Постанова

від 16.05.2012 по справі 40/346

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2012 р. Справа № 40/346

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М. В., суддів Васищака І. М., Палій В. М., за участю представників сторін ОСОБА_1 (дов. від 02.04.12), ОСОБА_2 (дов. від 23.12.11), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення господарського суду м. Києва від 22 листопада 2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 лютого 2012 року в справі № 40/346 за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до товариства з обмеженою відповідальністю "Україна житло-сервіс" про стягнення 1 367 654 грн. 80 коп.,

ВСТАНОВИВ: У жовтні 2011 року публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Україна житло-сервіс" про стягнення 1 344 851 грн. 39 коп. основного боргу, 3 697 грн. 85 коп. річних і 19 105 грн. 56 коп. пені з підстав неналежного виконання умов договору від 27 серпня 2004 року № 904777/5-04 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Відповідач позов визнав у частині стягнення 864 121 грн. 74 коп.

Рішенням господарського суду м. Києва від 22 листопада 2011 року (суддя Л. Пукшин), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 7 лютого 2011 року, позов задоволено в частині стягнення 864 121 грн. 74 коп. основного боргу, 8 662 грн. 93 коп. річних; у решті позову відмовлено з мотивів безпідставності.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" просить судові рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позову з підстав неправильного застосування господарськими судами статей 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, пункту 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом затверджених наказом Міністерства житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190, статей 4, 4 2 , 4 7 , 32, 43, 84, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна житло-сервіс" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що 27 серпня 2004 року сторони уклали договір № 04777/5-04 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі-договір).

Сторони, зокрема, погодили, що абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством; у разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору; оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента; у разі неотримання від постачальника поточного щомісячного платіжного документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води (пункти 2.2, 2.2.4 договору).

Позивач стверджує, що з травня по серпень 2011 року надав відповідачеві послуг, загальна вартість яких становить 5 416 051 грн. 86 коп., проте відповідач не повно сплатив їхню вартість і борг дорівнює 1 344 851 грн. 39 коп.

До суми боргу позивач також зараховує вартість послуг з постачання холодної питної води для потреб гарячого водопостачання, проте договір не передбачає надання цієї послуги, а отже й обов'язку відповідача сплачувати її вартість.

Угоду про постачання холодної води для потреб гарячого водопостачання сторони не укладали.

За правилами статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, а частиною першою статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Оскільки договір не регулює відносин постачання холодної води для виготовлення гарячої, господарські суди правомірно відмовили у позові в частині стягнення вартості цієї послуги.

Заборгованість відповідача за період з травня по серпень 2011 року за холодне водопостачання та водовідведення становить 864 121 грн. 74 коп.

За обставин невиконання відповідачем грошових зобов'язань, господарські суди, встановивши в його діях склад цивільного правопорушення, застосувавши до спірних правовідносин правила статті 193 Господарського кодексу України, статей 525 і 526 Цивільного кодексу України, обґрунтовано задовольнили позов в частині стягнення 864 121 грн. 74 коп. основного боргу.

Згідно з приписами статей 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та річних.

Отже, господарські суди обґрунтовано задовольнили позов в частині стягнення суми річних, здійснивши їх перерахунок.

Водночас господарські суди правомірно відмовили в задоволенні позову в частині стягнення 19 105 грн. 56 коп. пені, оскільки пункт 4.2 договору, на який посилається позивач як на підставу її стягнення, виключений рішенням господарського суду м. Києва від 13 грудня 2004 року в справі № 35/378.

За правилами частини 4 статті 231 Господарського кодексу України в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

У зв'язку із тим, що в договорі сторони не погодили конкретний розмір пені за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, іншими актами цивільного законодавства конкретний розмір санкцій за вчинення зазначеного цивільного правопорушення не встановлено, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення заявленої позивачем пені.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Рішення господарського суду м. Києва від 22 листопада 2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 лютого 2012 року в справі № 40/346 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" без задоволення.

Головуючий, суддя М. В. Кузьменко Суддя І. М. Васищак Суддя В. М. Палій