Рішення

від 30.11.2011 по справі 48/446

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

48/446

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  48/446

30.11.11

За позовомКомунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Про-Лайн Груп"

простягнення 105 892,97 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Нестеренко Г.А.

від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (надалі –"Підприємство") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Про-Лайн Груп" (надалі –"Товариство") про стягнення 105 892,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договорів на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва №00330 від 01.09.2007 р. та № 321/767/11 від 01.02.2011 р. позивач передав у тимчасове користування місця для розміщення об'єктів зовнішньої реклами, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по внесенню орендної плати не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 70 938, 57 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 10 640,79 грн., пені у розмірі

7 249,27 грн., 3% річних у розмірі 3 704,10 грн. та індексу інфляції у розмірі 13 360,24 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.10.2011 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 17.10.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.10.2011 р. розгляд справи відкладено до 07.11.2011 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача, невиконання ним вимог ухвали суду та необхідністю витребування додаткових доказів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2011 р. розгляд справи відкладено до 21.11.2011 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача, невиконання ним вимог ухвали суду та необхідністю витребування додаткових доказів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.11.2011 р. розгляд справи відкладено до  30.11.2011 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та невиконання ним вимог ухвал суду.

В судове засідання представник позивача з'явилася, на виконання вимог ухвал суду надала документи, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх повністю.

Представник відповідача, повідомлений про час і місце розгляду справи належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду, своїх повноважних представників у судове засідання не направив, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04215, м. Київ, вул. Світлицького, 24-А, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України  №21-10/4549-8 від 04.10.2011 р. та вказано в позові.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.09.2007 р. та між Підприємством та Товариством (розповсюджувач зовнішньої реклами) укладено договір на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва №00330 (надалі –"Договір"), відповідно до умов якого робочий орган надає розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування місця для розміщення рекламного засобу на підставі оформленого належним чином дозволу на розміщення зовнішньої реклами, а розповсюджувач зовнішньої реклами використовує надане місце відповідно до типових правил розміщення зовнішньої реклами, порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві та здійснює оплату за його користування.

Відповідно до п. 3.4.1 Договору (зі змінами, внесеними Додатковою угодою №00330/08-1 до Договору) Підприємство зобов'язується до 20 числа поточного місяця формувати рахунки на оплату за тимчасове користування місцем для розміщення РЗ у відповідності до умов цього договору.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що розрахунки за цим договором здійснюються розповсюджувачем зовнішньої реклами щомісячно не пізніше 25 числа поточного місяця на поточний рахунок підприємства.

Додатковими угодами №№ТК/0001 –ТК/0034 від 01.09.2007 р. до Договору сторони погодили місця розміщення рекламних засобів та розмір орендної плати.

На виконання умов Договору позивачем передано в тимчасове користування місця для розміщення рекламних засобів, передбачені Додатковими угодами №№ТК/0001 –ТК/0034 від 01.09.2007 р. до Договору.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням, на думку позивача, відповідачем грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування підстав для стягнення заборгованості по сплаті орендних платежів.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем в оренду, прийняття відповідачем та користування ним місцями для розміщення рекламної площі за Договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 4.3 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 25 числа поточного місяця.

Матеріалами справи підтверджується факт виставлення позивачем рахунків-фактур на оплату відповідачем орендних платежів відповідно до умов Договору.

Доказів сплати орендних платежів за наведений період відповідачем не надано, а тому заборгованість відповідача з орендної плати у період з листопада 2009 р. по травень 2010 р. становить 70 938,57 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 70 938,57 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариство обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства заборгованості за Договором у розмірі 70 938,57 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 10 640,79 грн., пені у розмірі 7 249,27 грн., 3% річних у розмірі 3 704,10 грн. та індексу інфляції у розмірі 13 360,24 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 26.11.2009 р. по 15.09.2011 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 7.4 Договору за несвоєчасне або неповне внесення плати розповсюджувач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент сплати пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

За перерахунком суду розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить

7 088,72 грн. В іншій частині –160,55 грн. пеня обрахована невірно, оскільки позивачем не враховані положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України (оскільки 25.04.2010 р. припадає на вихідний день, а тому останній день виконання грошового зобов'язання переноситься на понеділок).

Відповідно до п. 7.5 Договору за прострочення внесення платежів за тимчасове користування місцем для розміщення РЗ, що складає більше 1 місяця, розповсюджувач зовнішньої реклами додатково сплачує штраф у розмірі 15% простроченої суми.

Таким чином, умовами Договору передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки –пені та штрафу.

При цьому, чинне законодавство не встановлює обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання.

Суд відзначає, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу не суперечить приписам ст. 61 Конституції України та підтверджується постановами Вищого господарського суду України у справі №15/101-10 від 19.01.2011 р. та у справі 14/137-10 від 08.02.2011 р.

Враховуючи, що судом встановлено факт порушення відповідачем строків сплати орендних платежів, прострочення виконання грошового зобов'язання більше складає більше 1 місяця, то правомірним є стягнення з відповідача штрафу у розмірі 10 640,79 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду розмір індексу інфляції та 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача становить 9 465,10 грн. та 3 688,20 грн. відповідно. В іншій частині індекс інфляції та 3% річних обраховані невірно.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Підприємства заборгованості у розмірі

70 938,57 грн., пені у розмірі 7 088,72 грн., штрафу у розмірі 10 640,79 грн., індексу інфляції у розмірі 9 465,10 грн. та 3% річних у розмірі 3 688,20 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Про-Лайн Груп" (04215, м. Київ, вул. Світлицького, 24-А; ідентифікаційний код 34602415) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (01030, м. Київ, вул. М.Коцюбинського, 12-А; ідентифікаційний код 26199714) заборгованість у розмірі 70 938 (сімдесят тисяч дев'ятсот тридцять вісім) грн. 57 коп., штраф у розмірі 10 640 (десять тисяч шістсот сорок) грн. 79 коп., пеню у розмірі 7 088 (сім тисяч вісімдесят вісім) грн. 72 коп., індекс інфляції у розмірі 9 465 (дев'ять тисяч чотириста шістдесят п'ять) грн. 10 коп., 3% річних у розмірі 3 688 (три тисячі шістсот вісімдесят вісім) грн. 20 коп., державне мито у розмірі 1 018 (одна тисяча вісімнадцять) грн. 21 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 226 (двісті двадцять шість) грн. 93 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –01.12.2011 р.