Рішення

від 31.07.2008 по справі 19/250-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19/250-08

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"31" липня 2008 р.                                                                                          Справа № 19/250-08

За позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоальянс»,

                       м. Київ

до                   Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТКО», м. Васильків,

                       Київська область

                       Державного підприємства «Молдтранселектро»(«Moldtranselektro»),

                       м. Кишинів, Республіка Молдова

                       Державного підприємства «Молделектріка»  («Moldelektrica»),

                       м. Кишинів, Республіка Молдова   

про                 стягнення 20 287 682,29 доларів США

                                                                                                               Суддя   Карпечкін Т. П.

За участю представників сторін:  

від позивача -     Синьоока Г. І. (дов. від 29.05.2008 року);

відповідача 1  -   не з'явився;

від відповідача 2  -   Лупан А. А. (дов. № 46-08/138 від 14.12.2007 року);

від відповідача 3  -   Лупан А. А. (дов. № 46/39/1041 від 30.06.2008 року).

                                ОБСТАВИНИ  СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоальянс»(далі –позивач) звернулось  до   господарського   суду з  позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТКО», Державного підприємства «Молдтранселектро», Державного підприємства «Молделектріка»про стягнення 20 287 682,29 доларів США боргу по договорам уступки права вимоги № 06-20 від 30.05.2000 року та         № 07-20 від 30.05.2000 року. Виконання зобов'язання за зазначеними договорами уступки права вимоги забезпечені порукою Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТКО» (договір поруки № б/н від 05.06.2007 року). Провадження у справі було порушене відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 12 червня 2008 року та призначено справу до розгляду на   1 липня 2008 року.

          Під час судового розгляду відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи неодноразово відкладався.

02.07.2008 року позивачем подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог у відповідності до якої позивач просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість по договорам уступки права вимоги № 06-20 від 30.05.2000 року та № 07-20 від  30.05.2000 року з урахуванням індексу інфляції в сумі 51 190 243,78 доларів США  за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання та три відсотки річних в сумі 5 391 104,03 доларів США від простроченої суми.

В судовому засіданні позивач повністю підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви від 02.07.2008 року  про збільшення їх розміру та просив суд стягнути солідарно з відповідача 1, відповідача 2 та відповідача 3 на його користь грошові кошти в сумі 51 190 243,78 доларів США основного боргу з урахуванням індексу інфляції та три відсотки річних в сумі 5 391 104,03 доларів США.

Відповідачем1 надані письмові пояснення по справі, в яких зазначено, що ТОВ «КАТКО»не заперечує щодо прийнятих на себе зобов'язань по договору поруки від 05.06.2007 року, але його відповідальність обмежується сплатою суми заборгованості за договорами уступки права вимоги № 06-20 та № 07-20 від 30.05.2000 року. Тому позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання ним відхиляються.

Державне підприємство «Молдтранселектро»(Відповідач 2) подало відзив на позов, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав, що зазначені у ньому, зокрема, що договір поруки не було узгоджено з ним, що даний спір уже було розглянуто судом Республіки Молдови, з підстав спливу строків позовної давності.

Державне підприємство «Молделектріка»(Відповідач 3) надало суду заперечення на позов, в якому зазначає, що ДП «Молделектріка» було створено  26 жовтня 2000 року на підставі постанови Уряду Республіки Молдова «Про створення деяких державних підприємств електроенергетичного сектору»шляхом виділення функціональних активів ДП «Молдтранселектро»без кредиторської та дебіторської заборгованостей. За зазначених підстав, ДП «Молделектрика»просить суд відмовити у визнанні його відповідачем у справі.  

         22 липня  2008 року відповідно до ч. 2 ст. 85  Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані сторонами оригінали документів, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, судом встановлено наступне.

30.05.2000 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоальянс»(далі за текстом –позивач),   фірмою Properties Ltd»та  Державним підприємством «Молдтранселектро»(далі за текстом –Відповідач 2) було укладено договір № 06-20 та договір № 07-20 про відступлення права вимоги.

Згідно з пунктом 1.1. (Предмет договору) та пунктом 2.1. (Ціна і порядок розрахунків) вказаних договорів, відповідно до ст. ст. 197, 198 Цивільного кодексу України (в редакції до 01.01.2004 року),  фірма Properties Ltd»переуступила позивачу право вимоги боргу з відповідача 2, а саме позивач отримав право вимоги боргу з відповідача 2 по договору             № 06-20 від 30.05.2000 року в сумі 18 132 898,94 (вісімнадцять мільйонів сто тридцять дві тисячі вісімсот дев'яносто вісім доларів США, 94 цента) за поставлену відповідачу 2 електроенергію, згідно договору поставки електроенергії № 24/02-99ЕА від 26.02.1999 р., укладеного між позивачем, відповідачем 2 та фірмою Properties Ltd».

По договору № 07-20 від 30.05.2000 року позивач отримав право вимоги боргу з відповідача 2 в сумі 4 000 496,35 (чотири мільйони чотириста дев'яносто шість доларів США, 35 центів), який виник по договору № 53/21 від 27.01.1999 року, укладеного відповідачем 2 та  фірмою Properties Ltd».  

Таким чином, заборгованість відповідача 2 перед позивачем по договорах уступки права вимоги від 30.05.2000 №06-20 та №07-20 складала 22 133 395,29 (двадцять два мільйона сто тридцять три тисячі триста дев'яносто п'ять доларів США, 29 центів).

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем, відповідачем 2 та фірмою Properties Ltd» 17.06.2000 року підписано акт звірки по договорам уступки права вимоги              № 06-20 та № 07-20 від 30.05.2000 р., згідно якого заборгованість відповідача 2 перед позивачем на дату підписання акту зменшилась на 1 845 713,00 доларів США та становить 20 287 682,29 (двадцять мільйонів двісті вісімдесят сім тисяч шістсот вісімдесят два доларів США, 29 центів).   

Заборгованість відповідача 2 перед позивачем в сумі 20 287 682,29 доларів США за договорами уступки права вимоги та визнання боргу в повному розмірі відповідачем 2 підтверджується також наявними в матеріалах справи листами Відповідача 2 про визнання боргу: № 46-08/855 від 22.08.2000р., № 46-08/172 від 22.11.2004р., № 46-08/37 від                   02.06.2008 р.

Виконання зобов'язання  в сумі 20 287 682,29 доларів США за договорами уступки права вимоги № 06-20 та № 07-20 від 30.05.2000 р. забезпечено договором поруки від 05.06.2007 року, укладеним між позивачем та  відповідачем1. Відповідно до пункту 3.1. договору поруки відповідальність відповідача 1 перед позивачем обмежується сплатою суми заборгованості в розмірі 20 287 682,29 доларів США.

Доказів про оплату боргу відповідачем1 суду не надано.

Позивачем надано суду, оформлені відповідно до ст. 32 ГПК України письмові докази про реорганізацію відповідача 2 шляхом виділення із його складу новостворених юридичних осіб: Державного підприємства «Молделектріка»(далі за текстом –Відповідач 3), Державного підприємства «Аутоелектротранс», Державного підприємства «Нодул Гідроенергетік Костесті».

Відповідно до статті 23 Конвенції «Про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах»(м. Мінськ, 22.01.1993р.), правоздатність юридичної особи визначається законодавством держави, за законами якої вона була створена.

Судом встановлено, що у жовтні 2000 року за рішенням Уряду Республіки Молдова відбулася реорганізація відповідача2. Відповідно до Постанови Уряду Республіки Молдова  №1000 від 02.10.2000р. «Про створення деяких державних підприємств електроенергетичного сектору»та наказу Міністра промисловості і енергетики Республіки Молдова №92 від 19.10.2000р. «Про створення державних підприємств в енергетичній галузі», з метою забезпечення ефективного функціонування електроенергетичного сектору та розвитком електроенергетичного ринку були створені підвідомчі Міністерству промисловості і енергетики Республіки Молдова наступні державні підприємства шляхом виділення відповідних функціональних активів державного підприємства «Молдтранселектро»без кредиторських та дебіторських заборгованостей:

-          державне підприємство «Молделектріка», що включає активи високовольтних мереж, Центральну диспетчерську службу та учбовий центр з місцезнаходженням  в м. Кишинів;

-          державне підприємство «Нодул Гідроенергетік Костесті»;

-          державне підприємство «Аутоелектротранс», що включає активи виробничої бази з місцезнаходженням в м. Кишинів.

Засновником вказаних державних підприємств –Міністерством промисловості і енергетики Республіки Молдова наказом № 94 від 24.10.2000 р. затвердженні статути державних підприємств «Молделектріка», «Нодул Гідроенергетік Костесті»і «Аутоелектротранс»та 26.10.2000 р. здійснено їх державну реєстрацію в Державній реєстраційній палаті Республіки Молдова.

Наказом № 96 від 01.11.2000 р. затверджено відповідні зміни та доповнення до статуту державного підприємства  «Молдтранселектро», зокрема зменшено його статутний капітал з 444 414 612 лей до 47 903 970 лей, у зв'язку з виділенням відповідних активів новостворюваним підприємствам: «Молделектріка», «Нодул Гідроенергетік Костесті»і «Аутоелектротранс».

В подальшому наказом Міністра енергетики Республіки Молдова № 86 від 23.09.2002 року «Про реорганізацію шляхом об'єднання Державного підприємства «Аутоелектротранс», державне підприємство «Аутоелектротранс» 01.10.2002 р. реорганізовано шляхом об'єднання з державним підприємством «Молделектріка».

У зв'язку з об'єднанням зазначених підприємств, рішенням Державної реєстраційної палати від 07.04.2003 р. «Про реєстрацію змін до установчих документів ( в результаті об'єднання)»зареєстровані та внесені відповідні зміни до установчих документів державного підприємства «Молделектріка».

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Пунктом 4 ст. 70 Цивільного кодексу Республіки Молдова (Правонаступництво при реорганізації юридичних осіб) передбачено, що при виділені із складу юридичної особи до кожного із існуючих чи створюваних юридичних осіб переходить частина прав і зобов'язань реорганізованої юридичної особи у відповідності до розподільчого балансу.

Пунктом 2 ст. 70 Цивільного кодексу Республіки Молдова передбачено, що при приєднані юридичної  особи до другої юридичної особи до останньої переходять права і зобов'язання приєднаної юридичної особи у відповідності до передаточного акту.

Згідно з пунктом 4 ст. 72 Цивільного кодексу Республіки Молдова (Гарантії прав кредиторів юридичної особи при її реорганізації), якщо передаточний акт і розподільчий баланс не дають можливості визначити правонаступника, юридичні особи, що приймають участь в реорганізації, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до їх реорганізації.

Відповідно до ст. 533 Цивільного кодексу Республіки Молдова, кредитор може вимагати виконання зобов'язань, на свій розсуд, від любого із солідарних боржників частково або в повному обсязі. До виконання зобов'язання в повному обсязі всі боржники залишаються зобов'язаними.

Позивачем належним чином доведено та судом встановлено, що зобов'язання відповідача 2 по сплаті заборгованості позивачу по договорам уступки права вимоги № 06-20 та № 07-20 від 30.05.2000р. в сумі 20 287 682,29 доларів США  виникло 08.08.2000 р., тобто до прийняття рішення про реорганізацію відповідача 2.

Відповідачем 2 та відповідачем 3 не надано суду передаточних актів та розподільчих балансів по реорганізації, в матеріалах справи відсутні. Таким чином, за зазначених вище обставин, відповідач 3 несе солідарну відповідальність за зобов'язаннями відповідача 2  по договорам уступки права вимоги № 06-20 та           № 07-20 від 30.05.2000 р.

З огляду на приписи ст. 70, 72 Цивільного кодексу Республіки Молдова, заперечення відповідача 3, що він не може бути визнаний відповідачем у справі, оскільки при його створені  не було  передано кредиторську заборгованість Відповідача 2 відхиляються судом, як необґрунтовані.    

Згідно з ч.3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Відповідно до розділу 6 (Порядок вирішення спорів) договору поруки від             05.06.2007 р., всі спори між сторонами договору, які можуть виникнути у зв'язку з виконанням цього договору, підлягають передачі на розгляд до господарського суду за місцезнаходженням відповідача. При розгляді спору в судовому порядку застосовуються норми матеріального і процесуального права України.

Розділом 5 договорів уступки права вимоги  № 06-20 та № 07-20 від    30.05.2000 року також передбачено розгляд справ в судовому порядку по місцю знаходження сторони-відповідача із застосуванням матеріального права країни –місця вирішення спору.

Таким чином, відповідно до ст.15  Господарського процесуального кодексу України, справа підсудна господарському суду Київської області. Враховуючи умови  договору поруки та договорів уступки права вимоги, оскільки місцем вирішення спору є господарський суд Київської області, до спірних правовідносин підлягає застосуванню матеріальне та процесуальне право України.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

У відповідності до пункту 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (п. 1 ст. 547 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (п.1, 2 ст. 554 ЦК України).

Судом встановлено, що договором поруки від 05.06.2007 року, укладеного між позивачем та відповідачем 1 не передбачено додаткової (субсидіарної) відповідальності поручителя (відповідача1).  

Пунктом 3.1. договору поруки встановлено, що відповідальність поручителя (відповідача1) перед кредитором (позивачем) обмежується сплатою суми заборгованості за договорами уступки права вимоги № 06-20 та № 07-20 від 30.05.2000 року в розмірі 20 287 682,29 (двадцять мільйонів двісті вісімдесят сім тисяч шістсот вісімдесят два) доларів США 29 центів США.

У відповідності до пунктів 1, 2 ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і в будь-кого з них окремо.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до пункту 4 ст. 543 Цивільного кодексу України, виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Відповідачами не надано доказів щодо сплати заборгованості за договорами уступки права вимоги № 06-20 та № 07-20 від 30.05.2000 року в сумі 20 287 682,29 доларів США.

Заперечення  відповідача 2 проти позовних вимог за обставин, що договір поруки є фіктивним, оскільки його не було погоджено з боржником та порукою забезпечені прострочені зобов'язання, що виникли у 2000 році, а також, що позивачем не надано доказів про звернення з вимогами про оплату боргу до поручителя є необґрунтованими з огляду на наступне.

Правову природу правовідносин поруки слід розглядати, як цивільне правовідношення, змістом якого є відповідальність певної особи (поручителя) за порушення прав та охоронюваних законом інтересів активного суб'єкта певних правовідносин, що було вчинено його контрагентом у цих правовідносинах –зобов'язаним суб'єктом. Так, за договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання нею свого зобов'язання в повному обсязі або в частині. Забезпечувальна суть поруки полягає в тому, що поряд з основним договором (зобов'язанням), який зв'язує кредитора і боржника, кредитор укладає додатковий договір з третьою особою –поручителем, і останній у разі невиконання зобов'язання боржником несе солідарну відповідальність разом з боржником перед кредитором. Поручитель, який виконав зобов'язання, набуває усіх прав кредитора за цим зобов'язанням.

Відповідно до пункту 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) мають право безпосередньо звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 555 Цивільного кодексу України передбачено зобов'язання поручителя повідомити боржника у разі одержання ним вимоги кредитора, а в разі пред'явлення до нього позову –подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

Оскільки позов подано як до поручителя (відповідача1), так і до боржника (відповідача 2) з дотриманням строків, встановлених п. 4 ст. 559 ЦК України, тобто протягом року від дня укладення договору поруки, враховуючи, що договором поруки не передбачені строки виконання основного зобов'язання, то  за таких обставин, невиконання поручителем зобов'язань, передбачених ст. 555 ЦК України, не може розглядатись, як порушення прав боржника (відповідача 2).

У відзиві на позовну заяву відповідачем 2 зазначено, що він вважає договори  № 06-20 та № 07-20 від 30.05.2000 р. реалізованими і такими, що не підлягають перегляду.  

Доводи  відповідача 2, що спір про стягнення заборгованості за договорами уступки права вимоги № 06-20 та № 07-20 від 30.05.2000 року уже розглянуто по суті судовими інстанціями Республіки Молдова непідтверджені, відповідних доказів суду не надано.          В судовому засіданні представником відповідача 2 підтверджено, що поданий позивачем до Економічної Палати Республіки Молдова позов було залишено без розгляду.

Дані обставини також підтверджуються матеріалами справи, а саме, ухвалою Економічної апеляційної палати Республіки Молдова у справі № 2е-456/07 від 20.03.2007 року.

Таким чином, залишення позову без розгляду не позбавляє позивача права, після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.  

Відповідно до пункту 2 ст. 267 Цивільного кодексу України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В судовому засіданні 14.07.2008 року представником відповідача 2  заявлено, що позивачем пропущені строки позовної давності.

Представником позивача в цьому ж засіданні надано суду клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності, за обставин викладених в клопотанні, та задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Зокрема, позивач вказує на обставини, щодо переривання перебігу позовної давності вчиненням відповідачем 2  дій та визнанням боргу.

Судом досліджено обставини, які свідчать про визнання Відповідачем 2 боргу та встановлено наступне.

Заборгованість за договорами уступки права вимоги № 06-20 та № 07-20 від 30.05.2000 року  в сумі 20 287 682,29 доларів США виникла 07.08.2000 року та на час розгляду справи залишається не сплаченою.

В процесі досудового врегулювання спору борг в повному розмірі було визнано Відповідачем 2- Державним підприємством «Молдтранселектро», про що зазначено у відповіді на претензію від 22.08.2000 року, лист № 46-08/855.  Не зважаючи на визнання боргу, грошові кошти позивачу не були сплачені, а  відносно відповідача 2 з жовтня 2000 року було розпочату процедуру реорганізації. В результаті реорганізації відповідача 2 за рішенням Уряду Республіки Молдова були створені нові підприємства, шляхом передачі активів реорганізованого відповідача 2, однак в порушення законодавства, без розподілення та передачі кредиторської та дебіторської заборгованостей.

Крім того, частина боргу відповідачем 2 була переведена підприємствам: АТ Nord» та  Nord Vest». В зв'язку з несплатою боргу новими боржниками, позивачем у жовтні 2000 року були подані позови  до судових інстанцій Республіки Молдова. Справи розглядалися тривалий час, враховуючи позови Генеральної прокуратури Республіки Молдова про визнання недійсними договорів переведення боргу та оскарження судових рішень,  в результаті договори переведення боргу були визнані недійсними.

Рішення про визнання договорів переведення боргу на  АТ Nord»та  Nord Vest» недійсними  вступили в закону силу 29.01.2003 року та     05.03.2003 року.  

З цього часу заборгованості підлягала поновленню в бухгалтерському обліку відповідача 2.  Листом від 22.11.2004 року № 46-08/172,  направленим на адресу позивача, відповідач 2 підтвердив наявність в бухгалтерському обліку підприємства оспорюваної заборгованості. Таким чином, відповідач 2 вчинив дії, які свідчать про визнання його зобов'язаною особою по відношенню до кредитора.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.  Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ст. 264 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що перебіг позовної давності до спірних правовідносин переривався тричі: розглядом справ в судових інстанціях Республіки Молдова про часткове стягнення заборгованості та визнання недійсними договорів переведення боргу (рішення від 29.01.03 та від 05.03.03); визнанням боргу Відповідачем2 (лист від 22.11.04), визнанням боргу Відповідачем2 (лист від 02.06.08), що підтверджується матеріалами справи: ухвала Економічної апеляційної палати Республіки Молдова від 20.03.07 № 2е-456/07; лист              № 46-08/172 від 22.11.2004р. та лист № 46-08/37 від 02.06.2008 року.  Давність переривається в день такого визнання.

За зазначених обставин порушене право підлягає захисту.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

Враховуючи, що додаткові вимоги пов'язані підставами виникнення з основною вимогою, щодо якої мало місце переривання перебігу позовної давності, суд задовольняє клопотання Позивача та відновлює процесуальні строки до позовних вимог про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних.

Позивачем надано обґрунтований розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції та розрахунок трьох відсотків річних. Розрахунки здійснені в національній грошовій одиниці України –гривні з застосуванням офіційних індексів інфляції за даними Державного комітету статистики України та визначено еквівалент в вільно конвертованій валюті –валюті договорів уступки права вимоги № 06-20 та  № 07-20 від 30.05.2000 року - доларах США на день подання позовних вимог.

Таким чином,  заява Позивача про збільшення  розміру позивних вимог підлягає задоволенню. Однак, враховуючи, що договором поруки відповідальність Відповідача 1 обмежується сплатою основного боргу, то Відповідач 1 повинен нести солідарну відповідальність лише в частині сплати основного боргу.

Відповідач 2 та відповідач 3 несуть солідарну відповідальність за сплату основного боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних.

Відповідно до пункту 4 ст. 55 Господарського процесуального Кодексу України, ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

Оскільки, згідно з договорами, розрахунки між сторонами повинні бути проведені  в іноземній валюті - доларах США, то заборгованість підлягає стягненню в доларах США.

З огляду на зазначені обставини, позовні вимоги в частині стягнення солідарно з відповідача1, відповідача 2 та відповідача 3  основного боргу за договорами уступки права вимоги № 06-20 та № 07-20 від 30.05.2000 року в сумі 20 287 682,29 (двадцять мільйонів двісті вісімдесят сім тисяч шістсот вісімдесят два) доларів США 29 центів США підлягають задоволенню повністю.

Позовні вимоги в частині стягнення   з відповідача 1 індексу інфляції та трьох відсотків річних  відхиляються повністю, як необґрунтовані.

Позовні вимоги в частині стягнення солідарно з відповідача 2 та відповідача 3 індексу інфляції в сумі  30 902 561,49 ( тридцять мільйонів дев'ятсот дві тисячі п'ятсот шістдесят один) долар США 49 центів США  та трьох відсотків річних в    сумі 5 391 104,03 (п'ять мільйонів триста дев'яносто одна тисяча сто чотири) долари США 03 цента  підлягають  задоволенню повністю.                    

Заперечення відповідача 2 та відповідача 3  відхиляються, як необґрунтовані,  спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст.  44 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються солідарно на відповідача 1, відповідача 2 та відповідача 3 пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

                                                  ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТКО»(08600, Київська область, м. Васильків, вул. Курчатова, 6а, код ЄДРПОУ 34842268, р/р26009050555001 у Філії АКБ «Імексбанк»в м. Києві, МФО 300766), Державного підприємства «Молдтранселектро» (МД-2012, м. Кишинів, вул. В. Александрі, 78) та Державного підприємства «Молделектріка»(МД-2012, м. Кишинів, вул. В. Александрі, 78, р/р22519014981814 АТ «Banca de Economii», філія № 1 Кишинів) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоальянс»(04128, м. Київ, вул. Туполєва, 17, код ЄДРПОУ 30180506, п/р 2600213724 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ, МФО 300335)  основний  борг в сумі 20 287 682 (двадцять мільйонів двісті вісімдесят сім тисяч шістсот вісімдесят два) доларів США 29 центів.                  

         3. Стягнути солідарно з Державного підприємства «Молдтранселектро» (МД-2012,          м. Кишинів, вул. В. Александрі, 78) та Державного підприємства «Молделектріка»               (МД-2012, м. Кишинів, вул. В. Александрі, 78, р/р 22519014981814 АТ «Banca de Economii», філія №1 Кишинів) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоальянс»індекс  інфляції в сумі  30902 561,49 (тридцять мільйонів дев'ятсот дві тисячі п'ятсот шістдесят один) долар США 49 центів та три відсотки  річних в сумі 5 391 104,03 (п'ять мільйонів триста дев'яносто одна тисяча сто чотири) долари США 03 цента.                                         

         4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТКО»(08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Курчатова, 6а, код ЄДРПОУ 34842268, р/р26009050555001 у Філії АКБ «Імексбанк»в м. Києві, МФО 300766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоальянс»(04128, м. Київ, вул. Туполєва, 17, код ЄДРПОУ 30180506, п/р2600213724 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»м. Київ, МФО 300335)  - 3049 (три тисячі сорок дев'ять) грн. 80 коп. державного мита та 14 (чотирнадцять) грн. 12 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

         5. Стягнути з Державного підприємства «Молдтранселектро»(МД-2012, м. Кишинів, вул. В. Александрі, 78) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоальянс»(04128, м. Київ, вул. Туполєва, 17, код ЄДРПОУ 30180506, п/р2600213724 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»м. Київ, МФО 300335) 11 225 (одинадцять тисяч двісті двадцять п'ять) грн. 10 коп. державного мита та  51 (п'ятдесят одна) грн. 94 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          6. Стягнути з Державного підприємства «Молделектріка»(МД-2012, м. Кишинів,              вул. В. Александрі, 78, р/р22519014981814 АТ de Economii», філія № 1 Кишинів) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоальянс»(04128, м. Київ,                  вул. Туполєва, 17, код ЄДРПОУ 30180506, п/р2600213724 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»             м. Київ, МФО 300335) 11 225(одинадцять тисяч двісті двадцять п'ять) грн. 10 коп. державного мита та  51 (п'ятдесят одна) грн. 94 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

            7. В інший частині позовних вимог відмовити повністю.

             Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

           Суддя                                                                   Карпечкін Т.П.           

Рішення підписано

01.08.2008 р.