Рішення

від 06.12.2011 по справі 40/393

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  40/393

06.12.11

За позовом  Приватного підприємства "Фасад-Буд"

до                  Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОРСТ"    

про                зобов'язання вчинити дії та стягнення заборгованості у розмірі 120 791,98  

Суддя  Пукшин Л.Г.  

Представники сторін:

від позивача:     ОСОБА_1 - за довіреністю б/н від 24.10.11.                                                                                         

від відповідача: не з’явився.  

В судовому засіданні 06.12.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.                          

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства "Фасад-Буд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОРСТ" про зобов'язання вчинити дії та стягнення заборгованості у розмірі 120 791,98.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач систематично не виконує своїх обов'язків у частині внесення плати за оренду обладнання відповідно до договору оренди обладнання № 19-3005/П-О від 30.03.11 р., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 120 791,98 грн, з них 111 530,80 грн. - сума основної заборгованості, 7 759,37 грн  - пеня, 1 501,81 грн - 3 % річних. Керуючись ст.ст.526, 530, 610, 625, 762 ЦК України, ст.193 ГК України позивач просить суд зобов'язати відповідача підписати акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 18.01.11 р. № ОУ-0000007, від 21.01.11 р. № ОУ-0000010, від 25.0.1.11 р.№ ОУ-0000014, від 29.04.11 р. № ОУ-023 та від 30.05.11 р. № ОУ-0000074, по одному примірнику яких повернути позивачу; стягнути з відповідача на користь позивача 111 530,80 грн. - сума основної заборгованості, 7 759,37 грн  - пеня, 1 501,81 грн - 3 % річних.

Ухвалою суду від 31.10.11 порушено провадження у справі № 40/393 та призначено до розгляду на 15.11.11.

У судове засідання, призначене на 15.11.11, представник позивача з’явився, вимоги ухвали суду виконав частково, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав свої пояснення по суті спору.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Керуючись ст. 77, 86 ГПК України, суд відклав розгляд справи на 06.12.11 у зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

В судове засідання 06.12.11 представник позивача з’явився, надав розрахунок заборгованості позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судове засіданні не забезпечив явку уповноваженого представника, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адреси відповідача, що вказані в позовній заяві та в витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов’язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначним згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи –учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив.

В період з 18 по 25 січня 2011 року приватним підприємством «Фасад-Буд»(позивач) було передано товариству з обмеженою відповідальністю «Хорст»(відповідач) в тимчасове оплатне користування будівельне обладнання загальною вартістю 15 000,00 грн., про що позивачем було складено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 18.01.11 № ОУ-0000007 на суму 5 000,00 грн, від 21.01.11 № ОУ-0000010 на суму 5 000,00 грн, від 25.01.11 № ОУ-0000014 на суму 5 000,00 грн. Вказані акти були надані позивачем для підписання відповідачу.

Надані послуги були сплачені відповідачем в повному обсязі, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою, проте відповідач надані йому примірники актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) не підписав та позивачеві не повернув.

30.03.2011 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено договір оренди обладнання № 19-3005/П-О (далі –договір), відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування будівельне та інше обладнання, яке є об’єктом права власності орендодавця.

Відповідно до п.1.2 договору  найменування обладнання, його комплектність, технічні характеристики тощо (інші особливості в разі необхідності), відновна вартість, ціна та строк оренди по кожній одиниці обладнання, та місце роботи обладнання наведені в додатку № 1 до цього договору.

Згідно з п.6.11 договору повернення кожної одиниці обладнання орендодавцеві оформлюється актом повернення обладнання та, одночасно –актом технічного огляду обладнання.

Орендар зобов’язаний підписати та повернути орендодавцю один підписаний примірник (оригінал) акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) до 20-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому було надано послуги, шляхом почтового відправлення з описом вкладення (рекомендованим чи цінним листом). У випадку неповернення (не своєчасного повернення) підписаного акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) і відсутності письмової мотивованої відмови орендаря від підписання протягом семи робочих днів такий акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) вважається визнаним орендарем, а послуга вважається прийнятою в повному обсязі, але це не звільняє орендаря від обов’язку повернути орендодавцеві один підписаний примірник (оригінал) акту здачі-приймання робіт (п. 6.12 договору).

Відповідно до п.6.4 договору якщо обладнання за цим договором було передано в оренду на невизначений строк згідно п. 4.3 ст.4 договору, оплата орендної плати здійснюється згідно з умовами, вказаними у відповідному додатку до договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітнім. У будь-якому разі, орендар зобов’язаний сплатити орендну плату за весь час фактичного користування обладнанням протягом семи банківських днів з моменту отримання орендарем відповідної вимоги та рахунку-фактури від орендодавця.

В додатку № 1 «Протокол погодження істотних умов оренди обладнання»до договору сторони узгодили перелік, кількість та комплектність обладнання, що передано в оренду, а також погодили ціну оренди одиниці обкладання. Відповідно до п.3 додатку № 1 остаточний розрахунок з орендної плати здійснюється за весь час фактичного користування обладнанням. У випадку передання обладнання в оренду на невизначений строк орендодавець має право у будь-який час вимагати від орендаря сплати орендної плати за час фактичного користування обладнанням на підставі виставленого рахунку-фактури протягом трьох банківських днів з моменту отримання орендарем відповідного рахунку, але не частіше одного разу на місяць.

В матеріалах справи наявні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за договором оренди № 19-3005, що направлялись позивачем відповідачу:

- № ОУ-023 від 29.04.11 на суму 74 937,50 грн

- № ОУ-0000074 від 30.05.11 на суму 36 593,30 грн

всього на суму 111 530,80 грн.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідач в порушення своїх зобов’язань за договором оренди № 19-3005/П-О орендну плату в розмірі 111 530,80 грн позивачу не сплатив.

21.07.11 позивач направив відповідачеві вимогу про погашення заборгованості у сумі 111 530,80 грн та підписання актів виконаних робіт.

В матеріалах справи наявний гарантійний лист вих. № 232/08 від 17.08.11, відповідно до якого відповідач визнав в повному обсязі факт наявності заборгованості перед позивачем в сумі 111 530,90 грн за договором оренди № 19-3005/П-О та зобов’язався погасити її частинами в термін до 17.10.11.

15.09.11 позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості.

Станом на день вирішення спору, відповідач відповіді на лист позивача від 15.09.11 не надав, заборгованість не сплатив.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином не виконав зобов’язання по сплаті орендних платежів за договором оренди № 19-3005/П-О від 30.03.11, що підтверджується гарантійним листом відповідача № 232/08 від 17.08.11 та довідкою позивача № 27 від 14.11.11.

Факт наявності заборгованості зі сплати орендних платежів на загальну суму 111 530,80 грн відповідачем не спростовано, доказів сплати вказаних платежів відповідачем суду не надано.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України  та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. ч. 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Оскільки станом на момент прийняття рішення відповідачем не сплачена позивачу заборгованість по орендній платі за обладнання передане згідно договору оренди № 19-3005/П-О від 30.03.11, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, наявність та розмір заборгованості відповідачем не спростовані, враховуючи вищенаведені норми права, вимога позивача про стягнення з відповідача 111 530,80 грн підлягає задоволенню.

Крім того, позивач, у зв’язку з несвоєчасною оплатою орендної плати за оренду обладнання, просить суд стягнути з відповідача 1501,81 грн - 3% річних, нарахованих за період з 06.05.2011 р. по 26.10.11.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок розміру 3 % річних з урахуванням наступного. Відповідно до п. 3 додатку № 1 до договору оренди № 19-3005/П-О від 30.03.11 у випадку передання обладнання в оренду на невизначений строк орендодавець має право у будь-який час вимагати від орендаря сплати орендної плати за час фактичного користування обладнанням на підставі виставленого рахунку-фактури протягом трьох банківських днів з моменту отримання орендарем відповідного рахунку, але не частіше одного разу на місяць. Доказів направлення відповідачу рахунку-фактури позивачем не надано. Відповідно до п. 6.4 у будь-якому разі, орендар зобов’язаний сплатити орендну плату за весь час фактичного користування обладнанням протягом семи банківських днів з моменту отримання орендарем відповідної вимоги та рахунку-фактури від орендодавця. Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджено факт направлення відповідачеві вимоги від 21.07.11 та з урахуванням терміну поштового перебігу, прострочення відповідача мало місце з 05.08.11.

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір процентів річних

Загальна сума процентів

111530.80

05.08.2011 - 26.10.2011

83

3 %

760.85

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення 3 % річних за прострочення сплати орендної плати підлягає частковому задоволенню в розмірі 760,85 грн.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.549 ЦК України).

Відповідно до п.9.1.1 договору за прострочення виконання грошових зобов’язань перед орендодавцем, орендар зобов’язаний сплатити орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла під час такого прострочення, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст. 3 Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України встановлено позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати орендної плати в розмірі 7759,37 грн. З наданого позивачем розрахунку вбачається, що пеня нараховувалась в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, з урахуванням обмежень встановлених ст. 231, 232, 343 ГК України.

Судом здійснено перерахунок розміру пені з урахуванням  п. 3 додатку № 1 до договору та п. 6.4 договору:

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір облікової ставки НБУ

Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день

Сума пені за період прострочення

111530.80

05.08.2011 - 26.10.2011

83

7.7500 %

0.042 %

3931.08

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення пені за прострочення сплати орендної плати підлягає частковому задоволенню в розмірі 3 931,08 грн.

Крім того, позивач просить зобов’язати відповідача підписати акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 18.01.11 № ОУ-0000007, від 21.01.11 № ОУ-0000010, від 25.01.11 № ОУ-0000014, від 29.04.11 № ОУ-23, від 30.05.11 № ОУ-0000074, по одному примірнику яких повернути позивачеві. Вказані вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має: виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.п. 6. 12 договору орендар зобов’язаний підписати та повернути орендодавцю один підписаний примірник (оригінал) акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) до 20-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому було надано послуги, шляхом почтового відправлення з описом вкладення (рекомендованим чи цінним листом). У випадку неповернення (не своєчасного повернення) підписаного акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) і відсутності письмової мотивованої відмови орендаря від підписання протягом семи робочих днів такий акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) вважається визнаним орендарем, а послуга вважається прийнятою в повному обсязі, але це не звільняє орендаря від обов’язку повернути орендодавцеві один підписаний примірник (оригінал) акту здачі-приймання робіт.

Таким чином, оскільки відповідачем не було своєчасно підписано та повернуто позивачеві акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), останні вважаються визнаними відповідачем, а послуги є прийнятими відповідачем в повному обсязі.

Суд зазначає, що предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення, ця вимога повинна опиратись на підставу позову. В підставу позову не можуть входити такі обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів виконаних робіт, акту звірки. З ними закон не пов’язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов’язків. Вони лише підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які відносяться до підстав позову.  Крім того юридичні факти можуть встановлюватись господарським судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки та обґрунтованості вимог.

Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за даним договором є підтвердженням наявності чи відсутності фактів передачі однією стороною та прийняття іншою стороною виконання, що є лише доказом, а не окремим обов’язком щодо виконання сторонами договірних зобов’язань за договором.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов‘язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Заявлені вимоги про зобов’язання підписати акти виконаних робіт не підлягають задоволенню, оскільки стаття 16 ЦК України не передбачає такого способу захисту цивільних прав та інтересів.

Вимога про підписання актів виконаних робіт спрямована на встановлення факту, що має юридичне значення, який може встановлюватись господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне, його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

У п. 39 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 12.03.2009 № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" вміщена відповідь на запитання чи повинен господарський суд у розгляді справи за позовом, який не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, відмовляти в задоволенні такого позову або ж припиняти провадження у справі здійснено посилання на постанову Верховного Суду України, зокрема, від 13.07.2004 № 10/732 де викладалася правова позиція, згідно з якою, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способом захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.

Суд зазначає, що підписання акта прийому-передачі виконаних робіт не є зобов’язанням відповідача, яке виникло в силу вищевказаного договору. Так, відповідним документом (актом) за спільним волевиявленням сторін засвідчується факт передачі виконаних робіт (наданих послуг. Суд не наділений повноваженнями щодо примушення осіб засвідчувати відповідні факти.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

ВИРІШИВ:

1.   Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Хорст” (01103  м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А, ідентифікаційний код 22924957) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Приватного підприємства «Фасад-Буд»(02139 м. Київ, вул. Курнатовського, 26, кв. 44, ідентифікаційний код 31837999) основну суму боргу в розмірі 111 530 (сто одинадцять тисяч п’ятсот тридцять) грн 80 коп., 3 % річних в сумі 760 (сімсот шістдесят) грн 85 коп., пеню в сумі 3 931 (три тисячі дев’ятсот тридцять одна) грн 08 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1 162 (одну тисяча сто шістдесят дві) грн 23 коп. та 226 (двісті двадцять шість) грн 56 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

     Суддя                                                                                      Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 07.12.2011 р.