Постанова

від 18.10.2006 по справі 33/288

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/288

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

18.10.06 р.                                                                             Справа № 33/288

Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Новикової Р.Г., при секретарі судового засідання Овчинніковій В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕкстраФарм” м. Слов'янськ

про стягнення 34640грн.08коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Самбук О.І. – за дов. від 15.05.2006р.

від відповідача: Статіва О.В., дов. №1 від 18.09.2006р.

Суть спору: Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Донецьк звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕкстраФарм” м.Слов'янськ із адміністративним позовом про стягнення штрафних санкцій у розмірі 33288грн.48коп. та нарахованої пені в сумі 1351грн.60коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на недотримання відповідачем вимог Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991р., екземпляр звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. за формою №10-ПІ; розрахунок суми позову та пені; лист Слов'янського міського центру зайнятості №02-22/1744 від 15.08.2006р.

Як зазначає позивач, відповідно до показників Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. (форма №10-ПІ) середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві відповідача становила 104 особи. З урахуванням цих даних та на підставі статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991р. норматив робочих місць становить 4 робочих місця. Фактично на підприємстві інваліди не працювали.

Відповідно до статті 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” сума штрафних санкцій за 4 нестворених робочих місця для інвалідів дорівнює 33288грн.48коп. На підставі статі 20 вищенаведеного закону позивачем була нарахована пеня за період з 15.04.2006р. по 22.08.2006р., яка дорівнює 1351грн.60коп.

Ухвалою від 31.08.2006р. було порушено провадження у справі в адміністративній справі №33/288 та призначено попереднє засідання на 20.09.2006р.

У попередньому судовому засіданні позивач не відмовився від адміністративного позову, а відповідач не визнав заявлені вимоги.

З метою всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи в одному судовому засіданні протягом розумного строку ухвалою від 20.09.2006р. суд витребував від відповідача документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі та вдруге викликав представників сторін у попереднє засідання 05.10.2006р.

У засіданні від 05.10.2006р. відповідач надав письмово викладену позицію щодо заявлених вимог.

Відповідач у листі №45/с від 05.10.2006р. вимоги позивача не визнав, посилаючись на те, що його підприємством у 2005р. розроблено заходи для створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а саме: створено чотири позаштатні одиниці.

Ці заходи не було включено до колективної угоди, у зв'язку з тим, що на цей час колективна угода знаходиться на узгодженні трудового колективу.

Також відповідач повідомив суд про те, що Центр зайнятості не був проінформований про наявність цих вакантних робочих місць.

Обов'язок працевлаштування інвалідів покладений на центральні органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів. Протягом 2005р. інваліди на підприємство відповідача з метою працевлаштування не зверталися.

Крім того, за результатами господарської діяльності у 2005р. Товариством з обмеженою відповідальністю „ЕкстраФарм” не отримано прибутку.

За наслідками підготовчого провадження суд постановив ухвалу від 05.10.2006р. про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду на 18.10.2006р.

У судовому засіданні від 18.10.2006р. головуючим були роз'яснені процесуальні права та обов'язки сторонам, передбачені статтями 49, 51, 54, 65-68 Кодексу адміністративного судочинства України. Позивач не відмовився від адміністративного позову, а відповідач не визнав адміністративний позов. Також сторони не скористались можливістю примирення, передбаченою статтею 113 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час судового розгляду були досліджені: Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р., Положення про Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів; розрахунок суми позову та пені; лист Слов'янського міського центру зайнятості №02-22/1744 від 15.08.2006р.; пояснення №45/с від 05.10.2006р.; наказ №25 від 20.04.2005р.; звіт про фінансові результати за 2005р.; фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва; звіт про основні показники діяльності підприємства за 2005рік; звіт про виробництво промислової продукції за 2005р.; довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи; Статут Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕкстраФарм” м. Слов'янськ.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін господарський суд встановив наступне.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №338 від 29.12.2004р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2004р. за №1671/10270) відповідно до пункту 2 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1767 від 28.12.2001р., була затверджена форма №10-ПІ поштова - річна „Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів”.

Вказана форма поширюється на всі юридичні особи та їх відокремлені підрозділи незалежно від форми власності і організаційно-правових форм господарювання, на яких працює від 8 і більше осіб. Звіт складається підприємствами щорічно і до 1 лютого, наступного після звітного періоду, подається за місцем державної реєстрації територіальному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідно до показників статистичної звітності форми №10-ПІ за 2005 рік, загальна кількість працюючих на підприємстві відповідача у 2005 році становила 104 особи, чисельність штатних працівників з числа інвалідів становила 0 осіб.

Відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991р. для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Кількість інвалідів – штатних працівників, які мають працювати на робочих місцях Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕкстраФарм” м. Слов'янськ, створених відповідно до вимог вищенаведеної статті становить 4 особи.

Відповідно до частини першої статті 20 цього Закону підприємства (об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації

Згідно пункту 3.6. Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ поштова – річна "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Мінпраці України №338 від 29.12.2004р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2004р. за №1671/10270) дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01) та фонду оплати праці штатних працівників (рядок 04) повинні збігатися з відповідними показниками державного статистичного спостереження форми №1-ПВ термінова-місячна за січень-грудень звітного року.

У рядку 05 відображається середньорічна заробітна плата штатного працівника, яка розраховується за формулою: рядок 05 = рядок 04 * 1000/рядок 01.

З урахуванням цієї формули, розмір середньої заробітної плати на підприємстві за 2005 рік становить 8322грн.12коп. Таким чином, сума штрафних санкцій за 4 робочих місця, не зайняті інвалідами дорівнює 33288грн.48коп.

Відповідно до пункту 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1767 від 28.12.2001р. суми штрафних санкцій сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Згідно із частиною 2 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991р. порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Позивачем була нарахована пеня у розмірі 1351грн.60коп. за період з 15.04.2006р. по 22.08.2006р.

Відповідно ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України – розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною першою статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991р. для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Згідно із ст.18 Закону працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Крім того, відповідно до п.10 Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. №314 (далі Положення), працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Міністерства соціального захисту, місцевими радами, суспільними організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Відповідно до п.2 Положення  “Робочим місцем інваліда може бути:

- звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування;

- спеціалізоване робоче місце інваліда - робоче місце, обладнане спеціальним технічним оснащенням, пристосуваннями і пристроями для праці інваліда залежно від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювання та з урахуванням рекомендації медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), професійних навичок і знань інваліда.

Тобто, інвалід може бути працевлаштований як на спеціалізоване робоче місце так і звичайне робоче місце.

Разом з тим, згідно з пунктом 5 Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Пунктом 14 Положення визначено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; розробляють і затверджують інструкцію про робоче місце інваліда.

Відповідно до вимог пункту 3 Положення робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Аналіз наведених положень чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштовувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, здійснення заходів зі створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність вакантних посад для інвалідів.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Суд не приймає як доказ здійснення всіх можливих заходів для недопущення господарського правопорушення наказ №25 від 20.04.2005р.

Відповідно до п.2.1 Інструкції щодо заповнення державної статистичної звітності за формами №3-ПН “Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках”, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998р. №244 (чинної до 01.01.2006р.), звіт за формою №3-ПН подається підприємствами незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно; ... у графі 4 проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями відповідно до ст. 5 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про зайнятість населення” для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів.

Отже, звіти за формою державної статистичної звітності №3-ПН містять вичерпну інформацію про наявність на підприємстві вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом звітного періоду.

Відповідно до наявних у матеріалах справи листа Слов'янського міського центру зайнятості №02-22/1744 від 15.08.2006р. та пояснень від 05.10.2006р. відповідач не повідомляв державну службу зайнятості про наявність вільних робочих місць та посад на яких може використовуватися праця інвалідів протягом 2005 року.

Відповідачем також не надано доказів вжиття інших заходів, направлених на виконання обов'язку встановленого Законом України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991р., а саме - визначення видів виробництв, цехів та дільниць, посад, де доцільно використовувати працю інвалідів; включення заходів до колективного договору, та інше.

Норми Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-ХІІ від 21.03.1991р., встановлюючи обов'язковість забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, не роблять виключень з цього правила залежно від результатів фінансово-господарської діяльності підприємства.

Відповідно до пункту 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1767 від 28.12.2001р. (далі –Порядок) суми штрафних санкцій сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Згідно із частиною 2 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991р. порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Позивачем була нарахована пеня у розмірі 1351грн.60коп. за період з 15.04.2006р. по 22.08.2006р. з використанням ставки Національного банку України у розмірі 9,5%, чинної до 10.06.2006р.

Порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів - використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 10 Порядку встановлено, що порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені із суми недоїмки за кожний день прострочення, включаючи день сплати, в розмірі, передбаченому законом.

Таким чином, сума пені розраховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання із використанням облікової ставки Національного банку України, чинної на кожний конкретний день.

Постановою Національного банку України №275 від 09.08.2005р. з 10 серпня 2005р. була встановлена облікова ставка на рівні 9,5% річних. Листом Національного банку України №14-011/1373-6039 від 06.06.2006р. починаючи з 10 червня 2006р. встановлена облікова ставка 8,5% річних.

З урахуванням викладеного, розмір пені за період з 15.04.2006р. по 22.08.2006р., нарахований внаслідок несплати штрафних санкцій, становить 1250грн.91коп.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕкстраФарм” м. Слов'янськ про стягнення штрафних санкцій у розмірі 33288грн.48коп. та нарахованої пені 1250грн.91коп. У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення 100грн.69коп. пені слід відмовити.

На підставі норм матеріального права, передбачених ст.ст. 18, 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-ХІІ від 21.03.1991 року, Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №314 від 03.05.1995року, ст. 218 Господарського кодексу України, а також керуючись 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 12, 14, 15, 23, 48, 50, 69-71, 79, 81, 82, 86, 87, 89, 92, 94, 98, 107, 110, 111, 114, 121, 122-170, 254, 263 Прикінцевими та Перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                                                        ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕкстраФарм” м. Слов'янськ про стягнення штрафних санкцій у розмірі 33288грн.48коп. та нарахованої пені в сумі 1351грн.60коп. – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕкстраФарм” м. Слов'янськ (84100, м. Слов'янськ, вул.. Шевченка, буд..22, ЄДРПОУ 32036216) на користь Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк (83073, м. Донецьк, вул.. Університетська, буд.. 91, МФО 834016, ЄДРПОУ 24164870) суму штрафних санкцій у розмірі 33288грн.48коп.  та нарахованої пені в сумі 1250грн.91коп.

У задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 100грн.69коп. відмовити.

У судовому засіданні від 18.10.2006р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст виготовлено 23.10.2006р.

Суддя                                                                                              Новікова Р.Г.           

Надруковано 3 примірника: 1 – позивачу; 1 – відповідачу; 1 – до справи