Рішення

від 17.11.2011 по справі 29/40пн-55/138

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

29/40пн-55/138

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  29/40пн-55/138

17.11.11

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

за участю секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ», м.Донецьк

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «ЕЛЕТЕК Лтд», м.Київ

про: визнання відсутнім права Відповідача на стягнення з Позивача заборгованості у розмірі 459 758,66грн., 3% річних у розмірі 13 792,75 грн. пені у сумі 50 573,44 грн., інфляційних витрат у розмірі 63 319,78 грн., витрат на послуги адвоката у сумі 55 501,19 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – не з'явились

від Відповідача  – не з'явились

СУТЬ СПРАВИ:

У березні 2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма “ЕЛЕТЕК ЛТД”  про визнання відсутнім права Відповідача на стягнення з Позивача заборгованості у розмірі 459 758,66 грн., 3% річних у розмірі 13 792,75 грн., пені у сумі 50 573,44 грн., інфляційних витрат у розмірі 63 319,78 грн., витрат на послуги адвоката у сумі 55 501,19 грн.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою господарського суду Донецької області № 29/40пн від 01.03.2011 р.

Відповідно до ухвали Господарського суду Донецької області від 29.03.2011 р. матеріали вказаної справи направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Згідно протоколу розподілу справ між суддями позовні матеріали справи № 29/40пн передані на розгляд судді Ягічевій Н.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2011 суддя Ягічева Н.І. прийняла справу до провадження з присвоєнням їй номеру № 55/138 та призначила судове засідання на 12.05.2011р. на 10:00.

19.04.2011р. до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшов запит, відповідно до якого у зв'язку з надходженням апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Донецької області від 29.03.2011р., матеріали справи просять повернути до Господарського суду Донецької області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2011р. зупинено  провадження у справі № 55/138 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Агентство маркетингових досліджень АМІ»то Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «ЕЛЕТЕК ЛТД»про визнання відсутнім права Відповідача на стягнення з Позивача заборгованості у розмірі 459 758,66 грн. 3% річних у розмірі 13 792,75грн., пені у сумі 50 573,44 грн., інфляційних витрат у розмірі 63 319,78 грн., витрат на послуги адвоката у сумі 55 501,19 грн. до розгляду Донецьким апеляційним господарським судом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ»на ухвалу Господарського суду Донецької області від 29.03.2011р., а матеріали справи направлено на адресу Господарського суду Донецької області.

Постановою Донецького Апеляційного господарського суду від 29.06.2011р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ»залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Донецької області від 29.03.2011р. у справі 29/40пн залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2011р. поновлено провадження у справі № 29/40-пн-55/138, розгляд справи призначено на 28.07.2011р.

25.07.2011р. до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшов запит Донецького апеляційного господарського суду, відповідно до якого у зв'язку з надходженням скарги, матеріали справи просять направити до Донецького апеляційного господарського суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2011р. зупинено провадження у справі до розгляду скарги Донецьким апеляційним господарським судом, а матеріали справи скеровано за запитом.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.09.2011р. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.06.2011р. у справі № 29/40пн-55/138 залишено без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ»без задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2011р. поновлено провадження по справі, розгляд справи призначено на 26.10.2011р.

26.10.2011р. через канцелярію суду від Позивача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

26.10.2011р. через канцелярію суду від Відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2011р. розгляд справи було відкладено на 17.11.2011р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін.

Сторони у судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомлялись про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресами, визначеними за матеріалами справи.

Крім того, доказом належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи є відмітки про вручення на поштових повідомленнях про вручення судової кореспонденції, які містяться в матеріалах справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на їх адреси.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо  відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Агентство маркетингових досліджень АМІ»(Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «ЕЛЕТЕК Лтд»(Відповідач) було укладено Договір поставки № 101/2 комп'ютерного обладнання (далі -Договір).

Відповідно до умов зазначеного Договору, на підставі видаткових накладних у період з серпня 2008 року по листопад 2009 року Позивач придбав у Відповідача товар на загальну суму 1 426 750,80 грн., із якої Позивачем було сплачено 1 966 992,20 грн., що підтверджується Актами звірки взаємних розрахунків станом на 10.08.2009 року та станом на 09.02.2010 року, які містяться в матеріалах справи.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання відсутнім права у Відповідача оплати грошових коштів у розмірі 42 945,82 грн., з яких 459 758,66 грн. - сума основного боргу, 13 792,75 грн. - 3% річних, 50 573,44 грн. - сума пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 63 319,78 грн. - сума індексу інфляції, 55 501,19 грн. - витрати Відповідача по оплаті послуг адвоката.

Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що у Відповідача відсутнє право на стягнення з ТОВ «НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ»грошових коштів в розмірі 459 758,66 грн. за поставлений товар згідно накладних № РН-0001086 від 01.10.2008 року та № РН-0001102 від 14.10.2008р., оскільки всупереч нормам чинного законодавства Відповідачем не було дотримано вимог щодо якості поставленого товару за Договором.

Крім того, Позивач зазначає, що оскільки Відповідачем не було виконано зобов'язання за Договором № 101/2 від 01.08.2008р. щодо поставки якісного товару, та Позивачем було повернено товар неналежної якості ТОВ «Науково-виробнича фірма «ЕЛЕТЕК Лтд», у Позивача не виникло обов'язку щодо сплати цього товару. Таким чином, Позивачем не було порушено п. 7.2. Договору та приписи ч. 2 ст 625 ЦК України, а тому відсутні підстави для нарахування та стягнення з Позивача 3% річних в розмірі 13 792,75 грн., пені в розмірі 50 573,44 грн. та індексу інфляції в розмірі 63 319,78 грн.

До того ж Позивач вважає, що у Відповідача відсутнє право щодо стягнення з Позивача суми витрат по оплаті послуг адвоката в розмірі 55 501,19 грн., оскільки Відповідачем не обґрунтовано зв'язок між наданням зазначених послуг та спірним Договором поставки № 101/2 від 01.08.2008р. та доцільність таких послуг, та не наведено розрахунку вказаної суми за надані послуги.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом про визнання відсутнім права у Відповідача на стягнення вищезазначених сум.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, які захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі – ГПК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.  

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.  Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.  Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

Відповідно до ст. 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. А у відповідності до частини другої ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивачем не надано жодних доказів, які свідчили б про те, що під час передання Відповідачем товару за видатковими накладними № РН-0001086 від 01.10.2008 року та № РН-0001102 від 14.10.2008р., Позивачем було виявлені будь-які недоліки такого товару, або доказів того, що такі товари мали приховані недоліки (як-то акту про виявлення недоліків товару, Акту обстеження товару, повідомлення відповідача про передачу неякісного товару, тощо).

Статтею 611 ЦК України визначені правові наслідки порушення зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 

2) зміна умов зобов'язання; 

3) сплата неустойки; 

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Крім того, стаття 678 ЦК України містить правові наслідки передання товару неналежної якості. Так, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни; 

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. 

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 

2) вимагати заміни товару.

Позивачем не надано жодних доказів, що свідчили б про те, що Позивач скористався правами, передбаченими ст. ст. 611, 678 ЦК України щодо наслідків порушення зобов'язання щодо передання товару належної якості. В матеріалах справи відсутні звернення Позивача до Відповідача з вимогами про пропорційного зменшення ціни товару, безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат на усунення недоліків.

Не доведено Позивачем також факт виявлення недоліків товару, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення, а також не надано доказів звернення до Відповідача з вимогою про заміну товару або про відмову від договору та повернення сплаченої за товар грошової суми.  

Жодна із вказаних вище норм, а також інших норм законодавства не визначає правовим наслідком порушення стороною зобов'язання по передачі товару належної якості –визнання у неї відсутнім права вимоги вартості переданого товару.  Тому позовні вимоги з підстав, зазначених позивачем, є необґрунтованими.     

У відповідності до ст. 1 ГПК України захисту господарським судом підлягають порушені або оспорювані права і охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004  у справі N 1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції  і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Згідно з частиною другою статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України і, відповідно, до застосуваннями судами загальної юрисдикції при вирішенні підвідомчих їм спорів.

Позивачем не доведено факт порушення Відповідачем його прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки його право на користування переданим Відповідачем товаром не порушене, а докази порушення його прав щодо поставки якісного товару в матеріалах справи відсутні.   

Враховуючи викладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

                                                             ВИРІШИВ:

1.Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ», м.Донецьк у повному обсягу.

У судовому засіданні  17.11.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст виготовлено 22.11.2011р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                          Н.І. Ягічева