Постанова

від 12.06.2008 по справі 2/361

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 12 червня 2008 р.                                                                                   

№

2/361 

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого

Грейц

К.В.,

суддів

:

Бакуліної

С.В.,  Глос О.І.

розглянувши

у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги

Фізичної

особи -підприємця ОСОБА_1

на

постанову

від

09.04.2008 року Дніпропетровського 

апеляційного господарського суду

у

справі

№ 2/361

господарського

суду

Кіровоградської

області

за

позовом

Закритого

акціонерного товариства “Енерговугілля” 

до

відповідача:

Фізичної

особи -підприємця ОСОБА_1

про

стягнення

23 185,15 грн.

в

судовому засіданні взяли участь представники :

від

позивача:

не

з'явились

від

відповідача:

не

з'явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням

Господарського суду Кіровоградської області (суддя Деревінська Л.В.) від

08.01.2008 року у справі № 2/361 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою

Дніпропетровського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Чоха

Л.В., судді -Сизько І.А., Тищик І.В.) від 09.04.2008 року у справі № 2/361

рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.01.2008 року

скасовано; позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача борг у

сумі 23 185,15 грн., витрати на сплату державного мита в сумі 231,85 грн.,

витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00

грн., витрати на сплату державного мита за розгляд апеляційної скарги у сумі

115,93 грн.

В

касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Дніпропетровського

апеляційного господарського суду від 09.04.2008 року, а рішення Господарського

суду Кіровоградської області від 08.01.2008 року залишити в силі, посилаючись

на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.220 ЦК

України, ст. ст.47, 33, 34, 43 ГПК України.

Відзиву

на касаційну скаргу позивач не надіслав.

Сторони

не скористалися наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду

касаційної інстанції.

Перевіривши

повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в

постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого

господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не

підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами

попередніх інстанцій встановлено, що 15.09.2006 року між Закритим акціонерним

товариством “Енерговугілля” та приватним підприємцем ОСОБА_1 укладено договір

купівлі-продажу вугільної продукції № 77, за умовами якого продавець

зобов'язувався передати, а покупець прийняти брикет згідно специфікації -1000

тон та оплатити його на умовах договору. Орієнтовна сума договору становить 330

000 грн. Договором передбачена попередня оплата продукції.

Згідно

з пунктами 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 договору приймання товару здійснюється

покупцем за місцем відвантаження товару. Кількість поставленого товару повинна

відповідати кількості, вказаній в супроводжувальних транспортних документах

(залізничній накладній і т. п.). Якість поставленого товару повинна відповідати

нормам, вказаним в посвідченні якості, або ТУ або ДОСТУ, і підтверджуватися

посвідченням якості, виданим підприємством-виготовлювачем. Якість поставленого

товару визначається по даним випробування вантажовідправника і підтверджується

посвідченням якості підприємства-виготовлювача. Приймання товару по якості

здійснюється на підставі сертифікату (посвідчення) якості, виданого

виготовлювачем товару, у відповідності з Інструкцією про порядок приймання

продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за

якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від

25.04.1966 року №П-7 з наступними змінами. У випадку невідповідності фактичної

якості товару, вказаному в посвідченні, виклик представника продавця і

вантажовідправника обов'язковий. У випадку неявки представника

вантажовідправника, покупець має право на приймання товару за якістю з участю

представника НЦОС.

18.09.2006

року відповідач передав позивачеві рознарядку на поставку брикету на

вересень-жовтень 2006 року із зазначенням кількості вагонів та адреси

одержувача, в тому числі ПП “ТК “Енергія”, з яким в свою чергу покупець уклав

договір поставки від 12.09.2006 року.

Позивач

в виконання умов договору направив залізничним транспортом відповідачу

буровугільний брикет у кількості п'яти вагонів, що підтверджується квитанціями

про приймання вантажу №41189182 на 56 100 кг, №41189196 на 59 800 кг, №41189217

на 66 800 кг, №41189233 на 57 000 кг, №41189232 на 55 300 кг, №41188234 на 59

800 кг, № 41189235 на 67 000 кг.

Представники

відповідача в прийнятті продукції участі не приймали. Оскільки, згідно договору

поставки №8/9-06 від 12.09.2006 року, вказаний товар відповідач продав

Приватному підприємству “Торгова компанія “Енергія”, він 18.09.2006 року

направив залізниці рознарядку, в якій одержувачами брикетів зазначив Приватне

підприємство “Торгова компанія “Енергія” та інші. Відповідач будь-яких

претензій позивачу не направляв до того часу, коли йому претензію щодо якості

товару направило Приватне підприємство “Торгова компанія “Енергія”. Останній

також прийняв продукцію без будь-яких зауважень щодо кількості та якості

отриманого товару. Посвідченням про якість брикету №29 від 29.09.2006 року

підтверджено відповідність продукції ДОСТу 10742-71 (а.с.22, 33, 93).

За

своєю правовою природою договір № 77 від 15.03.2006 року є договором поставки.

Статтею

712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки

застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено

договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно

з правилами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу

одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у

власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується

прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Важливою

умовою договору купівлі-продажу є умова щодо якості товару. Продавець повинен

продати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору

купівлі-продажу. За відсутності в договорі умов щодо якості товару продавець

має передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду

звичайно використовується (стаття 673 Цивільного кодексу України).

За

змістом статті 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або

повинен передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент

його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим

вимогам не встановлений договором купівлі-продажу.

Згідно

зі статтями 687, 688 Цивільного кодексу України перевірка додержання продавцем

умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості та інших умов

здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного

законодавства. Покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов

договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості у строк,

встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк

не встановлений, - в розумний строк, після того, як порушення могло бути

виявлене відповідно до характеру і призначення товару. У разі невиконання

покупцем цього обов'язку продавець має право частково або в повному обсязі

відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе,

що невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов

договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог.

Стаття

33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона

повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу

своїх вимог і заперечень.

В

матеріалах справи відсутні докази, складені відповідно до умов договору або

закону, які б свідчили про поставку позивачем відповідачу неякісного товару.

Так,

апеляційним судом встановлено, що приватний підприємець ОСОБА_1всупереч вимог

п.3.5 договору № 77 від 15.09.2006 року і п.18 Інструкції про порядок приймання

продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за

якістю №П-7, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від

25.04.1966 року, якою передбачено виклик представника відправника (виробника)

не пізніше 24 годин, повідомив Закрите акціонерне товариство “Енерговугілля”

про неякість товару тільки 14.11.2006 року, тобто через місяць після його

отримання (а.с.34).

Як

вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу неналежної

якості поставленого товару, а не із-за його недопоставки. Так, листами від

04.10.2006 року і від 06.10.2006 року одержувач - Приватне підприємство

“Торгова компанія “Енергія”, підтвердило, що кількість поставленого брикету

відповідає супровідним документам (а. с. 32-33)

Відповідач

не оспорює розмір неоплаченої ним позивачу грошової суми за договором. На день

подачі позову вона складала 23 185, 15 грн.

Доводи

касаційної скарги про відсутність в матеріалах справи доказів про передачу

позивачем товару саме відповідачу спростовуються вищевикладеним та фактично є

посиланням на недоведеність судом обставин справи, що є неприпустимим в силу

приписів ч.2 ст.111 ГПК України.

Посилання

в касаційній скарзі на те, що посвідчення про якість брикету №29 від 29.09.2006

року (а.с.22, 33, 93), рознарядка, листи ПП “ТК “Енергія” від 04.10.2006 року

та від 06.10.2006 року (а.с.32, 33) не можуть бути належними доказами отримання

відповідачем товару за договором №77 від 15.09.2006 року: по-перше, не є

нормативно обґрунтованими; по-друге, в силу ч.2 ст.1117 ГПК України,

касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини,

що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені

ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу

одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки

скаржника про порушення апеляційним судом приписів ст.43 ГПК України фактично

ґрунтуються на переоцінці доказів та недоведеності обставин справи,

встановлених судом апеляційної інстанції.

Беручи

до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія

суддів не вбачає підстав для скасування постанови Дніпропетровського

апеляційного господарського суду.

Керуючись

ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119,

ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну

скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського

апеляційного господарського суду від 09.04.2008 року у справі № 2/361 залишити

без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського

суду від 09.04.2008 року у справі № 2/361 -без змін.

Головуючий-суддя                                         

К.Грейц

 С у д д і С.Бакуліна  О.Глос