Постанова

від 05.08.2008 по справі 20-2/542

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-2/542

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 05 серпня 2008 р.                                                                                    № 20-2/542  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Муравйова О.В. –головуючогоПолянського А.Г.Фролової Г.М.

за участю представників:

Генеральної прокуратури УкраїниІвченко Я.А. –посв. №194

прокуратурине з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне поданняЗаступника прокурора міста Севастополя

на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду

від09.04.2008 року

у справі№ 20-2/542 господарського суду міста Севастополя

за позовомПрокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради

доПриватного підприємства "Гейм-Флеш"

пророзірвання договору оренди та стягнення орендної плати

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2008 року Прокурор міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства "Гейм-Флеш" про розірвання договору оренди нерухомого майна № 112-06 від 06.04.2006 року, укладеного між Фондом комунального майна Севастопольської міської ради та Приватним підприємством "Гейм-Флеш", стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по орендній платі у розмірі 9 303, 80 грн. та виселення Приватного підприємства "Гейм-Флеш" з вбудованого нежитлового приміщення двоповерхового будинку загальною площею 43, 00 м2, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Радянська, 55.  

Прокурор уточнив позовні вимоги та просив розірвати договір оренди нерухомого майна № 112-06 від 06.04.2006 року, укладений між Фондом комунального майна Севастопольської міської ради та Приватним підприємством "Гейм-Флеш", та стягнути з Приватного підприємства "Гейм-Флеш" на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської ради заборгованість по орендній платі за період з травня по жовтень 2007 року у розмірі 9 303, 80 грн.

Позовні   вимоги обґрунтовані тим, що у відповідності з умовами договору оренди нерухомого майна № 112-06 від 06.04.2006 року відповідач не здійснював своєчасну сплату позивачу орендної плати, виходячи з чого договір підлягає розірванню на підставі статті 610 ЦК України, статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 04.02.2008 року (суддя: Шевчук Н.Г.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.04.2008 року (судді: Прокопанич Г.К. –головуючий, Антонова І.В., Котлярова О.Л.) по справі № 20-2/542 господарського суду міста Севастополя позовні вимоги задоволено частково.  Стягнуто з Приватного підприємства "Гейм-Флеш" заборгованість за договором оренди у розмірі 8 637, 60 грн., з яких 7 911, 53 грн. заборгованості по орендній платі, 603, 40 грн. пені, 122, 67 грн. 3% річних. Стягнуто з Приватного підприємства "Гейм-Флеш" заборгованість за договором оренди у розмірі 666, 20 грн., з яких 626, 92 грн. заборгованість по орендній платі, 32, 82 грн. пеня, 6, 46 грн. 3% річних. Стягнуто з Приватного підприємства "Гейм-Флеш" 102, 00 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Мотивуючи судові рішення, господарські суди з посиланням на статтю 188 Господарського кодексу України зазначають про те, що позивач повинен був повідомити відповідача про намір розірвати договір оренди, однак докази щодо надходження заяв та заперечень щодо розірвання договору оренди відсутні.

Не погоджуючиcь з постановою, Заступник прокурора міста Севастополя звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.04.2008 року, в якому просить постанову у справі та рішення господарського суду міста Севастополя від 04.02.2008 року по справі № 20-2/542 господарського суду міста Севастополя скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального і процесуального права, зокрема, статті 43 Господарського процесуального кодексу України, статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Зокрема, заявник зазначає про те, що господарський суд не дослідив та не надав належної оцінки тій обставині, що предметом позову є розірвання договору з підстав не сплати орендної плати та невиконання відповідачем умов по страхуванню орендованого майна.

Позивач та відповідач відзиви на касаційне подання не надали.

З пояснень представника прокуратури, наданих у судовому засіданні, а також з матеріалів касаційного подання, рішення та постанова у справі оскаржуються в частині відмови у задоволенні позову в  частині розірвання договору оренди нерухомого майна №112-06 від 06.04.2006 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника Генеральної прокуратури України, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України       Вищий  господарський  суд  України  переглядає  за  касаційною   скаргою (поданням)    рішення    місцевого    господарського    суду    та    постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, 06.04.2006 року між Фондом комунального майна Севастопольської міської ради (орендодавець) та Приватним підприємством "Гейм-Флеш" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №112-06, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно –вбудовані нежитлові приміщення двоповерхового будинку, загальною площею 43,0 кв. м., які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Радянська, 55.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що об'єкт оренди оплачується щомісячно.

Судами також встановлено, що відповідач свої зобов'язання за договором щодо своєчасного внесення орендної плати не виконував, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість з орендної плати за період з 01.03.2007 року по 31.10.2007 року, а тому вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині розірвання договору оренди нерухомого майна №112-06 від 06.04.2006 року, господарські суди виходили з того, що позивачем не надано доказів звернення до відповідача з пропозицією про намір розірвати договір оренди відповідно до вимог статті 188 Господарського кодексу України.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно  до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з   урахуванням   вимог  цього  Кодексу,  інших  актів  цивільного законодавства,  звичаїв  ділового  обороту,  вимог  розумності  та справедливості.

Згідно частини 1 статті 628 Кодексу зміст  договору  становлять  умови (пункти),  визначені на розсуд сторін і погоджені ними,  та  умови,  які  є  обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за  згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір  може  бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у  разі  істотного  порушення  договору другою  стороною  та в інших випадках,  встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору,  коли  внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі  односторонньої  відмови  від  договору  у  повному обсязі  або  частково,  якщо  право  на  таку відмову встановлено договором  або  законом,  договір  є  відповідно  розірваним  або зміненим.

Відповідно до статті 206 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу.

Згідно статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Статтею 188 Господарського кодексу України визначено порядок розірвання договору на вимогу однієї із сторін, однак, застосовуючи положення статті 188 Кодексу, господарськими судами залишено поза увагою те, що, у даному випадку саме Прокурор міста Севастополя звернувся з позовом в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради, який не є стороною договору.  

Крім того, відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Як зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 року у справі щодо офіційного тлумачення положення частини 2 статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини 2 статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежено законом, іншими нормативно-правовими актами.

          Враховуючи викладене, рішення та постанова у справі в частині відмови у позові про розірвання договору оренди нерухомого майна №112-06 від 06.04.2006 року підлягають скасуванню, а справа в цій частині підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

З матеріалів касаційного подання вбачається, що рішення та постанова фактично оскаржуються заявником в частині відмови у позові про розірвання договору оренди нерухомого майна, інших доводів щодо скасування спірних судових рішень касаційне подання не містить. З урахуванням викладеного, рішення та постанова в іншій частині підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України,  Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне подання Заступника прокурора міста Севастополя задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 04.02.2008 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.04.2008 року по справі № 20-2/542 господарського суду міста Севастополя в частині відмови у позові про розірвання договору оренди нерухомого майна від 06.04.2006 року №112-06 скасувати.  

Справу в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

В іншій частині рішення господарського суду міста Севастополя від 04.02.2008 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.04.2008 року по справі № 20-2/542 господарського суду міста Севастополя залишити без змін.

Головуючий                                                                              О. Муравйов

Судді                                                                                          А. Полянський

                                                                                                   Г. Фролова