Рішення

від 17.10.2006 по справі 8/175пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/175пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

17.10.06 р.                                                                                          Справа № 8/175пн                               

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма

                     "Савади", м.Маріуполь, ЄДРПОУ 20361361

до відповідача Маріупольської міської ради,  м.Маріуполь, ЄДРПОУ 33852448

про визнання права власності

                                                                                                     Суддя Ємельянов А. С.

Представники:

від позивача: Пасюра Ю.В.-юрисконсульт

від відповідача: Красовська В.В.-заст. нач. юр. від.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Савади", м.Маріуполь, позивач, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Маріупольська міська рада,  м.Маріуполь, про визнання права власності на прибудову до основної будівлі (літ.А), стаціонарну споруду ангарного типу (літ.Д).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наявність у нього права власності на спірні об'єкти.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №1057 від 12.10.2006р. повідомив суд про ті обставини, що спірне майно збудоване позивачем самочинно, без отримання відповідних дозволів та узгоджень.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Виходячи зі змісту позовної заяви, 29.01.1996р. між ПП "Виробничо-комерційна фірма "Савади" (правонаступником прав та обов'язків якої є позивач) та ТОВ "Центр їдалень та ресторанів" був підписаний договір купівлі-продажу, згідно з яким позивачем придбано нежиле приміщення виробничо-технічного призначення, розташоване за адресою: м.Маріуполь, Володарське шосе, 9.

Рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради народних депутатів від 23.10.1996р. №294/19 для обслуговування вказаної вище будівлі позивачу було надано земельну ділянку площею 0,5487 га.

Як вказує позивач, з метою найбільш ефективного використання цієї земельної ділянки ним було збудовано прибудову до основної будівлі (літ.А) та стаціонарну споруду ангарного типу (літ.Д).

В зв'язку з відсутністю відповідних правоустановчих документів, позивачем на підставі ст.ст.316, 317, 318, 376 Цивільного кодексу України заявлені вимоги про визнання його права власності на прибудову до основної будівлі (літ.А), стаціонарну споруду ангарного типу (літ.Д).

Відповідач в судовому засіданні 17.10.2006р. заперечень проти наявності у позивача права власності на спірне майно не надав. Одночасно, відповідачем повідомлено суд про ті обставини, що повноваження приймати в експлуатацію закінчені будівництвом об'єкти належать виконавчому комітету Маріупольської міської ради, який є самостійною юридичною особою.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

Статтею 48 Закону України "Про власність" передбачено, що власник може вимагати  усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Захист права власності здійснюється судом або третейським судом.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

За змістом ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи,  організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаних статей, власник майна може звернутися до господарського суду з позовом про визнання його права власності лише у разі, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним правовстановлювального документа.

За висновками суду, виходячи зі змісту наданих в судовому засіданні 17.10.2006р. пояснень відповідача, право власності позивача на спірні об'єкти відповідачем не заперечується, не оспорюється. Зокрема, відповідачем лише повідомлено суд про ті обставини, що спірні об'єкти були збудовані позивачем самочинно, без отримання відповідних дозволів та узгоджень.

При цьому, позивачем на вимогу суду представити документи, які підтверджують факт оспорювання відповідачем прав власності на спірне майно, такі документи не представлені.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноваження щодо обліку та реєстрації відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності належать виконавчим органам сільських, селищних, міських рад.

З урахуванням ст.31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" саме виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством.

Як встановлено судом, згідно з наданими в судовому засіданні 17.10.2006р. поясненнями відповідача, виконавчий комітет Маріупольської міської ради є самостійною юридичною особою.

Таким чином, враховуючи надані законом Маріупольській міській раді повноваження, не передбачено можливість здійснення останньою будь-яких дій, пов'язаних з реєстрацією, введенням в експлуатацію об'єктів нерухомості та інших, що можуть бути прийняті судом як дії особи, якими оспорюється або не визнається право власності на спірне майно.

Одночасно, в зв'язку з відсутністю відповідних правоустановчих документів на спірне майно, останні також не могли бути втрачені позивачем.

За таких обставин, відсутність будь-якого оспорювання відповідачем прав позивача на спірні об'єкти нерухомості, є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на ці об'єкти.

Крім цього, як вказувалось вище, позивач, який вважає себе законним власником спірного майна, звернувся до господарського суду з позовом про визнання права власності прибудову до основної будівлі (літ.А), стаціонарну споруду ангарного типу (літ.Д).

Згідно із ст.4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами, з достовірністю встановленими господарським судом.

При цьому, за змістом ст.84 Господарського процесуального кодексу України резолютивна частині рішення у позовах про витребування майна чи про визнання права власності на майно повинна містити найменування спірного майна, місце його знаходження.

Як встановлено судом, позивачем у позовній заяві визначені найменування спірних об'єктів нерухомості, про визнання права власності на які заявлені позовні вимоги.

Проте, позивачем не вказано місцезнаходження спірного майна.

Відповідно до ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Таким чином, саме на позивача покладено обов'язок довести, в якому саме місці розташоване спірне майно, ідентифікувати це місце.

Господарський суд, приймаючи рішення, відповідно до п.2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України має право виходити за межі позовних вимог, лише якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Одночасно, суд не має право самостійно встановлювати, де саме розташоване спірне майно. Такі обставини повинні бути доведені позивачем.

На підставі викладеного, враховуючи, що з боку відповідача право власності позивача на спірне майно не оспорюється, приймаючи до уваги, що позов недоведений фактичними матеріалами справи, вимоги про визнання права власності на прибудову до основної будівлі (літ.А), стаціонарну споруду ангарного типу (літ.Д), підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.

Заявлене в судовому засіданні 17.10.2006р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Савади", м.Маріуполь клопотання про відкладення розгляду справи судом залишено без задоволення, враховуючи достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для прийняття мотивованого рішення по справі.

За таких обставин, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

                                                         ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Савади", м.Маріуполь до Маріупольської міської ради,  м.Маріуполь про визнання права власності на прибудову до основної будівлі (літ.А), стаціонарну споруду ангарного типу (літ.Д).

В судовому засіданні 17.10.2006р. оголошено повний текст рішення.

            Суддя                                                                                                          Ємельянов А.С.