Рішення

від 28.07.2011 по справі 2-4217/11

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Цивільна справа № 2 - 4217/2011

З А О Ч Н Е  Р І Ш Е Н Н Я

   І М Е Н Е М                    У К Р А Ї Н И

28 липня 2011 року

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

                              головуючого - судді                              Вийванко О. М.

                              при секретарі с/з                                    ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі, в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства «Фірма «Акорд»про стягнення належних до виплати сум при звільненні, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

          Позивач ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до відповідача приватного підприємства «Фірма «Акорд»про стягнення належних до виплати сум при звільненні, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди. Посилаючись на те, що з листопада 2005 року по грудень 2006 року вона працювала фармацевтом в ПП «Фірма «Акорд», а з грудня 2006 року по травень 2010 завідувачем аптечним пунктом, а з травня 2010 по 30 вересня 2010 фармацевтом. Даний аптечний пункт знаходиться на території психоневрологічної лікарні. З травня 2010 р. вона перейшла працювати в ПП «Наша аптека»фармацевтом. 30 вересня 2010 р. по вказівці директора ПП «Фірмі «Акорд»була проведена ревізія і з 1 жовтня 2010 р. вказаний кіоск припинив свою діяльність. Через декілька днів після звільнення вона звернулась до директора —ОСОБА_3 за розрахунком, але він їй повідомив, що розрахунок проведе 25 жовтня 2010 p., який не провів. Тоді вона надіслала йому рекомендованим листом заяву з проханням провести розрахунок, але розрахунок і після отриманої заяви він не провів. Заборгованість по заробітній платі за 2 місяці —серпень, вересень 2010 р. становить 888 грн. Так, як за період роботи в ПП «Фірмі «Акорд»вона жодного року не була у відпустці, тому просить стягнути компенсацію за 5 років за невикористані відпустки в сумі 2044,44 грн. Не розрахунок з нею при звільненні призвів до моральних страждань, оскільки вона своєчасно не могла в строк виплатити кредит, що призвело до заборгованості. Крім цього втратила нормальні життєві зв’язки, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя та життя її сім’ї. У зв’язку з цим позивач просить стягнути з ПП «Фірми «Акорд»в її користь невиплачені розрахункові заробітна плата за період серпень-вересень 2010 р. в сумі722,83 грн., компенсацію за невикористані відпустки в сумі 2044,44 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 2529,90 грн., моральну шкоду в сумі 2000 грн.

У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просить позов задовольнити.

Представника відповідача у судове засідання не з'явився, з невідомої суду причини, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причин неявки у судове засідання відповідач суду не повідомляв та не подав клопотання про розгляд справи у їх відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язанні повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суд про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.      

Приймаючи до уваги вимоги ч. 4 ст. 169 ЦПК України, суд вважає, що відповідач повідомлений належним чином і не з'явився у судове засідання без поважних причин, а тому суд може вирішувати справу на підставі наявних у ній даних та доказів. Зі згоди позивача, який не заперечує проти розгляду справи у відсутності відповідача.

          Заслухавши пояснення позивача, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що з листопада 2005 року по 30 вересня 2010 року позивач працювавфармацевтом у ПП «Фірма «Акорд», що підтверджується копіями наказів, виданих ПП «Фірма «Акорд».

          Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата –це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

                  Заробітна плата працівнику повинна виплачуватися регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць, що передбачено ст.24 Закону України “Про оплату праці” та ст.115 КЗпП України.

          Крім того, відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

          На момент звільнення позивача, йому фактично не була виплачена заробітна плата з усіма належними виплатами за серпень, вересень 2010 року в розмірі 722,83 грн., з врахування сплаченого податку.

          Також за період роботи позивач протягом 5 років праці у відповідача не була у відпустці і відповідач при її звільненні з роботи за згодою сторін, не виплатив її належних її грошових компенсацій.

          Відповідно до ст. 74 КЗпП України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати та ч. 1 ст. 75 КЗпП України - щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

          Згідно ч. 5 ст. 79 КЗпП України, конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

          Відповідно до ч. 1 ст. 45 Конституції України, кожен, хто працює, має право на відпочинок.

          За правилом ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.  

          Керуючись п. 2 «Порядку обчислення заробітної плати»затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв’язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки та ч. 3 п. 3 вказаної вище Постанови усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

          Також відповідно до п. 7 «Порядку обчислення заробітної плати» затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100, нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв’язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

          Як вбачається з розрахунку зазначеного позивачем, відповідач не виплатив йому грошовому компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2044,44 грн.

          Згідно ч. 1 ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей та відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

           Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у встановлені строки, при відсутності спору про їх розмір  підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

          З наданого відповідачем розрахунку, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає –2529,90 грн., що підтверджується довідкою про заробітну плату позивача за 2010 рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

          Що стосується моральної шкоди, то відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

          Як зазначив позивач, він тривалий час не отримував заробітну плату, що негативно позначилось на його житті, у нього погіршився стан здоров’я, не міг виплачувати кредит, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а тому суд вважає за можливим задовольнити позов в цій частині частково та стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 500,00 грн., оскільки судом було встановлено порушення відповідачем законних прав позивача на своєчасне отримання розрахунку при звільненні.

Відповідно до ч.2 ст. 88 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Аналізуючи вищенаведені обставини, суд приходить до переконання, що у даному випадку мають місце порушення з вини відповідача прав позивача щодо порядку виплати заробітної плати, та вважає, що позов підлягає до часткового задоволення в межах заявлених позивачем вимог в розмірі 722,83 грн., невиплаченої заробітної плати, 2044,44 грн., невиплаченої компенсації за невикористанні відпустки, 2529,90 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку, 500,00 грн. компенсації за нанесену моральну шкоду, а також підлягають стягненню судові витрати, зокрема судовий збір у розмірі 51,00 грн. та витрати на інформаційно –технічне забезпечення по розгляду судової справи у розмірі 120 грн., які підлягають стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212- 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, ст. ст. 74, 79, 83, 115, 116, 233, 237-1КЗпП України, ст. 23 ЦК України, ст. 24 Закону України “Про оплату праці”, суд, -

В И Р І Ш И В :

              Позов ОСОБА_2 до приватного підприємства «Фірма «Акорд»про стягнення належних до виплати сум при звільненні, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди –задовольнити частково.  

Стягнути з приватного підприємства «Фірма «Акорд», ідентифікаційний код 31010621, в користь ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 5297,17 грн. (п’ять тисяч двісті дев’яносто сім гривень 17 копійок) та 500,00 грн. (п’ятсот гривень 00 копійок) за нанесену моральну шкоду.   

Стягнути з приватного підприємства «Фірма «Акорд», ідентифікаційний код 31010621, в користьдержави судовий збір в розмірі 51,00 грн. (п’ятдесят одну гривень 00 копійок) та витрати на інформаційно –технічне забезпечення розгляду судового процесу в розмірі 120,00 грн. (сто двадцять гривень 00 копійок).

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти  днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

          Головуючий –суддя                                                  Вийванко О. М.