Постанова

від 22.07.2008 по справі 33/149-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/149-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.08                                                                                                      Справа№ 33/149-А

10 год. 20 хв.79014; м. Львів, вул. Личаківська, 128Зал судових засідань № 501

Господарський суд Львівської області, розглянувши у судовому засіданні справу :

за позовом:Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова          (м. Львів)

до відповідача 1:Товариства з обмеженою відповідальністю «Профліга»(м. Львів)

до відповідача 2:Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкна-2005»(м. Київ)

про :визнання недійсним господарського зобов'язання

                                                                                             Суддя :                             Цікало А.І.

                                                                                   При секретарі :              Герасименко В.С.

Представники:

Позивача:Кохан А.В.–представник (довіреність № 62/10 від 19.05.2008 р.)

відповідача1:Івасько С.М. –представник (довіреність б/н від 07.11.2007 р.)

Відповідача 2:не з'явився

Представникам сторін, присутнім у судовому процесі роз'яснено зміст ст.ст. 30, 49, 51, 127  Кодексу адміністративного судочинства України, а саме їх процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, звернулись до суду з клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору :  До господарського суду Львівської області надійшла позовна заява від Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова (м. Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профліга»(м. Львів), до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкна-2005»(м. Київ) про визнання недійсним господарського зобов'язання

Ухвалою суду від 20.05.2008 р. відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання на 17.06.2008 р. В попередньому судовому засіданні 17.06.2008 р. розгляд справи було відкладено на 03.07.2008 р. Ухвалою суду від 03.07.2008 р., за клопотанням представника позивача продовжено термін розгляду справи, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 22.07.2008 р.

Позивач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 20.05.2008 р., про відкладення розгляду справи від 17.06.2008 р., про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду від 03.07.2008 р. виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 03.07.2008 р. представник позивача звернувся до суду з клопотанням про продовження терміну розгляду справи.

Представник позивача в судовому позов підтримав повністю, просив визнати недійсним господарське зобов'язання між ТзОВ „Профліга” та ТзОВ „Юкна 2005” на суму 5422739,76 грн., застосувати юридичні наслідки передбачені ст.208 Господарського кодексу України, а саме стягнути все одержане за зобов'язанням в дохід державного бюджету, з підстав наведених у з'яві та поясненнях.

Відповідач 1 вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 20.05.2008 р., про відкладення розгляду справи від 17.06.2008 р., про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду від 03.07.2008 р. виконав частково, відзив на позов, в якому повністю заперечив позовні вимоги, представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, заперечив, явку повноважного представника в судове засідання  забезпечив.

В судовому засіданні 22.07.2008 р. представник позивача представив суду заперечення на позов, в якому повністю заперечив позовні вимоги, покликаючись на те, що позивачем у позові не доведено конкретний зміст мети договору, що за відомо суперечить інтересам держави та суспільства. Також, відповідач вказує, що висновок податкового органу щодо недійсності оспорюваного договору суперечить закладеному в ст.61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, оскільки ТзОВ „Профліга” не може нести відповідальність за будь-яку діяльність ТзОВ „Юкна-2005”.

Представник відповідача позов заперечив повністю, просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав наведених у запереченні та поясненнях.

Відповідач 2 вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 20.05.2008 р., про відкладення розгляду справи від 17.06.2008 р., про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду від 03.07.2008 р. не виконав, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Конверти з ухвалами, які направлялись відповідачу 2 повернулись до суду з відміткою поштового відділення, що такий вибув, хоча згідно довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві № 12/1-7/1382 від 24.06.2008 р. ТзОВ „Юкна-2005” (код ЄДРПОУ 33747279) зареєстроване за адресою вказаною у позовній заяві, а саме : Бульвар Кольцева, 12, корп. 1, м. Київ, 03194.

Суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість, відповідно до ст.ст. 71, 128 КАС України, розглянути справу при відсутності представника відповідача 2 за наявними у ній доказами.

Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV, справу розглянуто в порядку, встановленому цим Кодексом.

Розглянувши документи і матеріали подані учасниками процесу, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

ДПІ у Франківському районі м. Львова заявлено позов до ТзОВ „Профліга”  та до ТзОВ „Юкна-2005” про визнання недійсним господарського зобов'язання, що вчинене з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства на суму 5 422 739 (п'ять мільйонів чотириста двадцять дві тисячі сімсот тридцять дев'ять) грн.  76 коп. та про застосування юридичних наслідків передбачених ст. 208 Господарського кодексу України, у вигляді стягнення всього одержаного за зобов'язанням в дохід державного бюджету.

Виникнення господарського зобов'язання, позивач обґрунтовує податковими накладними, які не надані суду для огляду та не представленні до матеріалів справи, хоча надання таких вимагались ухвалами суду.   

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на Лист ДПІ у Св'ятошинському районі м. Києва від 15.02.2007 р. № 1506/7/15-443 в якому зазначено, що ТзОВ „Юкна-2005” останній звіт по ПДВ подано 21.11.2005 р. Разом з тим позивач зазначає, що  додатковим підтвердженням факту не звітування є акт про анулювання свідоцтва платника ПДВ № 92/26-14 від 13.12.2006 р., тобто після того,  як відповідачем 2 були виписані податкові накладні по сопорюваному господарському зобов'язанню.

Позивач вважає, що господарське зобов'язання між ТзОВ „Профліга” та ТзОВ „Юкна-2005” вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави та суспільства, та підлягає визнанню недійсним із підстав визначених  у ст. 207 Господарського кодексу України.

При ухваленні постанови суд виходив з наступного:

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським  визнається  зобов'язання,  що  виникає  між суб'єктом  господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  цим  Кодексом,  в силу  якого  один  суб'єкт  (зобов'язана  сторона,  у  тому  числі боржник)  зобов'язаний  вчинити  певну   дію   господарського   чи управлінсько-господарського  характеру  на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу,  передати   майно,   сплатити   гроші,   надати інформацію тощо),  або утриматися від певних дій,  а інший суб'єкт (управнена сторона,  у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, передбачених ст.174 ГК України, є господарський договір та інші угоди, передбаченні законом, а також угоди не передбачення законом, але такі, які йому не суперечать.    

Відповідно  до ст. 207  Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави та суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч.2 ст. 203 ЦК України, особа яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленні частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст..203 ЦК України.

На думку Позивача господарське зобов'язання може випливати з усної угоди, хоча факту укладення усної угоди останнім не підтверджено певними юридичними, цивільно-правовими доказами. При цьому, необхідно звернути увагу на норми ст.ст. 206,208 ЦК України, за якими допускається вчинення усних правочинів, які  повністю виконуються сторонами в момент їх вчинення і що правочин між юридичними особами належить вчиняти в письмовій формі. Характерною рисою усних правочинів є збіг у часі стадії їх розвитку –виникнення та припинення шляхом виконання. Правочини, які укладаються на велику суму з відстрочкою терміну платежу мають укладатися у письмовій формі. Допускається усне вчинення правочинів на виконання договору. Суд вважає, що наявність усного правочину на суму 5422739,76 грн. не відповідає зазначеним обставинам.

Виникнення господарського зобов'язання позивач обґрунтовує податковими накладними :

№ 01-05/003 від 17.05.2006 р., № 01-05/004 від 17.05.2006 р., № 01-05/005 від 17.05.2006 р., № 01-05/006 від 22.05.2006 р., № 01-05/007 від 25.05.2006 р., № 01-05/008 від 25.05.2006 р., № 01-05/009 від 25.05.2006 р., № 01-05/010 від 25.05.2006 р., № 01-05/011 від 25.05.2006 р., № 01-05/012 від 25.05.2006 р., № 01-05/013 від 25.05.2006 р., № 01-05/013/1 від 26.05.2006 р., № 01-05/014 від 26.05.2006 р., № 01-05/015 від 29.05.2006 р., № 01-05/016 від 29.05.2006 р., № 01-05/017 від 30.05.2006 р., № 01-05/018 від 31.05.2006 р., № 01-05/019 від 31.05.06 р., № 01-05/020 від 31.05.06 р., № 01-05/021 від 31.05.06 р., № 01-05/022 від 31.05.06 р., № 01-05/023 від 31.05.06 р., № 01-06/001 від 02.06.2006 р., № 01-06/002 від 05.06.2006 р., № 01-06/003 від 07.06.2006 р., № 01-06/004 від 07.06.2006 р., № 01-06/005 від 13.06.2006 р., № 01-06/006 від 14.06.2006 р., № 01-06/007 від 16.06.2006 р., № 01-06/008 від 19.06.2006 р., № 01-06/009 від 20.06.2006 р., № 01-06/010 від 21.06.2006 р., № 0106/011 від 21.06.2006 р., № 01-06/012 від 21.06.2006 р., №01-06/013 від 22.06.2006 р., № 01-06/014 від 23.06.2006 р., № 01-06/015 від 23.06.2006 р., № 01-06/016 від 23.06.2006 р., № 01-06/017 від 27.06.2006 р., № 01-06/018 від 27.06.2006 р., № 01-06/019 від 27.06.2006 р., № 01-06/020 від 27.06.2006 р., № 01-06/021 від 29.06.2006 р., № 01-06/022 від 30.06.2006 р., № 01-06/023 від 30.06.2006 р., № 01-01-06/024 від 30.06.2006 р., № 01-06/025 від 30.06.2006 р., № 01-06/026 від 30.06.2006 р., № 01-06/027 від 30.06.2006 р., № 01-06/028 від 30.06.2006 р., № 01-06/029 від 30.06.2006 р., № 01-06/030 від 30.06.2006 р., № 01-06/031 від 30.06.2006 р., № 01-06/032 від 30.06.2006 р., № 01-06/033 від 30.06.2006 р., № 01-07/001 від 01.07.2006 р., № 01-07/002 від 01.07.2006 р., № 01-07/003 від 01.07.2006 р., № 01-07/004 від 03.07.2006 р., № 01-07/005 від 03.07.2006 р., № 01-07/006 від 05.07.2006 р., № 01-07/007 від 05.07.2006 р., № 01-07/008 від 05.07.2006 р., № 01-07/009 від 10.07.2006 р., № 01-07/010 від 10.07.2006 р., № 01-07/011 від 10.07.2006 р., № 01-07/012 від 11.07.2006 р., № 01-07/013 від 11.07.2006 р., № 01-07/014 від 11.07.2006 р., № 01-07/015 від 12.07.2006 р., № 01-07/016 від 12.07.2006 р., № 01-07/017 від 12.07.2006 р., № 01-07/017/1 від 13.07.2006 р., № 01-07/018 від 14.07.2006 р., № 01-07/019 від 15.07.2006 р., № 01-07/020 від 17.07.2006 р., № 01-07/021 від 18.07.2006 р., № 01-07/022 від 18.07.2006 р., № 01-07/023 від 19.07.2006 р., № 01-07/024 від 19.07.2006 р., № 01-07/025 від 19.07.2006 р., № 01-07/026 від 24.07.2006 р., № 01-07/027 від 24.07.2006 р., № 01-07/029 від 24.07.2006 р., № 01-07/030 від 24.07.2006 р., № 01-07/031 від 24.07.2006 р., № 01-07/032 від 25.07.2006 р., № 01-07/033 від 25.07.2006 р., № 01-07/034 від 25.07.2006 р., № 01-07/035 від 25.07.2006 р., № 01-07/036 від 25.07.2006 р., № 01-07/037 від 25.07.2006 р., № 01-07/038 від 25.07.2006 р., № 01-07/039 від 28.07.2006 р., № 01-07/040 від 28.07.2006 р., № 01-07/040/2 від 31.07.2006 р., № 01-07/041 від 31.07.2006 р., № 01-07/042 від 31.07.2006 р., № 01-07/043 від 31.07.2006 р., № 01-07/044 від 31.07.2006 р., № 01-07/045 від 31.07.2006 р., № 01-07/046 від 31.07.2006 р., № 01-07/047 від 31.07.2006 р., № 01-07/048 від 31.07.2006 р., № 01-07/049 від 31.07.2006 р., № 01-07/050 від 31.07.2006 р., № 01-07/051 від 31.07.2006 р., № 01-07/052 від 31.07.2006 р., № 01-07/053 від 31.07.2006 р., № 01-07/054 від 31.07.2006 р., № 01-07/055 від 31.07.2006 р., № 01-07/056 від 31.07.2006 р., № 01-07/058 від 31.07.2006 р., № 01-07/059 від 31.07.2006 р., № 01-07/060 від 31.07.2006 р., № 01-07/061 від 31.07.2006 р., № 01-08/001 від 05.08.2006 р., № 01-08/002 від 10.08.2006 р., № 01-08/003 від 10.08.2006 р., № 01-08/004 від 11.08.2006 р., № 01-08/005 від 16.08.2006 р., № 01-08/006 від 16.08.2006 р., № 01-08/007 від 17.08.2006 р., № 01-08/008 від 18.08.2006 р., № 01-08/009 від 22.08.2006 р., № 01-08/010 від 22.08.2006 р., № 01-08/011 від 30.08.2006 р., № 01-08/012 від 30.08.2006 р., № 01-08/013 від 30.08.2006 р., № 01-08/014 від 31.08.2006 р., № 01-08/015 від 31.08.2006 р., № 01-08/016 від 31.08.2006 р., № 01-08/017 від 31.08.2006 р., № 01-08/018 від 31.08.2006 р., № 01-08/019 від 31.08.2006 р. та  № 09-01/001 від 01.09.2006 р. оригінали яких суд вимагав представити в судове засідання для огляду, а належним чином завірені копії для долучення до справи,  суду не представленні та не долучені до матеріалів справи.

На відміну від письмових договорів, податкова накладна, відповідно до п. 7.2. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” є звітним і водночас розрахунковим документом. Тому, зазначенні позивачем податкові накладні не можуть слугувати підставою для підтвердження наявності чи відсутності укладення договору, мету договору та хід його виконання.   

Абзацом 1 п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду УРСР від 28.04.1978 року № 3 „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними”, абз. 1 п. 7.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002 року № 1056 “Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки” та абз. 2 п. 11 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”, на які посилається позивач вказують, що метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства визнається приховування підприємствами, установами, організаціями чи громадянами, які набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів.

Наведена вище норма та судові акти, як підстави визнання недійсним господарського зобов'язання передбачають обов'язковість встановлення наступних фактів:

1) невідповідність господарського зобов'язання вимогам закону;

2) укладення господарського зобов'язання учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності);

3) умислу хоча б однієї із сторін на здійснення такого господарського зобов'язання з метою завдання шкоди інтересам держави та суспільства, який може полягати, у приховування об'єктів оподаткування сторонами такого господарського зобов'язання шляхом відсутності підприємства за юридичною адресою, визнання установчих документів якоїсь із сторін такого господарського зобов'язання недійсними, неподання суб'єктами господарювання податкової звітності, скасування державної реєстрації;

4) наявність шкоди завданої державі та суспільству в результаті виконання відповідного господарського зобов'язання.

Із позову та тих доводів, які наведені позивачем не вбачається правового обґрунтування наявності підстав визнання недійсними господарських зобов'язань між ТзОВ „Профліга” та ТзОВ „Юкна-2005”.

Податковим органом не наводиться та не підтверджується факт невідповідності вказаних господарських зобов'язань вимогам закону, як то підписання їх не уповноваженими на те особами чи не підписання їх взагалі.

В позові відсутні докази щодо порушення ТзОВ „Профліга” та ТзОВ „Юкна-2005” при виконання оспорюваних господарських зобов'язань господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), як то вчинення дій без належних дозвільних документів чи вчинення забороненої діяльності тощо.

Позивачем не представлено доказів наявності шкоди завданої державі та суспільству в результаті виконання господарських зобов'язань.

Позивачем не представлено доказів умислу ТзОВ „Профліга” чи ТзОВ „Юкна-2005” на здійснення оспорюваних господарських зобов'язань з метою завдання шкоди інтересам держави та суспільства.

Позивачем не наведено доказів приховування об'єктів оподаткування ТзОВ „Профліга” та ТзОВ „Юкна-2005”. Обидві юридичні особи перебували за юридичною адресою та були наділенні всіма правоздатними ознаками як суб'єкта господарювання так і платника ПДВ.

Отже, матеріали справи не вказують на наявність в діях ТзОВ „Профліга” наміру (умислу) на приховування від оподаткування доходів при вчиненні спірного господарського зобов'язання та дій вчинених з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Щодо іншої сторони спірного господарського зобов'язання –ТзОВ „Юкна-2005”, то матеріали справи не вказують на наявність в діях останнього наміру (умислу) на приховування від оподаткування при вчиненні  спірного господарського зобов'язання.

Крім цього, чинним законодавством України не передбачено обов'язку покупця, а також не надано йому право перевіряти достовірність даних, які вказуються продавцем в його первинних документах, а також контролювати показники по податках та обов'язкових платежах. Це стосується також і перевірки покупцем намірів продавця щодо сплати ним державі податків. Разом з тим, слід вказати, що позовні вимоги та доводи ДПІ у Франківському районі м. Львова суперечать закладеному в ст. 61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності. Адже, відповідач 1 не може нести відповідальності за будь-яку діяльність свого контрагента.  

Що стосується застосування правових наслідків передбачених нормою ст. 208 Господарського кодексу України, то правові підстави для їх застосування за позовом ДПІ у Франківському районі м. Львова відсутні у зв'язку із необґрунтованістю позову щодо задоволення позову в частині визнання недійсними господарських зобов'язань.

Суд ухвалив відхилити клопотання позивача про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на активи відповідачів по справі, оскільки позивач не подав обґрунтування та доказів наявності обставин, які норма ст. 117 КАС України визначає в якості підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 69 КАС України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивач не надав суду належних та достатніх доказів в підтвердження обставин викладених у позовній заяві.

Враховуючи те що позивач не представив суду належних та достатніх доказів в підтвердження своїх позовних вимог, не надав суду документів, які стали підставою для звернення з позовом до суду (податкових накладних), а відповідач проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, заперечив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення” суд прийшов до висновку, що позов Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова (м. Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Профліга” (м. Львів) та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкна-2005»(м. Київ) про визнання недійсним господарського зобов'язання є необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:

1) витрати на правову допомогу;

2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Сплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу нормами Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено.

Згідно п.п. 1, 2 ч.3 р. VІІ Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору:

судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита;

розмір судового збору визначається відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", та становить 0,2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, тобто 3,4 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 6, 7, 9, 10, 11, 17, 48, 69, 70, 71, 86, 87, 89, 94, 107,  117, 120, 122, 123, 124, 127,  128, 130, 135, 138, 139, 140, 143, 151, 152, 153, 154, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, п. п. 1, 3, 6 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова  (м. Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профліга»(м. Львів) та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкна-2005»(м. Київ) про визнання недійсним господарського зобов'язання –відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя