Постанова

від 29.08.2008 по справі 8/198/08

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/198/08

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

29.08.08                                                                                               Справа №8/198/08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Кагітіна Л.П. судді  Кагітіна Л.П.    , Колодій Н.А.  , Яценко О.М.

при секретарі: Шерник О.В.

за участю представників:

позивача –  Зоріної А.О. (довіреність б/н від 02.06.2008 р.)

відповідача –   Борисова К.Б. (довіреність № 01-25/16  від 13.02.2006 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного вищого навчального закладу «Запорізький національний університет» (м. Запоріжжя)

на рішення господарського суду Запорізької області від 14.05.2008 р. у справі   № 8/198/08

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліліт-Фаст»  (м. Запоріжжя)

до відповідача: Державного вищого навчального закладу «Запорізький національний університет» (м. Запоріжжя)

про стягнення суми,

               ТОВ «Ліліт-Фаст» звернулося до  господарського суду Запорізької області з позовом  про стягнення з Державного вищого навчального закладу «Запорізький національний університет»  37620,17 грн. збитків, спричинених  порушенням господарського зобов'язання.   

Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.05.2008 року по справі         № 8/198/08 (суддя Попова І.А.) позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача   37620,17 грн. основного боргу.

               Рішення господарського суду мотивоване приписами ст. ст. 526, 530 ЦК України,       ст. 193 ГК України та умовами договору № 359/07 від 18.05.2007 р.    

               Не погоджуючись з прийнятим рішенням господарського суду Запорізької області, Державний вищий навчальний заклад «Запорізький національний університет» (відповідач у справі) звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій  просить скасувати  рішення  господарського суду Запорізької  області від   14.05.2008р. у справі № 8/198/08  та  прийняти  нове, яким відмовити у задоволенні  позову ТОВ «Ліліт-Фаст». З підстав, викладених в апеляційній  скарзі, заявник вважає, що господарським судом Запорізької  області було  порушено та неправильно застосовано норми  матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та  долученим  до  справи доказам. Заявник зазначає, що  недоотримання грошових  коштів, про що вказує  позивач у позовній  заяві від 20.02.2008 р. № 210, як на підставу для задоволення  позову, по своїй  правовій  природі не є збитками, які підлягають відшкодуванню. Зазначає, що  позивач не надав  жодних  доказів на підтвердження  того, що саме  діями Запорізького Національного Університету  йому  було  завдано  збитків, а також не надав  обґрунтований  розрахунок суми збитків, всупереч  вимог п. 5 ст. 54 ГПК України. Заявник посилається на те, що під час вирішення  спору позивач не змінював  ні підставу, ні предмет позову, а також не звертався  до суду з  клопотанням про вихід  за межі позовних вимог.  Проте, не  зважаючи на це,  суд  задовольнив  позовні  вимоги ТОВ «Ліліт-Фаст»  про стягнення  збитків,  а стягнув з відповідача 37620,17 грн. основного  боргу. На  підставі  викладеного  вважає, що судом  при  вирішенні  спору  були  грубо  порушені норми процесуального права, а саме ч. 1 ст. 83 ГПК України.  

          Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 03.06.2008 р. апеляційна скарга  Державного вищого навчального закладу «Запорізький національний університет» прийнята  до провадження та призначена до розгляду на 22.07.2008 р. В судовому  засіданні  оголошувалася  перерва до 29.08.2008 р.

Розпорядженням Першого заступника Голови Запорізького апеляційного господарського суду за № 1645 від 28.08.2008р. справу передано на розгляд колегії суддів: головуючий – Кагітіна Л.П. (доповідач), суддів: Колодій Н.А., Яценко О.М.

              Колегія суддів прийняла справу до провадження.

                    Заявник апеляційної скарги – Державний вищий навчальний заклад «Запорізький національний університет» та його повноважний  представник в судових  засіданнях підтримав доводи  в обґрунтування  вимог  по апеляційній  скарзі.

          Позивач у справі – Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліліт-Фаст»    доводи  заявника апеляційної  скарги не визнає, вважає їх  безпідставними, свої  заперечення  виклав у відзиві (вх. № 05/18/3-1970 від 22.07.2008р.). На думку  позивача, судом  правильно кваліфіковано дії відповідача  по справі як  правопорушення у  сфері  господарювання – невиконання  господарського зобов'язання, та застосовано  до відповідача передбачену ст. ст. 224, 225 ГК України  санкцію, - відшкодування збитків у  вигляді  неодержаних доходів, які  позивач  мав  отримати у  разі  належного  виконання  з боку відповідача  зобов'язань за договором. На підставі викладеного, просить залишити апеляційну скаргу  без  задоволення, а рішення  господарського  суду Запорізької області від 14.05.2008 р. у справі № 8/198/08 – без змін.           

          Крім того, у  письмових  поясненнях (вх. № 05-18/3-2372  від 28.08.2008 р.) позивач  відзначив, що протиправність поведінки відповідача  вбачається у невиконанні  прийнятого  ним  за договором обов'язку у встановлені  строки оплачувати  надані  послуги. Збитки,  як  результат протиправної поведінки відповідача, на думку позивача, полягають у  неодержанні  доходів, які  він  розраховував отримати  у  разі  належного  виконання  договору  відповідачем.  

За  клопотанням представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

           По закінченні судового засідання за  згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

     Згідно ст.99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

      Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.

           Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

18.05.2007 р. між ДВНЗ «Запорізький національний Університет» (замовник, відповідач у справі) та ТОВ «Ліліт-Фаст» (виконавець, позивач у справі) за результатами тендерних торгів було укладено  договір №359/07 (надалі – Договір), відповідно до умов якого замовник доручив, а позивач зобов'язався надавати замовникові послуги їдалень;  Замовник зобов'язався  оплатити Виконавцеві зазначені  послуги  в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені  цим Договором.  

Згідно із п.2.2.3 Договору Виконавець  зобов'язався  закуповувати продукти харчування та забезпечувати ними студентів санаторію-профілакторію згідно меню, наданого санаторієм-профілакторієм.

На вимогу Замовника Виконавець  зобов'язаний  надати рахунок на суму, яка  складає  вартість наданих послуг  та акт  виконаних  робіт (п. 2.2.1 Договору). Замовник проводить оплату наданих послуг згідно  наданого  розрахунку  та акту  виконаних  робіт.  

Відповідно до п. 2.1 Договору ціна Договору складає 47578,80 грн.

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги на суму             37620,17 грн. (в т.ч., ПДВ), що підтверджується Актом № ОУ-0000019  здачі-прийняття робіт (надання  послуг) від 13.07.2007 р. (арк. справи 12).

Для  оплати зазначених послуг позивач виставив відповідачу  рахунок-фактуру            № СФ-0000056 від 16.07.2007 р. на суму 37620,17 грн. (арк. справи 13).

Відповідач залишив зазначений рахунок-фактуру несплаченим.

Стягнення з Державного вищого навчального закладу «Запорізький національний  університет» 37620,17 грн. збитків стало  предметом  судового  розгляду у  даній  справі.                

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає  задоволенню  частково, з наступних підстав.

    Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за  договором про надання послуг одна сторона (виконавець)  зобов'язується за  завданням  другої  сторони  (замовника)  надати   послугу,  яка  споживається  в  процесі  вчинення  певної  дії або  здійснення певної діяльності,  а замовник зобов'язується  оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до  умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог –  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

          Аналогічні  приписи  містить   ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Матеріалами справи, зокрема, копією акту  здачі-приймання  робіт № ОУ-0000019 від 13.07.2007 р.  підтверджується, що позивач надав замовнику послуги за Договором  на суму 37620,17 грн. (з ПДВ).

          Замовник свої зобов'язання щодо оплати, всупереч умов Договору та вимог закону, не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за Договором в сумі                    37620,17 грн.

          Доказів  оплати вказаної  суми  відповідач  суду  не надав.

          Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову  відповідальність  за  правопорушення у сфері господарювання    шляхом    застосування    до     правопорушників господарських  санкцій на підставах і в порядку,  передбачених  цим  Кодексом, іншими законами та договором.

          Згідно ч.1 ст.218 ГК України підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері  господарювання.

Отже, притягнення до господарсько-правової відповідальності можливе лише за наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад господарського правопорушення, який є підставою господарсько-правової відповідальності. Склад господарського правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, включає: 1) протиправну поведінку суб'єкта господарювання; 2) наявність шкідливих наслідків; 3) причинний зв'язок  між протиправною поведінкою правопорушника і шкодою; 4) вину правопорушника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад господарського правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, оскільки, в даному випадку, його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Відшкодування збитків, завданих порушенням правил здійснення господарської діяльності, є мірою господарсько-правової відповідальності.

          Відповідно до ст.224 ГК України учасник господарських відносин,  який порушив господарське зобов'язання  або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності,  повинен відшкодувати  завдані  цим  збитки  суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під  збитками  розуміються  витрати,  зроблені  управненою  стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи,   які  управнена  сторона  одержала  б  у  разі  належного виконання   зобов'язання   або   додержання   правил    здійснення господарської діяльності другою стороною.

          Частина 1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

  -  вартість   втраченого,  пошкодженого  або  знищеного   майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

  - додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів  тощо), понесені   стороною,  яка  зазнала  збитків  внаслідок   порушення зобов'язання другою стороною;

  - неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона,  яка зазнала   збитків,  мала  право  розраховувати  у  разі  належного виконання зобов'язання другою стороною;

  -  матеріальна   компенсація   моральної   шкоди   у   випадках, передбачених законом.

          Колегія суддів  вважає, що бездіяльність відповідача, яка  виразилася  у  невиконанні  прийнятих  на себе  за Договором  зобов'язань щодо своєчасної, повної  оплати наданих позивачем  послуг, призвела  до  виникнення у  останнього  збитків  у вигляді  неотримання  доходу від наданих послуг.

          Апеляційна інстанція  вважає  доведеним  розмір збитків у сумі  37620,17 грн., оскільки  вартість наданих  позивачем  послуг  зафіксована  та погоджена  сторонами в  акті  здачі-приймання  виконаних  робіт.

          Наявність  вини  та причинного зв'язку  у справі є  очевидною  та  підтверджується  долученими до справи  документами та поясненнями  представників сторін.

          Враховуючи наявність  у  діях  відповідача  складу  господарського  правопорушення,  вимоги ТОВ  «Ліліт-Фаст»  про стягнення 36720,17 грн. збитків слід  визнати законними  та обґрунтованими, а  позов  таким, що підлягає  задоволенню  у повному  обсязі.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976 р. «Про судове  рішення» рішення є законним  тоді,  коли  суд,  виконавши  всі  вимоги процесуального  законодавства  і  всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону,  що регулює  подібні  відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення,  в якому повно  відображені обставини,  які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені   обставини   і   правові   наслідки   є   вичерпними, відповідають  дійсності  і  підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

           Як  вбачається із  матеріалів справи, ТОВ «Ліліт-Фаст» звернулося до господарського суду  Запорізької  області  із позовом  про стягнення  з ДВНЗ «Запорізький  національний університет» збитків. Суд  першої  інстанції, розглянувши  спір по суті, задовольнив позов,  стягнувши  при  цьому з відповідача  на користь  позивача  суму  основного  боргу (з посиланням на ст.ст.526,530 ЦК України, ст.193 ГК України),  чим  вийшов  за межі  позовних  вимог.

          Відповідно  до п.2  ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи  рішення, має право виходити за межі позовних вимог,  якщо  це  необхідно  для захисту  прав  і  законних  інтересів  позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет  спору  і  про  це  є  клопотання заінтересованої сторони.           

          В матеріалах  справи  відсутнє  клопотання позивача  про  вихід  за  межі  позовних вимог, а  суд  першої інстанції  не  обґрунтував  необхідність  захисту прав  і законних інтересів позивача, якщо  такі обставини, на думку  суду,  мали  місце.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доводи заявника апеляційної скарги обґрунтовані лише в частині, апеляційна скарга  задовольняється частково.

Враховуючи  допущене  судом  першої  інстанції  невірне застосування норм  матеріального права та порушення  норм  процесуального права, колегія суддів вважає, що судовий  акт  у справі  слід скасувати та  прийняти  нове  рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Ліліт-Фаст» про стягнення збитків в сумі 36720,17  грн.  задовольнити.           

Судові витрати по розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій відповідно до приписів ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача, оскільки спір виник  внаслідок  його неправильних   дій.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п.2 ст.103, п.4 ч.1 ст.104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний  господарський  суд

П О С Т А Н О В И В:

               Апеляційну скаргу Державного вищого навчального закладу «Запорізький національний університет» (м. Запоріжжя)  задовольнити частково.

               Рішення господарського суду Запорізької області від 14.05.2008 р. по справі                 № 8/198/08 скасувати  і  прийняти  нове  рішення.

          Позов задовольнити.

          Стягнути з  Державного вищого навчального закладу «Запорізький національний університет» (м. Запоріжжя)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліліт-Фаст»  (м. Запоріжжя)  37620,17 грн. збитків, 376,20 грн. державного  мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне  забезпечення  судового  процесу. Видати наказ.

          Видачу наказу  із  вказівкою  необхідних реквізитів доручити господарському суду Запорізької  області.

Головуючий суддя Кагітіна Л.П.

 судді  Кагітіна Л.П.  

 Колодій Н.А.  Яценко О.М.