Рішення

від 05.12.2011 по справі 53/506

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/506

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/506

05.12.11

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Поул Траст"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестбудкомпані"    

про стягнення заборгованості 65 837,57 грн.

                                                                                          Суддя           Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ :                    

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестбудкомпані" заборгованості за Договором № 30-03-11 від 30.03.2011 в розмірі 65 837,57 грн., в тому числі 61289,93 грн. основного боргу, 3810,19 грн. пені, 737,45 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2011 порушено провадження по справі № 53/506, розгляд справи призначено на 21.11.2011.

Представник позивача в судовому засіданні 21.11.2011 заявив про зменшення розміру позовних вимог в частині штрафних санкцій, а саме позивач просить стягнути з відповідача 3181,99 грн. пені та 615,86 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Таким чином, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 21.11.2011 відмовлено позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову та відкладено розгляд справи на 05.12.2011 для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Позивач в судове засідання 05.12.2011 не з'явився, про причини неявки суду невідомо.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997 № 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 05.12.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.03.2011 року між сторонами у справі було укладено Договір перевезення вантажу № 30/03-11 (далі –Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору, перевізник (позивач) бере на себе зобов'язання в порядку та на умовах визначених цим Договором доставляти замовникові (відповідач) власними силами та власним автомобільним транспортом грунт та бій бетону – далі вантаж, згідно із транспортною накладною з місця відправлення до пункту призначення і видати вантаж уповноваженому на його одержання представникові замовника, в замовнику бере на себе зобов'язання прийняти доставлений вантаж та сплатити плату за його перевезення. (п. 1.1 Договору).

На виконання умов договору позивач виконав покладені на нього обов'язки щодо перевезення вантажу, що підтверджується доданими до матеріалів справи підписаними обома сторонами, належним чином завіреними копіями актів здачі-приймання робіт (надання послуг): № ОУ-000009 від 30.05.2011, № ОУ-0000100 від 31.05.2011.

Відповідно до п. 2.2 Договору оплата вартості перевезення вантажу здійснюється замовником на умовах 30% передплати від розрахункової суми оплати послуг по перевезенню згідно наданого замовлення щотижнево не пізніше наступного банківського дня з моменту виставлення перевізником рахунку на оплату. Форма оплати –безготівкова шляхом перерахування на поточний рахунок перевізника.

Остаточна оплата здійснюється не пізніше трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку на умовах післясплати. (п. 2.3 Договору).

Позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату № СФ-0000097 від 30.05.2011 та № СФ-0000098 від 31.05.2011.

Відповідач не розрахувався за надані йому послуги позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направляв на адресу відповідача претензію № 2007/1165 з вимогою про оплату наданих послуг відповідно до Договору № 30-03.11. На доказ направлення претензії відповідачу, позивач надав суду копії фіскальних чеків № 8924 від 21.07.2011 та № 6584 від 22.07.2011.

Претензія залишена відповідачем без відповіді.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 628 Цивільного кодексу України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини першої статті  612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей  610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Строк оплати за здійснене перевезення встановлений в п. 2.3 Договору.

Станом на день розгляду справи відповідач за надані послуги не розрахувався, доказів проведених розрахунків суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 61 289,93 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, отже суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 61 289,93 грн. заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу за договором правомірна та підлягає задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 3181,99 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством  відповідальності.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.  

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з пункту 5.2 Договору за порушення строків оплати перевезення замовник сплачує на користь перевізника пеню у розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

          Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розмір пені, встановлений договором, перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який повинна сплачуватися пеня. Тому, при її обчисленні слід застосовувати саме розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у вказаний період.

Позивач здійснив розрахунок пені в розмірі 3181,99 грн. у відповідності до п. 5.2 Договору та чинного законодавства України.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 3181,99 грн., відповідно до розрахунку позивача.

          Позивач заявив про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 615,86 грн.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив  виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора  зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений  законом або договором.

          Суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 615,86 грн. обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

          Витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестбудкомпані" (02088, м. Київ, вул. Івана Дяченка, 6, ідентифікаційний код 35092472, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поул Траст" (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 6, корпус 3, кв. 38, ідентифікаційний код 32921520) 61 289 (шістдесят одна тисяча двісті вісімдесят дев'ять) грн. 93 коп. боргу, 3181 (три тисячі сто вісімдесят одна) грн. 99 коп. пені,  615 (шістсот п'ятнадцять) грн. 86 коп. 3% річних,  650 (шістсот пятдесят)  грн. 88 коп. витрат по сплаті державного мита та 236  (двісті тридцять  шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Суддя                                                                                                     О.А.Грєхова

Повне рішення складено 08.12.2011