Рішення

від 17.10.2006 по справі 25/287-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/287-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.10.06р.

Справа № 25/287-06

За позовом  Акціонерного комерційного банку "Прем'єрбанк", м. Дніпропетровськ 

до  Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Екологія",

м. Дніпропетровськ

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю " Інтертранс", м. Дніпропетровськ 

про стягнення 3 820 612,20 грн.

Суддя  Чередко А.Є.

Представники:

  від позивача: Шевченко О.Ю., довіреність №48 від 07.11.05р.

від відповідача: Шумік Н.М., довіреність б/н від 24.07.06р.; Шевцов Ю.І., довіреність б/н від 25.09.06р.

Від третьої особи: Алєксєєнко А.І., довіреність №586 від 06.03.06р. 

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача та просить господарський суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 23 від 29.11.2002р. у сумі 3 820 612,20грн., де: 1 500 000,00грн. –сума кредиту, 1 760 000,17грн. –сума відсотків, 273 750,00грн. –пеня на суму кредиту, 286 862,03грн. - пеня на  суму відсотків.

Позовні вимоги обгрунтовані посиланням на порушення відповідачем умов кредитного договору № 23 від 29.11.2002р. та визнання недійсним судом угоди про уступку права вимоги № 5 від 15.07.2004р., за якою позивач відступив право вимоги за кредитним договором № 23 від 29.11.2002р. ТОВ „Інтертранс”, а також посиланням на ст.ст. 15, 16, 216, 236, 525, 526, 530, 611 ЦК України, ст.ст. 20, 49, 147, 174, 179, 193, 198, 202, 207 ГК України.

          Відповідач позов не визнав з тих підстав, що ним у відповідності з умовами угоди про уступку права вимоги № 5 від 15.07.2004р. заборгованість, яка виникла з кредитного договору № 23 від 29.11.2002р. погашена на користь ТОВ „Інтертранс”, отже зобов'язання за кредитним договором в силу ст. 599 ЦК України є припиненим.  Угода ж про уступку права вимоги № 5 від 15.07.2004р. була визнана судом недійсною після проведення розрахунку за нею, тому відповідач вважає, що виконав свій обов'язок належним чином.

          Відповідачем, також було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду касаційної скарги на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2006р. у справі № 9/79, яким і було визнано недійсною угоду про уступку права вимоги № 5 від 15.07.2004р.

          Третя особа підтримує позовні вимоги позивача та зазначає, що недійсна угода про уступку права вимоги № 5 від 15.07.2004р. не породила правових наслідків, тому розрахунок позивача за цією угодою, який здійснено векселями не припинив зобов'язання відповідача перед позивачем по кредитному договору № 23 від 29.11.2002р.  

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, господарський суд,  -

                                                                             ВСТАНОВИВ:          

29.11.2002р. між позивачем (банк) та відповідачем (позичальник) був укладений кредитний договір № 23, згідно з п. 1.1., якого банк надає позичальнику поновлювальну кредитну лінію для оплати контрактів на ведення господарської діяльності у сумі 1 500 000,00грн. строком до 28.11.2003р. зі сплатою за користування кредитом 32% річних при умові не припинення застави і належного виконання позичальником зобов'язань по сплаті відсотків.

Позивач на виконання своїх зобов'язань за кредитним договором № 23 надав відповідачеві кредитні кошти у розмірі 1 500 000,00грн., шляхом їх перерахування з позичкового рахунку відповідача на користь третьої особи, що підтверджується платіжним дорученням  № 1 від 29.11.2002р. та не заперечується відповідачем.

У подальшому між сторонами неодноразово укладалися додаткові угоди до договору, якими сторони продовжували строк повернення кредиту та за останньою додатковою угодою № 4 від 31.03.2004р. продовжили строк надання кредиту до 30.06.2004р.

15.07.2004р. між позивачем (первісний кредитор) та третьою особою (новий кредитор) була укладена угода уступки права вимоги № 5, за п. 1.1. якої первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає право вимоги до відповідача, які виникли з договору кредиту № 23 від 29.11.2002р., а саме повернення кредиту у сумі 1 500 000,00грн., сплати відсотків у сумі 761 333,40грн., пені, штрафів та інших виплат, передбачених договором.     

На виконання своїх зобов'язань по кредитному договору № 23 відповідач провів розрахунок з новим кредитором шляхом передачі останньому чотирьох векселів на загальну суму 9 423 281,11грн., що підтверджується актом про вексельний платіж від 20.07.2004р. та актом прийому передачі векселів від 20.07.2004р., які підписані відповідачем та третьою особою.

Однак, 07.03.2006р. господарським судом Дніпропетровської області у справі № 9/79, за позовом АКБ „Прем'єрбанк” до ТОВ „Інтертранс” за участю третьої особи ТОВ з ІІ „Екологія” було прийнято рішення, яке набрало законної сили, про визнання недійсною угоди уступки права вимоги № 5 від 15.07.2004р.

Згідно з п. 1 ст. 216 ЦК України,  недійсний  правочин  не створює юридичних наслідків,  крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі  недійсності  правочину  кожна  із  сторін зобов'язана повернути другій  стороні  у  натурі  все,  що  вона  одержала  на виконання   цього   правочину,   а   в  разі  неможливості  такого повернення,  зокрема тоді,  коли одержане полягає  у  користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За п. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, угода уступки права вимоги № 5 від 15.07.2004р. не створила юридичних наслідків для сторін спірних правовідносин, зокрема щодо здійснення відповідачем розрахунку по кредитному договору № 23 від 29.11.2002р., тому зобов'язання відповідача за цим договором перед позивачем не є припиненим згідно з ст.. 599 ЦК України, а відповідач має право вимоги до третьої особи про повернення переданих йому векселів, або відшкодування їх вартості.  

Отже, відповідач свої зобов'язання по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків позивачу належним чином не виконав (доказів не надано) та на час розгляду справи має заборгованість по поверненню кредитних коштів у сумі 1 500 000,00грн. та сплаті відсотків за користування кредитом у сумі   1 760 000,17грн. за період з 29.11.2002р. по 10.07.2006р., які згідно з п. 5.3. кредитного договору в редакції додаткової угоди № 1/1 від 25.03.2003р. підлягають  сплаті по закінченню строку дії кредитного договору або у остаточний розрахунок одночасно з погашенням кредиту.

Також, позивачем на підставі п. 7.1. кредитного договору нарахована відповідачу пеня  за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 273 750,00грн. за період з 10.07.2005р. по 10.07.2006р. та пеня за несвоєчасну сплату відсотків у розмірі 286 862,03грн.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

В силу п. 1 ст. 611 ЦК  України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Враховуючи усе  вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача правомірними та такими, що  підлягають задоволенню у повному обсягу, а заперечення відповідача проти позову безпідставними.

Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд вважає за необхідне відхилити з огляду на відмову ВГС України у порушенні касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2006р. у справі № 9/79, що підтверджується відповідною ухвалою від 06.10.2006р.

Судові витрати за розгляд справи по сплаті держмита у розмірі 25500,00грн. слід стягнути на користь відповідача з державного бюджету, а витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 118,00грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.  

Керуючись ст.ст. 15, 16, 216, 236, 526, 611, 1054 ЦК України, ст.ст. 49, 79, 82-85 ГПК України, господарський суд, –                                                                       

        ВИРІШИВ:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Екологія” (м. Дніпропетровськ, вул. Короленко, 3,  п/р 260007001001807 в АКБ „Прем'єрбанк”, МФО 305686,  ЄДРПОУ 24991797) на користь Акціонерного комерційного банку „Прем'єрбанк” (м. Дніпропетровськ,  вул. Мечнікова, 18, рах. ліквідатора №  32075335801 в управлінні НБУ у Дніпропетровській області, МФО 305006, код ЄДРПОУ 20026838) 1 500 000,00грн. боргу по кредиту, 1 760 000,17грн. боргу по відсоткам, 273 750,00грн. –пені на суму боргу по кредиту, 286 862,03грн. - пеня на  суму боргу по відсоткам та судові витрати по сплаті 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Екологія” (м. Дніпропетровськ, вул. Короленко, 3,  п/р 260007001001807 в АКБ „Прем'єрбанк”, МФО 305686,  ЄДРПОУ 24991797) 25 500,00грн. держмита в доход держбюджету (Відділення Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська,  УДКУ у Дніпропетровській області, ЗКПО 24246786, МФО 805012, п/р 31111095600005), видати наказ.

Суддя

 А.Є. Чередко

Рішення підписано 27.10.2006р.