Постанова

від 27.08.2008 по справі 12/228-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/228-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2008                                                                                   Справа № 12/228-07  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Павловського П.П.,

суддів: Швець В.В. (доповідач), Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Прудніковій Г.В.

за участю представників:

від позивача:  Осадчий І.М. представник, довіреність № б/н  від 20.07.07;

від відповідача:  Сергієнко Л.Г. нач. юр. відділу, довіреність №4-1/2-18     від 08.01.08;

від відповідача:  Бойко Ю.О. представник, довіреність №4-28/2-18  від 31.03.08;

від 3-ої особи: представник  у судове засідання не з"явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Царичанської районної ради, Дніпропетровської області, селище міського типу Царичанка;

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23 травня 2008 року;

у справі №12/228-07;

за позовом Дніпропетровського обласного міжгосподарського об'єднання “Облміжколгоспздравниця”, село Китайгород, Царичанського району, Дніпропетровської області;

до Царичанської районної ради Дніпропетровської області, селище міського типу Царичанка;

третя особа, Китайгородська сільська рада Царичанського району, Дніпропетровської області, село Китайгород, Царичанського району, Дніпропетровської області;

про визнання недійсним право чину, визнання незаконним та скасування рішення від 28 лютого 2007 року №86-1 І/V, зобов'язання вчинити певні дії.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Дніпропетровське обласне міжгосподарське об'єднання “Облміжколгоспздравниця”, село Китайгород, Царичанського району, Дніпропетровської області звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати недійсним правочин укладений між позивачем та відповідачем, Царичанською районною радою, Дніпропетровської області, щодо безоплатної передачі в спільну власність територіальній громаді, Царичанського району, Дніпропетровської області, цілісного майнового комплексу дитячого оздоровчого закладу “Пролісок”.

- визнати незаконним та скасувати повністю рішення одинадцятої сесії V скликання, Царичанської районної ради, Дніпропетровської області за №86-11/V від 28 лютого 2007 року “Про прийняття в спільну власність територіальних громад району цілісного майнового комплексу”;

- зобов'язати Царичанську районну раду, Дніпропетровської області повернути позивачу спірне майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення про передачу майна є протиправним, оскільки прийнято з порушенням прав учасників Дніпропетровського обласного міжгосподарського об'єднання “Облміжколгоспздравниця” на цілісний майновий комплекс дитячого оздоровчого закладу “Пролісок”, оскільки був переданий на підставі листа, який був підписаний та складений з перевищенням повноважень одноособово головою об'єднання “Облміжколгоспздравниця”, І. Сало, що є порушенням пунктів 4.1, 4.2, 4.4 Статуту позивача, та статей 21, 92, 203, 207, 215, 368, 369, 393 ЦК України.

Рішенням господарського суду у справі №12/228-07 від 23 травня 2008 року (суддя Жукова Л.В.) позовні вимоги задоволено повністю.

Приймаючи спірне рішення господарський суд виходив з того, що незважаючи на вимоги статутних документів позивача, щодо порядку відчуження майна, та направляючи лист-пропозицію про передачу майна, голова Дніпропетровського обласного міжгосподарського підприємства “Облміжколгоспздравниця” Сало І.А. діяв самостійно, з перевищенням своїх повноважень, щодо розпорядження майном об'єднання та без погодження з радою об'єднання вирішив питання щодо передачі спірного майна цілісного майнового комплексу до спільної власності територіальних громад району, що є порушенням вищенаведеного чинного законодавства України.

Відповідач не погодившись з рішенням господарського суду подав апеляційну скаргу.

Вважає, що воно винесено з порушенням закону.

Господарський суд при винесенні рішення неповно з'ясував всі обставини справи, тому висновок суду не відповідає обставинам справи.

Відповідач просить спірне рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги посилаючись на те, що позивач не представив доказів того, чи був він власником майнового комплексу, тому на думку відповідача він і не може ставити вимоги про повернення (витребування) майна, а також клопотатися про скасування акту органу місцевого самоврядування на підставі статті 393 Цивільного кодексу України.

Крім того відповідач вважає, що господарський суд не розібрався з питанням щодо визначеності суб'єктів власності об'єднання підприємств та засновників (власників) такого об'єднання.

А також при винесенні рішення господарський суд порушив та неправильно застосував норми матеріального та процесуального.

На апеляційну скаргу позивач надав відзив у якому посилається на те, що висновки, викладені в апеляційній скарзі безпідставні і не обґрунтовані, тому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним в задоволені апеляційної скарги відмовити, рішення місцевого господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Відмовляючи в задоволені апеляційної скарги судова колегія виходила з наступного:

Стосовно закриття провадження по справі, судова колегія вважає, що твердження відповідача про закриття провадження по справі є помилковим.

Відповідно до пункту 5.3 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України № 04-5/120 “Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судом” від 27 червня 2007 року до компетенції господарським судів не відноситься розгляд справ у спорах:

а) про оскарження рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність, за умови, що оскаржуваний акт згідно із законодавством України є обов'язковим до виконання;

б) про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, врегульованими господарським договором;

в) між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління;

г) з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;

д) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Інші справи за участю господарських суб'єктів та суб'єктів владних повноважень не є справами адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах.

До таких справ належать усі справи про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства.

Виходячи з вищенаведеного, позовні вимоги є спором про право власності на цілісний майновий комплекс, по справі не приймався нормативний акт публічно-правового характеру, а тому підлягає розгляду в порядку господарського судочинства України.

Розглядаючи справу по суті, господарським судом у судовому засіданні було встановлено, що Дніпропетровське обласне міжгосподарське об'єднання “Облміжколгоспздравниця” було створено на підставі Установчого договору від 3 вересня 1997 року, як об'єднання підприємств і за своєю суттю є юридичною особою колективної власності.

До початку процедури ліквідації Дочірнє Підприємство “Дитячий оздоровчий заклад “Пролісок” було самостійною юридичною особою і знаходилося у безпосередній підлеглості обласного об'єднання “Облміжколгоспздравниця”, як дочірнє підприємство. (пункт 1.6 Статуту).

21 листопада 2006 року Зборами Ради Дніпропетровського обласного міжгосподарського об'єднання “Облміжколгоспздравниця” було прийнято рішення щодо ліквідації Дочірнього підприємства “Дитячий оздоровчий заклад “Пролісок”, рішення про створення ліквідаційної комісії та затверджено порядок та строки ліквідації дочірнього підприємства.

Після ліквідації Дочірнього підприємства “Дитячий оздоровчий заклад “Пролісок” правонаступником майна стало Дніпропетровське обласне міжгосподарське об'єднання “Облміжколгоспздравниця”, підприємство колективної форми власності.

На виконання пункту 7.3 Статуту ліквідаційна комісія Дочірнього підприємства “Дитячий оздоровчий заклад “Пролісок” за підсумками проведення ліквідаційної процедури та розрахунків з кредиторами за Актом приймання - передачі від 7 лютого 2007 року передала ДОМО “Облміжколгоспздравниця” майно, а саме цілісний майновий комплекс “Дитячий оздоровчий заклад “Пролісок”.

12 лютого 2007 року на адресу відповідача, Царичанської районної ради Дніпропетровської області, був направлений лист за  підписом голови об'єднання “Облміжколгоспздравниця” І.Сало в якому він просив прийняти у спільну власність територіальних громад району цілісний майновий комплекс дитячого оздоровчого закладу “Пролісок”.

Але відповідно до пункту 7.3 Статуту Дочірнього підприємства, вирішення питання щодо долі майна, яке може залишитися після ліквідації підприємства, відноситься до компетенції ради об'єднання обласного об'єднання “Облсільгоспздравниця”, оскільки вказане підприємство є колективним підприємством.

Незважаючи на вимоги статутних документів щодо порядку відчуження майна, Голова Дніпропетровського обласного міжгосподарського підприємства “Облміжколгоспздравниця” Сало І. А. самостійно, за межами своїх повноважень без погодження з Радою Об'єднання вирішив питання щодо передачі цілісного майнового комплексу до комунальної власності.

Судова колегія вважає, що направляючи на адресу відповідача лист-пропозицію про передання до комунальної власності цілісного майнового комплексу Голова І. Сало, “Облміжколгоспздравниці” діяв з перевищенням своїх повноважень щодо розпорядження майном об'єднання.

Посилання відповідача на те, що позивач не надав доказів того, що він був власником спірного майнового комплексу, а тому не може вимагати повернення майна не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки спростовуються наведеними вище доводами, які свідчать про те, що майно знаходилось у розпорядженні позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Крім того з такими твердженнями скаржника погодитися не можна з огляду і на те, що відповідно до пункту 8 листа Вищого арбітражного суду України №01-8/98 “Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом” від 31 січня 2001 року, підприємство чи організація, яка не є власником майна, але володіє ним на праві повного господарського відання, оперативного управління чи з інших підстав (наприклад, на підставі адміністративного акта), має такі ж права на захист свого права, як і сам власник, а також право на захист свого володіння від власника.

Зокрема, такий володілець майна може витребувати його з чужого незаконного володіння з тих же підстав і в такому ж порядку, як і сам власник.

Крім того відповідно до пункту 9 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” від 12 березня 1999 pоку визначає, що підписання особою (органом юридичної особи) угоди без відповідних повноважень, а також з порушенням наданих їй повноважень може бути підставою для визнання укладеної угоди недійсною як такої, що не відповідає вимогам закону.

В свою чергу пункт 1.4 листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/98 “Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом” від 31 січня 2001 року визначає, що право колективної власності здійснюється колективним власником через створені ним органи управління: вищі (загальні збори, конференції, з'їзди тощо), які здійснюють повноваження колективного власника щодо володіння, користування і розпорядження належними йому об'єктами власності у повному обсязі, і органи, які створюються цими вищими органами для здійснення окремих функцій з господарського управління колективним майном.

Відповідно до статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Відповідно до частини 4 вищевказаної статті правочин, щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, без необхідних повноважень.

В ході розгляду справи судова колегія встановила, що голова об'єднання “Облміжколгоспздравниця” Сало І.А. при зверненні до відповідача про передачу спірного майнового комплексу не мав необхідних повноважень, які б були надані йому радою об'єднання та учасниками об'єднання.

Тому судова колегія дійшла висновку про те, що при передачі цілісного майнового комплексу та прийнятті І.А. Сало спірного рішення порушені права і інтереси позивача та його учасників щодо розпорядження та користування цілісним майновим комплексом дитячим оздоровчим закладом “Пролісок” , що в подальшому призвело до прийняття відповідачем незаконних рішень відносно зазначеного спірного майнового комплексу.

З врахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну  скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін.

          На підставі наведеного та керуючись статтями 99, 101-103, 105 ГПК України суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Царичанської районної ради, Дніпропетровської області, селище міського типу Царичанка, залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23 травня 2008 року у справі №12/228-07, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Господарського суду України.

Головуючий                                                                       П.П. Павловський  

          Судді                                                                                В.В. Швець

                                                                                                         О.В. Чус