Рішення

від 25.11.2011 по справі 11/284

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11/284

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  11/284

25.11.11

За позовомВійськового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до  Дочірнього підприємства державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового призначення "Укрспецекспорт" Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми "Укрінмаш"

простягнення 136 925,00 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від прокуратуриКорнійчук А.Г. –помічник військового прокурора

від позивача       Миронець О.В. –представник

від відповідача  не з'явились

Рішення прийняте 25.11.2011, оскільки 08.11.2011 в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про стягнення з Дочірнього підприємства державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового призначення "Укрспецекспорт" Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми "Укрінмаш" заборгованості у розмірі 136 925,00  грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем неналежним чином виконані зобов'язання за договором комісії № 270/4/217-09 ВР від 07.12.2009 та несвоєчасно перераховано позивачу кошти від реалізації майна, а тому з відповідача підлягає стягненню пеня за затримку платежів.

Позивач позовні вимоги прокурора підтримує в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує та вважає, що основною умовою для перерахування коштів на рахунок позивача є надходження відповідних коштів від покупця, а тому з його боку не порушені строки перерахування коштів. Крім того, відповідач заявив про застосування строків позовної давності в частині стягнення пені по поставці першої, третьої. четвертої та п'ятої партії.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд

В С Т А Н О В И В :

07.12.2009 між Міністерством оборони України (комітент) та Дочірнім підприємством державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового призначення "Укрспецекспорт" Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми "Укрінмаш" (комісіонер) укладено договір комісії №  270/4/217-09 ВР (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору комітент доручає комісіонеру, а комісіонер бере на себе зобов'язання за комісійну плату укласти на умовах, що не суперечать цьому Договору, та виконати від свого імені, в інтересах комітента та за рахунок останнього, договір з покупцем на реалізацію на внутрішньому ринку виробів, які передаються комітентом комісіонеру для реалізації покупцю.

Комісіонер здійснює реалізацію спецвиробів покупцю, який визначається на конкурентних засадах відповідно до розпорядження Кабінету міністрів України від 06.08.2008 № 1092-р. За результатами визначення покупця комісіонер надає комітенту відповідний звіт.

Згідно зі ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до п. 5.7 Договору кошти (частину коштів), які надійшли на рахунок комісіонера за реалізовані спецвироби (частину спецвиробів) покупцю, за виключенням податку на додану вартість, комісійної плати та документально підтверджених сум витрат, понесених комісіонером при організації реалізації спецвиробів (частини спецвиробів) покупцю за цим договором (у розмірах, узгоджених з комітентом) у строк п'яти банківських днів з дати підписання відповідних актів прийому-передачі спецвиробів (частину спецвиробів) від комісіонера до покупця перераховуються у гривнях на рахунок комітента.

На виконання Договору комісії, відповідачем, як продавцем, були укладені Договори купівлі-продажу № 4/233-Д від 17.12.2009 та № 4/82-Д від 02.07.2010 з покупцем –Державним підприємством Міністерства оборони України "Львівський державний авіаційно-ремонтний завод", а також договір купівлі-продажу № 58-1 від 25.06.2010 з покупцем –Державним підприємством Міністерства оборони України "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон".

Згідно з актами прийому-передачі майна від комісіонера до покупця майно передавалось сімома партіями: 1 партія - 20.01.2010, 2 партія - 25.01.2010, 3 партія - 27.01.2010, 4 партія - 22.02.2010, 5 партія - 10.08.2010, 6 партія - 24.11.2010, 7 партія - 28.12.2010 (належним чином засвідчені копії актів прийому-передачі містяться в матеріалах справи).

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, згідно з п. 5.7 Договору комісії за передачу покупцю 1-ої партії товару відповідач зобов'язаний був перерахувати кошти позивачу до 27.01.2010, 2-ої партії –до 01.02.2010, 3-ої партії –до 03.02.2010, 4-ої партії –до 01.03.2010, 5-ої партії –до 17.08.2010, 6-ої партії –до 01.12.2010 та 7-ої партії –до 04.01.2011.

Вищезазначені строки проведення розрахунків при виконанні Договору відповідачем порушувались, що підтверджується наданими до справи належним чином засвідченими копіями платіжних доручень, а саме комісіонер перерахував кошти 28.01.2010 (платіжне доручення від 28.01.2010 №113), 28.01.2011 (платіжне доручення від 28.01.2011 № 159) та 29.04.2011 (платіжні доручення від 29.04.2011 № 717 та № 592).

Таким чином, відповідачем порушені строки розрахунків за 1, 3, 4, 5, 6, 7 партії товару.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів своєчасного перерахування коштів від реалізації товару за Договором комісії №  270/4/217-09 ВР від 07.12.2009 відповідачем суду не надано.

Посилання відповідача на те, що умовою для перерахування коштів позивачу є надходження відповідних коштів від покупців і відповідачем перераховувались кошти позивачу одразу ж після їх надходження від покупців судом не приймається, оскільки у п. 5.7 Договору комісії сторонами погоджений обов'язок відповідача у строк п'яти банківських днів з дати підписання відповідних актів прийому-передачі спецвиробів (частину спецвиробів) від комісіонера до покупця перерахувати кошти позивачу.

Однак, суд відзначає, що відповідач не позбавлений права на стягнення з покупців штрафних санкцій за несвоєчасні розрахунки за придбаний товар.

Згідно приписів ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з п. 10.2 Договору комісії за затримку платежів комітенту, проти визначених договором строків, комісіонер з власних коштів виплачує комітенту пеню, яка обчислюється виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент фактичного проведення платежів, нараховану на суму несвоєчасно виконаних комісіонером платежів за кожний календарний день такої затримки.

З огляду на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повного та своєчасного перерахування позивачу коштів від реалізації спецвиробів оплати наданих послуг виконав неналежним чином, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язання передбачена Договором, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені з відповідача.

Однак, відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Вище судом встановлено, що за передачу покупцю 1-ої партії товару відповідач зобов'язаний був перерахувати кошти позивачу до 27.01.2010, 3-ої партії –до 03.02.2010, 4-ої партії –до 01.03.2010, 5-ої партії –до 17.08.2010.

Отже, фактично право вимоги позивача про стягнення з відповідача пені виникло з 28.01.2010 –за 1-шу партію товару, з 04.02.2010 –за 3-тю партію товару, з 02.03.2010 – за 4-ту партію товару та з 18.08.2010 –за 5-ту партію товару.

Прокурор звернувся з даним позовом в інтересах позивача до Господарського суду міста Києва 19.09.2011 (згідно штемпеля поштової установи), тобто після спливу строку позовної давності для вимог про стягнення пені за прострочення оплати 1-ої, 3-ої, 4-ої та 5-ої партій товару.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В судовому засіданні 08.11.2011 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заявив про застосування позовної давності.

Частиною 5 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі, коли суд визнає поважними причини пропущення позовної давності порушене право підлягає захисту.

Однак, прокурором та позивачем клопотання про поновлення пропущеного строку давності не заявлено.

Оскільки обґрунтованих причин звернення до суду з позовом поза межами строку давності не наведено, а відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності щодо стягнення пені, суд дійшов висновку, що у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення перерахування коштів від реалізації 1-ої, 3-ої, 4-ої та 5-ої партій товару у розмірі 133 292,38 грн. слід відмовити.

Щодо посилання відповідача на те, що ним було сплачено пеню у розмірі 567,27 грн., то суд відзначає, що вказана сума пені за затримку платежів від реалізації військового майна була сплачена відповідачем 20.05.2011 добровільно, до звернення прокурора з даним позовом до суду, а тому могла бути зарахована позивачем в рахунок сплати пені за прострочення перерахування коштів від реалізації 1-ої, 3-ої, 4-ої та 5-ої партій товару.

За здійсненим судом перерахунком пені в межах періоду нарахування, визначеного прокурором та позивачем у позовній заяві, з урахуванням настання у відповідача строку платежу, сума пені за прострочення перерахування коштів від реалізації 6-ої партій товару становить 2 407,82 грн., а за прострочення перерахування коштів від реалізації 7-ої партій товару складає 1 221,88 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку з частковим задоволення позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З відповідача в доход Державного бюджету України підлягають стягненню 36,29 грн. державного мита та 6,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового призначення "Укрспецекспорт" Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми "Укрінмаш" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36, ідентифікаційний код 14281072) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 20055032) пеню у розмірі 3 629 (три тисячі шістсот двадцять дев'ять) грн. 70 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Дочірнього підприємства державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового призначення "Укрспецекспорт" Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми "Укрінмаш" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36, ідентифікаційний код 14281072) на користь Державного бюджету України 36 (тридцять шість) грн. 29 коп. державного мита та 6 (шість) грн. 25 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

    Суддя                                                                                                Ю.М. Смирнова

                                                                                                      Дата підписання рішення: 30.11.2011