Постанова

від 04.08.2008 по справі 6/94

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/94

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

          "04" серпня 2008 р.       Справа №  6/94

   Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Баранця О.М., розглянувши матеріали справи № 6/94

за адміністративним позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Казавчинське", с. Казавчин Гайворонського району Кіровоградської області  

до відповідача: Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції,       м. Гайворон Кіровоградської області     

про визнання нечинним акта

Представники:                                     

від позивача  - Марченко Ю.О., довіреність № 03-08-01  від 27.03.2008 року;  

від відповідача - участі не брав.

при секретарі судового засідання - К.К. Царенко

Час прийняття постанови - 15 год. 15 хв.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Казавчинське» (далі – СТОВ «Казавчинське») подало позов про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0005922310/0 від 20.07.2007 року в частині визначення позивачу Гайворонською міжрайонною державною податковою інспекцією податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі       4638,57 грн.

Позивач вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав. Ціна продажу насіння льону у сумі 683,3074 грн. за 1 тону без податку на додану вартість у січні 2007 року була на рівні справедливої ринкової ціни. При здійсненні реалізації насіння льону та відображення цієї операції у бухгалтерському та податковому обліку не було допущено порушення. В акті перевірки помилково кількісний склад реалізованої продукції та ціну реалізації товару.

Гайворонська міжрайонна державна податкова інспекція заперечує проти задоволення позову. Висновки акта перевірки № 26-23-10/32656170 від       19.07.2007 року правомірні, а тому підстави для визнання нечинним спірного податкового повідомлення-рішення, в частині визначення позивачу податкового зобов'язання по податку  на додану вартість в сумі 4638,57 грн., відсутні.  

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України щодо строку розгляду і вирішення адміністративної справи, наявність поштового повідомлення про повідомлення Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується поштовим повідомленням № 3393620, наявність заперечень на позов відповідача господарський суд вважає за можливе розглядати справу без участі представника відповідача.

04.08.2008 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, яка виготовлена в повному обсязі 05.08.2008 року.

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши пояснення представника позивача, здійснивши оцінку наявних в матеріалах справи доказів, господарський суд, -

                                      ВСТАНОВИВ:

Гайворонською міжрайонною державною податковою інспекцією за результатами виїзної планової документальної перевірки СТОВ «Казавчинське» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2007 року складено акт перевірки № 26-23-10/32656170 від 19.07.2007 року.

Перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасної сплати податку на додану вартість встановлено заниження та несплата податку на додану вартість у розмірі 20267,93 грн., в тому числі: липень 2006 року – 5952,94 грн., серпень 2006 року – 4631,58 грн., вересень 2006 року – 167,00 грн., жовтень         2006 року – 2739,16 грн., листопад 2006 року – 2138,68 грн., січень 2007 року – 4638,57 грн.  

За висновком перевірки СТОВ «Казавчинське» на порушення п. 11.29 ст. 11,     п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено базу оподаткування податком на додану вартість за січень 2007 року на 23192,84 грн. без податку на додану вартість, що призвело до несплати податку на додану вартість та неперерахування коштів на спецрахунок в січні 2007 року на загальну суму 4638,57 грн. (23192,84 х 20 %).

В січні 2007 року СТОВ «Казавчинське» реалізувало ПП ВТФ «Агростандарт» сільськогосподарську продукцію власного виробництва за ціною, що є нижчою за звичайну (ринкову) ціну.

Гайворонська міжрайонна державна податкова інспекція податковим повідомленням-рішенням № 0005922310/0 від 20.07.2007 року визначила           СТОВ «Казавчинське» суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в сумі 20267,93 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6756,58 грн., а всього в сумі 27024,51 грн.  

Господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ч. 2. ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Гайворонська міжрайонна державна податкова інспекція не доказала правомірність податкового повідомлення-рішення № 0005922310/0 від       20.07.2007 року в частині, що оскаржується СТОВ «Казавчинське».

Підставою донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 4638,57 грн., є висновок Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції про заниження СТОВ «Казавчинське» за січень 2007 року базу оподаткування податком на додану вартість на 23192,84 грн. (без податку на додану вартість, що призвело до несплати податку на додану вартість шляхом перерахування коштів на спецрахунок у січні 2007 році в сумі 4638,57 грн.

Заниження бази оподаткування податком на додану вартість відбулось внаслідок того, що позивач згідно накладної № 5 від 26.01.2007 року реалізував                       ПП ВТФ «Агростандарт» насіння льону за ціною, нижчою за звичайну (ринкову) ціну. У акті перевірки зазначено, що позивачем було реалізовано 85,0 тон насіння льону по ціні 683,33 грн. (без ПДВ) на суму 58 083,33 грн. (без ПДВ), у той час як звичайна ціна становить 956,19 грн. за 1 тону і сума реалізації повинна скласти 81276,17 грн. Різниця суми фактичної реалізації та суми реалізації за визначеною ним звичайною ціною становить 23192,84 грн., на які, на думку податкового органу, і було занижено базу оподаткування податку на додану вартість.

Викладені обставини Гайворонська міжрайонна державна податкова інспекція вважає порушенням СТОВ «Казавчинське» вимог 11.29 ст. 11, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Ст. 44 Господарського кодексу України визначено, що підприємницька діяльність здійснюється, зокрема, на основі встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону. П. 3 ст. 189 Господарського кодексу визначено, що суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.

Згідно зі ст. 4 зазначеного Закону перелік продукції, товарів та послуг, державні фіксовані та регульовані ціни на які затверджуються відповідними органами державного управління, установлює Кабінет Міністрів України відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 року № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади і виконавчих органів міських рад з регулювання цін (тарифів)» та від 22.02.1995 року № 135 "Про Положення про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень".

На підставі цих документів відповідними виконавчими органами затверджуються регульовані ціни і тарифи.

П. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» закріплено правило, згідно з яким база оподаткування операції з поставки товарів визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни. У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Звичайні ціни згідно з п. 1.18 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон). Випадки застосування звичайних цін визначені нормами п. 1.20 Закону.

Згідно з п.п. 1.20.1 Закону, якщо п. 1.20 не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

За змістом п.п. 1.20.8 цього ж Закону обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентовано Законом (підпункт 1.20.2).

Відповідно до підпункту 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону у разі, коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни - у цьому випадку звичайною є справедлива ринкова ціна.

У випадку, якщо держава не здійснює регулювання цін та тарифів на товар, який придбаває або продає підприємство, то операції з купівлі-продажу такого товару проводяться за вільними цінами, визначеними на договірній основі.

Водночас, при веденні податкового обліку право платника на самостійне встановлення цін і тарифів здійснюється в межах правил, встановлених податковим законодавством.

Відповідно до підпункту 1.20.10 Закону донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

В акті перевірки не зазначено про дослідження відповідачем цін, що склались на ринку ідентичних товарів, тому висновок про заниження позивачем бази оподаткування податку на додану вартість шляхом продажу насіння льону за ціною, нижчою від звичайної, зроблено без урахування вимог Закону.

Гайворонська міжрайонна державна податкова інспекція не надала господарському суду доказів, що ціна продажу СТОВ «Казавчинське»  насіння льону у сумі 683,3074 грн. за 1 тону (без податку на додану вартість) у січні 2007 року була нижчою за звичайну (ринкову) ціну.

П. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено особливий порядок сплати до 1 січня 2008 року сплати до бюджету податку на додану вартість сільськогосподарськими товаровиробниками, а саме, що "Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Згідно з Порядком акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271 залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, як різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету.

Таким чином, оскільки позивач звільнений від обов'язку щодо перерахування донарахованого податковим органом  4638,57 грн. податку на додану вартість до бюджету і не мав податкових зобов'язань перед бюджетом по сплаті на додану вартість у вказаному розмірі, а тому і відсутній факт заниження або завищення його податкових зобов'язань як підстава, передбачена п.п.”б” п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, для визначення податкового зобов'язання податковим органом на підставі перевірки. У зв'язку з цим нарахування податку на додану вартість в сумі 4638,57 є неправомірним.

При здійсненні реалізації насіння льону та відображенні цієї операції у бухгалтерському та податковому обліку позивачем не було допущено порушення цього порядку.

Крім того, у наведеному в акті розрахунку обрахування податку на додану вартість за січень 2007 року з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва - насіння льону (п. 3.1.2, арк. 11, абзац 1), податковий орган невірно вказав кількісний склад реалізованої продукції. Замість зазначених у податковій накладній № 5 від 26.01.2007 року позивачем 77,18 т. вказав 85 т., а також зазначив ціну реалізації товару в сумі 683,33 грн./т замість 683,3074 грн./т, що вплинуло на результати розрахунків та призвело до необґрунтованого завищення бази оподаткування самим.

Відсутність заперечень до акта перевірки, подання  заяви про розстрочення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, фактичне укладання між позивачем та відповідачем договору про розстрочення (відстрочення) податкових зобов'язань від 30.07.2007 року, надання посадовою особою пояснень про помилкову реалізацію льону без дооцінення суми податку на додану вартість не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову.    

Стягненню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає       3,40 грн. судового збору.

Керуючись ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. ст. 89, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України , господарський суд, -

                              П О С Т А Н О В И В:

1.    Позов задовольнити повністю.

2. Визнати нечинним  податкове повідомлення-рішення Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції № 0005922310/0 від 20.07.2007 року в частині визначення сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Казавчинське» суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в сумі 4638,57 грн.

3.   Стягнути з Державного бюджету України на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Казавчинське» (26322, Кіровоградська область, Гайворонський район, с. Казавчин, вул. Леніна, 23, п/р № 260076253 в КОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 323538, код ЄДРПОУ 32656170), - витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,40 грн.

4.   Після набрання судовим рішенням законної сили, за заявою стягувача, буде виданий виконавчий лист.

5.   Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Кіровоградської області. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.          

           Суддя

  О.М.Баранець