Рішення

від 14.08.2008 по справі 12/122

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/122

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

14.08.2008                                                                                          Справа  № 12/122

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ПрофСантехМонтаж”, м. Ужгород

до  відповідача 18 –ого окремого мостового загону 1 –ого об'єднаного загону ДержСпецТранс служби, м. Чоп Ужгородського району

про стягнення суми 39 283,20 грн. –основного боргу; 5 070,32 грн. –пені; 698,73 грн. –3 % річних та 6 974,69 грн. –інфляційних збитків.

                                                                                    Суддя    Тисянчин  В. М.

                      Представники:

Від позивача – не з'явився (явка на розсуд сторін)

Від відповідача –не з'явився (явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов товариством з обмеженою відповідальністю „ПрофСантехМонтаж”, м. Ужгород до  18 –ого окремого мостового загону 1 –ого об'єднаного загону ДержСпецТранс служби, м. Чоп Ужгородського району

про стягнення суми 39 283,20 грн. –основного боргу; 5 070,32 грн. –пені; 698,73 грн. –3 % річних та 6 974,69 грн. –інфляційних збитків.

          На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов з доказами в його обґрунтування та копію довідки органу держстатистики про включення до ЄДРПОУ не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

                    Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка уповноваженого представника відповідача у судове засідання не є перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

          Повідомлення № 12130445 підтверджує завчасне вручення відповідачу 11.08.2008 року ухвали від 06.08.2008 року про порушення провадження у справі, де вказано про  місце і час призначення розгляду справи, чим забезпечено йому реалізацію Конституційного права на судовий захист                  (п.4 ст. 129 Конституції України).

          Відповідач не скористався своїм правом щодо направлення свого представника для участі в судовому засіданні.

Позаяк, суду не надано відповідачем доказів чи відомостей поважних причин неможливості їх участі в судовому засіданні.

До того ж, у разі дійсного бажання забезпечення представництва відповідачем у судовому засіданні –завчасне повідомлення судом про час і місце судового засідання не позбавило відповідача у виборі кола суб'єктів такого представництва у суді відповідно до ст. 28 ГПК України.

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, суд

ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 39 283,20 грн.  –основного боргу щодо оплати за виконані, згідно контракту № 18/08-2 від 18.08.2007 року, роботи по капітальному ремонту системи теплопостачання лазнево –прального  комбінату та солдатської їдальні, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- актами № 1 приймання виконаних підрядних робіт за листопад, грудень 2007 року та актом № 2 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2007 року;

-  довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за листопад, грудень 2007 року;

       -  розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

        Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є виконання робіт по капітальному ремонту системи теплопостачання лазнево –прального  комбінату та солдатської їдальні (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість виконаних робіт по капітальному ремонту системи теплопостачання лазнево –прального  комбінату та солдатської їдальні є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається              (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду, підрядчик зобов'язується виконати на свій ризик певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу відповідно до п. 10.3 укладеного контракту нарахована до сплати пеня в розмірі 5 070,32 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до                      п. 2 ст. 258 ЦК України; ст. ст. 216 –218, 220 ГК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, судом визнано обґрунтовані позовні вимоги в цій частині і такими, що заслуговують на увагу суду.

Однак, з огляду підстав, що заслуговують на увагу суду (нетривалості існування боргу, суспільно –державної значимості господарської діяльності сторін, відсутністю значних збитків спричинених відповідачем позивачу, ступеню поетапних розрахунків, майново –економічний стан сторін), додаткових нарахувань позивача (3% річних, інфляційних збитків), що задовольняються, суд обмежує, як виняток, стягнення пені до 500 грн., а в решті вимог в цій частині позову провадження у справі підлягає припиненню  (п. 3   ст. 83 ГПК України, ч. 3  ст. 509, ч. 3 ст. 551 ЦК України).  

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% - річних від простроченої суми (п.2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 698,73 грн. –3% річних та 6 974,69 грн. –інфляційних збитків правомірні і підлягають задоволенню.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

                   Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, однак позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

          Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”;  ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.           Позов задоволити  частково.

    2. Стягнути з 18 –ого окремого мостового загону 1 –ого об'єднаного загону ДержСпецТранс служби (м.Чоп Ужгородського району, вул. Берег, 146; код 33114148) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ПрофСантехМонтаж” (м. Ужгород, вул. Мукачівська, 20/1; код 13588897) суму 39 283,20 (тридцять дев'ять тисяч двісті вісімдесят три грн. 20 коп.) –основного боргу; 500 (п'ятсот грн.) –пені; 698,73 (шістсот дев'яносто вісім грн. 73 коп.) –3% річних; 6 974,69 (шість тисяч дев'ятсот сімдесят чотири грн. 69 коп.) –інфляційних збитків та 520 (п'ятсот двадцять грн.) -  у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.   В решті пені –провадження у справі припинити.  

      Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

       Суддя                                                                                   Тисянчин В. М.