Постанова

від 17.07.2008 по справі 18/109

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/109

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

          "17" липня 2008 р.       Справа №  18/109

   Господарський суд Кіровоградської області у складі судді ТимошевськоїВ.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 18/109

за позовом: Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, від імені якого діє виконавча дирекція, м. Кіровоград  

до відповідача: Маловисківської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів, м. Мала Виска Кіровоградської області      

про стягнення  18 442,25 грн.  

За участю секретаря судового засідання Горлової М.С.

та представників сторін:

від позивача - Товстоган В.В., довіреність № 01-51-01 від 10.01.2007 р., завідувач юридичного відділу;

від відповідача -  Підгорний О.М., керівник.

Час прийняття постанови: 16 год. 45 хв.

Кіровоградським обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, від імені якого діє виконавча дирекція, в порядку адміністративного судочинства подано позов про стягнення з Маловисківської загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІ ступенів заборгованість по коштах Фонду в сумі  18 442,25 грн., з  яких:  692,25 грн.  недоїмки  по  сплаті  страхових внесків та 17 750 грн. штрафу.

Відповідач вимоги заявника не визнав, просить у їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що:

відповідно до Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України “Про освіту” педагогічним та науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів” № 1994-4 від 09.09.2004 р. заборгованість з виплат по статті 57 Закону України “Про освіту” визнана кредиторською заборгованістю Державного бюджету України. В цьому Законі не передбачено нарахування та внески до Фондів. Дане питання врегульовано також постановою Кабінету Міністрів України № 745 від 25.05.2006 р.;   

ревізія нарахувань внесків до Фонду проводилась після набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України № 745;

неправомірність нарахування страхових внесків до Фонду по виплатам заборгованості  підтверджується також листом Рахункової Палати України на адресу Кабінету Міністрів України № 18-577 від 28.03.2007 р. та листом Міністерства фінансів України № 31-17010 від 27.12.2006 р. на адресу Олександрійської міської ради Кіровоградської області.

У судовому засіданні 17.07.2008 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача позов заперечив та просить відмовити у його задоволенні.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, з”ясувавши  фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та заперечення проти позову, господарський суд

                                                     ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та поховання" (далі по тексту - Закон) загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону страхові внески визначено як відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народження та похованням.

Згідно зі статтею 22 Закону платниками страхових внесків на загальнообов”язкове державне соціальне страхування є страхувальники та застраховані особи.  В силу статті 23 Закону страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.

Стаття 27  Закону зобов”язує страхувальників  нараховувати  і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до статті 9 Закону, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі по тексту – Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів.

У відповідності з Положенням про відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління  Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 19.09.2001р. №42, обласне відділення Фонду діє як регіональна структура Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності і є юридичною особою.

Згідно частини 5 статті 10 Закону робочими органами виконавчої дирекції Фонду та його відділень є виконавчі дирекції відділень в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі.

Основними напрямами діяльності відділення Фонду та його робочих органів є, зокрема, збір і акумуляція страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, що надаються Фондом; контроль за надходженням та використанням коштів Фонду тощо (пункт 2.1 Положення). Відповідно до пункту 3.1 Положення відділення Фонду та його робочі органи мають право здійснювати перевірку правильності нарахування і повноти сплати страхових внесків та використання страхових коштів на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності; накладати фінансові санкції та адміністративні штрафи, передбачені законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, Кіровоградським обласним відділенням Фонду  проведено перевірку  Маловисківської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів  щодо правильності нарахування, повноти сплати та використання коштів загальнообов”язкового державного соціального страхування за період з 01.04.2005 р. по 01.04.2006 р. За результатами перевірки складено акт № 611 від 09.06.2006 р. ( а.с. 7-8).

В акті перевірки зафіксовано, що відповідачем в листопаді 2005 року нараховано заборгованість по заробітній платі за попередні роки (згідно ст. 57) в розмірі 17 750 грн., однак внески до Фонду на дану суму не нараховано.

На підставі акту перевірки позивачем 03.11.2006 р. прийнято рішення № 502, згідно якого відповідачу донараховано страхові внески на суму  692,25 грн. та на підставі абзацу 4 частини 1 статті 30 Закону застосовано штраф у розмірі  17 750 грн. ( а.с. 6).

Відповідач не погоджуються із проведним нарахуванням, зазначаючи про те, що на здійснені виплати заборгованості по статті 57 Закону України “Про освіту” страхові внески не нараховуються, оскільки вказане не передбачено Законом України  №1994 від 09.09.2004 р. Крім того,  постановою Кабінету Міністрів України № 745 від 25.05.2006 р.  чітко встановлено, що страхові внески на вказані виплати не нараховуються.

Господарський суд вважає доводи відповідача необґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно статті 1 Закону України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування”  страхові внески нараховуються у відсотках  від суми   фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.

Статтею 2 Закону України "Про оплату праці" визначено структуру заробітної плати, яка складається з основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат; додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість, особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.

Статтею 57 Закону України "Про освіту” встановлені державні гарантії педагогічним, науково-педагогічним працівникам навчальних закладів щодо виплати цим працівникам щомісячних надбавок за вислугу років і допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки. На такі виплати нараховується та з них утримується податок з доходів фізичних осіб, тобто вони входять до фонду оплати праці.

Оскільки згідно зі статтею 57 Закону України “Про освіту”  дані виплати є гарантією Держави і здійснюються за рахунок Державного бюджету, то будь-яка затримка у їх виплаті є заборгованістю Державного бюджету.

Згідно статті 2 Бюджетного кодексу України державний борг (борг Автономної Республіки Крим чи борг місцевого самоврядування) - загальна сума заборгованості держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), включаючи боргові зобов'язання держави (Автономної Республіки Крим чи міських рад), що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору. Наведене визначення не змінює статусу зобов”язань, які були гарантовані Державою та виникли на підставі діючого законодавства, але з якої-небудь причини не були виплачені, ставши державним боргом.

Правовідносини, що склалися у зв”язку з нефінансуванням з бюджету виплат, передбачених статтею 57 Закону України “Про освіту”,  регулюються Законом України від  09.09.2004 р. № 1994-ІV “Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України “Про освіту” педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів”.

Вказаний Закон визначає виплати, які встановлені статтею 57 Закону України “Про освіту”, що не були виплачені,  як кредиторська заборгованість Державного бюджету України.

Згідно статті 2 названого Закону кредиторська заборгованість Державного бюджету України, встановлена статтею 1 цього Закону, є обов'язковою до погашення і погашається протягом п'яти років рівними частинами шляхом включення цих видатків відповідними законами України про Державний бюджет України починаючи з 2005 року у вигляді окремих цільових субвенцій з Державного бюджету України відповідним місцевим бюджетам або безпосередньо з Державного бюджету України для категорій працівників, що фінансуються з Державного бюджету України.

За правилами статті 5 Закону кредиторська заборгованість погашається працівникам помісячно разом з виплатою поточної заробітної плати. Тобто, законодавець ототожнює кредиторську заборгованість  із заробітною платою, конкретизуючи їхнє положення за часом – виплати поточної зарплати і боргів за попередні роки.

Той факт, що кошти на виплати по статті 57  Закону України “Про освіту” були віднесені на КЕКВ 1343 "Інші поточні трансферти населенню" не змінює природи цих виплат. Норми  Закону № 1994-ІV не містять положень щодо звільнення відповідних виплат  від  законодавчо встановлених відрахувань, у т.ч.  страхових внесків на загальнообов”язкове державне соціальне страхування у зв”язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими  народженням і похованням.

19.09.2005 р. Кабінетом Міністрів України  прийнято постанову № 934, якою затверджено Порядок погашення кредиторської заборгованості державного бюджету педагогічним і науково-педагогічним працівникам навчальних закладів та установ освіти з виплати набавки за вислугу років та допомоги  на оздоровлення при наданні щорічної відпустки.

Пунктом 4 даної постанови  встановлено, що відрахування, передбачені законодавством, з виплат здійснюються в установленому порядку.

Лише постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 р. N 745  було доповнено зазначений вище порядок пунктом 3-2, яким передбачено, що страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на виплати не нараховуються.

Також даною постановою установлено, що до сум фактичних витрат на оплату праці (для роботодавців) чи сум оплати праці (для найманих працівників), що обчислюються відповідно до пункту 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. N 1266, не включаються суми виплат, що здійснюються згідно із Законом України "Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України "Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів".

Згідно статті 55 Закону України “Про Кабінет Міністрів України”  постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

Постанова Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 р. N 745  опублікована в Урядовому кур'єрі 02.06.2006 р., а тому відповідно набрала чинності з 02.06.2006

За приписами статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотньої дії в часі, крім випадків, коли вони пом”якшують або скасовують відповідальність особи.

Як вбачається з акту перевірки,  страхові внески донараховано відповідачу на суми  виплат, які проводились в 2005 році, тобто до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від  25.05.2006 р. № 745.

З урахуванням викладеного, господарський суд вважає  правомірними дії позивача щодо донарахування страхових внесків та обґрунтованість позовних вимог в частині їх стягнення.

Посилання відповідача на  листи  Міністерства Фінансів України  та Рахункової палати України є безпідставним, оскільки вказані листи  не мають сили нормативно-правового акту, а носять лише роз”яснювальний, інформаційний характер і не містять правових норм.

Стаття 30 Закону України “Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування у зв”язку з тимчасовою втратою  працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” встановлює відповідальність страхувальників за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків у вигляді штрафу.

Згідно рішення № 502 від 03.11.2006 р. до відповідача за неповну сплату страхових внесків застосовано штраф в сумі 17 750 грн.

Господарський суд враховує, що на час проведення перевірки та застосування штрафних санкцій діяла постанова Кабінету Міністрів України  від 25 травня 2006 р. N 745, яка звільняла відповідні виплати від нарахування страхових внесків.

За даних обставин, господарський суд вважає безпідставним застосування до відповідача штрафу  в сумі  17 750 грн., а тому позовні вимог в цій частині задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 71, 72, п. 4 ст. 94,  ч.ч. 1-3 ст. 160, ч. 1 ст. 162, ст. 163, ч. 2 ст. 186, ч.ч. 1-4 ст. 254, ст. 258, п. 6 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд Керуючись п. 4 ст. 94,  ч.ч. 1-3 ст. 160, ч. 1 ст. 162, ст. 163, ч. 2 ст. 186, ч.ч. 1-4 ст. 254, п. 6 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарий суд, -

                                          П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Маловисківської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів (26200, Кіровоградська область, м. Мала Виска, вул. Велигіна, 1, ідентифікаційний код 13760824, р/р 35413001002102 в УДК в Кіровоградській області, МФО 823016) на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, від імені якого діє виконавча дирекція (25000, м.Кіровоград, вул. Преображенська, 4, ідентифікаційний код 26070328, р/р 37176001002812 в УДК в Кіровоградській області, МФО 823016) - заборгованість по  коштах Фонду в сумі  692 грн. 25 коп.

Після набрання постановою законної сили за заявою стягувача видати виконавчий лист.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження постанови, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або відповідно до частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо її не було подано. У разі подання  апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

           Суддя

  В.В.Тимошевська