Рішення

від 01.07.2008 по справі 37/223

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/223

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  37/223

01.07.08

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Українська нафтова група"

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Нафта ЛВ"

Простягнення 19 137,63 грн.

                                                                                 Суддя  Кондратова І.Д.                                                                                                                                                  

В засіданнях приймали участь представники сторін:

Від позивача : Гаєвський С.М.- представник за довіреністю № 10/04-08-1 від 10.04.2008 року; Троян О.В.- представник за довіреністю № 10/04-08-2 від 10.04.2008 року; Гейко І. В. –представник за довіреністю № 06/06-08 від 06.06.2008 року;

Від відповідача  не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська нафтова група" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта ЛВ" про стягнення 19 137,63 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2008 р. порушено провадження у справі № 37/223, розгляд справи було призначено на 10.06.2008 року о 10-45.

Представник відповідача 10.06.2008 р. в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/223 від 26.05.2008 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 26.05.2008 року № 37/223 не виконав, довідку з органів статистики про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України станом на день розгляду справи, не надав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2008 року розгляд справи було відкладено на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача.

Представник відповідача 01.07.2008 р. в судове засідання вдруге не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/223 від 26.05.2008 р. про порушення провадження по справі не виконав,  про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Враховуючи те, що відповідач відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подав, справа № 37/223 у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними в ній матеріалами, без присутності представника відповідача.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 01.07.2008 року за згодою представників позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва, -  

                                       ВСТАНОВИВ:

01  січня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська нафтова група»  (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафта  ЛВ»(покупець) був укладений договір поставки № 9-01/01/01/08-31/1 (договір), відповідно до умов якого (п.1.1) сторони погодили, що постачальник зобов'язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти і сплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти (товар), найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформляються на кожну партію окремо.

Умови Договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про  купівлю-продаж.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу нафтопродукти на суму 66848,23 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000098 від 07.02.2008 року та довіреністю № 164499 серія янл від 05.02.2008 року.

Відповідно до п. 3.2 договору сторони погодили, що покупець зобов'язується оплатити повну вартість (в розмірі 100 %) товару (в тому числі ПДВ), відображену в рахунках-фактурах та накладних документах на товар (видаткових накладних та або актах приймання-передачі) протягом 10 (десяти) робочих днів, з дати здійснення поставки товару.

За твердженням позивача, відповідач, покладені на нього зобов'язання щодо оплати поставленого товару по договору виконав частково, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 17892,23 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська нафтова група» доказів вбачається, що  позивач виконав в повному обсязі зобов'язання, покладені на нього договором.

Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару (п.3.2 договору), проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору,  за отриманий товар повністю не розрахувався.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то  за таких обставин, позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 17892,23 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська нафтова група»також просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати в розмірі 679,90 грн. та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 73,50 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню  679,90 грн. інфляційних витрат за увесь час прострочення платежу та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 73,50 грн.,  розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 492,00 грн., яка нарахована позивачем відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до статті  611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

          Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 4.1 договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати (неоплати), а також порушення строків виконання п. 3.6 цього договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної обліком ставки НБУ, яка діяла в період своєчасної оплати (не оплати) за кожний день прострочення, від суми невиконаного грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманих нафтопродуктів, позивачем правомірно у відповідності до вимог чинного законодавства нарахована відповідачу пеня, а тому вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов'язань в розмірі 492,00 грн. визнаються судом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 549, 551, 614 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 265, 712 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,–         

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта ЛВ»(юридична адреса –03062, м. Київ, пр-т Перемоги, 67, фактичні адреси –03119, м. Київ, вул. Якіра, 12/42, оф. 39А, 04080, м. Київ, вул.. Фрунзе, 85/87, код ЄДРПОУ 31031950) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська нафтова група»  (юридична адреса –07400, м. Бровари, вул. Фрунзе, 2, поштова адреса –07400, м. Бровари, вул.. Кірова, 90, к. 16, код ЄДРПОУ 34424388) 17892 (сімнадцять тисяч вісімсот дев'яносто дві) грн. 23 коп. –основний борг, 679 (шістсот сімдесят дев'ять) грн. 90 коп. витрат від зміни індексу інфляції, 73  (сімдесят три) грн. 50 коп. 3% річних від простроченої суми, 492 (чотириста дев'яносто дві) грн. 00 коп. –пені, 191 (сто дев'яносто одна) грн. 38  коп. - державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн.  00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                 І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 07.07.2008 р.