Постанова

від 28.05.2008 по справі 20-4/278-5/284

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 28 травня 2008 р.                                                                                   

№

20-4/278-5/284 

Вищий 

господарський  суд  України 

у  складі  колегії 

суддів:

головуючого     

Козир

Т.П.

суддів

:

Мележик

Н.І.,  Подоляк О.А.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

 ТОВ “Эллада”

на

постановувід

07.11.2007 р. Севастопольського апеляційного господарського суду

у справі

№

20-4/278-5/284

за

позовом

СПД

ОСОБА_1  (надалі -Підприємець)

до

ТОВ

“Эллада”  (надалі -Товариство)

про

стягнення

72625 руб.

зустрічний

позов про

стягнення

19323,70 грн.

за

участю представників:

від

позивача

-  не з'явились

від

відповідача

-  не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Підприємець

звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства про

стягнення 70000 руб. (13075,94 грн.) авансу, перерахованого на рахунок

Товариства, 2625 руб. (490,34 грн.) відсотків річних, а всього -72625 руб.

(13566,30 грн.), мотивуючи вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за

договором № 07 від 31.03.2005 р.

Товариство

проти пред'явлених вимог заперечувало та пред'явило зустрічний позов про

стягнення 19323,70 грн. збитків, завданих неналежним виконанням Підприємцем

зобов'язань за договором № 07 від 31.03.2005 р.

Справа

розглядалась судами неодноразово.

Рішенням

господарського суду міста Севастополя від 20.09.2007 р. (суддя Євдокимов І.В.)

в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Постановою

Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.11.2007 р. (судді:

Плут В.М., Борисова Ю.В., Черткова І.В.) рішення господарського суду міста

Севастополя від 20.09.2007 р. скасовано, первісний позов задоволено: стягнуто з

Товариства на користь Підприємця 70000 руб. авансу, 2625 руб. відсотків річних.

В задоволені зустрічного позову відмовлено.

Не

погоджуючись з постановою, Товариство звернулось до Вищого господарського суду

України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення залишити

без змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм

матеріального та процесуального права.

Розглянувши

матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність

застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів

Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не

підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як

вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 31.03.2005 р. між

Товариством та Підприємцем укладено договір № 07 (надалі -Договір), відповідно

до умов якого Товариство зобов'язалось надати туристичні послуги та здійснювати

санаторно-курортне обслуговування громадян Росії.

Пунктом

1.2 Договору передбачено, що ціни на туристичні послуги, перелік додаткових

послуг, умови взаємовідносин між Товариством та Підприємцем визначаються

Договором, додатками до нього та конкретними листами. Додатки та листи є

невід'ємними частинами Договору.

В  Додатку № 1 до Договору зазначено, що заїзди

повинні здійснюватись 05.07-16.07.2005 р., 16.07-27.07.2005 р.,

27.07-07.08.2005 р., 07.08-18.08.2005 р., 18.08-29.08.2005 р.,  також в зазначеному Додатку визначено, що

туристам у вказані періоди будуть надані двомісні номера категорії

"Д" в котеджах № 5, 4, 14, 15, тримісні номера категорії

"Д" в котеджах № 13, 14, 15, тримісні номера категорії "С"

в котеджах № 13, 14, 15, двомісні номера категорії "С", із

зазначенням кількості номерів у кожному котеджі.

В

Додатку № 2 без дати до Договору, також підписаному сторонами, встановлена

договірна ціна вартості одного місто-дня перебування на базі відпочинку

"Песчаний берег".

Відповідно

до п. 2.1 Договору Товариство приймає на себе зобов'язання по забезпеченню

туристів (розташування, харчування, зустрічі, проводи та інше) в обсягах та

строках, передбачених замовленнями позивача.

Відповідно

до п.п. 3.1, 3.2 Договору Підприємець (покупець) повинен направити попереднє

письмове замовлення на послуги із вказівкою всіх необхідних даних для бронювання.

Приймаюча сторона протягом 1 робочого дня після отримання попереднього

замовлення підтверджує в письмовій формі замовлені послуги та виставляє рахунок

на оплату. З моменту письмового підтвердження Товариством замовлення є

кінцевим.

Згідно

п. 3.3 Договору Підприємець зобов'язаний протягом 5 днів оплатити виставлений

рахунок.

На

виконання Договору Товариство виставило рахунок № 01 від 31.03.2005 р. про

перерахування попередньої оплати в сумі 70000 російських рублів.

Платіжним

дорученням № 101 від 06.04.2005 р. Підприємець здійснив попередню оплату за

туристичні послуги.

1

липня 2005 р. Підприємець направив на адресу Товариства телеграму з проханням

письмово підтвердити розміщення 17 туристів на базі відпочинку "Песчаний

берег", 11 чоловік - з 06.07.2005 р. на 10 діб, 6 чоловік - з 05.07.2005

р. на 11 діб, вказати вартість цього розміщення та зарахувати оплату за дане

замовлення із передоплати, яка здійснена платіжним дорученням № 101 від

06.04.2005 р.

4

липня 2005р. Товариство направило на адресу позивача лист б/н та дати, в якому

зазначено, зокрема, що відповідно до Договору та Додатків для Підприємця

зарезервовано 43 місця на період з 05.07.2005 р. по 29.08.2005 р. (5 заїздів),

прохання невідкладно повідомити час прибуття на базу 43 туристів, зробити оплату

перших двох заїздів з урахуванням передоплати в сумі 13232,00 грн.

6

липня 2005 р. Підприємець направив Товариству телеграму, в якій просив

повернути суму передоплати в розмірі 70000 руб.

В

листі Товариства від 07.07.2005 р. № 415 на адресу Підприємця зазначало, що

05.07.2005 р. та 06.07.2005 р. не відбувся заїзд 43 туристів позивача на

зарезервовані місця, у зв'язку з чим Товариством зроблено висновок про

порушення Підприємцем умов Договору та Додатків № № 1, 2 до Договору, у зв'язку

з чим Товариству були заподіяні збитки.

Приймаючи

рішення про відмову в задоволенні первісного позову місцевий господарський суд

виходив із того, що Додаток № 1 до Договору фактично є попереднім замовленням,

яке підтверджено Товариством та за яким виставлено рахунок на передоплату в

сумі 70000 російських рублів, а оскільки заїзд відпочиваючих 05.07.2005 р. не

відбувся, то Підприємець в порушення ст. 193 ГК України, ст.ст. 525 ЦК України

та умов Договору здійснив односторонню відмову від Договору.

Приймаючи

постанову про скасування рішення місцевого господарського суду, апеляційний

господарський суд підставно врахував, що розділом 3 Договору сторони визначили

порядок організації бронювання послуг, зокрема, попереднє письмове замовлення

на послуги із вказівкою всіх необхідних даних про бронювання. Апеляційний

господарський суд правильно вказав, що таким попереднім замовленням є телеграма

від 01.07.2005 р., направлена Підприємцем на адресу Товариства, в якій вказано

безпосередньо кількість осіб, які повинні бути розміщені на базі відпочинку,

дату розміщення, клас та кількість номерів. А тому, оскільки Товариство

відповіді на зазначену телеграму не надало, рахунок відповідно до умов Договору

не виставило, то ним було порушено п. 3.2 Договору.

          Колегія суддів вважає, що суд

апеляційної інстанції приймаючи постанову про скасування рішення та про

задоволення первісного позову, обґрунтовано спростував помилкові висновки

господарського суду, повно дослідив обставини справи, зокрема, порушення

Товариством умов Договору, підставно застосував положення ст.ст. 525, 526, 610,

629 ЦК України та дійшов правомірних висновків про наявність підстав для

стягнення з Товариства 72625 руб. попередньої оплати.

Крім

того, встановивши наявність вини Товариства у невиконанні зобов'язань за Договором,

суд апеляційної інстанції правомірно відмовив у задоволенні зустрічного позову

про стягнення з Підприємця збитків.

Посилання

оскаржувача на те, що попереднім замовленням є Додаток №1 до Договору підставно

не прийнято апеляційним судом до уваги оскільки зазначеним Додатком визначено

дати заїздів, загальна кількість номерів та загальна кількість осіб, які

повинні бути розміщені на базі відпочинку в період з 05.07.2005 р. до

29.08.2005 р.

Відповідно

до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами

розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної

інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна

скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного

господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та

процесуального права.

Посилання

оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду

на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності

матеріалам справи.

Твердження

оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським

судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не

знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування

законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись

ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК

України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну

скаргу ТОВ “Эллада” залишити без задоволення.

Постанову

Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.11.2007 р. у справі №

20-4/278-5/284 залишити без змін.

Головуючий,

суддя                                                                     

Т. Козир

С

у д д і                                                                                          

Н. Мележик

                                                                                                        О.

Подоляк