Рішення

від 15.11.2011 по справі 11/305

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  11/305

15.11.11

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко"

до  

1) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,  

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Капітал" 

про

стягнення заборгованості 130 715,99 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача       

Тремасова Ю.М. –представник

від відповідачів

не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" про стягнення солідарно з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Капітал"  основного боргу у розмірі 42 252,64 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 911,61 грн., пені у розмірі 37 029,00 грн., 3% річних у розмірі 664,83 грн., упущеної вигоди у розмірі 48 857,91грн., а всього 130 715,99 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору суборенди № СУБ-09/С-34/01 від 07.12.2009 відповідач не сплатив орендну плату за період з грудня 2010 року по лютий 2011 року, у зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 42 252,64 грн. У зв’язку з тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов’язання зі сплати орендної плати позивач був позбавлений вкласти кошти у придбання товару та отримати дохід, тобто позивачу були завдані збитки у розмірі 48 857,91 грн. Оскільки, відповідач-2 поручився перед позивачем за належне виконання обов’язків відповідачем-1 за Договором суборенди № СУБ-09/С-34/01 від 07.12.2009, позивач просить суд стягнути заборгованість солідарно з відповідача-1 та відповідача-2.

Відповідачі відзивів та письмових пояснень на позов не подали, явку своїх представників в судові засідання не забезпечили. Ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялись відповідачам рекомендованою кореспонденцією за всіма наявними у матеріалах справи адресами. Про місце, дату та час судових засідань відповідачі були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення наявними в матеріалах справи. Доказів на підтвердження поважних причин невиконання вимог ухвали суду та нез’явлення в судове засідання відповідач суду не надав. Заявлені позовні вимоги не заперечив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд                                    

В С Т А Н О В И В:

07.12.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко" (суборендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (суборендар) укладено Договір суборенди нежитлового приміщення № СУБ-09/С-34/01 (далі - Договір суборенди).

Відповідно до умов вказаного Договору позивач передає, а відповідач-1 приймає в тимчасове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 425,64 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Покришева, 57 (далі –об’єкт оренди, приміщення).

10.12.2009 позивач передав, а відповідач прийняв у орендне користування об’єкт оренди за актом приймання-передачі приміщення.

Згідно з п. 4.1 Договору базова щомісячна орендна плата за Договором перераховується відповідачем в безготівковій формі на поточний рахунок позивача в гривневому еквіваленті згідно вказаної в п. 4.2. формули до 15 числа місяця, в якому надаються послуги з суборенди, на підставі рахунків-фактур, наданих суборендодавцем або на підставі даного Договору.

Відповідно до п. 4.2 Договору суборенди, розмір базової щомісячної орендної плати за 425,64 кв.м становить 13 620, 48 грн., у т.ч. ПДВ - 20% - 3 787,50 грн.

Починаючи з другого календарного місяця суборенди розмір орендної плати за один календарний місяць автоматично (без додаткового погодження сторонами) змінюється індексується відповідно до формули, зазначеної в п. 4.3 Договору.

Згідно з пунктом 4.4. Договору суборенди відповідач-1 протягом 5 банківських днів з моменту підписання Договору перераховує аванс за один останній місяць суборенди.

Пунктом 4.6 Договору суборенди передбачено, що відповідач-1 здійснює щомісячні орендні платежі в розмірі базової орендної плати, при цьому позивач виставляє рахунок на підставі п. 4.3 даного Договору на різницю між вартістю фактично наданих послуг і перерахованої відповідачем-1 оплати. Відповідач-1 здійснює оплату різниці протягом п'яти календарних днів після одержання виставлених позивачем рахунків.

Відповідно до пункту 4.7. Договору суборенди, крім сплати орендної плати відповідач-1 компенсує вартість, комунальних послуг: електроенергію та водопостачання, вартість яких розраховується на підставі показників лічильників, встановлених на вводах мереж по яким надаються комунальні послуги відповідачу-1 і які опломбовані позивачем, та які скореговані на коефіцієнт 0,5348 (частка від загальної площі приміщення); опалення (тепло) та прийом стічних вод, вартість яких розраховується пропорційно займаної площі. Компенсація опалення (тепло) та прийом стічних вод оплачується відповідачем-1 на підставі виставлених позивачем рахунків за надані комунальні послуги.

Пунктом 4.9 Договору суборенди зазначено, що компенсація вартості послуг, передбачених п.п. 4.7, 4.8 цього Договору, здійснюється відповідачем-1 протягом 5-ти календарних днів з дати виставлення позивачем відповідного рахунку.

01.06.2010 між позивачем та відповідачем-1 укладено Додаткову угоду № 5 до Договору суборенди (далі - Угода). Відповідно до умов даної Угоди був змінено п. 1.1 та 4.2 Договору суборенди.

Так, згідно з вказаною угодою орендар приймає в тимчасове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 709,40 кв.м у м. Херсон по вул. Покришева, 57, розмір базової орендної плати за 709,40 кв.м становить 22 700,00 грн., у т.ч. ПДВ - 20%.

Відповідно до Додаткової угоди № 5 позивач передав, відповідача-1 прийняв у суборенду нежитлову площу загальною квадратурою 283,76 кв.м у м. Херсон по вул. Покришева, 57 за актом приймання-передачі приміщення від 01.06.2010.

20.01.2011 року між позивачем та відповідачем-1 було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору суборенди, якою сторони погодили, що Договір суборенди діє до 28.02.2011 (включно).

Таким чином, 28.02.2011 Договір суборенди припинив свою дію і відповідач-1 повернув нежитлове приміщення позивачу, що підтверджується Актом приймання-передачі приміщення від 28.02.2011.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначення поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором найму (оренди).

Відповідно до  ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає  виконанню у цей строк (термін).

Оскільки умовами договору встановлений обов’язок виставлення позивачем відповідачу-1 рахунків на сплату орендної плати та комунальних послуг та, що вказані послуги оплачуються відповідачем на підставі виставлених позивачем рахунків, ухвалами суду від 28.09.2011 та від 01.11.2011 витребувано від позивача докази на підтвердження виставлення (надсилання) відповідачу рахунків, на підставі яких заявлені позовні вимоги.

Позивачем вимог ухвал суду не виконано, витребуваних доказів не надано.

Таким чином, строк настання платежу відповідної суми коштів має визначатись з урахуванням ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства

Позивач звернувся до відповідача-1 з претензією № 451 від 18.05.2011, в якій зазначив, що за відповідачем-1 залишилась заборгованість зі сплати комунальних послуг та орендної плати за Договором № СУБ-09/С-34/01 від 07.12.2009 у розмірі 32 667,84 грн. та просив до 31.05.2011 погасити вказану суму заборгованості.

Відповідачем-1 вказана претензія отримана 24.05.2011, що підтверджується її підписом на даній претензії.

Оскільки доказів на підтвердження виставлення відповідачу-1 відповідних рахунків позивачем не надано, а претензією про сплату заборгованості відповідач отримав 24.05.2011, згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач зобов’язаний був сплатити суму заборгованості у розмірі 32 667,84 грн. у семиденний строк від дня отримання претензії, а тому строк оплати вказаної суми заборгованості настав 31.05.2011.

Однак, як свідчать матеріали справи, зобов’язання за Договором оренди щодо повного та своєчасного внесення орендної плати відповідачем не виконано, заборгованість у розмірі  32 667,84 грн. відповідачем-1 не сплачена.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач-1 доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості за Договором суборенди № СУБ-09/С-34/01 від 07.12.2009 відповідачем суду не надано.

Решта вимог позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 9 584,80 грн. (42 252,64 грн., сума основної заборгованості, заявлена до стягнення –32 667,84грн., заборгованість, зазначена позивачем у претензії, з якою  він звернувся до відповідача) задоволенню не підлягає, оскільки позивач не довів суду факту існування у відповідача-1 цієї заборгованості за період, заявлений у позовній заяві.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що  штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 7.1 Договору у випадку несвоєчасної сплати платежів за цим Договором, суборендар сплачує суборендодавцю пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки передбачений умовами договору розмір пені перевищує розмір пені, встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума, обмежена законодавством. В свою чергу, умови договору, зокрема і в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі, є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Згідно Постанови Національного банку України від 09.08.2010 № 377 з 10.08.2010 встановлено розмір облікової ставки на рівні 7,75 % річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.   

З наданого позивачем розрахунку пені, інфляційних втрат та 3% річних вбачається, що позивач нараховував штрафні санкції за період з січня 2011 року по 15.08.2011.

Судом вище встановлено, що строк виконання відповідачем обов’язку щодо сплати платежів за Договором суборенди № СУБ-09/С-34/01 від 07.12.2009 у розмірі 32 667,84 грн. настав 31.05.2011.

У зв’язку з викладеним, нарахування штрафних санкцій необхідно здійснювати починаючи з 01.06.2011.

Оскільки взяті на себе зобов’язання щодо оплати орендної плати та комунальних послуг за Договором № СУБ-09/С-34/01 від 07.12.2009 відповідач виконав неналежним чином та на вимогу позивача не сплатив кошти у розмірі 32 667,84 грн., він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню, 3% річних та інфляційні втрати за період з 01.06.2011 по 15.08.2011 (остання дата, на яку нараховував штрафні санкції позивач), розмір яких за розрахунком суду становить: пеня - 1 054,32 грн., 3% річних - 204,06 грн. та інфляційні втрати - 130,67 грн.   

Крім того, позивач нарахував та просить стягнути 48 857,91 грн. –упущеної вигоди.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, зокрема додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (стаття 225 Господарського кодексу України).

У відповідності з положеннями ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який  порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Обов’язок відшкодувати збитки є загальною формою цивільно-правової відповідальності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов’язань.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює  склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України та 224 Господарського кодексу України.

Обов’язковими умовами покладання відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв’язку між діями особи та збитками, які складають об’єктивну сторону правопорушення, та її вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто, збитки - це об’єктивне зменшення яких-небудь майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних  кредитором доходах, які він одержав, якби зобов’язання було виконано боржником.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок невиконання зобов’язань наступає об’єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов’язань та яке ґрунтується на точних даних, безспірно підтверджуючих можливість отримання кредитором доходів у разі, якщо зобов’язання було би виконано.

Згідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позивач був зобов'язаний довести в порядку, визначеному чинним законодавством, факт понесення фактичних збитків, або неотримання упущеної вигоди внаслідок неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання.

Однак, в обґрунтування позовних вимог позивач не довів причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідача-1 та настанням негативних наслідків у вигляді заподіяння збитків в розмірі 48 857,91 грн.

Крім того, відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво –це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями)  з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає не доведеним факт понесення позивачем збитків у розмірі 48 857,91 грн., а тому, позовні вимоги в частині стягнення збитків задоволенню не підлягають.

Відповідач-2 поручився перед позивачем за належне виконання обов'язків відповідачем-1 відповідно до умов Договору суборенди нежитлового приміщення № СУБ-09/С-34/01 від 07.12.2009 та уклав з позивачем 09.02.2010 Договір поруки № 09/02-10 (далі - Договір поруки)

Пунктом 1.2 Договору поруки встановлено, що відповідальність відповідача-2 перед позивачем складає 1 000,00 грн. за належне виконання відповідачем-1 умов Договору суборенди.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи те, що відповідач-1 не дотримався взятих на себе зобов'язань по Договору суборенди у відповідача-2 виник обов'язок сплатити позивачу кошти в розмірі 1 000,00 грн.

Оскільки позивачем заявлені вимоги щодо солідарного стягнення з відповідачів всієї суми заборгованості, а відповідач-2 поручився перед позивачем за виконання обов’язку відповідача-1 по договору суборенди лише в межах 1 000,00 грн., то вимоги в частині солідарного стягнення підлягають задоволенню в межах 1 000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача-1 підлягає стягненню заборгованість у розмірі 31 667,84 грн. (32 667,84 грн. сума основної заборгованості –1 000,00 грн. сума, яка підлягає солідарному стягненню), пеня у розмірі 1 054,84 грн., 3% річних у розмірі 204,06 грн., інфляційні втрати у розмірі 130,67 грн., з відповідача-1 та відповідача-2 підлягає солідарному стягненню заборгованість у розмірі 1 000,00 грн.   

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на  сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та підлягають стягненню солідарно з відповідачів.

Керуючись  ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" (03045, м. Київ, проспект Науки, 8, ідентифікаційний код 32104254) заборгованість у розмірі 31 667 (тридцять одна тисяча шістсот шістдесят сім) грн. 84 коп., пеню у розмірі 1 054 (одна тисяча п’ятдесят чотири) грн. 32 коп., 3% річних у розмірі 204 (двісті чотири) грн. 06 коп., інфляційні втрати у розмірі 130 (сто тридцять) грн. 67 коп.

3. Стягнути солідарно з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Капітал" (03058, м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача, 7, ідентифікаційний код 35619765, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" (03045, м. Київ, проспект Науки, 8, ідентифікаційний код 32104254) заборгованість у розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп., державне мито у розмірі 340 (триста сорок) грн. 57 коп. та 61 (шістдесят одну) грн. 48 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

    Суддя                                                                                                Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення: 21.11.2011