Рішення

від 17.11.2011 по справі 40/346

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

40/346

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  40/346

17.11.11

За заявоюПриватного акціонерного товариства "Комісійний магазин №12"

проперегляд рішення за нововиявленими обставинами

у справі№40/346

за позовомПриватного акціонерного товариства "Комісійний магазин №12"

до1. Фонду комунального майна Севастопольської міської ради

2. Севастопольської міської ради

проспонукання виконати дії

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від заявника:Зубова Є.В., Філонов О.О.

від відповідача 1:не з'явився

від відповідача 2:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство "Комісійний магазин №12" звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (надалі –"Фонд") та Севастопольської міської ради (надалі –"Рада") спонукання виконати дії.

Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю відмови Фонду у розгляді заяви Закритого акціонерного товариства "Комісійний магазин №12" про приватизацію шляхом викупу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. В.Морська, 32, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав для: визнання незаконними дій Фонду по розгляду заяви про приватизацію шляхом викупу вказаного майна; визнання за позивачем права на проведення приватизації такого майна; зобов'язання Фонду передати на розгляд Севастопольської міської ради усі необхідні документи про приватизацію позивачем вказаного майна; зобов'язання Севастопольської міської ради, після набрання рішенням законної сили, на черговому пленарному засіданні розглянути та прийняти рішення про включення об'єкту комунальної власності - вбудованих приміщень комісійного магазину (№І-1, №І-2, №І-4, з №І 5 по №І-7), загальною площею 140 кв.м., в цілому, що знаходиться в м. Севастополі по вул. В.Морській, 32, до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, шляхом викупу; зобов'язання відповідача 1 здійснити приватизацію шляхом викупу позивачем такого майна.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 19.12.2008 р. у справі №5020-12/596, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.02.2009 р.,  позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2010 р. у справі №5020-12/596 рішення господарського суду міста Севастополя від 19.12.2008 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.02.2009 р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 23.06.2010 р. справу № 5020-12/596-3/105 передано за підсудністю до господарського суду міста Києва.

За резолюцією керівництва господарського суду міста Києва справу № 5020-12/596-3/105 передана на розгляд судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.07.2010 р. прийнято до провадження справу №5020-12/596-3/105, присвоєно їй новий №40/346 та призначено до розгляду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.09.2010 р. у справі №40/346 в задоволенні позову відмовлено.

27.09.2011 р. до канцелярії суду надійшла заява Приватного акціонерного товариства "Комісійний магазин №12" про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 21.09.2010 р. у справі №40/346 за нововиявленими обставинами.

Згідно автоматизованої системи документообігу господарського суду міста Києва вказану заяву передано на розгляд судді Бойко Р.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.10.2011 р. замінено позивача у справі №40/346 –Закрите акціонерне товариство "Комісійний магазин №12" правонаступником – Приватним акціонерним товариством "Комісійний магазин №12" (надалі –"Товариство"), відновлено Товариству пропущений строк на подачу заяви про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 21.09.2010 р. у справі №40/346 за нововиявленими обставинами, прийнято та призначено її до розгляду на 19.10.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.10.2011 р. у зв'язку із неявкою представників відповідачів розгляд заяви відкладено до 17.11.2011 р.

В судове засідання представники заявника з'явилися, подану заяву підтримують, просять її задовольнити, скасувати рішення суду від 21.09.2010 р. та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Відповідачі, повідомлені про час і місце судового засідання належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №17546329 та №17546337 від 26.10.2011 р., отримані відповідачами 31.10.2011 р., своїх повноважних представників в судове засідання не направили, вимог ухвал суду не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Місцезнаходження відповідача 1 за адресою: 99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, та відповідача 2 за адресою: 99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3, на які було відправлено ухвали суду, підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачі повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідачі були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників заявника, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Перегляд рішень, ухвал, постанов господарського суду за нововиявленими обставинами регулюється Розділом XIII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Згідно з п. 1 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" від 21.05.2002 р. № 04-5/563 до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Відповідно до п.п.1.1 пункту 1 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" від 21.05.2002 р. №04-5/563 на підставі статті 112  ГПК України судове рішення може бути переглянуто за двох умов: істотність нововиявлених обставин для вирішення спору або розгляду справи про банкрутство і виявлення їх після прийняття судового рішення зі справи. Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII  ГПК України.

Згідно п.п.1.2 пункту 1 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" від 21.05.2002 р. №04-5/563 нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені.

В даному випадку, позивач як на нововиявлену обставину, посилається на встановлені Окружним адміністративним судом міста Севастополя у справі №2а-3299/10/2770 обставини незаконності рішень сесії Севастопольської міської ради №359 від 11.12.2002 р. "Про затвердження Переліку об'єктів культурної спадщини, соціально значущих для міста (у тому числі нежитлових приміщень, займаних ними), які відносяться до комунальної власності, приватизація яких не допускається" та №1926 від 15.05.2007 р. "Про внесення доповнень та змін до рішень сесії Севастопольської міської ради №359 від 11.12.2002 р. "Про затвердження Переліку об'єктів культурної спадщини, соціально значущих для міста (у тому числі нежитлових приміщень, займаних ними), які відносяться до комунальної власності, приватизація яких не допускається" в частині заборони приватизації об'єктів комунальної власності, в тому числі окремих будівель та їх частин, на які відсутні правовстановлюючі документи на право користування земельною ділянкою, чинністю яких у вказаній частині на момент розгляду господарським судом міста Києва справи №40/346 мотивовано рішення суду від 21.09.2010 р.

Відповідно до п. 1.1 рішення сесії Севастопольської міської ради №1926 від 15.05.2007 р. "Про внесення доповнень та змін до рішень сесії Севастопольської міської ради №359 від 11.12.2002 р. "Про затвердження Переліку об'єктів культурної спадщини, соціально значущих для міста (у тому числі нежитлових приміщень, займаних ними), які відносяться до комунальної власності, приватизація яких не допускається" рішення №359 від 11.12.2002 р. доповнено пунктом 3 наступного змісту: "п. 3. Ввести обмеження та встановити заборону на приватизацію наступних об'єктів комунальної власності: нежилі приміщення, розташовані в будівлях, жилих домах, які є об'єктами культурної спадщини, на період дії Закону України від 01.02.2005 р. №2391-IV "Про тимчасову заборону приватизації пам'ятників культурно спадщини"; об'єкти торгівлі, сфери громадського харчування, побутових послуг населенню, офісні приміщення та інші об'єкти (нежилі приміщення), які знаходяться на 1 поверсі і вище в будинках, розташованих в межах центру (ядро міста, обмежене вулицями Леніна, В.Морська, пр. Нахімова) та площах міста; нежилі приміщення: об'єкти торгівлі, сфери громадського харчування, побутових послуг населенню, офісні приміщення, розташовані на 1 поверхах будівель, будинків в інших частинах міста, площею більше 250 кв.м.; нежилі приміщення, розташовані в гуртожитках; окремо розташовані будівлі, споруди (їх частини), на які відсутні правовстановлюючі документи на користування земельною ділянкою; споруди громадських туалетів; об'єкти, розташовані на пляжах та в місцях масового відпочинку міста; гідроспоруди; захисні споруди цивільної оборони; окремо стоячі будівлі та споруди, розташовані на території закладів охорони здоров'я, культури та освіти.".

Тобто, було введено обмеження та встановлено заборону на приватизацію об'єктів комунальної власності відповідно до наведеного переліку.

В той же час, постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 10.12.2010 р. у справі №2а-3299/10/2770 визнано недійсним вказані рішення Севастопольської міської ради в частині встановлення заборони на приватизацію об'єктів комунальної власності.

Отже, судом було визнано незаконною заборону на приватизацію наведеного в рішенні Севастопольської міської ради переліку об'єктів комунальної власності, а не встановлені таким рішенням обмеження щодо приватизації таких об'єктів.

При цьому, суд відзначає, що формулювання п.п. 3, 4 резолютивної частини наведеної постанови не свідчить що вона стосується лише заборони приватизації окремих будівель та їх частин, на які відсутні правовстановлюючі документи на право користування земельною ділянкою, а стосується й інших об'єктів комунальної власності, наведених в п. 3 рішення сесії Севастопольської міської ради №359 від 11.12.2002 р. із змінами та доповненнями, внесеними рішенням сесії Севастопольської міської ради №1926 від 15.05.2007 р., оскільки словосполучення "в тому числі" не виключає того, що рішення Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 10.12.2010 р. стосується і інших об'єктів, зокрема, об'єктів торгівлі, сфери громадського харчування, побутових послуг населенню, офісних приміщень та інші об'єктів (нежилих приміщень), які знаходяться на 1 поверсі і вище в будинках, розташованих в межах центру (ядро міста, обмежене вулицями Леніна, В.Морська, пр. Нахімова) та площах міста.

Отже, нововиявленою обставиною, є правовий факт відсутності заборони на приватизацію об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Севастополя та не породження вказаним рішенням Севастопольської міської ради правових наслідків у вигляді відповідної заборони.

При цьому, наведена обставина існувала і на момент розгляду справа, проте про неї стало відомо тільки після набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Дана обставина має істотне значення для вирішення справи з огляду на таке.

Спір у справі стосується наявності правових підстав для включення об'єкту комунальної власності –вбуваних приміщень комісійного магазину (№№ І-1, І-2, І-4, з І-5 по І-7), загальною площею 140,0 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Севастополь, вул. В.Морська, 32, (надалі –"спірне майно") до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу позивачем.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що спірне майно належить до об'єктів комунальної власності приватизація яких заборонена згідно рішення сесії Севастопольської міської ради №359 від 11.12.2002 р. із змінами та доповненнями, внесеними рішенням сесії Севастопольської міської ради №1926 від 15.05.2007 р., а тому на момент винесення рішення у справі правові підстав для включення спірного майна до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу були відсутні.

Встановлена постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 10.12.2010 р. у справі №2а-3299/10/2770 незаконність заборони на приватизацію об'єктів комунальної власності, в т.ч. спірного майна, спростовує висновки суду, покладені в основу рішення господарського суду міста Києва від 21.09.2010 р. у справі №40/346, що є підставою для його скасування.

Відповідно до ч. 8 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України у разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

Із матеріалів справи вбачається, що 17.03.1994 р. між Фондом комунального майна м. Севастополя (орендодавець) та Орендним підприємством "Комісійний магазин №12" (орендар) було укладено договір оренди нежилих приміщень №444, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежиле приміщення за адресою: м. Севастополь, вул. В.Морська, 32, площею 145 кв.м. для розміщення комісійного магазину.

10.11.2000 р. між Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації, правонаступником якого відповідно до рішення Севастопольської міської ради №4657 від 31.01.2006 р. є Фонд комунального майна Севастопольської міської ради, (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Комісійний магазин №12" (після правонаступництва - Приватне акціонерне товариство "Комісійний магазин №12") (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна №482 00, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно – вбудоване приміщення (відокремленого будинку) загальною площею 144,4 кв.м., що знаходиться на першому поверсі та розташовано за адресою: м. Севастополь, вул. Велика Морська, 32.

Пунктом 5.2 вказаного договору передбачено, що орендар має право проводити при наявності згоди орендодавця реконструкцію, перепланування та переоснащення приміщення.

В подальшому сторонами згідно протоколів погодження змін до вказаного договору від 30.11.2005 р., 07.12.2006 р., 01.11.2007 р., 29.02.2008 р. вносилися зміни до такого договору щодо об'єкту та строків оренди.

08.07.2002 р. Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації наказом № 286 "Про узгодження ремонту нежилого приміщення за адресою: вул. В. Морська, 32" узгодило проведення поточного ремонту спірного майна за рахунок власних коштів орендаря –Закритого акціонерного товариства "Комісійний магазин №12" (після правонаступництва - Приватне акціонерне товариство "Комісійний магазин №12").

04.03.2008 р. між Закритим акціонерним товариством "Комісійний магазин №12" (після правонаступництва - Приватне акціонерне товариство "Комісійний магазин №12") (орендар) та територіальною громадою міста Севастополя, в особі Севастопольської міської ради, від імені якої діє Фонд комунального майна Севастопольської міської ради, (орендодавець) було укладено договір оренди нерухомого майна № 482-00 від 04.03.2008 р., посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Усатенко Т.Т. та зареєстрований за №268 (надалі –"Договір"), який за своїм змістом є новою редакцією договору №482-00 від 10.11.2000 р., відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду вбудовані приміщення комісійного магазину (№І-1, №І-2, №І-4, з №І-5 по №І-7), загальною площею 140,0 кв.м, в цілому, що знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Велика Морська, 32., вартістю, станом на 31.08.2007 р., 985 130,00 грн.

Згідно із п. 1.3 Договору відповідно з довідкою-характеристикою за №151, виданою Комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської ради від 27.02.2008 р. залишкова вартість об'єкту оренди становить 41 123,31 грн.

Наказом від 18.04.2008 р. № 449 Фондом було узгоджено об'єм витрат на виконання невіддільних поліпшень у сумі 38 642 грн. вбудованих приміщень площею 140,0 кв.м. по вул. В.Морська, 32, здійснених орендарем –ЗАТ "Комісійний магазин №12" (після правонаступництва - Приватне акціонерне товариство "Комісійний магазин №12") за власний рахунок.

Тобто, орендарем за згодою орендодавця було здійснено за рахунок власних коштів поліпшення спірного майна, яке неможливо відокремити від такого об'єкту без завдання йому шкоди, вартістю якого перевищує 25% залишкової вартості спірного майна.

04.09.2008 р. Товариство звернулося до Фонду з заявою про включення спірного майна до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом його викупу.

Листом №3159 від 04.09.2008 р. Фонд повідомив позивача про те, що його заява зареєстрована, однак, оскільки відповідно до п. 1.1 рішення Севастопольської міської ради №1926 від 15.05.2007 р. "Про внесення доповнень та змін до рішення міської ради №359 від 11.12.2002 р. "Про затвердження переліку об'єктів культурної спадщини та об'єктів соціально значимих для міста (в тому числі нежитлових приміщень, що займаються ними), які відносяться до комунальної власності, приватизація яких не допускаються" введені обмеження та встановлена заборона на приватизацію об'єктів комунальної власності, в тому числі об'єктів, розташованих на 1-х поверхах будівель та вище у будинку, розташованих в межах центру (вул. Леніна, Велика Морська, пр. Нахімова) та на площах міста.

У відповідності до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" приватизація об'єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизація державного майна (далі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Відповідно до п.п. 1, 4 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" законодавство України про приватизацію складається з цього Закону, інших законів України з питань приватизації. Відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

За змістом ст. 4 Закону України "Про приватизацію державного майна" державна програма приватизації визначає цілі, пріоритети та умови приватизації, розробляється Фондом державного майна України і затверджується Верховною Радою України законом України один раз на три роки не пізніш як за місяць до затвердження Державного бюджету України на відповідний рік, але до початку наступного бюджетного року та діє до затвердження чергової Державної програми приватизації. У Державній програмі приватизації визначаються, зокрема, відповідні способи приватизації для різних груп об'єктів.

У відповідності до п. 5 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації" від 18.05.2000 р. (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі –"Програма") до об'єктів приватизації групи А відносяться –цілісні майнові комплекси державних, орендних підприємств та структурні підрозділи підприємств, виділені у самостійні підприємства (далі - цілісні майнові комплекси підприємств), у тому числі у процесі реструктуризації державних підприємств із середньообліковою чисельністю працюючих до 100 осіб включно або понад 100 осіб, але вартість основних фондів яких недостатня для формування статутних фондів відкритих акціонерних товариств (далі - ВАТ), а також готелі, об'єкти санаторно-курортних закладів та будинки відпочинку, які перебувають на самостійних балансах; окреме індивідуально визначене майно (в тому числі таке, яке не увійшло до статутних фондів ВАТ, будівлі, споруди та нежилі приміщення, майно підприємств, ліквідованих за рішенням господарського суду, та майно підприємств, що ліквідуються за рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном); майно підприємств, які не були продані як цілісні майнові комплекси.

Відтак, спірне майно (вбудовані приміщення комісійного магазину (№І-1, №І-2, №І-4, з №І-5 по №І-7), загальною площею 140,0 кв.м.) віднесено до об'єктів приватизації групи А.

Положеннями п. 48 Програми встановлено, що продаж об'єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та цієї Програми.

Статтею 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні, за конкурсом.

За змістом ст. 4 вказаного Закону продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності, є органи приватизації, створені місцевими Радами.

Згідно Положення про Фонд комунального майна Севастопольського міського ради, затвердженого рішенням Севастопольської міської ради № 339 від 12.11.2002 р., органом приватизації спірного майна є Фонд.

У відповідності до п. 51 Програми у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення).

За змістом ч. 3 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин) включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації або з ініціативи відповідних органів приватизації чи покупців.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем за згодою орендодавця було здійснено за рахунок власних коштів поліпшення спірного майна, яке неможливо відокремити від такого об'єкту без завдання йому шкоди, вартість якого перевищує 25% залишкової вартості спірного майна, а тому Товариство правомірно звернулося до Фонду з заявою від 04.09.2008 р. про включення спірного майна до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин) орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації включає підприємство до переліків, зазначених у частині першій цієї статті. Результати розгляду не пізніш як через місяць з дня подання заяви доводяться до заявника у письмовій формі. Відмова у приватизації можлива тільки у випадках, коли: особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем підприємства згідно з цим Законом; є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства; не затверджено переліків, передбачених частиною першою цієї статті.

Пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2000 р. № 14-рп/2000 у справі №1-16/2000 за конституційним зверненням товариства покупців членів трудового колективу перукарні N 163 "Черемшина" (м. Київ) щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (справа про визначення способу малої приватизації) встановлено, що положення частини п'ятої статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" слід розуміти так, що органи приватизації зобов'язані розглянути подані покупцями заяви та, у разі відсутності встановлених цим Законом підстав для відмови у приватизації, включити конкретне підприємство до переліку об'єктів, що підлягають приватизації у встановлений спосіб, або прийняти рішення про відмову в приватизації.

Листом №3159 від 04.09.2008 р. Фонд повідомив Товариство про те, що його заява зареєстрована, однак, оскільки відповідно до п. 1.1 рішення Севастопольської міської ради №1926 від 15.05.2007 р. "Про внесення доповнень та змін до рішення міської ради №359 від 11.12.2002 р. "Про затвердження переліку об'єктів культурної спадщини та об'єктів соціально значимих для міста (в тому числі нежитлових приміщень, що займаються ними), які відносяться до комунальної власності, приватизація яких не допускаються" введені обмеження та встановлена заборона на приватизацію об'єктів комунальної власності, в тому числі об'єктів, розташованих на 1-х поверхах будівель та вище у будинку, розташованих в межах центру (вул. Леніна, Велика Морська, пр. Нахімова) та на площах міста, задоволенню не підлягає.

В той же час, постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 10.12.2010 р. у справі №2а-3299/10/2770 було визнано недійсними рішення сесії Севастопольської міської ради №359 від 11.12.2002 р. "Про затвердження Переліку об'єктів культурної спадщини, соціально значущих для міста (у тому числі нежитлових приміщень, займаних ними), які відносяться до комунальної власності, приватизація яких не допускається" та №1926 від 15.05.2007 р. "Про внесення доповнень та змін до рішень сесії Севастопольської міської ради №359 від 11.12.2002 р. "Про затвердження Переліку об'єктів культурної спадщини, соціально значущих для міста (у тому числі нежитлових приміщень, займаних ними), які відносяться до комунальної власності, приватизація яких не допускається" в частині заборони приватизації об'єктів комунальної власності, в тому числі окремих будівель та їх частин, на які відсутні правовстановлюючі документи на право користування земельною ділянкою.

З огляду на викладене, враховуючи незаконність вказаних рішень Севастопольської міської ради у наведеній частині та відсутність будь-яких підстав для відмови Товариству у розгляді заяви про включення спірного майна до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, така заява підлягає розгляду у визначеному законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин) Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом; викупу.

За таких обставин, вимоги позивача про зобов'язання Фонду підготовити та передати на розгляд Севастопольської міської ради усі необхідні документи про приватизацію позивачем спірного майна та зобов'язання Севастопольської міської ради на черговому пленарному засіданні розглянути прийняти про включення спірного майна до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, шляхом викупу є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

В задоволенні позову Товариства про визнання за ним права на проведення приватизації спірного майна, зобов'язання Севастопольської міської ради прийняти рішення про включення спірного майна до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, зобов'язання Фонду здійснити приватизацію спірного майна шляхом його викупу позивачем необхідно відмовити, оскільки такі дії належать до компетенції органу приватизації та можуть бути здійснені виключно за наслідками розгляду таким органом відповідної заяви про включення спірного майна до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом його викупу.

Також, не вбачається підстав для визнання незаконними дії Фонду по розгляду заяви Товариства про приватизацію спірного майна, оскільки на момент подачі такої заяви були чинними рішення сесії Севастопольської міської ради №359 від 11.12.2002 р. та №1926 від 15.05.2007 р. якими було встановлено заборону на приватизацію спірного майна. До того ж, така вимога не відповідає встановленим ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України способам захисту цивільних прав.

Відповідно до статті 114 Господарського процесуального кодексу України, за результатами перегляду судового рішення приймаються: 1) рішення - у разі зміни або скасування рішення; 2) постанова - у разі зміни або скасування постанови; 3) ухвала - у разі зміни чи скасування ухвали або залишення рішення, ухвали, постанови без змін.

Судові витрати підлягають розподілу згідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85, 112 - 114 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва –

ВИРІШИВ:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства "Комісійний магазин №12" про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 21.09.2010 р. у справі №40/346 за нововиявленими обставинами –задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 21.09.2010 р. у справі №40/346 скасувати.

3. Позов Приватного акціонерного товариства "Комісійний магазин №12" задовольнити частково.

4. Зобов'язати Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5; ідентифікацій код 25750044) підготувати та передати на розгляд Севастопольської міської ради усі необхідні документи щодо приватизації Приватним акціонерним товариством "Комісійний магазин №12" (99011, м. Севастополь, вул. В. Морська, 32; ідентифікаційний код 19013614) нерухомого майна –вбудованих приміщень комісійного магазину (№І-1, №І-2, №І-4, з №І-5 по №І-7) загальною площею 140,0 кв.м., що знаходяться в м. Севастополі по вул. В. Морська, 32, шляхом викупу. Видати наказ.

5. Зобов'язати  Севастопольську  міську раду  (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3; ідентифікацій код 24872845) на черговому пленарному засіданні Севастопольської міської Ради розглянути питання щодо включення об'єкту комунальної власності –вбудованих приміщень комісійного магазину (№І-1, №І-2, №І-4, з №І-5 по №І-7), загальною площею 140,0 кв.м., що знаходиться в м. Севастополі по вул. В. Морська, 32, до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу. Видати наказ.

6. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

7. Стягнути з Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5; ідентифікацій код 25750044) на користь Приватного акціонерного товариства "Комісійний магазин №12" (99011, м. Севастополь, вул. Велика Морська, 32; ідентифікаційний код 19013614) державне мито у розмірі 42 (сорок дві) грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 00 коп. Видати наказ.

8. Стягнути з Севастопольської міської ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3; ідентифікацій код 24872845) на користь Приватного акціонерного товариства "Комісійний магазин №12" (99011, м. Севастополь, вул. Велика Морська, 32; ідентифікаційний код 19013614) державне мито у розмірі 42 (сорок дві) грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –24.11.2011 р.