Ухвала

від 24.10.2016 по справі 33/129

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

24.10.2016Справа № 33/129 Суддя Мудрий С.М. розглянувши скаргу приватного акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод" на дії (бездіяльність) державного виконавчої служби у справі

за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до приватного акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року"

третя особа-1, які не заявляє самостійних вимоги на предмет спору на стороні відповідача: комунальне підприємство "Чоколівське" Солом'янської РДА

третя особа-2, які не заявляє самостійних вимоги на предмет спору на стороні відповідача: Управління освіти Солом'янської РДА

про стягнення 139 355,60 грн.,

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Писанко О.І. - представник за довіреністю № ЮР20-02/16 від 04.07.2016 р.;

від третіх осіб 1, 2: не з'явилися;

від ВДВС: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" до приватного акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року" про стягнення 139 355,60 грн. заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 31-1256-3 від 01.10.2002 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.06.2011 р., яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2011 р. позов задоволено повністю. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 124 475 грн. 15 коп., три проценти річних в розмірі 2 033 грн. 00 коп., індекс інфляції в розмірі 5 626 грн. 54 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1 393 грн. 55 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

20.06.2011 р. видано наказ.

30.09.2016 р. до відділу діловодства господарського суду м. Києва від приватного акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод" надійшла скарга на дії державного виконавця.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.10.2016 р. розгляд скарги призначено на 24.10.16 р.

У судове засідання 24.10.2016 р. представники позивача, третіх осіб 1, 2, ВДВС не з'явилися, вимоги ухвали суду від 05.10.2016 р. не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленнями про вручення поштового відправлення № 01030 39215709, 01030 39215768, 01030 39215792, 01030 39215822 відповідно.

Представник скаржника скаргу підтримав, просив суд задовольнити скаргу.

Заслухавши представника скаржника, дослідивши доводи поданої скарги, господарський суд м. Києва вважає подану скаргу такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 115 ГПК України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (в редакції, чинній станом на момент оспорюваної дії).

Відповідно ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

В обґрунтування скарги скаржник зазначає, що 04.11.2011 р. постановою ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого правлення № 29650962 відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 33/129 від 20.06.2011 р.

Постановою ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві про закінчення виконавчого провадження від 23.07.2012 р. виконавче провадження з примусового виконання наказу від 20.06.2011 р. закінчено, оскільки рішення фактично повністю виконано. Припинено чинність арешту майна боржника, накладеного постановою від 04.11.20011 р. та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Проте, відповідно до відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (інформаційна довідка № 60169207 від 30.05.2016 р.) нерухоме майно боржника перебуває під арештом на підставі постанови про відкриття ВП № 29650962 від 04.11.2011 р.

Скаржник звернувся до ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києва із проханням зняти арешт з нерухомого майна.

Виконавча служба листом вих. № ДВ/11 від 04.08.2016 р. відмовила у знятті арешту, так як виконавче провадження № 29650962 закінчено і знищене у встановленому законом порядку.

Пунктом 8. ч. 1. ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника (в редакції, чинній станом на момент винесення постанови).

Будь-яких дії стосовно зняття арешту із майна боржника, накладеного постановою від 04.11.2011 р. № 29650962 державним виконавцем не вчинено.

Відповідно ч. 1 статті 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Пунктом 9.13. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 року № 9 встановлено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Аналізуючи вищезазначене, державний виконавець повинен виконувати свої обов'язки вчасно, повно та не зволікати щодо вчинення виконавчих дій, тому господарський суд вважає, що скаргу приватного акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод" на дії (бездіяльність) державного виконавчої служби по справі № 33/1129 слід задовольнити та визнати незаконною бездіяльність відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві щодо не вчинення дій при закінченні виконавчого провадженні, у зв'язку із фактичним виконанням рішення суду.

Згідно з ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом .

Статтею 3 Закону України "Про судовий збір" встановлено об'єкти справляння судового збору.

Відповідно до п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» частиною другою статті 3 Закону передбачено, за подання яких заяв не справляється судовий збір. Відповідний перелік заяв не є вичерпним. Зокрема, Законом не передбачено справляння судового збору за подання скарг на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби (стаття 121 2 ГПК); втім, з апеляційних та касаційних скарг на ухвали, винесені за результатами розгляду таких скарг, судовий збір справляється на загальних підставах.

Враховуючи вищевикладене, законом не передбачено за подання скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби обов'язку сплати судового збору.

Проте, скаржник долучив до скарги на бездіяльність органів Державної виконавчої служби платіжне доручення № 3669 від 20.09.2016 р. на суму 1 378, 00 грн., як доказ сплати судового збору.

Відповідно до п. 5.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у разі наявності підстав для повернення судового збору, відмінних від тих, які передбачені статтею 7 Закону, це питання вирішується у позасудовому порядку, визначеному наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 "Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів".

Згідно з абзацом 1 пункту 5 розділу І наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 "Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів", повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду , яка набрала законної сили.

Керуючись ст. 86 ч. 1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

1. Скаргу приватного акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод" на бездіяльність відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві у справі № 33/129 задовольнити.

2. Визнати бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києва щодо не зняття арешту майна незаконною.

3. Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві зняти арешт, що накладений постановою про відкриття виконавчого провадження від 04.11.2011 р.

4. Повернути приватному акціонерному товариству "Київський електровагоноремонтний завод" (03049, м. Київ, вул. Ползунова, 2, код ЄДРПОУ 00480247) сплачений судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп., згідно платіжного доручення № 3669 від 20.09.2016 р.

5. Оригінал платіжного доручення № 3669 від 20.09.2016 р. та оригінал ухвали суду № 33/129 від 24.10.2016 р. направити приватному акціонерному товариству "Київський електровагоноремонтний завод" на адресу: 03049, м. Київ, вул. Ползунова, 2.

Суддя С. М. Мудрий