Рішення

від 17.10.2006 по справі 20-5/049-7/199-5/309

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-5/049-7/199-5/309

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"17" жовтня 2006 р. справа № 20-5/049-7/199-5/309

За позовом: Державного підприємства “Пансіонат “Ізумруд” (99805 м. Севастополь, Севастопольська зона ПБК № 13)

До відповідачів: Регіонального відділення фонду державного майна України в м. Севастополі (99008 м. Севастополь, м-н Повсталих, 6);

Товариства з обмеженою відповідальністю “Бриг-А” (м. Севастополь, вул. М. Геловані, 19)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Севастопольська міська Рада  (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)

про визнання договору купівлі-продажу державного майна недійсним

за участю прокурора

                                                                                  Головуючий суддя:   Н.Г. Шевчук

                                                               Суддя:  І.В. Євдокимов

                                                                    Суддя:   Дмитрієв В.Є.

Представники сторін:

Позивач - Воротілов Євген Єгорович, представник, довіреність №  57   від 08.02.06,  Державне підприємство "Пансіонат " Ізумруд";

Позивач - Філіпенко Тетяна Володимирівна, представник, довіреність №  2   від 24.01.06,  Державне підприємство "Пансіонат " Ізумруд";

Відповідач - Овечкіна Світлана Петрівна, представник, довіреність №  16/02-15   від 19.06.06,  Регіональне відділення Фонду державного майна України в м. Севастополі;

Прокурор - Юнюшкіна Віра Володимирівна, посвідчення №  390   від 16.03.05,  Прокуратура м. Севастополя;

Відповідач - Веремчук Марина Андрїївна, представник, довіреність №  б/н   від 06.09.06,  ТОВ  "Бриг-А";

Відповідач - Корнилова Юлія Євгеновна, представник, довіреність №  20   від 20.03.06,  ТОВ  "Бриг-А";

Третя особа - Куценко Володимир Олексійович, представник, довіреність №  03-15/2818   від 14.09.06,  Севастопольська міська рада;

Відповідач - Сазонов Олександр Вікторович, представник, довіреність №  1   від 10.01.06,  Регіональне відділення Фонду державного майна України в м. Севастополі;

Суть спору:

Позивач –Державне підприємство «Пансіонат «Ізумруд»звернулось з позовом  до Регіонального відділення Фонду державного майна України  по м. Севастополю, Товариства з обмеженою відповідальністю «Бріг-А»про визнання недійсним договору купівлі-продажу державного майна № 153/40 від 13.03.2003 року (дерев'яних будиночків № № 10,12, 39, 40, 45, 46, 55 та торгового павільйону «Вітерець»), укладеного між  Регіональним відділенням Фонду державного майна України  по м. Севастополю та ТОВ «Бріг-А».

Позовні вимоги мотивовані тим, що договір купівлі-продажу державного майна № 153/40 від 13.03.2003 року укладений з порушенням вимог ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», всупереч Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» та Державній програмі приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої  Законом України від 07 грудня 2000 року № 2120-ІІІ., а тому є недійсним на підставі ст.48 ЦК УРСУ в редакції 1963 року. Зокрема, позивач зазначає, що майно, яке є предметом  договору купівлі-продажу державного майна № 153/40 від 13.03.2003 року, а саме дерев'яні будиночки №№ 10,12, 39,40, 45, 46, 55 та торговий павільйон «Вітерець», розташовані в м. Севастополі, п/о Орлине, Урочище Ласпі, на момент продажу перебувало на балансі Пансіонату «Ізумруд». Пансіонат «Ізумруд»є структурним підрозділом Виробничого об'єднання шахтної геології та технічного буріння «Укрвуглегеологія», що належить до об'єктів права державної власності, які не підлягають приватизації згідно з  Додатком № 2 до Закону України "Про перелік об'єктів права державної що не підлягають приватизації" від 7 липня 1999 року № 847-XIV. Зважаючи на це договір купівлі-продажу державного майна № 153/40 від 13.03.2003 року суперечить вимогам закону, а тому позивач просить визнати його недійсним  на підставі ст.48 ЦК УРСР та повернути майно, що є предметом договору, у державну власність на баланс ДП «Пансіонат «Ізумруд».

В судовому засіданні  17 жовтня 2006 року представником ДП «Пансіонат «Ізумруд»було подано заяву про уточнення і доповнення позовних вимог, в якій  позовні вимоги доповнено вимогою про визнання недійсним договорів оренди  дерев'яних будиночків № № 10,12, 39,40, 45, 46, 55 та торгового павільйону  «Вітерець»від 05.07.2000 року та від  26 квітня 2001 року, укладених  між  ВО шахтної геології та технічного буріння «Укрвуглегеологія»та ТОВ «Бріг-А»; повернення  майна   у державну власність Держаному підприємству «Пансіонат Ізумруд»та стягнення з державного бюджету  грошових коштів в сумі 99 065 грн. на користь ТОВ «Бріг-А». Позовні вимоги про визнання договорів оренди від 05.07.2000 року та від  26 квітня 2001 року недійсними, мотивовані тим, що договір укладено всупереч Указу Президента України від 15.06.1993 року № 210/93 «Про корпоратизацію підприємств», відповідно до якого включення державних підприємств  до переліку підприємств, які підлягають корпоратизації, є підставою для відмови органу управління про передачу в  оренду майна таких підприємств. Крім того, договір оренди суперечить вимогам ст.2, ч.1 ст.10, ч.1 ст.19 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» в частині недосягнення згоди стосовно розміру орендної плати,  а також ст.5 вказаного Закону, оскільки згода Фонду державного майна України або його регіональних представництв на укладення договору оренди не надавалась.

Прокурор м. Севастополя  28.02.2006 року вступив  у справу з метою захисту інтересів держави та повністю підтримав правову позицію позивача ДП «Пансіонат Ізумруд»і просив суд позов задовольнити в повному обсязі, оскільки на його думку, продаж дерев'яних будиночків №№ 10,12, 39,40, 45, 46, 55 та торгового павільйону  «Вітерець»здійснено з численними порушеннями законодавства України про приватизацію, виділення зазначеного майна як окремого індивідуально визначеного майна зі складу ЦМК ВО шахтної геології та технічного буріння «Укрвуглегеологія»суперечить Закону України «Про приватизацію державного майна»,  а тому його продаж призвів до порушення інтересів держави в сфері приватизації майна.

Відповідач - Регіональне відділення Фонду державного майна України  по м. Севастополю в наданих суду письмових поясненнях позов не визнав та зазначив, що оспорюванні позивачем  договори  оренди від 05.07.2000 року, від  26 квітня 2001 року та договір купівлі-продажу державного майна № 153/40 від 13.03.2003 року, відповідно до якого було відчужено  на користь ТОВ «Бріг-А» дерев'яні будиночки №№ 10,12, 39,40, 45, 46, 55 та торговий павільйон «Вітерець»,укладені у повній відповідності до законодавства України, порушення законодавства про приватизацію відсутні, а тому немає  підстав для визнання договорів недійсними та повернення вказаного  ДП «Пансіонат «Ізумруд». В зв'язку з цим представник Фонду просив суд  відмовити позивачу в задоволенні позову.

          Третя особа на стороні позивача –Севастопольська міська рада позовні вимоги ДП «Пансіонат «Ізумруд»підтримала та в наданих суду письмових поясненнях вказала на численні порушення з боку ТОВ «Бріг-А» умов договору оренди № 16-а від 26.04.2001 року, порушення вимог ст. 9, 116, 151, 211 Земельного кодексу України, оскільки ТОВ «Бріг-А»не вирішило питання про відведення земельних ділянок під об'єктами, що були приватизовані. Також вказує на неправомірність приватизації  дерев'яних будиночків №№ 10,12, 39,40, 45, 46, 55 та торгового павільйону «Вітерець»шляхом викупу та порушення вимог містобудівного законодавства, які були допущені ТОВ «Бріг-А»при здійснення поліпшень та реконструкції орендованих об'єктів нерухомого майна.

Відповідач –ТОВ «Бріг-А» позовні вимоги не визнав та в наданому суду відзиві №109 від 17 жовтня 2006 року просив суд в задоволенні позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу № 153/40 від 13.03.2003 року відмовити, оскільки приватизація державного майна здійснена у повній відповідності до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), право власності ТОВ «Бріг-А»на майно перейшло з моменту нотаріального посвідчення договору, а Закон України «Про приватизацію державного майна»не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки майно, яке було приватизоване, не належить до цілісного майнового комплексу ВО шахтної геології та технічного буріння «Укрвуглегеологія».  

В  частині вимог про визнання недійсними договорів  оренди від 05.07.2000 року та від  26 квітня 2001 року   ТОВ «Бріг-А»просив суд провадження по справі припинити, з тих підстав, що дана вимога не підлягає розгляду в господарських судах, оскільки  строк позовної давності по вимозі про визнання недійсними цих договорів минув 13.03.06р., тобто через три роки  з моменту припинення договору оренди. Умови договорів оренди  з боку ТОВ «Бріг-А»виконувались належним чином, що підтверджується наявними в справі матеріалами.

Крім того, ТОВ «Бріг-А»заявило зустрічний  позов до Державного підприємства «Пансіонат «Ізумруд», третя особа на стороні відповідача -  Виробниче об'єднання шахтної геології та технічного буріння «Укрвуглегеологія»; третя особа на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Севастополю, в якому просить суд визнати  право власності за ТОВ «Бріг-А»на дерев'яні будиночки №№ 10,12, 39,40, 45, 46, 55 та торговий павільйон «Вітерець», розташовані  на території пансіонату «Ізумруд»в м. Севастополі, п/о Орлине, Урочище Ласпі. Позов мотивовано тим, що майно, приватизоване ТОВ «Бріг-А»за договором купівлі-продажу № 153/40 від 13.03.2003 року на сьогоднішній день незаконно перебуває на балансі ДП «Пансіонат «Ізумруд»та безпідставно включене до розподільчого балансу, затвердженого Міністерством вугільної промисловості, чим порушено право власності ТОВ «Бріг-А».

Державне підприємство «Пансіонат «Ізумруд» в запереченнях, наданих суду, в судовому засіданні 17 жовтня 2006 року, зустрічний позов не визнало, оскільки предметом первісного позову є вимога про визнання недійсними договору купівлі-продажу державного майна № 153/40 від 13.03.2003 року на підставі ст.48 ЦК УРСР, що тягне за собою припинення права власності ТОВ «Бріг-А»на майно, що було предметом договору купівлі-продажу.

Вивчив матеріали зустрічної позовної заяви суд вважає, що зустрічна позовна заява не пов'язана з первісним позовом, а тому в її прийнятті повинно бути відмовлено.

Розпорядженням голови суду від 18.09.2006, приймаючи до уваги складність справи створена для її розгляду колегія у складі: Суддя Ілюхіна Г.П. –головуючий; Суддя Євдокимов І.В. та Шевчук Н.Г. –члени колегії., що є підставою для прийняття справи до розгляду колегіально.

22.09.2006 справи прийнята до провадження суддею Ілюхіною Г.П.

Розпорядженням голови суду № 92 від 16.10.2006 у зв'язку з великої завантаженістю судді Ілюхіної Г.П. змінений склад колегії суддів для розгляду даній справи: Суддя Шевчук Н.Г. –головуючий, суддя доповідач - Євдокимов І.В., та суддя Дмитрієв В.Є. –член колегії.

17.10.2006 справа прийнята до провадження суддею І.В. Євдокимовим.

Представникам сторін та прокурору в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу  України.

  Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представників сторін, суд, -

в с т а н о в и в:

          26.06.2001 року Міністерство палива та енергетики України в своєму Листі на адресу ТОВ «Бріг-А»та директора ВО шахтної геології та технічного буріння «Укрвуглегеологія»надало згоду на оренду дерев'яних будиночків №№ 10,12, 39,40, 45, 46, 55 та торговий павільйон «Вітерець»за адресою: м. Севастополі, п/о Орлине, Урочище Ласпі.

05.07.2000 року між ВО шахтної геології та технічного буріння «Укрвуглегеологія»(орендодавець) та ТОВ «Бріг-А»(орендар) було укладено договір оренди № 20/а дерев'яних будиночків №№ 10,12, 39,40, 45, 46, 55 та торгового павільйону «Вітерець», які перебували на балансі пансіонату «Ізумруд»-  структурного підрозділу ВО шахтної геології та технічного буріння «Укрвуглегеологія». Згодом, 26.04.2001 року між тими ж сторонами було укладено договорів оренди № 16-а.

          Судом встановлено, що згідно з Актом 58 від 25.01.2002 року, складеного Регіональним відділенням ФДМ України по м. Севастополю було створено комісію на підставі наказу начальника РВ ФДМ України по м. Севастополю від 06.07.2001 року № 51 та проведено перевірку діяльності  ВО шахтної геології та технічного буріння «Укрвуглегеологія» в частині передачі в оренду нерухомого майна.

Комісією встановлено порушення використання державного майна та несвоєчасну  сплату ТОВ «Бріг-А»орендної плати за договорами  оренди від 05.07.2000 року та від  26 квітня 2001 року.  Також комісією встановлено, що ТОВ «Бріг-А»в порушення ст.23,24,28,29 Закону України «Про планування і забудову територій», не  виконуючи вимоги ст.1,3,18,22 Закону України «Про основи містобудування»здійснило реконструкцію будиночків без проектної документації та без погодження з відповідними органами.  

19.06.2002 року Фонд державного майна України звернувся  до Міністерства палива та енергетики України з проханням погодити приватизацію пансіонату «Ізумруд»як цілісного майнового комплексу (вих..№ 10-20-8059).

Міністерство палива та енергетики України в Листі № 03/12-2106 від 05.08.2002 року відмовило ФДМ України  в погодженні приватизації пансіонату «Ізумруд»як цілісного майнового комплексу.

19.12.2002 року Фондом державного майна України  видано Наказ № 2256, згідно з яким включено до об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації, групу інвентарних об'єктів ( дерев'яні будиночки №№ 10,12, 39,40, 45, 46, 55 та торговий павільйон «Вітерець»), що знаходяться на балансі  ВО шахтної геології та технічного буріння «Укрвуглегеологія». Зазначені в Наказі об'єкти не були введені в установленому законом порядку в експлуатацію, а право державної власності на ці об'єкти оформлено не було.

13 березня 2003 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України  по м. Севастополю (продавець) та ТОВ «Бріг-А»(покупець) було укладено купівлі-продажу державного майна № 153/40, відповідно до якого продавець передав у власність покупця дерев'яні будиночки №№ 10,12, 39,40, 45, 46, 55 та торговий павільйон «Вітерець», що знаходяться за адресою: м. Севастополь, селище Орлине, Урочище Ласпі, пансіонат «Ізумруд», що знаходяться на балансі Виробничого об'єднання шахтної геології та технічного буріння «Укрвуглегеологія». Покупець сплатив продавцю за придбаний об'єкт приватизації 99 065 грн.

Згідно з договором  купівлі-продажу державного майна № 153/40 від 13.03.2003 року майно належить Продавцю –Державі Україна в особі Міністерства палива та енергетики на праві державної власності на  підставі Свідоцтва про право власності від 12 березня 2003 року, виданого Управлінням з питань майна комунальної власності  Севастопольської  державної адміністрації згідно з розпорядженням Севастопольської міської державно адміністрації №287-р від 25 лютого 2003 року.

Наказом Міністерства палива та енергетики України № 65 від 02 лютого 2004 року «Про реорганізацію Виробничого об'єднання шахтної геології та технічного буріння «Укрвуглегеологія»було виділено зі складу ВО шахтної геології та технічного буріння «Укрвуглегеологія»структурну одиницю (філію) –пансіонат «Ізумруд»та створено на його базі  державне підприємство з правом юридичної особи - Державне підприємство «Пансіонат «Ізумруд», яке є правонаступником в частині майнових прав та обов'язків структурного підрозділу пансіонату «Ізумруд».

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ДП «Пансіонат «Ізумруд», зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи,  дерев'яні будиночки №№ 10,12, 39,40, 45, 46, 55 та торговий павільйон «Вітерець», які  є предметом договору купівлі-продажу державного майна № 153/40 від 13.03.2003 року, на момент укладання договору перебували на балансі Виробничого об'єднання шахтної геології та технічного буріння «Укрвуглегеологія»,  структурним підрозділом якого є пансіонат «Ізумруд».

Виробниче об'єднання шахтної геології та технічного буріння «Укрвуглегеологія»є цілісним майновим комплексом, підприємством геологічної служби  та  на момент розгляду справи належало до сфери управління Міністерства палива та енергетики України, яке виконувало функції органу управлінням його майном.

Згідно з частиною 2 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна»приватизації не підлягають  об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення відносять майнові комплекси підприємств, їх  структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів, що мають загальнодержавне значення.

Підпунктом «г»частини 2 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» встановлено, що загальнодержавне значення мають майнові комплекси підприємств геологічної служби.

Додатком № 2 до Закону України "Про перелік об'єктів права державної що не підлягають приватизації" від 7 липня 1999 року № 847-XIV затверджено  перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані, згідно з додатком 2.   

Виробниче об'єднання шахтної геології та технічного буріння «Укрвуглегеологія»згідно з вказаним Додатком № 2 Закону України від 7 липня 1999 року № 847-XIV належить до об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

Таким чином, дерев'яні будиночки №№ 10,12, 39,40, 45, 46, 55 та торговий павільйон «Вітерець», які  є предметом договору купівлі-продажу державного майна № 153/40 від 13.03.2003 року, на момент продажу не були індивідуально визначеними об'єктами державної власності і входили  до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства - Виробничого об'єднання шахтної геології та технічного буріння «Укрвуглегеологія».  

Пансіонат «Ізумруд»на момент укладення спірного договору купівлі-продажу був структурним підрозділом ВО шахтної геології та технічного буріння «Укрвуглегеологія»і його майно не підлягало приватизації відповідно до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 7 липня 1999 року № 847-XIV.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна»до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належить майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами, якщо в разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, з структури якого вони виділяються.

Судом береться до уваги, що Регіональне відділення Фонду державного майна України  по м. Севастополю  повідомляло Міністерство палива та енергетики України про неможливість та недоцільність  виділення дерев'яних будиночків №№ 10,12, 39,40, 45, 46, 55 та торгового павільйону «Вітерець»зі складу цілісного майнового комплексу ВО шахтної геології та технічного буріння «Укрвуглегеологія», структурним підрозділом якого є Пансіонат «Ізумруд».

Таким чином, виділення в окреме майно зі складу ЦМК ВО шахтної геології та технічного буріння «Укрвуглегеологія»дерев'яних будиночків №№ 10,12, 39,40, 45, 46, 55 та торгового павільйону «Вітерець»та включення їх згідно з  Наказом ФДМ України № 2256  від 19.12.2002 року до об'єктів права державної власності, що підлягають приватизації, суперечить частині 1 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна».

Статтею 4 Закону України «Про приватизацію державного майна»передбачено, що Державна програма приватизації визначає цілі, пріоритети та умови приватизації, розробляється Фондом державного майна України і затверджується Верховною Радою України законом України один раз на три роки не пізніш як за місяць до затвердження Державного бюджету України на відповідний рік, але до початку наступного бюджетного року та діє до затвердження чергової Державної програми приватизації.

На момент укладення спірного договору купівлі-продажу був чинним Закон України «Про Державну програму приватизації»від 07 грудня 2000 року № 21-20-ІІІ, яким було затверджено Державну програму приватизації  на 2000-2002 рік.

Статтею 5  Закон України «Про Державну програму приватизації»від 07 грудня 2000 року № 21-20-ІІІ встановлено, що до Групи Ж  належать незалежно від вартості будинки відпочинку, що перебувають на балансі підприємств (крім будинків відпочинку, що перебувають на самостійних балансах).

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що дерев'яні будиночки №№ 10,12, 39,40, 45, 46, 55 та торговий павільйон «Вітерець», які  є предметом договору  купівлі-продажу державного майна № 153/40 від 13.03.2003 року належать  до об'єктів групи «Ж», оскільки не перебувають  на самостійному балансі і на момент укладання договору перебували на балансі та входили до складу  цілісного майнового комплексу Виробничого об'єднання шахтної геології та технічного буріння «Укрвуглегеологія», структурного    підрозділом якого був пансіонату «Ізумруд».   А тому включення їх  до об'єктів групи А, які підлягають приватизації згідно з  Наказом Фонду державного майна України  № 2256 від 19 грудня 2002 року суперечить ст.5 Закону України «Про Державну програму приватизації»від 07 грудня 2000 року.

Крім того, судом встановлено, що відповідно  до Галузевої угоди між Міністерством палива та енергетики   України і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості України в редакції від 01.07.2003 року  профспілкові органи і комітети на всіх рівнях беруть участь в переговорах з питань корпоратизації, перепрофілювання, приватизації та разом з керівниками підприємств забезпечують в колективах широку гласність проведення приватизації (пункт 7.6. Галузевої угоди). Всупереч вказаним вимогам профспілковий комітет ВО шахтної геології та технічного буріння «Укрвуглегеологія»не брав участь в переговорах щодо приватизації дерев'яних будиночків №№ 10,12, 39,40, 45, 46, 55 та торгового павільйону «Вітерець».

Статтею 13 Кодексів законів про працю України передбачено, що у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» положення генеральної, галузевої, регіональної угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Таким чином, укладання договору державного майна № 153/40 від 13.03.2003 року без погодження з профспілковим комітетом ВО шахтної геології та технічного буріння «Укрвуглегеологія»суперечить ст. 13 Кодексу законів про працю України  та ст.9 Закону України «Про колективні договори і угоди».

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 18.07.1963 року застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Що стосується цивільних відносин, що виникли до набуття чинності Цивільного кодексу України, то положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, які виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

На момент укладення  договору купівлі-продажу державного майна № 153/40 від 13.03.2003 року був чинним Цивільний кодекс УРСР  в редакції від 18 липня 1963 року, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 48 Цивільного кодексу УРСР  в редакції від 18 липня 1963 року недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Таким чином, судом на підставі матеріалів  справи встановлено, що договір купівлі-продажу державного майна № 153/40 від 13.03.2003 року не відповідає вимогам частини 1 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна»та  Закону України "Про перелік об'єктів права державної що не підлягають приватизації" від 7 липня 1999 року № 847-XIV, а тому на підставі ст.48 ЦК УРСУ є недійсним.

Відповідно до частини 2 ст.48 ЦК УРСР по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

В заяві про уточнення і доповнення позовних вимог позивач -  ДП «Пансіонат «Ізумруд» просив суд  повернути нерухоме державне майно, зокрема дерев'яні будиночки №№ 10,12, 39,40, 45, 46, 55 та торговий павільйон «Вітерець», які  є предметом договору купівлі-продажу державного майна № 153/40 від 13.03.2003 року у державну власність  Держаному підприємству «Пансіонат Ізумруд»та   стягнути  з державного бюджету  грошові кошти  в розмірі 99 065 грн. на користь ТОВ «Бріг-А». Зазначену вимогу суд знаходить такою, що підлягає задоволенню на підставі ч.2 ст.148 ЦК УРСР.

Стосовно вимоги позивача ДП «Пансіонат «Ізумруд» про визнання недійсними договорів  оренди від 05.07.2000 року та від  26 квітня 2001 року № 16-а  укладеного між  ВО шахтної геології та технічного буріння «Укрвуглегеологія»та ТОВ «Бріг-А», то воно не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно з ст.71 ЦК УРСР  в редакції від 18 липня 1963 року, який був чинним на момент укладання договору оренди,  загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Статтею  76 ЦК УРСР   встановлено, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Згідно з статтею 80 ЦК УРСР  закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Таким чином, судом встановлено, що  строк позовної давності  для вимоги про визнання недійсними договорів  оренди від 05.07.2000 року та від  26 квітня 2001 року закінчився відповідно 05.07.2003 року та 26.04.2004 року, а тому  позов в цій частині не підлягає задоволенню  в зв'язку з пропуском строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушених прав. Позивач Державне підприємство «Пансіонат «Ізумруд»не надало суду доказів поважності причин пропуску строку позовної давності.

          При таких обставинах, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.

Згідно ст.  ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного  і інформаційне –технічне забезпечення судового процесу покладаються  на відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.

  На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 75, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати договір купівлі-продажу державного майна № 153/40 від 13.03.2003 року, укладений між  Регіональним відділенням Фонду державного майна України  по м. Севастополю та ТОВ «Бріг-А»недійсним з моменту його укладання .

3.          Повернути державне майно: дерев'яні будиночки №№ 10,12, 39,40, 45, 46, 55 та торговий павільйон «Вітерець за адресою: м. Севастополь, селище Орлине, Урочище Ласпі, пансіонат «Ізумруд» Державному підприємству «Пансіонат «Ізумруд».

Видати наказ після набрання рішенням законної сили

4.          Стягнути з державного бюджету грошові кошти в розмірі 99 065 грн. на користь ТОВ «Бріг-А»(99040, м.Севастополь, вул. Маршала Головані, 19).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили

5.          Стягнути  з ТОВ «Бріг-А»(99040, м.Севастополь, вул. Маршала Головані, 19).  на користь Державного підприємства «Пансіонат «Ізумруд»  (99805, м.Севастополь, Севастопольська зона, ПБК № 13)  державне мито у розмірі 990 грн. 65 коп.  

Видати наказ після набрання рішенням законної сили

6.          Стягнути з Регіонального відділення фонду державного майна України в м. Севастополі (99008 м. Севастополь, м-н Повсталих, 6, код ЄДРПОУ 24035598, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) на користь Державного підприємства “Пансіонат “Ізумруд” (99805 м. Севастополь, Севастопольська зона ПБК № 13, код ЄДРПОУ 33965642, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) державне мито в сумі 21,25 грн., та  витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу в сумі 29,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Бриг-А” (м. Севастополь, вул. М. Геловані, 19,  код ЄДРПОУ 22281592, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) на користь Державного підприємства “Пансіонат “Ізумруд” (99805 м. Севастополь, Севастопольська зона ПБК № 13, код ЄДРПОУ 33965642, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) державне мито в сумі 21,25 грн., та  витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу в сумі 29,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили

8.          В інший частині позову відмовити.

Головуючий суддя                                                                               Н.Г. Шевчук

Суддя                                                                                                     І.В. Євдокимов

   Суддя                                                                                                        В.Є. Дмитрієв

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

23.10.2006

Розсилка:

1.          прокуратура м. Севастополя (99011 м. Севастополь, вул. Павліченко, 1)

2.          ДП  “Пансіонат “Ізумруд” (99805 м. Севастополь, Севастопольська зона ПБК № 13)

3.          Мельников В.М. (99003, м. Севастополь, а/с 79)

4.          Регіональне відділення фонду державного майна України в м. Севастополі (99008 м. Севастополь, м-н Повсталих, 6)

5.          ТОВ  “Бриг-А” (м. Севастополь, вул. М. Геловані, 19)

6.          Севастопольська міська Рада  (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)

7.          Справа

8.          наряд