Рішення

від 06.12.2011 по справі 3865-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

3865-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

06.12.2011Справа №5002-15/3865-2011

За позовом – Державного підприємства «Дельта-Лоцман» (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27; ідентифікаційний код 25374003)

До відповідача – Приватного акціонерного товариства «Приморець» (98176, АР Крим,                   м. Феодосія, смт. Приморський, вул. Десантників, 1; ідентифікаційний код 25134285)

Про стягнення 4 451 116,82 грн.

За зустрічним позовом – Приватного акціонерного товариства «Приморець» (98176, АР Крим, м. Феодосія, смт. Приморський, вул. Десантників, 1; ідентифікаційний код 25134285)

До відповідача – Державного підприємства «Дельта-Лоцман» (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27; ідентифікаційний код 25374003)

Про визнання частково недійсною додаткової угоди

Суддя ГС АР Крим  І.А. Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача (відповідача за зустрічним позовом) – не з'явився

Від відповідача (позивача за зустрічним позовом) – не з'явився

Обставини справи: Державне підприємство «Дельта-Лоцман» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Приватного акціонерного товариства «Приморець» про стягнення 4 451 116,82 грн.

Протоколом розподілу справ автоматизованою системою документообігу господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.09.2011, справа розподілена на суддю господарського суду Автономної Республіки Крим Ковтун Л.О. та привласнено справі №5002-1/3865-2011.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.09.2011 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №5002-1/3865-2011 суддею                Ковтун Л.О.

03.10.2011 до господарського суду Автономної Республіки Крим надійшла зустрічна позовна заява Приватного акціонерного товариства «Приморець» до Державного підприємства «Дельта-Лоцман» про визнання недійсним пункту 2.2 додаткової угоди №7 від 12.03.2011, укладеної між Державним підприємством «Дельта-Лоцман» та Приватним акціонерним товариством «Приморець» про розірвання договору №533/В-09 від 02.12.2009, в частині зобов'язання Приватного акціонерного товариства «Приморець» сплатити на р/р Державного підприємства «Дельта-Лоцман» пеню в розмірі 4 451 116,82 грн. і розрахунку штрафних санкцій по договору №533/В-09 від 02.12.2009.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.10.2011 зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Приморець» прийнято до спільного розгляду з первісним позовом Державного підприємства «Дельта-лоцман».

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Автономної Республіки Крим №114 від 29.11.2011 призначено повторний автоматичний розподіл справи №5002-1/3865-2011, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Ковтун Л.О.

Протоколом розподілу справ автоматизованою системою документообігу господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.11.2011, справа розподілена на суддю Іщенко І.А. та привласнено справі номер 5002-15/3865-2011.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.11.2011, справу№5002-15/3865-2011 прийнято до провадження суддею господарського суду Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.

У судовому засіданні 01.12.2011 представник Приватного акціонерного товариства «Приморець» представив суду заяву №458 від 30.11.2011 про збільшення позовних вимог за зустрічним позовом, відповідно до якої просить суд:

1.          Визнати недійсним пункт 2.2 додаткової угоди №7 від 12.03.2011, укладеної між Державним підприємством «Дельта-Лоцман» та Приватним акціонерним товариством «Приморець» про розірвання договору №533/В-09 від 02.12.2009, в частині зобов'язання Приватного акціонерного товариства «Приморець» сплатити на р/р Державного підприємства «Дельта-Лоцман» пеню в розмірі 4 451 116,82 грн.

2.          Стягнути з Державного підприємства «Дельта-Лоцман» на користь Приватного акціонерного товариства «Приморець» 39 350,16 грн.

Суд залишає дану заяву без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до вимог частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Однак, з поданої Приватним акціонерним товариством «Приморець» заяви №458 від 30.11.2011 про збільшення позовних вимог за зустрічним позовом вбачається, що даною заявою Приватне акціонерне товариство «Приморець» одночасно змінило, і предмет, і підставу зустрічного позову, що суперечить вимогам частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

01.12.2011 до суду від Державного підприємства «Дельта-Лоцман» надійшла телеграма з проханням відкласти розгляд справи.

Суд залишає дане клопотання Державного підприємства «Дельта-Лоцман» про відкладення розгляду справи без задоволення, у зв'язку із закінченням строків розгляду справи встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ :

02.12.2009 між Державним підприємством «Дельта-лоцман» (Замовник) та Приватним акціонерним товариством «Приморець» (Підрядник) був укладений договір №533/В-09, відповідно до пункту 1.1 якого, замовник доручає, а підрядник зобов'язується розробити проект лоцманського катеру, збудувати та поставити замовнику після завершення будівництва та успішних випробувань 3 (три) лоцманських катера (далі – Договір, а.с.12-23).

Також, між Державним підприємством «Дельта-лоцман» та Приватним акціонерним товариством «Приморець» були укладені додаткові угоди до договору №533/В-09 від 02.12.2009:

·          №1 від 15.03.2009 (а.с.34);

·          №2 від 29.03.2009 (а.с.36);

·          №3 від 04.08.2010 (а.с.43);

·          №4 від 27.08.2010 (а.с.45);

·          №5 від 15.10.2010 (а.с.50);

·          №6 від 09.11.2010 (а.с.54).

Відповідно до пункту 2.1 Договору (з урахуванням додаткових угод), вартість договору складає 36 268 724,39 грн., в т.ч. ПДВ 6 044 787,40 грн., із розрахунку вартості одного катера         12 089 574,80 грн., в т.ч. ПДВ 2 014 929,13 грн. Вартість договору в валютному еквіваленті складає 3 250 000,00 євро із розрахунку вартості одного катеру 1 083 333,33 євро.

Відповідно до статті 3 Договору, роботи по даному договору повинні виконуватись у відповідності до графіку виконання робіт (додаток №3), що є невід'ємною частиною договору.

Згідно графіку виконання робіт (з урахуванням додаткових угод), здача замовнику останнього катеру повинна була відбутися 30.06.2011.

Однак, у встановлені строки роботи передбачені договором не були виконанні, жоден із 3 катерів, що замовлялися, не був переданий замовнику.

У зв'язку з чим, 12.03.2011 між Державним підприємством «Дельта-лоцман» та Приватним акціонерним товариством «Приморець» була укладена додаткова угода №7 про розірвання договору №533/В-09 від 02.12.2009 (а.с.56).

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди №7 від 12.03.2011, сторони дійшли згоди розірвати договір, укладений між замовником та підрядником, за умови виконання кожною зі сторін зобов'язань, зазначених в цій угоді.

Згідно пункту 2 додаткової угоди №7 від 12.03.2011, з моменту набрання сили даною угодою, сторони повинні виконати свої зобов'язання в наступному порядку та на таких умовах:

Пункт 2.1. Замовник відмовляється від 3 (трьох) лоцманських катерів, які підрядник повинен був збудувати та поставити замовнику, відповідно до умов Договору.

Пункт 2.2. Підрядник зобов'язується у строк до 04.07.2011 перерахувати на розрахунковий рахунок замовника раніше отриману ним від замовника грошову суму по Договору в розмірі 23 211 484,17 грн. та пеню за порушення строків виконання робіт у розмірі         4 451 116,82 грн.

Зазначена додаткова угода підписана та скріплена печатками обох сторін.

У зв'язку з невиконанням умов додаткової угоди №7 від 12.03.2011, Державним підприємством «Дельта-лоцман» на адресу Приватного акціонерного товариства «Приморець» було направлено претензію №4936 від 27.07.2011 (а.с.58).

28.07.2011 Приватним акціонерним товариством «Приморець» було перераховано Державному підприємству «Дельта-лоцман» 23 211 484,17 грн. на виконання умов додаткової угоди №7 від 12.03.2011 до договору №533/В-09 від 02.12.2009, що підтверджується платіжним дорученням №228 від 28.07.2011 (а.с.59).

Неналежне виконання Приватним акціонерним товариством «Приморець» умов додаткової угоди №7 від 12.03.2011 до договору №533/В-09 від 02.12.2009 призвело до утворення заборгованості перед Державним підприємством «Дельта-лоцман» у розмірі                     4 451 116,82 грн., що й стало приводом для звернення Державного підприємства «Дельта-лоцман» з первісним позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Згідно пункту статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Приписами пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».  

Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.  

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт невиконання Приватним акціонерним товариством «Приморець» грошових зобов'язань згідно умов додаткової угоди №7 від 12.03.2011 до договору №533/В-09 від 02.12.2009 щодо оплати пені у розмірі                                   4 451 116,82 грн., отже, дана сума повинна бути стягнута з Приватного акціонерного товариства «Приморець».

Відносно зустрічних позовних вимог, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

02.12.2009 між Державним підприємством «Дельта-лоцман» (Замовник) та Приватним акціонерним товариством «Приморець» (Підрядник) був укладений договір №533/В-09, відповідно до пункту 1.1 якого, замовник доручає, а підрядник зобов'язується розробити проект лоцманського катеру, збудувати та поставити замовнику після завершення будівництва та успішних випробувань 3 (три) лоцманських катера (далі – Договір, а.с.12-23).

Також, між Державним підприємством «Дельта-лоцман» та Приватним акціонерним товариством «Приморець» були укладені додаткові угоди до договору №533/В-09 від 02.12.2009:

·          №1 від 15.03.2009 (а.с.34);

·          №2 від 29.03.2009 (а.с.36);

·          №3 від 04.08.2010 (а.с.43);

·          №4 від 27.08.2010 (а.с.45);

·          №5 від 15.10.2010 (а.с.50);

·          №6 від 09.11.2010 (а.с.54).

Відповідно до пункту 2.1 Договору (з урахуванням додаткових угод), вартість договору складає 36 268 724,39 грн., в т.ч. ПДВ 6 044 787,40 грн., із розрахунку вартості одного катера         12 089 574,80 грн., в т.ч. ПДВ 2 014 929,13 грн. Вартість договору в валютному еквіваленті складає 3 250 000,00 євро із розрахунку вартості одного катеру 1 083 333,33 євро.

Відповідно до статті 3 Договору, роботи по даному договору повинні виконуватись у відповідності до графіку виконання робіт (додаток №3), що є невід'ємною частиною договору.

Згідно графіку виконання робіт (з урахуванням додаткових угод), здача замовнику останнього катеру повинна була відбутися 30.06.2011.

Однак, у встановлені строки роботи передбачені договором не були виконанні, жоден із 3 катерів, що замовлялися, не був переданий замовнику.

У зв'язку з чим, 12.03.2011 між Державним підприємством «Дельта-лоцман» та Приватним акціонерним товариством «Приморець» була укладена додаткова угода №7 про розірвання договору №533/В-09 від 02.12.2009 (а.с.56).

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди №7 від 12.03.2011, сторони дійшли згоди розірвати договір, укладений між замовником та підрядником, за умови виконання кожною зі сторін зобов'язань, зазначених в цій угоді.

Згідно пункту 2 додаткової угоди №7 від 12.03.2011, з моменту набрання сили даною угодою, сторони повинні виконати свої зобов'язання в наступному порядку та на таких умовах:

Пункт 2.1. Замовник відмовляється від 3 (трьох) лоцманських катерів, які підрядник повинен був збудувати та поставити замовнику, відповідно до умов Договору.

Пункт 2.2. Підрядник зобов'язується у строк до 04.07.2011 перерахувати на розрахунковий рахунок замовника раніше отриману ним від замовника грошову суму по Договору в розмірі 23 211 484,17 грн. та пеню за порушення строків виконання робіт у розмірі         4 451 116,82 грн.

Зазначена додаткова угода підписана та скріплена печатками обох сторін.

У зв'язку з невиконанням умов додаткової угоди №7 від 12.03.2011, Державним підприємством «Дельта-лоцман» на адресу Приватного акціонерного товариства «Приморець» було направлено претензію №4936 від 27.07.2011 (а.с.58).

28.07.2011 Приватним акціонерним товариством «Приморець» було перераховано Державному підприємству «Дельта-лоцман» 23 211 484,17 грн. на виконання умов додаткової угоди №7 від 12.03.2011 до договору №533/В-09 від 02.12.2009, що підтверджується платіжним дорученням №228 від 28.07.2011 (а.с.59).

Неналежне виконання Приватним акціонерним товариством «Приморець» умов додаткової угоди №7 від 12.03.2011 до договору №533/В-09 від 02.12.2009 призвело до утворення заборгованості перед Державним підприємством «Дельта-лоцман» у розмірі                     4 451 116,82 грн., що й стало приводом для звернення Державного підприємства «Дельта-лоцман» з первісним позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

За первісним позовом заявлено вимогу про стягнення з підрядника на користь замовника пені в розмірі 4 451 116,82 грн. з посиланням на додаткову угоду №7 від 12.03.2011 про розірвання договору № 533/В-09 від 02.12.2009, у зв'язку з чим, Приватне акціонерне товариство «Приморець» звернулося з зустрічним позовом про визнання недійсним пункту 2.2 додаткової угоди №7 від 12.03.2011 про розірвання договору №533/В-09 від 02.12.2009 в частині зобов'язання підрядника сплатити пеню в розмірі 4 451 116,82 грн. з розрахунком штрафних санкцій по Договору №533/В-09 від 02.12.2009.

Позивач за зустрічним позовом посилається на те, що зміст пункту 2.2 додаткової угоди №7 від 12.03.2011 про розірвання договору №533/В-09 від 02.12.2009 в частині зобов'язання підрядника сплатити пеню в розмірі 4 451 116,82 грн. з розрахунком штрафних санкцій по Договору №533/В-09 від 02.12.2009 суперечить нормам матеріального права, які покладають відповідальність за порушення зобов'язання на боржника у випадку наявності його вини та суперечить вимогам статті 220 Господарського кодексу України та статей 612 і 614 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають з дій осіб,  передбачених  актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, які не передбачені цими актами, але аналогічно породжують цивільні права та обов'язки.

При цьому, у відповідності з частиною 2 вказаної норми, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є:

1)  договори та інші  правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів і інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3)    спричинення  майнової (матеріального) і моральної шкоди іншій особі;

4)    інші юридичні факти.

Відповідно до статті 12 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Згідно зі статтею 13 Цивільного кодексу України, цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

В свою чергу, стаття 203 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що                обумовлені ним.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.

Разом із тим, правові основи господарської діяльності (господарювання) встановлені Господарським кодексом України, який визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Слід виділяти два різних за характером застосування норм Цивільного кодексу України до приватно-правових норм інших галузей права: в одних випадках має місце субсидіарне застосування норм Цивільного кодексу України, в інших – норми Цивільного кодексу України використовуються як загальне правило, з якого приписами актів спеціального законодавства можуть бути встановлені винятки.

Цивільним кодексом України закріплено положення щодо можливості особливостей регулювання законом майнових відносини в сфері господарювання. Цивільний кодекс України в частині 2 статті 9 передбачає, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин в сфері господарювання. Цю норму Цивільного кодексу України слід розуміти так, що спеціальними законами можуть передбачатися особливості регулювання певних майнових відносин в сфері господарювання, які однак не суперечать нормам Цивільного кодексу України, мають прийматися у відповідності до частини 2 статті 4 Цивільного кодексу України.

Відносини, на які поширюється чинність Господарського кодексу України, регулюються Цивільним кодексом України, якщо у Господарському кодексі України або іншому спеціальному законі відсутні відповідні спеціальні норми. У випадку колізії норм Цивільного кодексу України і Господарського кодексу України, застосуванню підлягають положення, за винятком норм Господарського кодексу України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин в сфері господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи, додаткова угода №7 від 12.03.2011 про розірвання договору №533/В-09 від 02.12.2009 підписана та скріплена печатками обох сторін без жодних зауважень та заперечень.

Отже, пункт 2.2 додаткової угоди №7 від 12.03.2011 про розірвання договору №533/В-09 від 02.12.2009 в частині зобов'язання підрядника сплатити пеню в розмірі 4 451 116,82 грн. з розрахунком штрафних санкцій не суперечать вимогам чинного законодавства.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для визнання недійсним пункту 2.2 додаткової угоди №7 від 12.03.2011 про розірвання договору №533/В-09 від 02.12.2009 в частині зобов'язання підрядника сплатити пеню в розмірі 4 451 116,82 грн. з розрахунком штрафних санкцій, отже, у позові слід відмовити.

За вказаних обставин, зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, сторонами не надано, в той час, відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за первісним та зустрічним позовом покладаються на сторін пропорційно розміру задоволенних позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 01.12.2011 суд вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу суду з нарадчої кімнати 06.12.2011, у судовому засіданні згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Заяву Приватного акціонерного товариства «Приморець» №458 від 30.11.2011 про збільшення позовних вимог за зустрічним позовом залишити без задоволення.

2.          Первісний позов задовольнити.

3.          Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Приморець» (98176, АР Крим,                         м. Феодосія, смт. Приморський, вул. Десантників, 1; ідентифікаційний код 25134285) на користь Державного підприємства «Дельта-Лоцман» (54001, м. Миколаїв,                   вул. Лягіна, 27; ідентифікаційний код 25374003) 4451116,82 грн. пені, 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          У задоволені зустрічного позову відмовити.

5.          Повернути з Державного бюджету м. Сімферополя 22030001 (код платежу 03499968, одержувач – Державний бюджет м. Сімферополя, р/р 31216206700002 у банку одержувача ГУ ДКУ в АРК, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740405) на користь Приватного акціонерного товариства «Приморець» (98176, АР Крим, м. Феодосія,                              смт. Приморський, вул. Десантників, 1; ідентифікаційний код 25134285) 1477,58 грн. судового збору сплаченого за платіжним дорученням №735 від 30.11.2011, у зв'язку з тим, що заява не розглядалась.

6.          Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 08.12.2011.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.