Рішення

від 07.12.2011 по справі 51/470

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/470

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 Справа №  51/470

07.12.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шквал»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Удек»    

про стягнення 25 401,60 грн.

    Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Полозюк Д.О.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 17 568,00 грн., пеню в розмірі 3 177,39 грн., 3% річних в розмірі 1 422,55 грн., інфляційні втрати в розмірі 3 233,66 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № на охорону об'єкта № 72 від 30.12.2009 р. в частині оплати наданих позивачем послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.12.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та наполягав на задоволенні позову.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвалу суду про порушення провадження у справі відповідачем отримано            14.11.2011 р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення.

Провадження у справі порушено ухвалою від 04.11.2011 р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.  

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 07.12.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шквал»(виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Удек»(замовник) укладено договір на охорону об'єкта № 72 (далі –договір).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 72 від 30.12.2009 р. є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до умов п. 1.1 договору замовник доручив, а виконавець прийняв зобов'язання за плату надавати послуги з охорони території замовника, а також об'єктів та іншого майна, що належить замовнику (або ж за яке відповідає замовник) і знаходиться на даній території (далі –об'єкт). Територія замовника, що охороняється за договором, розташована за адресою: м. Донецьк, вул. Єнісейська, 1 (п. 1.2 договору). Виконавець надає послуги по охороні об'єкта цілодобово (п. 1.3 договору).

Згідно з п. 2.1 договору вартість послуг визначена сторонами в розмірі 17 568,00 грн. з ПДВ.

Додатковою угодою № 1 від 28.07.2010 р. до договору № 72 від 30.12.2009 р. сторони погодили, що вартість послуг становитиме 8 000,00 грн.

Об'єкт, що підлягає охороні, передається під охорону о 00.00 годині 01.01.2010 р.

Пунктом 11.1 договору сторони визначили, що такий набуває чинності з 01.01.2010 р. і діє до 31.12.2010 р. Якщо за 5 робочих днів до закінчення строку договору жодна із сторін не вимагає його припинення, договір вважається подовженим на тих же умовах ще на один рік.

Тож, судом встановлено, що сторонами було погоджено істотні умови договору про надання послуг, на виконання якого та додатку № 1 останнього позивач надав відповідачу обумовлені договором охоронні послуги за період з Мая 2010 року по грудень 2010 року на суму 110 272 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), які в копіях надані до справи.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 2.2 договору оплата за охорону здійснюється замовником шляхом перерахування щомісяця на поточний рахунок виконавця плати у термін не більше 7 робочих днів після закінчення місяця протягом якого були надані послуги охорони на підставі акта виконаних робіт.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач зобов'язань за договором щодо своєчасної та в повному обсязі оплати наданих позивачем послуг не здійснив, у зв'язку з чим, станом на момент вирішення спору судом за ТОВ «Удек»рахується заборгованість в сумі 17 568,00 грн.  

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг згідно з договором. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку з чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 17 568,00 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності  учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського  зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 8.1. договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної (неповної) оплати за охорону об'єкта замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої плати за кожен день прострочки.

Сума пені, що заявлена до стягнення з відповідача, розрахована позивачем відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та положень ч. 6 ст. 232 ГК України виходячи з облікової ставки, встановленої НБУ у відповідний період, з урахуванням виникнення зобов'язання щодо оплати по сумах, які складають суму боргу та за період прострочення, і підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Удек» в сумі 3 177,39 грн.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком суми боргу з урахуванням індексу інфляції, наданим позивачем, і вважає його обґрунтованим, а вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Сума 3% річних, розрахована позивачем відповідно до періодів прострочення і підлягає стягненню з відповідача в силу положень закону.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись  ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Шквал»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Удек»(01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, б. 13, код 32916327) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шквал»(83087, м. Донецьк, просп. Олександра Матросова, б. 24 «А», код 33364501) 17 568 (сімнадцять тисяч п'ятсот шістдесят вісім) грн. суми боргу, 3 177 (три тисячі сто сімдесят сім) грн. 39 коп. пені, 1 422 (одна тисяча чотириста двадцять дві) грн. 55 коп. 3% річних, 3 233 (три тисячі двісті тридцять три) грн. 66 коп. інфляційних втрат, 254 (двісті п'ятдесят чотири) грн. 02 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяПригунова А.Б.

Дата підписання рішення: 08.12.2011 р.