Рішення

від 25.11.2011 по справі 11/329

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11/329

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  11/329

25.11.11

За позовомПриватного підприємства  "Санте"

допро   Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрцукорінвест"визнання недійсним договору

Колегія суддів у складі:  Смирнова Ю.М. –головуючий

                                                                              Самсін Р.І.

                                                                                  Спичак О.М.

Представники:

від позивачавід відповідачане з‘явились;Хахін Ю.В. –представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства "Санте" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрцукорінвест" про визнання недійсним договору оренди від 28.09.2009 № 2709/09.  

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір не направлений на реальне настання правових наслідків. Позивач вказує, що спірний договір є неукладеним, оскільки акт приймання-передачі цілісно-майнового комплексу цукрового заводу сторонами не підписувався, і сторони не погодили усіх істотних умов договору.     

У судове засідання позивач своїх представників не направив, у поданому 25.11.2011 клопотанні просив розглядати справу без його участі.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та вказує на дійсність спірного договору оренди та на численні порушення норм чинного законодавства арбітражним керуючим позивача.

Відповідачем в судовому засіданні 25.11.2011 подані клопотання про витребування відомостей у Бершадського районного суду Вінницької області щодо розгляду кримінальної справи відносно арбітражного керуючого позивача Сіроша О.М. та про зупинення провадження у справі до вирішення пов‘язаної з нею кримінальної справи, що розглядається  Бершадським районним судом Вінницької області.

Вказані клопотання відповідача задоволенню не підлягають, оскільки відповідачем не надано доказів розгляду Бершадським районним судом Вінницької області  кримінальної справи відносно Сіроша О.М., тому у суду відсутні правові підстави для зупинення провадження до розгляду іншої справи іншим судом та витребування доказів.

Також судом відхилено клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи для встановлення належності підпису в додатках №1 та №2 до спірного договору директору позивача, оскільки вирішення цього питання не пов'язано з розглядом справи та не входить до предмету доказування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

28.09.2009 між Приватним підприємством  "Санте" в особі директора Тавлуя Василя Павловича, як орендодавцем (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрцукорінвест" в особі директора Дзинюк Надії Олексіївни, як орендарем (відповідач) укладений договір оренди № 2709/09, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове платне користування об'єкти нерухомості, а саме: будівлі і споруди та обладнання (зазначені в додатках до цього договору).

Відповідно до п. 8.1 договору від 28.09.09 № 2709/09 останній набуває чинності з моменту підписання акта прийому-передачі та діє протягом 35 місяців.

Пунктом 1.3 договору № 2709/09 визначено, що орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування будівлі та споруди згідно додатку № 1.

Згідно п. 1.3а договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування цілісний майновий комплекс цукрового заводу у складі технологічного обладнання та устаткування та транспортних засобів згідно додатку № 2.

Позивач вважає, що вказаний договір оренди підлягає визнанню недійсним, оскільки не направлений на реальне настання відповідних наслідків.

Оцінюючи подані позивачем та відповідачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків; правочин може вчинятися  усно або в письмовій формі.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені ст. 203 Цивільного кодексу України, яка, зокрема, передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підстави та наслідки недійсності правочинів передбачені, зокрема, ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України. Так, встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є також правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Наймодавець зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму (ст. 765 Цивільного кодексу України).

Пунктом 8.1 спірного договору сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту підписання акту прийому –передачі.

Відповідачем до матеріалів справи надано додаток № 1 та додаток № 2 до спірного договору, які на його переконання, є актами приймання-передачі, з моменту підписання яких договір набуває чинності.

Акт приймання-передачі є первинним документом і його форма та зміст повинні відповідати вимогам законодавства.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, документи (додаток №1, додаток №2), які за твердженням відповідача є актом приймання-передачі, не можуть вважатися такими в силу невідповідності зазначеним вище критеріям.

Дослідивши зміст додатку № 2, який іменується актом приймання – передачі, суд відзначає, що в ньому вказаний перелік лише рухомого майна, що не відповідає у повному обсязі предмету спірного договору, оскільки за змістом договору в оренду передається цілісний майновий комплекс заводу. Доказів на підтвердження факту передачі відповідачу по відповідному акту будівель і споруд заводу суду не надано. А отже у суду немає підстав стверджувати, що дана обставина мала місце з огляду на те, що використання обладнання без приміщення судом не визнається можливим. З цих підстав факт передачі майна в оренду у вигляді будівель та споруд судом не встановлено.

За таких обставин, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів підписання позивачем та відповідачем акту приймання –передачі, який є передумовою набрання договором чинності.

Аналогічні висновки наведені у постанові Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 у справі № 3/099-11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрцукорінвест" до Приватного підприємства "Санте" та Приватного підприємства "Кірс" про визнання недійсним договору оренди від 12.08.2011, укладеного стосовно того ж цілісного майнового комплексу.

В ході розгляду справи №3/099-11 судом встановлено, що договір оренди від 28.09.2009 не набув чинності, у зв'язку з чим у задоволенні вимог про визнання  недійсним договору оренди від 12.08.2011, укладеного між  Приватним підприємством "Санте" та Приватним підприємством "Кірс", відмовлено. В силу положень ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України зазначені обставини носять преюдиціальний характер і  повторного доказування не потребують.

Враховуючи викладене, сторонами  у даній справі належними та допустимими доказами не доведено той факт, що після укладання між Приватним підприємством  "Санте" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрцукорінвест" договору оренди від 29.09.2009 № 2709/09 складено акт приймання-передачі майна, підписання якого є передумовою набрання чинності договором оренди від 29.09.2009 №2709/09.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України та іншими нормативно - правовими актами.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо) Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено (п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними).

Враховуючи викладене та з огляду на те, що судом встановлено відсутність факту передачі майна в оренду по договору оренди від 28.09.2009 № 2709/09, суд приходить до висновку, що спірний договір оренди є неукладеним, тому у суду відсутні правові підстави для визнання його недійсним.

У зв'язку з відмовою в позові судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 35, 43, 44, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя                                                                    Ю.М. Смирнова

Судді                                                                                            Р.І. Самсін

                                                                                                     О.М. Спичак                                                                                                                                                                                                          

Дата підписання рішення: 28.11.2011