Постанова

від 11.11.2008 по справі 25/100/07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 11 листопада 2008 р.                                                                                   

№

25/100/07 

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Т.

Дроботової - головуючого  Н.

Волковицької Л. Рогач

за

участю представників:

позивача

ОСОБА_1.

-довіреність від 05.10.2007 р.; ОСОБА_2 -довіреність від 15.10.2007 р.

відповідачів

ОСОБА_3.

-довіреність від 11.02.2008 р.;ОСОБА_4-довіреність від 24.10.2006 р.

третіх

осіб

не

з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)

розглянувши

у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу 

Відкритого

акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі

Мелітопольського відділення Запорізької обласної дирекції "Райффайзен

Банк Аваль"  

на

постанову

від

03.06.2008 р. Запорізького апеляційного господарського суду

у

справі

№

25/100/07 господарського суду Запорізької області

за

позовом

Українського

державного концерну по матеріально -технічному і сервісному забезпеченню

агропромислового комплексу "Украгротехсервіс"

до                         

-

Товариства з обмеженою відповідальністю "Верховина";  - 

Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в

особі Мелітопольського відділення Запорізької обласної дирекції

"Райффайзен Банк Аваль"  

треті

особи

-

Приватний нотаріус Мелітопольського районного нотаріального округу

Запорізької області Бондар Тамара Іванівна; 

- Інспекція державного технічного нагляду в Запорізькій області

про

визнання

договору застави частково недійсним

В С Т А Н О В И В :

Український

державний концерн по матеріально -технічному і сервісному забезпеченню

агропромислового комплексу "Украгротехсервіс" (далі Український

державний концерн "Украгротехсервіс") звернувся до господарського

суду Запорізької області з позовом до ТОВ "Верховина" та

Мелітопольського відділення акціонерного поштово -пенсійного банку

"Аваль" (з урахуванням доповнень до позовної заяви том 1 а.с.

108-109) про :

-

підтвердження права власності Українського державного концерну

"Украгротехсервіс" на трактори Джон Дір 8400, 1998 р. випуску та

сівалку Джон Дір Planter 1700, 2003 р. випуску (перелічених у заяві про

доповнення позовних вимог том 1 а.с. 110-111);

- визнання

недійсним як такий, що не відповідає вимогам закону пункту 1.4 договору застави

до кредитного договору № 010/02-11/3141-80 від 01.06.2005 р. в частині

"Заставодавець гарантує, що він є єдиним власником предмету застави"

- стосовно майна, переданого у заставу на виконання підпунктів 3, 4, 5, 6

пункту 1.2 зазначеного договору застави;

-

визнати недійсними як такі, що не відповідають вимогам закону пунктів договору

застави до кредитного договору № 010/02-11/3141-80 від 01.06.2005 р.,

перелічені у заяві про доповнення позовних вимог том 1 а.с. 110-111.

Позовні

вимоги з посиланням на приписи статей 144, 207 Господарського кодексу України,

статей 203, 215, 334 Цивільного кодексу України та статей 4, 13, 11 Закону

України "Про заставу", обґрунтовані тим, що між відповідачами було

укладено договір застави до кредитного договору № 010/02-11/3141-80 за яким ТОВ

"Верховина" передало у заставу Мелітопольського відділення

акціонерного поштово -пенсійного банку "Аваль" сільськогосподарську

техніку, яка належить на праві власності Українському державному концерну

"Украгротехсервіс".

Вказана

техніка була передана позивачем відповідачу ТОВ "Верховина" у

розпорядження за договором про поставку від 17.10.2001 р. № 07-41 на умовах

розстрочення кінцевого розрахунку під процент.

Пунктом

2.2 договору від 27.10.2001 р. № 07-41 передбачено, що ТОВ

"Верховина" стає власником отриманої техніки за договором поставки

після кінцевого розрахунку з позивачем, проте, відповідач вказаних умов

договору не виконав, повністю розрахунки з позивачем не провів.

Державний

концерн "Украгротехсервіс" є державним агентом з отримання,

використання та забезпечення погашення середньотермінового кредиту Експортно

-імпортного банку США, що залучаються для фінансування 85 % вартості зовнішньо

-торгівельного контракту, і комерційного кредиту, що надається фірмою

"Джон Дір" для фінансування 15 % вартості цього контракту, та з

поставки закупленої техніки одержувачам на умовах розстрочення платежу на 5

років.

Таким

чином, ТОВ "Верховина" не мало права передавати у заставу

Мелітопольському відділенню акціонерного поштово -пенсійного банку

"Аваль" майно, яке не належить йому на праві власності та яке він не

мав права відчужувати.

Ухвалою

господарського суду Запорізької області від 24.05.2007 р. допущено заміну первісного

відповідача Мелітопольського відділення акціонерного поштово -пенсійного банку

"Аваль" належним відповідачем -ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"

в особі Мелітопольського відділення акціонерного поштово -пенсійного банку

"Аваль". 

Ухвалою

господарського суду Запорізької області від 18.07.2007 р. залучено до участі у

справі третіх осіб, які не заявляються самостійних вимог на предмет спору

-приватного нотаріуса Мелітопольського районного нотаріального округу

Запорізької області Бондар Т.І та Інспекцію державного технічного нагляду в

Запорізькій області.

У

відзиві на позовну Мелітопольське відділення Запорізької обласної дирекції

"Райффайзен Банк Аваль" просило відмовити у задоволенні позовних

вимог.

Рішенням

господарського суду Запорізької області від 24.03.2008 р. (суддя Дьоміна А.В.)

позовні вимоги задоволені, визнано недійсним підпункти 3, 4, 5, 6 пункту 1.2

договору застави до кредитного договору № 010/02-11/3141-80 від 01.06.2005 р.

укладеного між ТОВ "Верховина" та ВАТ "Райффайзен Банк

Аваль" в особі Мелітопольського відділення акціонерного поштово

-пенсійного банку "Аваль".

Мотивуючи

рішення суд, зокрема, зазначав, що сільськогосподарська техніка була

закуплена концерном "Украгротехсервіс" за рахунок державних кредитів,

отримманих під гарантії Кабінету Міністрів України, ТОВ "Верховина"

не виконало умов договору поставки № 07-41 від 17.10.2001 р. щодо розрахунків з

позивачем, і відповідно, за умовами цього договору не набуло права власності на

спірну техніку, у зв'язку з чим ТОВ "Верховина" не мало права

передавати відповідну техніку в заставу банку, оскільки власником техніки

залишився позивач.

За

апеляційною скаргою ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі

Мелітопольського відділення Запорізької обласної дирекції "Райффайзен Банк

Аваль" Запорізький апеляційний господарський суд (судді: Мірошниченко

М.В., Зубкова Т.П., Кричмаржевський В.А.), переглянувши рішення господарського

суду Запорізької області від 24.03.2008 р. в апеляційному порядку, постановою

від 03.06.2008 р. залишив його без змін.

Запорізька

обласна дирекція "Райффайзен Банк Аваль" подала до Вищого

господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову

Запорізького апеляційного господарського суду від 03.06.2008 р. скасувати та

прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог,

обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції

норм матеріального та процесуального права.

Скаржник,

зокрема, зазначає, що судом помилково зроблений висновок, що спірні

правовідносини сторін ґрунтуються на договорі поставки № 07-41 від 17.10.2001

р. і договорі застави від 01.06.2005 р. за реєстровим № 1207, виходячи з чого

апеляційним судом винесено постанову із застосуванням норм законодавства щодо

поставки та зроблено помилковий висновок, що на час укладення договору застави

від 01.06.2005 р. ТОВ "Верховина" не було власником майна,

зазначеного в підпунктах 4, 5, 6, 7 пункту 1.2 цього договору, у зв'язку з чим

не мало права передавати відповідне майно в заставу банку.

Але

банк не мав ніякого відношення до договору поставки № 07-41 від 17.10.2001 р.,

укладеного між позивачем та ТОВ "Верховина".

Крім

того, заявник зазначав, що Інспекцією державного технічного нагляду в

Запорізькій області надавались в судовому засіданні договори купівлі -продажу з

відстроченням платежу № 22-41 від 26.09.2003 р. та № 07-41 від 26.04.2003 р.,

акти прийому передачі, видаткова накладна та накладна, платіжні доручення на

оплату техніки виробництва фірми "Дір енд Компані", а приватний

нотаріус Бондар Т.І. в письмових поясненнях зазначала, що при посвідченні нею

договорів застави від 01.06.2005 р. за реєстровими № 1211, № 1207, № 1206 нею у

ТОВ "Верховина" були витребувані документи, що стверджують право

власності на майно, що пропонується в заставу, зокрема, договорі купівлі

-продажу з відстроченням платежу № 07-41 від 26.02.2003 р. і договір купівлі

-продажу з відстроченням платежу № 22-41 від 26.09.2003 р., на думку заявника,

це підтверджує те, що  ТОВ

"Верховина" є належним власником переданої в заставу техніки.

У

відзиві на касаційну скаргу Український державний концерн

"Украгротехсервіс" просило відмовити у задоволенні касаційної скарги

та залишити без змін постанову Запорізького апеляційного господарського суду

від 03.06.2008 р.

Заслухавши

доповідь судді -доповідача та пояснення присутніх у судовому засіданні

представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет

правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в

рішенні та постанові колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає

задоволенню частково з таких підстав.

Під

час здійснення розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було

встановлено, що 17.10.2001 р. між Українським державним концерном по

матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу

“Украгротехсервіс” (постачальник) і ТОВ "Верховина" (покупець) було

укладено договір № 07-41 про поставку концерном "Украгротехсервіс"

тракторів, сільськогосподарської техніки фірми "Дір енд Компані",

запасних частин і технічних рідин та проведення розрахунків за них.

Вказаний

договір укладений відповідно до постанови КМУ від 22.01.1999 р.          № 76 "Про заходи щодо підвищення

ефективності використання закупленої під гарантії Кабінету Міністрів України

сільськогосподарської техніки та порядок розрахунків за неї".

До

договору поставки № 07-41 його сторонами укладались додаткові угоди № 1 від

02.09.2003р., № 2 від 18.12.2006р., № 3 від 09.01.2007р., якими змінювались

певні умови договору, у тому числі щодо кількості поставленої техніки та

загальної суми платежів за договором.

На

виконання умов договору № 07-41 позивачем було передано ТОВ

"Верховина" техніка, у тому числі й трактор "Джон-Дір

8400", заводський № 022305, двигун № 060669; трактор "Джон-Дір

8400", заводський № 022061, двигун № 058603; трактор "Джон-Дір

8400", заводський № 022049, двигун 

№ 058611; трактор "Джон-Дір 8400", заводський № 022088, двигун

№ 058914, що підтверджується видатковою накладною № 39 від 19.10.2001р.,

довіреністю серії ЯГЯ № 173622 від 17.10.2001р., актом приймання-передачі № 39

від 19.10.2001р., видатковою накладною № 44 від 02.09.2003р., довіреністю серії

ЯЕТ № 304238 від 01.09.2003р., актом передачі-приймання № 44 від 02.09.2003 р.

Крім

того, судами було встановлено, що 01.06.2005 р. між Акціонерним

поштово-пенсійним банком "Аваль" в особі Мелітопольського відділення

банку Аваль", правонаступником якого є ВАТ "Райффайзен Банк

Аваль" в особі Мелітопольського відділення Запорізької обласної дирекції

"Райффайзен Банк Аваль" (Заставодержатель) і ТОВ "Верховина"

(заставодавець) було укладено договір застави, який згідно з пунктом 1.1

договору забезпечує вимоги Заставодержателя, що витікають із кредитного

договору № 010/02-11/3141-80 від 01.06.2005 р., укладеного між

Заставодержателем та Заставодавцем, за умовами яких Заставодавець зобов'язується

перед Заставодержателем повернути кредит у розмірі 1790000,00 грн., сплатити

проценти за його користування та інші платежі в розмірі, строки та у випадках,

передбачених кредитним договором № 010/02-11/3141-80 від 01.06.2005 р.

Договір

застави посвідчено нотаріально та зареєстровано в реєстрі за № 1207.

Згідно

з пунктом 1.2 договору застави, в заставу банку було передано певне майно, у

тому числі. трактор "Джон-Дір 8400", заводський № 022305, двигун №

060669; трактор "Джон-Дір 8400", заводський № 022061, двигун №

058603; трактор "Джон-Дір 8400", заводський № 022049, двигун №

058611; трактор "Джон-Дір 8400", заводський № 022088, двигун № 058914

(підпункти  3, 4, 5, 6 пункту 1.2

договору застави).

Як

вбачається з матеріалів справи, Державний концерн "Украгротехсервіс"

звернувся з позовом про визнання недійсними підпунктів  3, 4, 5, 6 пункту 1.2 договору застави від

01.06.2005 р. за реєстровим № 1207, укладеного між ТОВ "Верховина" та

ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Мелітопольського відділення Запорізької

обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль", з посиланням, зокрема, на

приписи статей 203, 215 Цивільного кодексу України та статтю 207 Господарського

кодексу України, при цьому обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що у зв'язку з

невиконанням ТОВ "Верховина" умов договору № 07-41 від 17.10.2001 р.

щодо повного розрахунку, ТОВ "Верховина" не став власником отриманої

техніки, а власником техніки залишився позивач.

Здійснюючи

судовий розгляд справи та задовольняючи позовні вимоги,суди першої та

апеляційної інстанції дійшли висновку, що на час укладення між відповідачами

договору застави від 01.06.2005 р. за реєстровим № 1207, ТОВ

"Верховина" не було власником майна, зазначеного в підпунктах  3, 4, 5, 6 пункту 1.2 цього договору, у

зв'язку з чим не мав права передавати відповідне майно у заставу банку.

Статтею

203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може

суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також

моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати

необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має

бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у

формі, встановленій законом.  Правочин

має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно

до частини 1 статті 215 зазначеного Кодексу підставою недійсності правочину є

недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які

встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього

Кодексу.

Згідно

частини 1 статті 207 Господарського кодексу України судом може бути визнане

недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає

вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і

суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б

одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Як

вказано у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978

року №3, зі змінами, внесеними постановами від 25 грудня 1992 року №13 та від

25 травня 1998 року №15 "Про судову практику в справах про визнання угод

недійсними" угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з

наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди

недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує

визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Як

вбачається зі змісту договору № 07-41 від 17.10.2001 р. Український державний

концерн по матеріально - технічному і сервісному забезпеченню агропромислового

комплексу "Украгротехсервіс" визначений як "Постачальник",

який виконує функції державного агента.

Статтею

15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого

права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист

свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно

з частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України

підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які

здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в

установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають

право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю

господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і

охоронюваних законом інтересів.

Частинною

3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що оспорюваний правочин

може бути визнаний недійсним в судовому порядку за позовом однієї із сторін

цього правочину або іншої заінтересованої особи, що заперечують його дійсність

на підставах, встановлених законом.

Проте,

здійснюючи судовий розгляд справи та задовольняючи позовні вимоги судами першої

та апеляційної інстанції не з'ясовувалось питання стосовно того, хто є

власником спірного майна, а також стосовно порушення суб'єктивного права

Українського державного концерну по матеріально -технічному і сервісному

забезпеченню агропромислового комплексу "Украгротехсервіс", за захистом

якого він звернувся до суду, з урахуванням визначення його як державного агента

за договором поставки сільськогосподарської техніки № 07-41 від 17.10.2001 р.

Таким

чином, суди першої та апеляційної інстанції розглянули справу односторонньо, не

з'ясували дійсні права і обов'язки сторін стосовно предмету спору, не

перевірили усі обставини, що мають значення для справи, чим порушили вимоги

статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно

до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови

від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді,

коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно

перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального

права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки

передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції

не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були

встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про

достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими,

збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у

справі підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до

господарського суду Запорізької області.

При

новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно

перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в

залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами

матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись

статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110,

11111, 11112 Господарського процесуального кодексу

України Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Рішення

господарського суду Запорізької області від 24.03.2008 р. та постанову

Запорізького апеляційного господарського суду від 03.06.2008 р. у справі                        № 25/100/07 скасувати,

а справу направити на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Касаційну

скаргу ВАТ Райффайзен Банк Аваль" в особі Мелітопольського відділення

Запорізької обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль"   задовольнити частково.

Головуючий

суддя                                     

                                  Т. Дроботова

Судді:                                                                                              

Н. Волковицька

Л. Рогач