Постанова

від 02.07.2013 по справі 12/122-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2013 р. Справа № 12/122-10

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Огороднік К.М. ,

судді Коломис В.В.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників:

від органу прокуратури - Панчелюга К.М.

від позивача - не з'явився

від відповідача - Заремба Ю.М.

від третіх осіб - не з'явились

розглядаючи у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ТзОВ "МВН" на рішення господарського суду Вінницької області від 10.04.13 р. у справі № 12/122-10

за позовом Прокурор Вінницького району Вінницької області в інтересах держави в особі Вінницької районної державної адміністрації та державного підприємства "Вінницьке лісове господарство"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "МВН"

треті особи на стороні позивача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

- Державна інспекція сільського господарства у Вінницькій області

- Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та знесення самочинно збудованих споруд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 10.04.2013 року у справі № 12/122-10 (головуючий суддя Тісецький С.С., судді Тварковський А.А., Яремчук Ю.О.) позов задоволено. Заборонено товариству з обмеженою відповідальністю "МВН" використовувати самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,0820 га на території Якушинецької сільської ради за межами населеного пункту за адресою: с. Якушинці Вінницького району по вул. Максимовича, 43б. Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "МВН" власними силами та за власний рахунок знести магазин по продажу автомобілів та аксесуарів, автомийку з СТО, частину торгівельного приміщення та щит-табло АЗС, які розміщені за адресою: с. Якушинці Вінницького району по вул. Максимовича, 43б, що знаходяться на самовільно зайнятій земельній ділянці. Присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "МВН" в дохід Державного бюджету України 2294,00 грн. відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

Мотивуючи прийняте рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідачем доказів на спростування тверджень прокурора щодо самовільного зайняття земельної ділянки та здійснення самовільного будівництва суду не надано.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить останнє скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. В обгрунтування скарги зазначає, що в 2007 році відповідач став власником об'єкту нерухомого майна - АЗС, яке розташоване на території Якушенецької сільської ради Вінницького району по вул. Максимовича, 43-б та складається з адміністративної будівлі (літера "А"), будівлі автомийки з побутовими приміщеннями та підвалом (літера "Б"), приміщення № 1 з №1 по № 6, будівлі кафе з прибудовами (літера "В"), приміщення № 1 з № 1 по № 9, навісу (літера "Г"), колонок № 1-6. Загальна площа будівель становить 446,5 кв.м. Окрім цього, з 2007 року відповідач є власником земельної ділянки площею 0,5159 га несільськогосподарського призначення (цільове призначення розміщення АЗС), яка знаходиться на території Якушинецької сільської ради за межами населеного пункту за адресою: с. Якушинці Вінницького району по вул. Максимовича, 43-б. Відтак, з врахуванням положень ст.ст. 321, 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України, примусове звільнення земельної ділянки шляхом знесення розташованого на ній об'єкта нерухомості, право власності на який оформлено у встановленому законом порядку, порушує права особи, гарантовані ст. 41 Конституції України. Також вказує, що судом першої інстанції винесено рішення про заборону використання самовільно зайнятої земельної ділянки та зобов'язано відповідача знести об'єкти нерухомості, що знаходяться на самовільно зайнятій земельній ділянці. Однак, ні позовна заява, ні уточнення позовних вимог не містять вислову "самовільно зайнята". Зазначене свідчить про те, що суд вийшов за межі позовних вимог без відповідного клопотання сторін, що є порушенням ст. 83 ГПК України. Окрім цього звертає увагу, що прокурор звернувся із вимогами які не відповідають ні змісту поданого інспекцією клопотання (про подання позову до суду про звільнення самовільно зайнятої ділянки), ні змісту приписів законодавства, зокрема про заборону використання земельної ділянки, що свідчить про невірно обраний спосіб захисту прав і тягне за собою відмову в задоволенні позову.

В судових засіданнях представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просить її задоволити.

Позивач - Вінницька районна державна адміністрація у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апелянта заперечує, мотивуючи тим, що відповідач не звертався з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, чим порушив вимоги ст.ст. 122, 125 ЗК України та самовільно зайняв земельну ділянку. Відтак, вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим і просить залишити скаргу без задоволення.

В судові засідання представник райдержадміністрації не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Позивач - ДП "Вінницьке лісове господарство" та треті особи письмових відзивів на апеляційну скаргу не подали, явку представників в судове засідання не забезпечили. Про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції адресатам.

Присутній в судових засіданнях представник прокуратури усно заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Предметом позову в даній справі є заборона відповідачу використовувати земельну ділянку загальною площею 0,0820 га та зобов'язання знести приміщення, які розміщені за адресою: с. Якушинці Вінницького району по вул. Максимовича, 43-Б.

Обгрунтовуючи позовні вимоги (згідно позовної заяви та заяви про уточнення позовних вимог), прокурор Вінницького району вказує, що управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Вінницькій області та інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області проведені перевірки додержання вимог законодавства товариством з обмеженою відповідальністю "МВН" при використанні земельної ділянки загальною площею 0,0820 га із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення та земель лісогосподарського призначення на території Якушинецької сільської ради за межами населеного пункту за адресою: с. Якушинці Вінницького району по вул. Максимовича, 43-Б.

Зазначеними перевірками встановлено, що відповідач додатково використовує земельну ділянку в с. Якушинці Вінницького району по вул. Максимовича, 43б площею 0,08 га із земель лісогосподарського призначення, із них земельна ділянка площею 0,06 га зайнята під проїздом до СТО встелено тротуарною плиткою; на земельній ділянці площею 0,02 га ведеться будівництво автосалону та земельна ділянка площею 0,0020 га із земель транспорту використовується під розміщення частини торгівельного приміщення та щит-табло АЗС. В підтвердження подано акти перевірок дотримання вимог земельного законодавства від 29.04.2009 р., від 07.07.2009 р., від 18.08.2009 р. та акти обстеження земельної ділянки від 29.04.2009 р. № 28, № 29.

Окрім цього, перевіркою проведеною спільно з Інспекцією ДАБК у Вінницькій області встановлено, що відповідач збудував магазин по продажу автомобілів та автоаксесуарів по вул. Максимовича, 43-Б на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 06.09.2007 р. № 211/03-08 з відхиленням від проектної документації. На даний час об'єкт частково експлуатується (І поверх автосалону). Інформація про розгляд вказаного об'єкту приймальною комісією в інспекції Держбудконтролю відсутня. Водночас зафіксовано будівництво автомийки з СТО за вказаною адресою, яке виконується без дозволу на виконання будівельних робіт, що є порушенням ст. 29 Закону України "Про планування і забудову територій". Згідно акту фактичного розташування об'єктів ТОВ "МВН" відносно "червоних" ліній магазин по продажу автомобілів та автоаксесуарів, автомийка з СТО, адмінбудівля АЗС частково розміщені в межах "червоних" ліній вулиці Максимовича у м. Вінниця. (Акт перевірки № 349-ПП від 12.03.2010 р.).

Враховуючи наведене, прокурор посилається на те, що в частині використання земельної ділянки площею 0,0820 га відповідачем порушено вимоги ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент оформлення приписів та постанов), а саме - використання земельної ділянки без одержання документа, що посвідчує право на неї. Відтак, просить суд заборонити відповідачу використовувати зазначену земельну ділянку. Поряд з цим, враховуючи виявлені порушення будівельних норм, які кваліфікують побудовані відповідачем об'єкти нерухомості як самочинне будівництво, прокурор посилаючись на норми ст. 376 Цивільного кодексу України, просить суд зобов'язати відповідача знести власними силами та за власний рахунок магазин по продажу автомобілів та автоаксесуарів, автомийку з СТО, частину торгівельного приміщення та щит-табло АЗС.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції послався на норми ст.ст. 125, 126, п. б ч. 1 ст. 211, ст. 212 Земельного кодексу України, ч.ч. 1, 2 ст. 376 Цивільного кодексу України, Закон України "Про планування і забудову територій". При цьому заборонив використовувати самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0820 га, а також зобов'язав знести вищеперелічені об'єкти нерухомості, що знаходяться на самовільно зайнятій земельній ділянці.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин справи та порушенням норм матеріального права з наступних підстав.

Відповідно до встановленої Земельним кодексом України (в редакції чинній на момент оформлення приписів та постанов) відповідальності за порушення земельного законодавства, визначено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема у випадку самовільного зайняття земельних ділянок. При цьому самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду. (ст.ст. 211-212 ЗК України).

З контексту зазначених норм випливає, що у разі самовільного зайняття землі застосовується цивільно-правова реституція - самовільно зайнята земельна ділянка повертається його законному власнику чи землекористувачеві з приведенням її у придатний для використання стан, в т.ч. шляхом знесення будівель і споруд.

Відповідно предметом позову у справах даної категорії є матеріально-правова вимога про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення розташованих на ній будівель і споруд. Однак, прокурором заявлено вимогу про заборону використання земельної ділянки, що не відповідає способу захисту порушеного права в контексті положень ст.ст. 211-212 ЗК України та способам захисту порушених прав встановленим ст. 16 ЦК України.

Зважаючи на викладене, у позовній вимозі про заборону відповідачу використовувати земельну ділянку площею 0,0820 га слід відмовити, оскільки остання не відповідає встановленим способам захисту порушених прав.

Відносно вимоги прокурора про зобов'язання відповідача знести власними силами та за власний рахунок магазин по продажу автомобілів та автоаксесуарів, автомийку з СТО, частину торгівельного приміщення та щит-табло АЗС, які розміщені за адресою: с. Якушинці Вінницького району по вул. Максимовича, 43-Б, судом відзначається наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.04.2007 року виконавчим комітетом Якушинецької сільської ради видано свідоцтво про право власності № 15 на АЗС, яка розташована в с. Якушинці Вінницького району Вінницької області по вул. Максимовича, 43-Б щодо належності ТОВ "МВН" на праві колективної власності об'єкту, який складається з адміністративної будівлі літ "А" : приміщення № 1 з них : № 1 по № 11 площею 109,1 кв. м.; будівлі автомийки з побутовими приміщеннями та підвалом літ. "Б" : приміщення № 1 : з № 1 по № 6 загальною площею 144,7 кв. м.; будівлі автомийки-кафе з прибудовами літ. "В" : приміщення № 1 : з № 1 по № 9 загальною площею 192,7 кв. м.. Загальна площа будівель складає 446,5 кв. м. Навісу літ. "Г"; колонок № 1-6. Свідоцтво видано на підставі рішення виконавчого комітету Якушинецької сільської ради від 05.07.2004 року № 120.

03.05.2007 комунальним підприємством "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" на підставі вказаного вище свідоцтва ТОВ "МВН" видано реєстраційне посвідчення на об'єкти нерухомого майна.

20.09.2007 року між Вінницькою районною державною адміністрацією Вінницької області (продавець) та ТОВ "МВН" (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки для комерційного використання - обслуговування АЗС на території Якушинецької сільської ради, відповідно до якого продавець на підставі розпорядження Вінницької РДА № 981 від 03.07.2007 року продав, а покупець купив земельну ділянку площею 0,5159 га несільськогосподарського призначення, що відносяться до земель державної власності за межами населеного пункту, розміщену за адресою : Вінницька область, Вінницький район, територія Якушинецької сільської ради, вул. Максимовича, 43-Б.

За замовленням ТОВ "МВН" на підставі договору купівлі-продажу від 20.09.2007 року, свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі та споруди, реєстраційного посвідчення та договору від 11.05.2008 року за № 135, ПВП "Руслана-М" приступлено до виконання технічної документації по виготовленню державного акта на право власності на земельну ділянку ТОВ "МВН" площею 0,5159 га для експлуатації АЗС розташованої по вул. Максимовича, 43-Б на території Якушинецької сільської ради за межами населеного пункту.

25.06.2008 року Вінницькою райдержадміністрацією видано державний акт на право власності серія ЯЖ № 750181 на земельну ділянку площею 0,5159 га, яка розташована за адресою: Якушинецька сільська рада, вул. Максимовича, Вінницький район для розміщення АЗС.

Матеріали справи свідчать, що на вищевказаній земельній ділянці відповідачем проведено реконструкцію та будівництво об'єктів нерухомості з порушенням містобудівного законодавства.

Зокрема, як зазначалось вище, будівництво магазину по продажу автомобілів та аксесуарів здійснене з відхиленням від затвердженої проектної документації, на підставі якої було видано дозвіл на виконання будівельних робіт, в частині влаштування підвального приміщення та розташування об'єкта без урахування прив'язки до місцевості, до того ж в межах "червоних" ліній вулиці Максимовича. Будівництво автомийки з СТО здійснено без дозволу на виконання будівельних робіт. Вказані порушення зафіксовані матеріалами перевірок та актами Інспекції ДАБК у Вінницькій області.

З огляду на положення ст. 29 Закону України "Про планування і забудову територій" та ч. 1 ст. 376 ЦК України, будівництво вказаних об'єктів вважається самочинним.

Як зазначено в ч. 7 ст. 376 ЦК України, у разі разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що законодавство не визнає самочинне будівництво об'єктом правового захисту, крім передбаченого ч. 3 ст. 376 ЦК України, а тому правовими наслідками самочинного будівництва, в разі звернення до суду з позовом відповідного органу, є або знесення такого будівництва, або проведення відповідної його перебудови. При цьому можливість знесення самочинного будівництва за позовом відповідного органу реалізується лише у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення норм і правил, та в разі неможливості проведення відповідної перебудови або відмови особи, яка здійснила (здійснює) будівництво від її проведення.

Заявляючи позовну вимогу про зобов'язання відповідача знести власними силами та за власний рахунок магазин по продажу автомобілів та автоаксесуарів, автомийку з СТО прокурором не надано доказів неможливості здійснення відповідачем перебудови або відмови останнього провести перебудову; доказів того, що здійснене будівництво порушує права суміжних землекористувачів тощо.

Тобто, правила про зобов'язання знести самочинне будівництво, здійснене на власній земельній ділянці, застосовується лише у разі, коли самочинне будівництво неможливо привести у стан, що буде відповідати будівельним нормам та правилам.

Оскільки зазначеного прокурором не доведено, в позові про зобов'язання відповідача знести власними силами та за власний рахунок магазин по продажу автомобілів та автоаксесуарів, автомийку з СТО, частину торгівельного приміщення та щит-табло АЗС слід відмовити.

З огляду на вищевказане, рішення господарського суду Вінницької області від 10.04.2013 року у справі № 12/122-10 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові. Відповідно до ст. 49 ГПК України суд проводить новий розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, п. 1, 4, ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МВН" від 25.04.2013 р. задоволити.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 10.04.2013 року у справі № 12/122-10 скасувати. Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з Вінницької районної державної адміністрації та державного підприємства "Вінницьке лісове господарство" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МВН" судовий збір в розмірі 1147,00 грн. (по 573,50 грн. з кожного) за розгляд апеляційної скарги.

3. Господарському суду Вінницької області на виконання постанови видати наказ.

4. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.