Постанова

від 24.07.2008 по справі 40/24-30/82

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

40/24-30/82

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 24.07.2008                                                                                           № 40/24-30/82

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Моторного О.А.

 суддів:            Кошіля В.В.

          Шапрана В.В.

 при секретарі           Цецарському А.О.

 за участю представників:

 від прокурора -          не з'явився,

від позивача          Кравцов А.В.,

від відповідача 1          не з'явився,,

 від відповідача 2          Алєксєєнко В.Д.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Колективного підприємства "Український науково-технічний екологічний центр "Перун"

 на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2008

 у справі № 40/24-30/82 (Ващенко Т.М.)

 за позовом                               Заступника прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Подільської районної у місті Києві ради

 до                                                   1. Відділу приватизації комунального майна Подільського району м.Києва

                                                  2. Колективного підприємства "Український науково-технічний екологічний центр "Перун"

 про                                                  визнання договору недійсним

 за зустрічним позовом Колективного підприємства „Український науково технічний

                    екологічний центр „Перун”

до                    Подільської районної у місті Києві ради

третя особа          Відділ приватизації комунального майна Подільського району міста Києва

про                    визнання недійсним рішення Подільської районної у місті Києві ради № 82 від 14.09.2006

ВСТАНОВИВ:

 Прокурор звернувся до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 17.07.2006, укладеного між Фондом приватизації комунального майна Подільського району м. Києва та Колективним підприємством „Український науково-технічний екологічний центр „Перун” недійсним

Відповідач подав зустрічний позов про визнання недійсним рішення Подільської районної у м. Києві ради № 82 від 14.09.2006, зобов'язання Подільської районної у м. Києві ради відновити первинний стан, що існував до моменту винесення оскаржуваного рішення, зобов'язання відповідача зареєструвати договір купівлі-продажу від 17.07.2006, а також видати позивачу довідку про сплату вартості об'єкта приватизації в повному обсязі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2007, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2007 у справі № 40/24, в задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічні позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.12.2007 у справі № 40/24 вищевказані судові рішення скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду України від 28.02.2008 відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2007 у справі № 40/24.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2008 у справі № 40/24-30/82 первісний позов задоволено повністю, в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач-2 звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення зустрічних позовних вимог.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, встановив наступне:

Рішенням Подільської районної у м. Києві ради „Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади району, що підлягають приватизації” від 11.10.2005 № 395 було затверджено переліки об'єктів комунальної власності територіальної громади району, зокрема, нежилі приміщення та будинки, що підлягають приватизації та викупу орендарем-інвестором (додаток № 1, додаток № 2).

Згідно додатку № 1 до зазначеного рішення, Колективному підприємству „Український науково-технічний екологічний центр „Перун” було надано дозвіл на викуп нежилого приміщення площею 146,7 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. О. Теліги, 49, літ. А.

17.07.2006 на підставі рішення Подільської районної у м. Києві ради № 395 від 11.10.2005 між Територіальною громадою Подільського району м. Києва в особі голови Фонду приватизації комунального майна Подільського району м. Києва (продавцем) та Колективним підприємством „Український науково-технічний екологічний центр „Перун” (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу (далі - договір), відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив нежилі приміщення в літ. А з № 5 по № 11 (групи приміщень № 108) загальною площею 139,30 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. О. Теліги, 49.

18.07.2006 відповідач-2 направив на адресу позивача лист-звернення про реєстрацію договору купівлі-продажу від 17.07.2006.

11.08.2006 в.о. прокурора Подільського району м. Києва було принесено протест (№ 1671 вх.) на рішення сесії Подільської районної у м. Києві ради № 395 від 11.10.2005 „Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади району, що підлягають приватизації”, відповідно до якого прокуратура просила розглянути протест та скасувати зазначене рішення в частині включення до переліку вбудованих приміщень, що підлягають викупу орендарем-інвестором в 2005 році (додаток № 1) нежилого приміщення площею 146,7 кв. м за адресою: м. Київ, вул. О.Теліги, 49 літера А, яке підлягає приватизації та викупу Колективним підприємством „Український науково-технічний екологічний центр „Перун”.

17.08.2006 позивач надав відповідь на лист відповідача-2 від 18.07.2006 та зазначив про повернення договору купівлі-продажу без реєстрації у зв'язку із внесенням протесту прокурора на рішення позивача № 395.

14.09.2006 Подільською районною у м. Києві радою прийнято рішення № 82 „Про розгляд протесту прокурора на рішення сесії Подільської районної у м. Києві ради від 11.10.2005 № 395”, яким задоволено протест прокурора від 11.08.2006 № 1671 на рішення Подільської районної у м. Києві ради від 11.10.2005 № 395 в частині включення до переліку вбудованих приміщень, що підлягають викупу орендарем-інвестором в 2005 році (додаток № 1) нежилого приміщення площею 146,7 кв. м за адресою: м. Київ, вул. О.Теліги, 49 літера А, яке підлягає приватизації та викупу відповідачем-2.

28.12.2006 відповдіач-2 перерахував на користь відповідач-1 оплату по договору купівлі-продажу в сумі 402 135,60 грн., в тому числі ПДВ – 67 022,60 грн.

Суд першої інстанції зробив висновок, що рішенням Подільської районної у м. Києві ради від 14.09.2006 № 82 скасовано рішення зазначеної ради від 11.10.2005 № 395, проте оспорюване рішення містить висновок лише щодо задоволення протесту прокурора, а не про скасування рішення.

Таким чином, рішення Подільської районної у м. Києві ради № 395 від 11.10.2005 „Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади району, що підлягають приватизації” в частині включення до переліку вбудованих приміщень, що підлягають викупу орендарем-інвестором в 2005 році (додаток № 1) нежилого приміщення площею 146,7 кв. м за адресою: м. Київ, вул. О.Теліги, 49 літера А, яке підлягає приватизації та викупу Колективним підприємством „Український науково-технічний екологічний центр „Перун”, не скасовано.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, зокрема, повноваження районної у місті ради, встановлено особливості делегування повноважень міською радою, визначено порядок скасування та визнання незаконними рішень органів місцевого самоврядування.

Так, ч. 9 ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” надає право радам скасувати рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради. А частина 10 вказаної статті визначає, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Отже, із вищенаведених норм слідує, що рішення Подільської районної у м. Києві ради від 11.10.2005 № 395 могло бути визнано незаконним лише у судовому порядку.

Доказів визнання недійсним вказаного рішення у судовому порядку сторонами не надано.

Суд першої інстанції задовольнив первісні позовні вимоги та визнав недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 17.07.2006 на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України, мотивуючи тим, що в порушення ст. 33 ГПК України та п. 51 розділу IX Державної програми приватизації, затвердженої Законом України від 18.05.2000 № 1723-111, відповідач-2 не надав суду жодного доказу на підтвердження здійснення ним невідокремленого поліпшення (капітального ремонту тощо) орендованого майна вартістю не менше 25 % залишкової вартості будівлі (споруди, приміщення) та отримання відповідного дозволу з боку орендодавця на таке поліпшення протягом строку оренди спірного нежитлового приміщення.

Колегія суддів, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, дійшла висновку, що суд неправильно застосував п. 51 розділу IX Державної програми приватизації, затвердженої Законом України від 18.05.2000 № 1723-111, та визнав вказаний договір недійсним, виходячи з такого.

Пунктом першим ст. 7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” передбачено, що Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у загальнодержавній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом; викупу.

Дійсно, пунктом 51 розділу IX Державної програми приватизації, затвердженої Законом України від 18.05.2000 № 1723-111, передбачено право пільгового викупу орендарем орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) за умови здійснення орендарем за рахунок власних коштів за згодою орендодавця невідокремленого поліпшення (капітального ремонту тощо) вартістю не менше 25% залишкової вартості будівлі (споруди, приміщення).

Проте, вказаний пункт 51 розділу IX Державної програми приватизації, затвердженої Законом України від 18.05.2000 № 1723-111, містить також положення, згідно якого таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України.

Саме зазначене положення і було підставою для включення, орендованих відповідачем-2, приміщень в перелік об'єктів на приватизацію шляхом викупу.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України „Про приватизацію державного майна” відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Згідно ч. 5 ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Як зазначено вище, згідно ч. 1 ст. 7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” місцеві ради є органами, які здійснюють функції щодо розпорядження комунальною власністю і способи приватизації визначаються шляхом прийняття цими органами рішень про затвердження переліків об'єктів приватизації.

Згідно ч. 3 ст. 7 вказаного Закону включення об'єктів малої приватизації до зазначених переліків здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації чи з ініціативи відповідних органів приватизації або покупців.

Відповідно до ст. 5 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” покупцями об'єктів малої приватизації можуть бути фізичні та юридичні особи, які визнаються покупцями відповідно до Закону України „Про приватизацію державного майна”.

Статтею 8 Закону України „Про приватизацію державного майна” визначено, що покупцями можуть виступати, зокрема, юридичні особи, зареєстровані на території України, крім передбачених частиною третьою цієї статті.

Отже, відповідач-2 мав право ініціювати приватизацію, орендованих ним, нежилих приміщень, а Подільська районна у місті Києві рада – включати їх до переліку об'єктів, що підлягають приватизації для їх викупу відповідачем-2.

Враховуючи викладене, оскільки зміст договору купівлі-продажу від 17.07.2006 не суперечить вимогам чинного законодавства, в т.ч. і п. 51 розділу IX Державної програми приватизації, затвердженої Законом України від 18.05.2000 № 1723-111, підстави для визнання його недійсним відсутні, тому в задоволенні первісних вимог необхідно відмовити.

Що стосується зустрічних позовних вимог, то вони є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Рішенням Подільської районної у м. Києві ради 14.09.2006 № 82 „Про розгляд протесту прокурора на рішення сесії Подільської районної у м. Києві ради від 11.10.2005 № 395” задоволено протест прокурора від 11.08.2006 № 1671 на рішення Подільської районної у м. Києві ради від 11.10.2005 № 395 в частині включення до переліку вбудованих приміщень, що підлягають викупу орендарем-інвестором в 2005 році (додаток № 1) нежилого приміщення площею 146,7 кв. м за адресою: м. Київ, вул. О.Теліги, 49 літера А, яке підлягає приватизації та викупу відповідачем-2.

Протест прокурора обґрунтований порушенням при прийнятті рішення від 11.10.2005 № 395 п. 51 розділу IX Державної програми приватизації, затвердженої Законом України від 18.05.2000 № 1723-111, однак як встановлено вище, вказаним рішенням не порушується вказаний п. 51 розділу IX Державної програми приватизації, оскільки до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма встановлена останнім реченням цього пункту, яка передбачає право орендаря на приватизацію орендованого ним приміщення у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України.

Статтею 21 Закону України „Про прокуратуру” передбачено механізм принесення протесту прокурора на рішення органу місцевого самоврядування та визначено можливість його як задоволення за результатами розгляду, так і відхилення протесту. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду передбачено право прокурора звернутися до суду про визнання акта незаконним.

Крім того, як зазначено вище п. 10 ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” визначає, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

У п. 8 роз'яснень Вищого господарського суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 „Про деякі питання практики вирішення господарських спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів держаних чи інших органів” зазначено, що у випадку визнання акта недійсним з моменту його прийняття особи, які на виконання такого акта здійснили певні дії (наприклад, передали майно, перерахували кошти та ін.), вправі звернутись з вимогою про відновлення первісного стану, якщо її не заявлено разом з вимогою про визнання акта недійсним. Проте у разі необхідності захисту порушеного права підприємства чи організації господарський суд не позбавлений права на підставі пункту 1 статті 83 ГПК вийти за межі позовних вимог і прийняти рішення про відновлення первісного стану, хоча б таку вимогу і не було заявлено.

Відмова позивача у реєстрації договору і підтвердженні факту сплати вартості майна є необґрунтованою і порушує права відповідача. Наступне оформлення права власності має здійснюватися за процедурою, передбаченою чинним законодавством.

За таких обставин, апеляційна скарга Колективного підприємства „Український науково технічний екологічний центр „Перун” підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2008 у справі № 40/24-30/82 – скасуванню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, ст. 101, п. 2 ст. 103, п. 1 та п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Колективного підприємства „Український науково технічний екологічний центр „Перун” задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2008 у справі № 40/24-30/82 скасувати. Прийняти нове рішення.

3.          В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

4.          Зустрічний позов задовольнити повністю.

5.          Визнати недійсним рішення Подільської районної у м. Києві ради № 82 від 14.09.2006.

6.          Зобов'язати Подільську районну у м. Києві раду відновити первинний стан, що існував до моменту винесення рішення Подільської районної у м. Києві ради № 82 від 14.09.2006.

7.          Зобов'язати Подільську районну у м. Києві раду зареєструвати договір купівлі-продажу від 17.07.2006.

8.          Зобов'язати Подільську районну у м. Києві раду видати Колективному підприємству „Український науково технічний екологічний центр „Перун” довідку про сплату вартості об'єкта приватизації в повному обсязі.

9.          Стягнути з Подільської районної у м. Києві ради (м. Київ, Контрактова пл., 2, код 26077603) на користь Колективного підприємства „Український науково технічний екологічний центр „Перун” (м. Київ, вул. Ярославська, 1, код 05389830) 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита за подання зустрічного позову, 108 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 42,50 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

10.          Видати накази. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

11.          Матеріали справи № 40/24-30/82 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Моторний О.А.

 Судді                                                                                          Кошіль В.В.

                                                                                          Шапран В.В.