії.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 31-0156-3 від 01.10.2002 року в період з 01.11.2009 року по 01.03.2011 року у відповідача перед позивачем в сумі 124 475,15 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконання зобов’язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді,  позивач просить суд стягнути з відповідача  на  свою користь витрати пов’язані з інфляційними процесами в сумі 5 626,54 грн. та 3% річних в розмірі 2 033,00 грн. за період  прострочення вказаний в розрахунку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових  зобов’язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 124 475,15 грн. суд погоджується з розрахунком 3 % річних в розмірі 2 033,00 грн. та витрат пов’язаних з інфляційними процесами в сумі 5 626,54 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року»(03049, м. Київ, вул. Ползунова, 2; ідентифікаційний код 00480247) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь публічного акціонерного товариства “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31, ідентифікаційний код 26187763) заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 124 475  (сто двадцять чотири тисячі чотириста сімдесят п’ять) грн. 15 коп., три проценти річних в розмірі 2 033 (дві тисячі тридцять три) грн. 00 коп., індекс інфляції в розмірі 5 626 (п’ять тисяч шістсот двадцять шість) грн.  54 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1 393 (одна тисяча триста дев’яносто три) грн. 55 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.  Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.       

Суддя                                                                                                        С.М. Мудрий

Дата підписання рішення: 09.06.2011 року