Рішення

від 29.05.2008 по справі 30/397-2/180-8/43

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

30/397-2/180-8/43

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  30/397-2/180-8/43

29.05.08

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотвікс Київ»

До                Будівельного управління Державного управління справами

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача  Державне

                    управління справами

про               спонукання до виконання мирової угоди

За участю   Прокуратури міста Києва

Суддя   В.С. Катрич

Представники:

Від позивача         представник Резніков В.І. (дов. б/н від 09.04.2008р.)

Від відповідача     представник Бугай В.Т. (дов. № 16-4/134 від 20.03.2008р.)

Від третьої особи головний консультант відділу правової експертизи юридичного управління

                              –Косенко М.А. (дов. № 01-14-3277 від 10.12.2007р.)

Від прокуратури  прокурор відділу прокуратури міста Києва Висоцька О.О. (посв.

                              № 216 від 25.09.2007р.)

Рішення приймається 29.05.2008р. у зв'язку з оголошенням перерви згідно зі ст. 77 ГПК України.

Обставини справи :

Позивач звернувся до Господарського суду м.Києва з позовом про спонукання відповідача виконати умови мирової угоди від 04.01.2005р., затвердженої ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.02.2005р.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.10.2006р. у справі № 30/397 позов був задоволений у повному обсязі, зобов'язано відповідача виконати умови мирової угоди від 04.01.2005р., затвердженої ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.02.2005р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2006р. у справі № 30/397, рішення Господарського суду м. Києва від 02.10.2006р. було змінено, стягнуто з відповідача 798690,32 грн. та судові витрати.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.04.2007р. у справі № 30/397, постанова Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2006р. та рішення Господарського суду м.Києва від 02.10.2006р. у справі № 30/397 були скасовані, справу передано на новий розгляд.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 18.05.2007р. справа № 30/397 була прийнята до провадження суддею Домнічевою І.О., присвоєно даній справі новий номер 30/397-2/180.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 11.07.2007р. у справі № 30/397-2/180 позов був задоволений у повному обсязі, зобов'язано відповідача виконати умови мирової угоди від 04.01.2005р., затвердженої ухвалою Господарського суду м.Києва від 07.02.2005р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2007р. у справі № 30/397-2/180, рішення Господарського суду м.Києва від 11.07.2007р. було змінено, стягнуто з відповідача 798690,32 грн. та судові витрати.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.01.2008р., постанова Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2007р. та рішення Господарського суду м.Києва від 11.07.2007р.  у справі № 30/397-2/180 скасовані, справу передано на новий розгляд.    

Справа № 30/397-2/180 відповідно до резолюції Голови Господарського суду м.Києва передана на новий розгляд судді Катрич В.С.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 19.02.2008р. справа № 30/397-2/180 прийнята до провадження суддею Катрич В.С., присвоєно даній справі новий номер №30/397-2/180-8/43, розгляд справи призначено на 27.03.2008р.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 27.03.2008р. розгляд справи був відкладений на 11.04.2008р.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 11.04.2008р. розгляд справи був відкладений на 24.04.2008р., залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Державне управління справами та за клопотанням сторін продовжено строк розгляду даної справи.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та у судовому засіданні представник позивача зазначив, що позивач звернувся до Господарського суду м.Києва з позовом саме про спонукання відповідача виконати умови мирової угоди від 04.01.2005р., затвердженої ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.02.2005р.

Представник відповідача зазначив, що не визнає заявлені позовні вимоги та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що мирова угода затверджена на стадій виконання рішення є виконавчим документом.

Представник прокуратури підтримав заперечення відповідача, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.  

Представник третьої особи надав письмові пояснення по справі, посилаючись на те, що між тим сторонами, про то й же предмет і з тих же підстав вже було прийнято рішення, тому просить суд припинити провадження у даній справі.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд –

ВСТАНОВИВ :

26.10.2004р. Господарським судом м. Києва було прийнято рішення у справі №2/311 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотвікс Київ» до Будівельного управління Державного управління справами в особі Автомобільного господарства та Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в місті Києві про стягнення 794892,00 грн., яким позовні вимоги  Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотвікс Київ»було задоволено повністю та стягнуто з Будівельного управління Державного управління справами в особі Автомобільного господарства на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотвікс Київ»794892,00 грн., 1700,00 грн., держмита, 25000,00 грн. витрат, пов'язаних з наданням послуг адвокатом та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в позові до Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в місті Києві було відмовлено повністю.

На виконання вищевказаного рішення був виданий наказ Господарського суду м.Києва від 18.11.2004р. у справі № 2/311.

04.02.2005р. сторони у справі № 2/311 звернулися до Господарського суду м. Києва з заявою про затвердження мирової угоди, укладеної сторонами 04.02.2005р.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 07.02.2005р. у справі № 2/311 на підставі статей 78, 80 (п.7), 86, 121 ГПК України мирова угода від 04.02.2005р. була затверджена судом та припинено провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 15.09.2005р. у справі № 2/311 було внесено зміни до описової частини ухвали суду від 07.02.2005р. по справі № 2/311, доповнивши її абзацом наступної редакції: «Згідно з умовами мирової угоди позивач відмовляється від своїх позовних вимог, а відповідач –Будівельне управління справами на протязі одного року, з моменту підписання цієї мирової угоди, сплачує позивачу в рівних долях суму заподіяної матеріальної шкоди в розмірі 821710,00 грн.»та викладено резолютивну частині ухвали від 07.02.2005р. по справі № 2/311 в наступній редакції: «Затвердити текст мирової угоди сторін від 04.01.2005р. Провадження у  справі припинити. Дану ухвалу вважати невід'ємною частиною ухвали суду від 07.02.2005р. по справі №2/311».

Таким чином, згідно умов мирової  угоди від 04.01.2005р. затвердженої Господарським судом міста Києва, відповідач зобов'язався на протязі одного року, з моменту підписання цієї мирової угоди, сплатити позивачу в рівних долях суму заподіяної матеріальної шкоди в розмірі 821710,00 грн.

Строк виконання зобов'язався відповідача відповідно до умов мирової угоди від 04.01.2005р. закінчився 04.01.2006р.

Однак, за твердженням позивача умови мирової угоди від 04.01.2005р. виконані відповідачем частково, а саме: на суму 23019,68 грн., що підтверджується листом Печерського районного управління юстиції у м.Києві від 31.08.2005р., який було залучено до матеріалів справи.

Зобов'язання відповідача щодо сплати 798690,32 грн. до теперішнього часу Будівельним управлінням Державного управління справами не виконані, тому позивач просить суд винести рішення, яким зобов'язати відповідача виконати умови мирової угоди від 04.01.2005р., затвердженої ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.02.2005р.

Як свідчать матеріали справи та не заперечує позивач мирова угода від 04.01.2005р., затверджена ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.02.2005р. у процесі виконання рішення Господарського суду м.Києва від 26.10.2004р. у справі № 2/311.

Відповідно до п. 9 Роз'яснень Вищого Арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України»№ 02-5/333 від 12.09.1996р. передбачено, що відповідно до частини четвертої статті 121 ГПК мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

Ця ухвала є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини другої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження».

У випадках невиконання зобов'язаною стороною умов мирової угоди, укладеної в процесі виконання судового рішення і затвердженої господарським судом, заінтересована сторона може звернутися до державного виконавця на підставі статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду.

Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог посилається на п.3.9.6 роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»№ 02-5/289 від 18.09.1997р., яким передбачено, що одним із засобів вирішення господарського суду є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову (частини перша і третя статті 78 ГПК). В ухвалі про затвердження мирової угоди у резолютивній частині докладно й чітко викладаються її умови і зазначається про припинення провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 80 ГПК), а також вирішується питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди: якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 3 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах; якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 19 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди (абзац дев'ятий підпункту 3.9.6 пункту 3.9 замінено абзацами дев'ятим - одинадцятим згідно з рекомендацією президії Вищого господарського суду України від 25.04.2008 р. N 04-5/141).

Однак, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що у роз'ясненнях Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»№ 02-5/289 від 18.09.1997р. мова йде про мирову угоду укладену сторонами до прийняття рішення у справі на підставі норм статей 78 та 80 ГПК України.  

Так, відповідно до ст. 78 ГПК України про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом (п. 7 ч. 1 ст. 80 ГПК України).

Однак, як вже зазначалося, по справі № 2/311 була затверджена мирова угода у процесі виконання сторонами судового рішення, тобто у відповідності до вимог ст. 121 ГПК України, якою передбачено, що мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про спонукання відповідача виконати умови мирової угоди від 04.01.2005р., затвердженої ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.02.2005р. є неправомірною та не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).   

Тобто, Закон України «Про виконавче провадження»визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Дана мирова угода затверджена у процесі виконання судового рішення та є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини другої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, ухвали судів у господарських справах у випадках, передбачених законом.

Позивач посилається на те, що мирова угода від 04.01.2005р., затверджена Господарським судом м. Києва від 07.02.2005р. не є виконавчим документом, оскільки не містить реквізитів передбачених ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», що і було підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження державною виконавчою службою та залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2006р. у справі № 2/311, зокрема, з тих підстав, що нормою ст. 18-1 Закону України не передбачено відкриття виконавчого провадження по ухвалі суду про затвердження мирової угоди та те, що ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить всіх необхідних  реквізитів, які повинні бути зазначені відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до Роз'яснень Вищого Арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України»№ 02-5/333 від 12.09.1996р. передбачено, що ухвала про затвердження мирової угоди, укладеної на підставі ст. 121 ГПК України, є виконавчим документом і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 ГПК та статтею 19 названого Закону) ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Таким чином, позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду про приведення ухвали Господарського суду м.Києва від 07.02.2005р. у відповідності до вимог ст. 86 ГПК України та ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Доказів звернення позивача до суду про приведення ухвали Господарського суду м.Києва від 07.02.2005р. у відповідності до вимог ст. 86 ГПК України та ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»суду не надано.

Враховуючи те, що Господарським судом м. Києва було вже прийнято рішення у справі №2/311 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотвікс Київ»до Будівельного управління Державного управління справами в особі Автомобільного господарства та Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в місті Києві про стягнення 794892,00 грн., яким позовні вимоги  Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотвікс Київ»було задоволено повністю та стягнуто з Будівельного управління Державного управління справами в особі Автомобільного господарства на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотвікс Київ»794892,00 грн., 1700,00 грн., держмита, 25000,00 грн. витрат, пов'язаних з наданням послуг адвокатом та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, тому у суду відсутні підстави для винесення рішення між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

А отже вимога позивача про спонукання відповідача до виконання умов мирової угоди від 04.01.2005р., затвердженої ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.02.2005р. є неправомірною, оскільки дана мирова угода затверджена у процесі виконання судового рішення та є виконавчим документом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наявними матеріалами справи, що є в розпорядженні суду, не підтверджена правомірність заявлених позовних вимог.

За означених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, тому не підлягають задоволенню, у позові слід відмовити.   

У відповідності до вимог ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.      

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України,  

ВИРІШИВ :

У позові відмовити.           

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяВ.С. Катрич