У к р а ї н а
У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем
України
03.06.08
Справа №25/100/07
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду
у складі:
Головуючий суддя Мірошниченко М.В. судді Мірошниченко М.В. , Зубкова Т.П. , Кричмаржевський В.А.
при секретарі Акімовій Т.М.
за участю представників:
позивача:
Фрадіна С.П., довіреність № 07-1/632 від 05.10.2007р.;
відповідача-1:
Хінельов А.Ф., довіреність № 07/25/238/06 від 03.05.2007р.;
відповідача-2:
Коломоєць О.О., довіреність ВКЕ № 787755 від 11.02.2008р.;
відповідача-2:
Шмідт І.В., довіреність ВЕК № 644621 від 30.03.2007р.;
третьої особи-1:
не з'явився;
третьої особи-2:
не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк
Аваль»,
м. Київ в особі Мелітопольського відділення
Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»,
м.
Мелітополь Запорізької області
на рішення господарського суду
Запорізької області від 24.03.2008р.
у справі № 25/100/07
за позовом Українського державного
концерну по матеріально-
технічному і сервісному забезпеченню агропромислового
комплексу
«Украгротехсервіс», м. Київ
до відповідача-1
Товариства з обмеженою відповідальністю «Верховина»,
с.
Лазурне Мелітопольського району Запорізької області
до відповідача-2
Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк
Аваль»,
м. Київ в особі Мелітопольського відділення
Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»,
м.
Мелітополь Запорізької області
треті особи на стороні відповідача без самостійних вимог
на предмет спору:
1.
Приватний нотаріус Мелітопольського районного
нотаріального округу Запорізької області
ОСОБА_1,
м. Мелітополь Запорізької області
2.
Інспекція державного технічного нагляду
в
Запорізькій області, м. Запоріжжя
про визнання договору застави
частково недійсним
ВСТАНОВИВ:
Українським державним концерном по
матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу
«Украгротехсервіс», м. Київ було подано позов до Товариства з обмеженою
відповідальністю «Верховина», с. Лазурне Мелітопольського району Запорізької
області і Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ в
особі Мелітопольського відділення Запорізької обласної дирекції «Райффайзен
Банк Аваль», м. Мелітополь Запорізької області про визнання недійсними
підпунктів 3, 4, 5, 6 пункту 1.2 договору застави від 01.06.2005р. за
реєстровим № 1207, укладеного між відповідачами.
Розглянувши справу по суті, господарський суд
Запорізької області своїм рішенням від 24.03.2008р. у справі № 25/100/07 (суддя
Дьоміна А.В.) позов задовольнив: визнав недійсними підпункти 3, 4, 5, 6 пункту
1.2 договору застави до кредитного договору № 010/02-11/3140-80 від
01.06.2005р., укладеного між відповідачами.
Рішення суду ґрунтується на приписах ст.ст. 4, 11, 13
Закону України «Про заставу», ст.334 ЦК України і мотивоване тим, що
відповідач-1 не виконав умов договору поставки № 07-41 від 17.10.2001р. щодо
розрахунків з позивачем, і відповідно, за умовами цього договору не набув право
власності на техніку, яка зазначена в підпунктах 3, 4, 5, 6 пункту 1.2 договору
застави від 01.06.2005р. за реєстровим № 1207, укладеного між відповідачами, у
зв'язку з чим відповідач-1 не мав права передавати відповідну техніку в заставу
банку, оскільки власником техніки залишився позивач. Судом також визнані
неналежними доказами по справі, в якості підстави набуття відповідачем-1 права
власності на майно, договори купівлі-продажу з відстроченням платежу № 07-41
від 26.04.2003р. та № 22-41 від 26.09.2003р.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у
поданій апеляційній скарзі ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ в особі
Мелітопольського відділення Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк
Аваль», відповідач-2 у справі, вказує на те, що рішення суду порушує норми
матеріального і процесуального права. Зазначає зокрема, що судом безпідставно
не прийняті до уваги договори купівлі-продажу з відстроченням платежу № 22-41
від 26.09.2003р. та № 07-41 від 26.04.2003р., а також докази виконання сторонами
обов'язків за вказаними договорами. За вказаними договорами здійснився перехід
права власності на техніку від позивача до відповідача-1. Зміст спірних пунктів
договору застави не суперечить ЦК України та іншим актам цивільного
законодавства; особи, що вчинили правочин, мали достатній обсяг цивільної
дієздатності; волевиявлення сторін було вільним; при укладенні правочину була
дотримана форма, встановлена законом; правочин був спрямований на реальне
настання правових наслідків, що ним обумовлені; сторонами дотримані вимоги щодо
нотаріального посвідчення правочину, а також реєстрації застави в Державному
реєстрі обтяжень рухомого майна; сторонами при укладенні договору застави в
належній формі було досягнуто згоди з усіх істотних умов. Скаржник також посилається
на те, що в рішенні суду не вказується, який саме договір застави частково
визнано недійсним; судом при розгляді справи поза увагою залишені доповнення
позовних вимог. Відповідач-2 просить рішення господарського суду Запорізької
області від 24.03.2008р. у справі № 25/100/07 скасувати та прийняти нове
рішення, яким позов залишити без задоволення.
Український державний концерн по матеріально-технічному
і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу «Украгротехсервіс»,
позивач у справі, у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що судом першої
інстанції всебічно, повно та об'єктивно досліджені всі обставини справи та
зроблені висновки, які повністю відповідають законодавству України. Зазначає
зокрема, що техніка передавалась відповідачу-1 саме по договору поставки №
07-41 від 17.10.2001р., а не на підставі будь-яких інших договорів. Позивач
просить рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2008р. у
справі № 25/100/07 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного
господарського суду № 1091 від 03.06.2008р. справу призначено до розгляду у
складі колегії - Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Зубкової Т.П.
Кричмаржевського В.А.
В судовому засіданні представники відповідача-2 і
позивача підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Від ТОВ «Верховина», відповідача-1 у справі, відзиву на
апеляційну скаргу до суду не надходило. Представник відповідача-1 в судовому
засіданні зазначив, що вирішення спору покладає на розгляд суду.
Від третіх осіб відзивів на апеляційну скаргу до суду не
надходило. Вказані особи законним правом на участь своїх представників в
судовому засіданні не скористались. Про час та місце розгляду справи
повідомлені належним чином. Про причини неявки суду не повідомили. Колегія
суддів на підставі ст. 75 ГПК України
вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі
доказами, у відсутності третіх осіб, оскільки їх неявка не перешкоджає
вирішенню спору.
В судовому засіданні 03.06.2008р. за згодою присутніх
представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду
апеляційної інстанції.
За клопотанням учасників судового процесу розгляд справи
вівся без застосування засобів технічного забезпечення фіксації судового
процесу.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при
винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не
підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як випливає з матеріалів справи, 17.10.2001р. між
Українським державним концерном по матеріально-технічному і сервісному
забезпеченню агропромислового комплексу «Украгротехсервіс» (постачальник) і ТОВ
«Верховина» (покупець) був укладений договір № 07-41 про поставку концерном
«Украгротехсервіс» тракторів, сільськогосподарської техніки фірми «Дір енд
Компані», запасних частин і технічних рідин та проведення розрахунків за них.
Вказаний договір укладений відповідно до постанови КМУ від 22.01.1999р. № 76
«Про заходи щодо підвищення ефективності використання закупленої під гарантії
Кабінету Міністрів України сільськогосподарської техніки та порядок розрахунків
за неї».
У відповідності з п.2.1 цього договору, постачальник
зобов'язується передати, а покупець прийняти товар та оплатити його вартість на
умовах розстрочення кінцевого розрахунку та під процент.
Покупець стає власником товару після кінцевого
розрахунку по цьому договору (п.2.2 договору).
Загальна сума платежів за цим договором складає 251.579,73
доларів США (п.3.6 договору).
Товар передається постачальником в розпорядження покупця
на підставі двостороннього акту передачі-приймання (п.4.1 договору).
Покупець зобов'язується без попередньої письмової згоди
постачальника до повного розрахунку за товар та виплати належних за договором
платежів: не передавати у заставу будь-які свої активи до повного розрахунку за
товар; не вносити будь-яких змін до Установчих документів; не здійснювати
реорганізацію, ліквідацію, виступати засновниками будь-яких юридичних осіб або
створювати нові юридичні особи, змінювати свою назву; не виступати
заставодавцем або поручителем щодо інших юридичних або фізичних осіб; не
передавати товар в оренду, позичати третій стороні (п.7.2.9 договору).
До договору поставки № 07-41 його сторонами укладались
додаткові угоди № 1 від 02.09.2003р., № 2 від 18.12.2006р., № 3 від
09.01.2007р., якими змінювались певні умови договору, у т.ч. щодо кількості
поставленої техніки та загальної суми платежів за договором.
На виконання умов договору № 07-41 позивачем було
передано відповідачу-1 трактори
«Джон-Дір 8400» у кількості 14 одиниць з гідравлічною гальмівною системою
загальною вартістю 2.084.349,68 грн. та 2 сівалки «Planter 1710» загальною
вартістю 74.529,64 грн. У т.ч. було передано трактор «Джон-Дір 8400»,
заводський № 022305, двигун № 060669; трактор «Джон-Дір 8400», заводський №
022061, двигун № 058603; трактор «Джон-Дір 8400», заводський № 022049, двигун №
058611; трактор «Джон-Дір 8400», заводський № 022088, двигун № 058914. Всього на
виконання договору поставки № 07-41 відповідачу-1 було передано техніки на
загальну суму 2.158.876,32 грн.
Передача позивачем відповідачу-1 вищевказаної техніки
підтверджується видатковою накладною № 39 від 19.10.2001р., довіреністю серії
ЯГЯ № 173622 від 17.10.2001р., актом приймання-передачі № 39 від 19.10.2001р.,
видатковою накладною № 44 від 02.09.2003р., довіреністю серії ЯЕТ № 304238 від
01.09.2003р., актом передачі-приймання № 44 від 02.09.2003р.
В подальшому, 01.06.2005р. між Акціонерним поштово-пенсійним
банком «Аваль» в особі Мелітопольського відділення ЗОД АППБ «Аваль»,
правонаступником якого є відповідач-2 (заставодержатель) і ТОВ «Верховина»
(заставодавець), яке виступає майновим поручителем за зобов'язаннями ТОВ
«Таврійське» (позичальник), був укладений договір застави, який згідно з п.1.1
цього договору забезпечує вимоги заставодержателя, що витікають із кредитного
договору № 010/02-11/3140-80 від 01.06.2005р., укладеного між заставодержателем
та позичальником, за умовами яких позичальник зобов'язується перед
заставодержателем повернути кредит у розмірі 1.790.000,00 грн., сплатити
проценти за його користування та інші платежі в розмірі, строки та у випадках,
передбачених кредитним договором № 010/02-11/3140-80 від 01.06.2005р.
Договір застави посвідчено нотаріально та зареєстровано
в реєстрі за № 1207.
Згідно з п.1.2 договору застави, в заставу банку було
передано певне майно, у т.ч. трактор «Джон-Дір 8400», заводський № 022305,
двигун № 060669; трактор «Джон-Дір 8400», заводський № 022061, двигун № 058603;
трактор «Джон-Дір 8400», заводський № 022049, двигун № 058611; трактор
«Джон-Дір 8400», заводський № 022088, двигун № 058914 (підпункти 3, 4, 5, 6
пункту 1.2 договору застави).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на
те, що відповідач-1 не мав права передавати у заставу відповідачу-2 майно, яке
не належить йому на праві власності та яке він не мав права відчужувати. Так,
позивач зазначає, що відповідач-1 не виконав умов договору про поставку № 07-41
від 27.10.2001р. щодо розрахунків з позивачем, внаслідок чого відповідач-1 не
став власником отриманої техніки; власником техніки залишився позивач. В позові
ставиться вимога про визнання недійсними підпунктів 3, 4, 5, 6 пункту 1.2
договору застави від 01.06.2005р. за реєстровим № 1207, укладеного між
відповідачами. Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст. 144, 207 ГК
України, ст.ст. 203, 215, 334 ЦК України, ст.ст. 4, 11, 13 Закону України «Про
заставу».
Колегія суддів зазначає, що фактичні обставини справи
свідчать про те, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на договорі
поставки № 07-41 від 17.10.2001р. і договорі застави від 01.06.2005р. за
реєстровим № 1207.
Відповідно до ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України, за
договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку
діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у
власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в
інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним
використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього
певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення
про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає
з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 572 ЦК України та ст. 1 Закону України
«Про заставу», в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі
невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою,
одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими
кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Статтею 576 ЦК України та статтею 4 Закону України «Про
заставу» передбачено, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема
річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на
яке може бути звернене стягнення.
За змістом ст.583 ЦК України і ст.11 Закону України «Про
заставу», заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має
право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також
особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це
майно.
З матеріалів справи вбачається, що на час укладення між
відповідачами договору застави від 01.06.2005р. за реєстровим № 1207, відповідач-1
не був власником майна, зазначеного в підпунктах 3, 4, 5, 6 пункту 1.2 цього
договору, у зв'язку з чим не мав права передавати відповідне майно у заставу
банку. До такого висновку суд приходить внаслідок наступного.
В силу ст.328 ЦК України, право власності набувається на
підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ст.334 ЦК України, право власності у
набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не
встановлено договором або законом.
Як вказувалось вище, договором поставки № 07-41 від
17.10.2001р. було передбачено, що відповідач-1 стає власником товару після
кінцевого розрахунку по цьому договору (п.2.2 договору).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач-1 не
виконав своїх зобов'язань за договором поставки № 07-41 від 17.10.2001р. в
частині здійснення повного розрахунку за отриману техніку, у зв'язку з чим за
станом на 09.01.2007р. його заборгованість перед позивачем складала суму
499.668,61 доларів США. Вказане підтверджується додатковою угодою № 3 від
09.01.2007р. до договору поставки № 07-41 від 17.10.2001р., а також актами
звірки взаємних розрахунків від 09.01.2007р. № 6 та № 6а.
Таким чином, оскільки відповідач-1 не розрахувався за
отриману техніку за договором поставки № 07-41 від 17.10.2001р., то він не може
вважатися таким, що набув право власності на техніку, зазначену в підпунктах 3,
4, 5, 6 пункту 1.2 договору застави.
Власником вищевказаної техніки залишився позивач, що
підтверджується наступним.
Зазначені в підпунктах 3, 4, 5, 6 пункту 1.2 договору
застави від 01.06.2005р. за реєстровим № 1207 трактори отримані позивачем на
підставі контракту купівлі-продажу № 10-5 від 17.11.1996р., відповідно до якого
компанія «Джон Дір Експорт» (продавець) зобов'язалась продати концерну
«Украгротехсервіс» товар фірми «Дір енд компані» на умовах СІР liner terms
(франко-причал), а позивач зобов'язався купити та оплатити вартість тракторів
та іншого обладнання у відповідності з додатком № 1, що є невід'ємною частиною
цього контракту.
На виконання контракту купівлі-продажу № 10-5 від
17.11.1996р. компанія «Джон Дір Експорт» поставила концерну «Украгротехсервіс»
в порт Іллічівськ трактори «Джон Дір 8400» в кількості 650 одиниць, дискові
борони в кількості 100 одиниць, сівалки кукурузні в кількості 100 одиниць,
сівалки зернові в кількості 50 одиниць, оприскувачі в кількості 8 одиниць та
запчастини, у т.ч. поставлено трактор «Джон-Дір 8400», заводський № 022305,
двигун № 060669; трактор «Джон-Дір 8400», заводський № 022061, двигун № 058603;
трактор «Джон-Дір 8400», заводський № 022049, двигун № 058611; трактор
«Джон-Дір 8400», заводський № 022088, двигун № 058914. Поставка вказаної
техніки підтверджується комерційними інвойсами та уніфікованими
адміністративними документами.
Зазначена вище техніка закуплена концерном
«Украгротехсервіс» за рахунок державних кредитів, отриманих під гарантії
Кабінету Міністрів України. Розрахунки з іноземними кредиторами за залученими
під гарантію уряду України іноземними кредиторами на закупівлю техніки
виробництва фірми Джон Дір проводились Державним експортно-імпортним банком
України за рахунок Державного бюджету без участі концерну, згідно п.11
постанови КМУ від 24.12.1997р. № 1464.
Таким чином, на час укладення між відповідачами договору
застави від 01.06.2005р. за реєстровим № 1207, власником техніки, зазначеної в
підпунктах 3, 4, 5, 6 пункту 1.2 цього договору, залишався позивач. Отже, у
відповідності зі ст.583 ЦК України і ст.11 Закону України «Про заставу»
відповідач-1 не мав права бути заставодавцем та передавати у заставу
відповідачу-2 майно, яке не належить відповідачу-1 на праві власності та яке
він не мав право відчужувати. Письмової згоди від позивача на передачу майна в
заставу відповідач-1 також не отримував.
З матеріалів справи вбачається, що приватним нотаріусом
спірний договір застави від 01.06.2005р. за реєстровим № 1207 посвідчений на
підставі свідоцтв про реєстрацію машин серії АБ № 166908, АБ № 017397, АБ №
017404, АБ № 017398, виданих Запорізькою обласною державною інспекцією
«Держтехнагляд».
Судом встановлено, що вказані свідоцтва про реєстрацію
машин видані ТОВ «Верховина» на підставі договорів купівлі-продажу з
відстроченням платежу № 22-41 від 26.09.2003р. та № 07-41 від 26.04.2003р.,
сторонами за якими є концерн «Украгротехсервіс» (продавець) і ТОВ «Верховина»
(покупець).
Місцевим господарським судом обґрунтовано не прийняті до
уваги вказані договори в якості підстави виникнення у відповідача-1 права
власності на спірну техніку.
Так, в преамбулі договорів купівлі-продажу з
відстроченням платежу № 22-41 від 26.09.2003р. та № 07-41 від 26.04.2003р.
зазначено, що концерн «Украгротехсервіс» представляє генеральний директор
ОСОБА_2, діючий на підставі Статуту. Проте, по-батькові - вказана особа є
ІНФОРМАЦІЯ_1, а не ІНФОРМАЦІЯ_2, про що свідчить зокрема залучена до матеріалів
справи копія трудової книжки цієї особи. Посада генерального директора концерну
«Украгротехсервіс» статутом не передбачена. Постановою загальних зборів
учасників концерну № 1 від 16.04.2001р. ОСОБА_3обраний головою Ради концерну
«Украгротехсервіс», а постановою позачергових загальних зборів учасників
концерну № 2 від 18.05.2001р. ОСОБА_3. призначено виконуючим обов'язки голови
правління концерну «Украгротехсервіс». До виконання обов'язків голови ради
ОСОБА_3. приступив 01.06.2002р. на підставі розпорядження № 4-р від
31.05.2002р. і працює на цій посаді до теперішнього часу.
Крім того, договори купівлі-продажу з відстроченням
платежу № 22-41 від 26.09.2003р. та № 07-41 від 26.04.2003р. оформлені не у
відповідності з «Порядком поставки концерном «Украгротехсервіс» державним
машинно-технологічним станціям, сільськогосподарським товаровиробникам та іншим
суб'єктам господарювання усіх форм власності тракторів, сільськогосподарської
техніки фірми «Дір енд Компані», запасних частин і технічних рідин та проведення
розрахунків за них», затвердженого наказом Міністерства агропромислового
комплексу України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки
України від 14.05.1999р. № 195/129/65. Вказаний Порядок розроблено на виконання
постанови КМУ від 24.12.1997р. № 1464 «Про надання гарантій Кабінету Міністрів
України та Міністерства фінансів щодо забезпечення погашення кредитів США, які
залучаються для фінансування закупівлі концерном «Украгротехсервіс» тракторів
та сільськогосподарських машин» та постанови КМУ від 22.01.1999р. № 76 «Про
заходи щодо підвищення ефективності використання закупленої під гарантії
Кабінету Міністрів України сільськогосподарської техніки та порядок розрахунків
за неї».
Пунктом 2.2 Порядку від 14.05.1999р. № 195/129/65
встановлено, що Украгротехсервіс укладає з покупцями договори про поставку
техніки на умовах розстрочення кінцевого розрахунку строком на 5 років. Техніка
передається за цінами зовнішньоторговельного контракту без ПДВ. Передача
техніки від Украгротехсервісу до покупця здійснюється на основі
листа-доручення, видаткової накладної і оформляється актом про
передачу-приймання. Передача права власності на техніку проводиться після
кінцевого розрахунку за неї.
Вищевказані договори № 22-41 від 26.09.2003р. та № 07-41
від 26.04.2003р. мають назву «купівлі-продажу …», а не поставки; в пунктах 3.1
цих договорах вказана загальна вартість, включаючи ПДВ, а техніка поставлялась
без ПДВ; пунктом 4.3 договору № 22-41 і пунктом 4.4 договору № 07-41
передбачено, що право власності на товар переходить безпосередньо від продавця
до покупця з моменту одержання покупцем товару на складі продавця, а не після
кінцевого розрахунку за товар.
Згідно до пояснень позивача, договори № 22-41 від
26.09.2003р. та № 07-41 від 26.04.2003р. концерном «Украгротехсервіс» не
оформлялись. Представники сторін в судовому засіданні не могли пояснити, яким
чином виникли зазначені договори.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до
висновків про те, що договори купівлі-продажу з відстроченням платежу № 22-41
від 26.09.2003р. та № 07-41 від 26.04.2003р. не можуть вважатися належними
доказами виникнення у ТОВ «Верховина» права власності на техніку, зазначену в
спірних умовах договору застави від 01.06.2005р. за реєстровим № 1207.
У відповідності з ч.1 ст.215 ЦК України, підставою
недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною
(сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою
статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України закріплені загальні вимоги, додержання
яких є необхідним для чинності правочину, згідно з ч.1 якої зміст правочину не
може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також
моральним засадам суспільства.
Згідно з Роз'ясненням ВАСУ №02-5/111 від 12.03.1999р.
«Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод
недійсними», вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд
повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод
недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод
вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за
угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини,
що мають значення для правильного вирішення спору.
Вищевикладені фактичні обставини справи свідчать про те,
що підпункти 3, 4, 5, 6 пункту 1.2 договору застави від 01.06.2005р. за
реєстровим № 1207 не відповідають вимогам ЦК України та Закону України «Про
заставу». Крім того, спірні умови договору застави порушують права позивача як
власника техніки, що була передана у заставу банку.
У відповідності зі ст.217 ЦК України, недійсність
окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і
правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без
включення до нього недійсної частини.
Недійсність підпунктів 3, 4, 5, 6 пункту 1.2 договору
застави від 01.06.2005р. за реєстровим № 1207 не має своїм наслідком
недійсності інших частин договору застави або договору в цілому, оскільки можна
припустити, що договір був би вчинений і без включення до нього недійсних
частин.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов
до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, визнавши недійсними
підпункти 3, 4, 5, 6 пункту 1.2 договору застави до кредитного договору №
010/02-11/3140-80 від 01.06.2005р., укладеного між відповідачами.
Доводи скаржника про те, що в рішенні суду не вказано,
який саме договір застави частково визнано недійсним, з урахуванням наявності
інших договорів застави до кредитного договору, колегією суддів до уваги не
приймаються, оскільки обставини справи, зміст позовних вимог та зміст судового
рішення свідчать про те, що судом визнаний частково недійсним саме договір
застави від 01.06.2005р. за реєстровим № 1207, укладений між відповідачами. При
цьому, слід зазначити, що відповідач-2 не позбавлений права звернутися в суд із
заявою про роз'яснення судового рішення в порядку ст.89 ГПК України, при
наявності непорозумінь щодо результатів вирішення спору.
Посилання скаржника про те, що судом при розгляді справи
поза увагою залишені доповнення позовних вимог, колегією суддів також до уваги
не приймаються, оскільки у відповідності з ч.3 ст.101 ГПК України, в
апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були
предметом розгляду в суді першої інстанції. Крім того, обставини справи і зміст
судового рішення свідчать, що місцевим господарським судом фактично була
розглянута позовна вимога, викладена в самій позовній заяві. Доповнення до позовної
заяви місцевим господарським судом до розгляду не приймались.
Таким чином, відповідачем-2 не наведено встановлених
законом підстав для зміни або скасування оскаржуваного судового рішення.
Фактичні обставини справи досліджені судом першої
інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Підстави
для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального
кодексу України, Запорізький апеляційний
господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
«Райффайзен Банк Аваль», м. Київ в особі Мелітопольського відділення
Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», м. Мелітополь
Запорізької області залишити без задоволення, а рішення господарського суду
Запорізької області від 24.03.2008р. у справі № 25/100/07 - без змін.
Головуючий суддя Мірошниченко М.В.
судді Мірошниченко М.В.
Зубкова Т.П. Кричмаржевський В.А.
Суд | Запорізький апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 03.06.2008 |
Оприлюднено | 04.09.2008 |
Номер документу | 1963510 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Запорізький апеляційний господарський суд
Мірошниченко М.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні