Рішення

від 05.06.2008 по справі 2-61/2008

ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

№2-61/2008р

№2-61/2008р.

З А О Ч Н Е  

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  

У К Р А Ї Н И

05 червня 2008 року                 Володарський

районний

суд Донецької області у складі:

судді                                        Яковенко

М.М..

при секретарі               Темір В.В.

за участю осіб, які приймали участь

у справі:

позивача                                  ОСОБА_1

 розглянувши у відкритому  судовому засіданні в

залі суду смт.Володарське цивільну справу за позовом:

ОСОБА_1

до

ТОВ ВКФ “Орвіс”, 3-я особа ОСОБА_2

про стягнення моральної шкоди, спричиненої злочинним діянням, -

в с т а н о в и в :

            Позивач звернувся до суду за

наступними підставами:

            21 липня 2005 року о 16-00 год.

ОСОБА_2, керуючи автомобілем ГАЗ, держ. номер НОМЕР_1, який належить ТОВ ПКФ

«Орвіс», рухаючись на 23 км автодороги Кременівка - Ялта, Володарського району,

Донецької області у бік м. Севастополь АРК, порушиючи Правила дорожнього руху

України, виїхав на зустрічну смугу та скоїв зіткнення з рухаючимся у

зустрічному напрямку автомобілем ЗІЛ-130. Держ. номер НОМЕР_2, під керуванням

позивача та автомобілем ЗАЗ-ДЄО, держ. номер НОМЕР_3, під керуванням водія

ОСОБА_3. В результаті зіткнення пасажири автомобілю ЗАЗ-ДЄО, держ. номер

НОМЕР_3 отримали тілесні ушкодження. Також в результаті зіткнення автомобіль

позивача отримав механічне ушкодження. Матеріальна шкода за пошкодженний

автомобіль позивачу була відшкодована, але в результаті ДТП позивач поніс

моральну шкоду, яка полягала у тому, що він тривалий час не міг користуватися

своїм автомобілем, тому як автомобіль був єдиним джерелом його доходів. Також

позивач переніс психологічні страждання, тому позивач просить стягнути з

відповідача на його користь 7000 грн.

            У судовому засідані позивач

підтримав свої позовні вимоги та наполягав на їх задоволені. Суду пояснив, що

внаслідок скоєння злочину ОСОБА_2, який керував автомобілем, який належав

підприємству, трапилось зіткнення з його автомобілем, який отримав механічні

пошкодження. Сам він переніс психичне стрес, фактично сам чуть було не загинув

у ДТП, внаслідок ДТП та пошкодження його автом, певний час не міг його

експлуатувати, втаритв певний доход для сім*ї, його мати та дружина є

інвалидами, необхідно було докладати зусиль для організації свого життя після

ДТП, був порушений уклад його життя.

У судове засідання ні представник

відповідача ні 3-тя особа неодноразово не з*являлися, хоча належним чином були

повідомлені про час та місце розгляду справи, що дає суду право згідно ст. 224 ЦПК України розглянути справу на підставі наявних у справі доказів

та постановити заочне рішення на чому наполягав представник позивача.

Допитаний в порядку судового доручення

Ленінскім райсудом м.Севастополя представник відповідача, заперечував проти

позову, у своїх запереченнях зазначав, що позов позивача повинен був

розглядатися по місцю знаходження відповідача, позивачем не доведений розмір

моральної шкоди, є завищеним, відповідати по данному позову повинен

безпосередньо ОСОБА_2, який скоєв ДТП та був визнаний виним у цьому.

            Вислухавши

пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та заперечння проти позову з

боку представника відповідача, дослідивши надані сторонами докази у їх взаємній

сукупності, розглянувши позовні вимоги в межах заявлених вимог, суд прийшов

висновку про часткове задоволення вимог, по слідуючим підставам:

Суд вважає встановленим, що підтверджується матеріалами справи, що

11.12.2006 року вироком Володарського райсуду, яке набрало законної сили,

ОСОБА_2, який перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі ТОВ ВКФ

“Орвіс” під час виконання своїх обов*язків, скоїв ДТП з автомобілем ЗІЛ 130

держномер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 та автомобілем ЗАЗ ДЕО держномер

НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3, був визнаний виним за ст.286 ч.2 КК України та

було призначене певне покарання. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області

вирок Володарського райсуду за апеляцією поданою ТОВ “ВКФ “Орвіс” про стягнення

з них матеріальної та моральної шкоди на користь потерпілих було залишено без

змін. Внаслідок ДТП Баранову В.В., процесуальний статус якого був, як свідок,

та не мав можливості пред*явити свої вимоги до відповідача під час розгляду

справи у кримінальному судочинстві,  була

завдана матеріальна шкода у виді пошкодження його автомоіля ЗІЛ-130, власником

якого він був на час ДТП. Вимог про стягнення матеріальної шкоди позивачем не

заявляється.

Вирішуючи вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди суд приходить

до слідуючого:

Відповідно до правового змісту ст.23 та ст.1167 ЦК України моральна шкода

завдана фізичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її

вини і не залежно від вини заподіювача, якщо шкоду завдано внаслідок дії джерела

підвищеної небезпеки. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких

фізична особа зазнала у зв'язку із пошкодженням її майна.

Відповідно до ППВС України "Про судову практику в справах про

відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.2005 року із змінами та

доповненнями - під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру

внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних

фізичній особі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку противоправною

поведінкою щодо неї самої або членів сім'ї чи близьких родичів, у порушені

нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного

громадського життя.

П.9 цієї Постанови передбачено, що розмір відшкодування

моральної(немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу

страждань(фізичних, душевних, психічних тощо), яких  зазнав позивач, характеру немайнових втрат(їх

тривалості, можливості, відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Зокрема, враховується тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничних

стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При

цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Виходячи зі змісту ст.1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної

небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній юридична особа відшкодовує

шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх

трудових(службових) обов'язків.

При вирішені питання, про те хто повинен відшкодувати завдані збитків

позивачу, суд приходить до висновку, що у даному випадку відшкодування завданої

шкоди джерелом підвищеної небезпеки, володільцем якого є ТОВ ВКФ “Орвіс”,

повинен бути саме зазначене ТОВариство, т.я. воно на відповідній правовій

підставі є відповідним власником та володільцем автомобілю, яким керував

ОСОБА_2 під час ДТП, перебуваючи у трудових відносинах та під час виконання

своїх обов*язків, в зв*язку з чим доводи представника відповідача в цієї

частині, що повинен відшкодовувати шкоду ОСОБА_2 є необгрунтованими та

безпідставними.

Суд також не погоджується з доводами представника відповідача, що розгляд

позову повинен відбуватися за місцем знаходження відповідача, тому як

відповідно до вимог ст.110 ЦПК України, позови про відшкодування шкоди завданої

внаслідок скоєння злочину, можуть розглядатися за місцем завдання шкоди, т.б.

де і був скоєний злочин.

Суд вважає доведеним з боку позивача, ті обставини, що після ДТП він багато

нервував, в зв'язку з пошкодженням його автомобілю переживав моральні страждання,

що не міг використовувати свій автомобіль для задоволення своїх потреб,

вимушений був додавати зусиль для відновлення колишнього стану, на що потрібен

певний час, в зв'язку з аварійним станом автомобіля.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 в

частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, а саме

встановлюючи розмір, який підлягає відшкодуванню, суд вважає, що заявлені

позовні вимоги є явно завищеними, а тому розумним, справедливим та достатнім

для відшкодування такої шкоди необхідно стягнути на користь позивача 2500 грн.

В іншій частині цих вимог позивачу слід відмовити.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, якщо позивач на користь якого ухвалено

рішення, звільнений від сплати судового збору, він підлягає стягненню з

відповідача на користь держави пропорційно до задоволених чи відхилених

позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволені на 36%, а тому з

відповідача на користь держави необхідно стягнути 126 грв.

Відповідно до Постанови КМУ “Про порядок оплати витрат з

інформаційно-технічного забеспечення розгляду цивільних справ” від 21.12.2005

року сплаті за витрати пов*язані з інформаційно-технічного забеспечення в даній

цивільній справі складає 30 грв., то з урахуванням процентного задоволення

вимог, з відповідача слід стягнути 11 грв.80 коп., а з позивача на користь

держави 18 грв.20 коп.

Керуючись ст.ст.209,212,214-215 ЦПК України, ст.ст.23, 1167, 1172, 1187,

1188 ЦК України,  Постановою Пленуму

Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування

моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.2005 року із змінами та доповненнями,

суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення шкоди, спричиненої злочинним діянням

-дорожньо-транспортною пригодою на суму 7000 грв. моральної шкоди задовольнити

частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробнично-комерційна

фірма “Орвис” розташованої в м.Севастополі, вул.Хрусталева, 6 (код ЄДРПОУ

16500064 р./р. 26003254378001 у “Приватбанку” м.Севастополя) на користь ОСОБА_1

2500 /дві тисячи п.*ятьсот/ гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог відмовити та залишити без задоволення.

Стігнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробнично-комерційна

фірма “Орвис” розташованої в м.Севастополі, вул.Хрусталева, 6 (код ЄДРПОУ

16500064 р./р. 26003254378001 у “Приватбанку” м.Севастополя) на користь держави

126 /сто двадцять шість/ гривен та 11 /одинадцять/ гривен 80 копійок витрат на

інформаційно-технічне забеспечення розгляду справи.

Стягнути з ОСОБА_1 18 /вісімнадцять/ гривен 20 копійок витрат на

інформаційно-технічне забеспечення розгляду справи.

Заява про перегляд  заочного  рішення може бути подана до Володарського

районного суду Донецької області 

протягом 10 днів з дня отримання його копії.

            Суддя                                                                                                  М.М.Яковенко