Рішення

від 14.11.2011 по справі 10/402

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  10/402

14.11.11

За позовом Публічного акціонерного товариства

                   «Миколаївський комбінат хлібопродуктів»

до Аграрного фонду

про стягнення коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача:     ОСОБА_1 (довіреність № 563 від 11.04.2011р.);                                                  

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 200 від 10.10.2011р.).  

            В судовому засіданні 14 листопада 2011 року, відповідно до положень                               ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.          

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Миколаївський комбінат хлібопродуктів»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Аграрного фонду (відповідач) заборгованості в сумі –390 976,67 грн. з них основного боргу –350 850,00 грн., пені –14 384,85 грн., штрафу –24 559,50 грн. та 3% річних –1 182,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов’язків за договором на переробку зерна пшениці № 77П від 6 квітня 2011 року належним чином не виконав, зокрема, не сплатив в повному обсязі сум грошових коштів за надані йому позивачем послуги, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечував та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.10.2011 року.

В судовому засіданні 13 жовтня 2011 року оголошено перерву до 14 листопада 2011 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

6 квітня 2011 року між позивачем (надалі – Виконавець або Переробник) та відповідачем (далі по тексту –Замовник) (разом - сторони), було укладено договір на переробку зерна пшениці № 77П (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі –Договір або Договір послуг), згідно умов п.п. 1.1.. 1.2 якого Замовник передає Переробнику зерно пшениці для переробки на борошно на підприємстві Переробника, а Переробник приймає зерно і доводить його до борошномельних кондицій, забезпечує збереження цього зерна на борошно, зберігає і видає борошно Замовнику на підприємстві Переробника.

Позивач зазначає, що взяті на себе зобов'язання по Договору Переробник виконав в повному обсязі, однак, Замовник, за твердженнями позивача, наданих Переробником послуг з перевезення в повному обсязі не оплатив, внаслідок чого у відповідача, за розрахунками позивача, утворилась заборгованість за Договором в розмірі 350 850,00 грн. (загальна вартість послуг перевезення).

З відповідними твердженнями позивача відповідач не погоджувався та у своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що після остаточного надання позивачем всіх документів зазначених у п. 4.3 Договору оформлених належним чином та відповідно до вимог чинного законодавства, необхідних для здійснення відшкодування витрат за Договором, відповідач виконуючи свої зобов'язання по Договору, здійснив відшкодування витрат за Договором, а саме пов'язаних із переробкою зерна на загальну суму 699 140,00 грн. (шістсот дев'яносто дев'ять тисяч гривень нуль копійок), доказом сплати чого є платіжне доручення № 1304 від 16.05.2011р.

Окрім цього, відповідач звернув увагу суду на той факт, що виконуючи свої зобов'язання по п. 2.2.2 Договору відповідач надав позивачу дозвіл на переробку зерна, яким дозволив позивачу переробити зерно пшениці державного інтервенційного фонду у кількості визначеної Договором. Здійснення позивачем заходів із перевезення зерна проводиться згідно з дозволом відповідача за власний рахунок позивача, а тому, позивач, не маючи жодних заперечень, погодившись з умовами визначеними в вищезазначених дозволах, виконав зобов'язання та за власний рахунок та перемістив визначену кількість зерна на ПАТ «Миколаївський КХП»для подальшої переробки відповідно до Договору.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вже було встановлено судом, 6 квітня 2011 року між сторонами укладено договір на переробку зерна пшениці № 77П відповідно до умов п.п. 1.1.. 1.2 якого Замовник передає Переробнику зерно пшениці для переробки на борошно на підприємстві Переробника, а Переробник приймає зерно і доводить його до борошномельних кондицій, забезпечує збереження цього зерна на борошно, зберігає і видає борошно Замовнику на підприємстві Переробника.

Пунктом 2.2.2. Договору передбачено, що Переробник зобов’язаний розмістити зерно пшениці в елеваторі або на складах, зберігати і переробляти його на борошно з дозволом Замовника на переробку відповідно до помольної партії, яку формує Переробник.

Помольна партія, яку формує Переробник:

- 1500,000 тонн - 2 клас пшениці 2010 року за ДСТУ 3768:2010 «Пшениця. Технічні умови»;

- 1189,000 тонн - 3 клас пшениці 2010 року за ДСТУ 3768:2010 «Пшениця. Технічні умови».

Загальна кількість зерна пшениці, що передається Замовником Переробнику для переробки за Договором, становить 2 689,000 тонн.

З матеріалів справи вбачається, що 6.04.2011 року відповідач надав позивачу дозволи № 41-09/1091 та № 41-09/1093 на переміщення та подальшої переробки 1 500,000 тонн та 1 189,000 тонн зерна відповідно, а 22.04.2011р. дозвіл на переробку зерна № 41-11/6409.

Згідно п. 2.2.3. Договору Переробник зобов’язаний переробити зерно пшениці на борошно із наступним розрахунковим виходом продукції від кількості наданого зерна пшениці (згідно з «Правила організації і ведення технологічного процесу на борошномельних заводах»МінАПК України, 1998р., додержання розрахункових норм виходу борошна є обов'язковим):

- борошна вищого ґатунку - 39%;

- борошна першого ґатунку - 31%;

- борошна другого ґатунку - 4,3%;

- висівки - 23,6%;

- відходи І та ІІ категорії - 1,4%.

Фактичний вихід продукції при переробці зазначеної у п. 2.2.2. Договору помольної партії повинен бути не менше розрахункового виходу.

Так, судом встановлено, що 28.04.2011р. між сторонами було складено акт, що свідчить про виконання Переробником взятих на себе зобов’язань за Договором з переробки зерна пшениці в обсязі 2 689,00 тонн на суму 699 140,00 грн. та прийняття відповідних послуг Замовником (копія акту міститься в справі).

У відповідності до п. 4.1. Договору Замовник зобов'язується відшкодовувати Переробнику за переробку зерна в обсязі 2 689,00 тонн –699 140,00 грн.

Відшкодування витрат, пов'язаних із переробкою зерна, проводиться Замовником у безготівковій формі на підставі наданих Переробником рахунків та актів протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання рахунку та підписання актів, за умови надходження на рахунок Замовника коштів з державного бюджету на зазначені цілі (п. 4.2. Договору).

16 травня 2011 року відповідач, через Державне казначейство України, перерахував на користь позивача грошові кошти в сумі 699 140,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1304.

Таким чином, взяті на себе зобов’язання за Договором з переробки зерна пшениці в обсязі 2 689,00 тонн та обов’язків з відшкодування витрат з переробки зерна на суму 699 140,00 грн. сторонами виконано належним чином та в повному обсязі.

Позивач зазначає, що відповідач також зобов’язаний відшкодувати позивачу понесені останнім послуги з перевезення зерна пшениці у період з 11.04.2011 року по 30.04.2011 року на загальну суму 350 850,00 грн., розмір яких підтверджується інформаційним звітом (копія звіту міститься в справі).

Так, з матеріалів справи вбачається, що 12.07.2011р. позивач в порядку досудового врегулювання спору направив відповідачу претензію на суму 1 934 465,95 грн. про відшкодування витрат пов’язаних з транспортним перевезенням зерна. Факт надсилання позивачем претензії та отримання її 18.07.2011р. відповідачем підтверджується відміткою про вручення на потовому повідомленні. У відповідь на претензію, у своєму листі № 1975 відповідач звернув увагу позивача на необхідність надання актів виконаних робіт та оригіналу форми № 117, після чого Аграрний фонд готовий буде передати звітні документи до Державного казначейства України для здійснення не відшкодованих витрат за договорами та звірить розрахунки.

Пунктом 2.2.4. Договору встановлено, що Переробник зобов’язаний у разі необхідності здійснити заходи із зберігання, перевезення зерна, згідно з дозволом Замовника.

Як встановлено судом, 6.04.2011 року відповідач надав позивачу дозволи № 41-09/1091 та № 41-09/1093 на переміщення та подальшої переробки 2 689,00 тонн зерна.

У відповідності до положень розділу 4 Договору, зокрема п.п. 4.1. та 4.2., Замовник відшкодовує Переробнику витрати, пов’язані саме із переробкою зерна на суму 699 144,00 грн., вартість яких і була сплачена позивачу.

З пункту 4.4. Договору випливає, що за зерно, передане в переробку за Договором, відшкодування витрат за приймання та зберігання не здійснюється.

Зі змісту наданих Замовником на ім’я Переробника дозволів на переміщення та подальшої переробки зерна пшениці № 41-09/1091 та № 41-09/1093 слідує, що дозвіл на переміщення 2 689,00 тонн кількості об’єкта державного цінового регулювання на ВАТ «Миколаївський КХТ», за власні кошти, для подальшої переробки.

Таким чином, зважаючи на положення дозволів про здійснення ВАТ «Миколаївський КХП»дій з переміщення зерна за власний кошт, враховуючи те, що Договором на Замовника не покладається обов’язку відшкодувати Переробнику витрати, пов’язані саме із перевезенням зерна пшениці, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, в силу ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованими, оскільки позивачем не доведено обов’язку відповідача відшкодувати витрати з перевезенням зерна пшениці транспортним засобом на суму –350 850,00 грн., які були понесені Переробником.

З огляду на те, що недоведені є позовні вимоги позивача про обов’язок відповідача відшкодувати витрати з переміщення зерна за Договором, суд приходить до висновку, що у позивача також відсутні правові підстави щодо нарахування на суму зазначеного позивачем боргу 3% річних та втрат від інфляції за неналежне виконання Замовником зобов’язань щодо відшкодування витрат з перевезення зерна пшениці транспортним засобом.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 30.05.2011р. «Про затвердження норм відшкодування витрат, пов'язаних з комплексом заходів із зберігання, перевезення та переробки об'єктів державного цінового регулювання»та Постанова Кабінету Міністрів України від 23.06.2010р. «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на витрати, пов'язані з комплексом заходів із зберігання, перевезення, переробки та експортом об'єктів державного цінового регулювання державного інтервенційного фонду»передбачають лише здійснення заходів та встановлюють норми відшкодування суб’єктам господарювання витрат, пов’язаних, в тому числі, з перевезенням зерна, що є об’єктом державного цінового регулювання.

Підставою заявленого позивачем позову є заборгованість відповідача за Договором  в розмірі 350 850,00 грн., наявність якої позивачем обґрунтовується як невиконання Аграрним фондом взятих на себе зобов’язань по відшкодуванню ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів»витрат з перевезення зерна пшениці транспортним засобом,  та, як встановлено судом, обов’язку відшкодувати кошти за які на відповідача згідно умов укладеного між сторонами Договору не покладається. Змін підстав або предмету позову до початку розглядом судом справи по суті від позивача не надходило, внаслідок чого відшкодування суб’єктам господарювання витрат, як здійснення заходів по відшкодуванню реальних витрат позивача, пов’язаних з перевезенням зерна в аспекті підстав та предмету позову судом не досліджувалося.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.  

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, –

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                                    О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення  21.11.2011р.