Постанова

від 12.08.2008 по справі 25/157-08(10/53-07)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

25/157-08(10/53-07)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2008                                                                                   Справа № 25/157-08(10/53-07)  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді   Стрелець Т. Г. (доповідача),      

суддів:  Мороз В.Ф., Чус О.В.,

при секретарі судового засідання: Ревковій Г.О.,

Представники сторін:

від відповідача: Васильченко М.П., довіреність № 07/05/08-4  від 07.05.08,  представник;

Шестіріков В.В., довіреність № 07/05/08-1  від 07.05.08,  представник;

від третьої особи-2: Ревякіна Н.М., довіреність № 4/11-550  від 27.12.07, головний спеціаліст юридичного управління;

від позивача, третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: представник у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2008р. у справі № 25/157-08(10/53-07)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ (вул. Комсомольська, 58, м. Дніпропетровськ, 49000)

до Дніпропетровського обласного об'єднання профспілок, м. Дніпропетровськ (прос. Карла Маркса, 93)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», м. Дніпропетровськ (вул. Леніна, 9, м. Дніпропетровськ, 49000)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ (прос. Карла Маркса, 75, м. Дніпропетровськ, 49000)

про визнання права державної власності на нерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровського обласного об'єднання профспілок про визнання права власності на нерухоме майно - Будинок Союзів, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, прос. К. Маркса, 93.

Справа № 25/157-08(10/53-07) неодноразово розглядалася в судах різних інстанцій.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2008 року (суддя Чередко А.Є.) по справі № 25/157-08(10/53-07) в задоволенні позових вимог позивача-відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2008р. по справі № 25/157-08(10/53-07), оскільки вважає дане рішення таким, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Свою позицію обґрунтовує тим, що постановою від 19.02.2008р. Верховний суд України скасував всі попередні судові рішення та направив справу № 25/157-08(10/53-07) на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

В постанові Верховного Суду України зазначається, що господарські суди не надали належної оцінки вказаним обставинам, не з'ясували питання про правовий режим спірного майна, яке перебувало у володінні та користуванні відповідача. Однак суд першої інстанції в порушення вимог ч. 1 ст. 111-21 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду цієї справи не звернув належної уваги на вказівки Верховного Суду України.

Крім того, звертає увагу апеляційної інстанції на той факт, що майно колишніх профспілкових організацій після 24.08.1991р. і на даний час було та залишається державною власністю, оскільки до набуття чинності Конституцією України, відповідно до Закону України „Про власність”, державна власність поділялася на загальнодержавну та комунальну власність (власність адміністративно-територіальних одиниць). Після прийняття Конституції України поняття „державна власність” є тотожним поняттю „загальнодержавна власність”, яке застосовувалось раніше. Регіональне відділення вважає що право власності на нерухоме майно –Будинок Союзів, розташований у м. Дніпропетровську по прос. К. Маркса, 93, зареєстроване за відповідачем 06.10.1997р. за № 712-74 всупереч ст. 328 ЦК України. Чинне законодавство свідчить про приналежність нерухомого майна –Будинок Союзів, розташованого у м. Дніпропетровську по прос. К. Маркса, 93 державі.

Дослідивши історію права власності з 1910 року (рік створення спірного нерухомого майна) по 1991 рік, коли вступив в дію Закон України „Про власність”, позивач вважає, що вся власність була або державною або кооперативно-колгоспною. Тобто до 1991р., коли вступив в силу Закон України „Про власність” діяли норми вищезазначеного законодавства, після 1991р. статус державного майна  так і залишився державним.

Скаржник наголошує на тому, що рішенням від 25.01.72 року № 39 виконавчого комітету Дніпропетровської міської Ради трудящихся, як державним органом влади, було надано дозвіл Дніпропетровської обласної раді профсоюзів надбудову 5 поверху, прибудову до спірної будівлі зали засідань на 450 місць та їдальні на 150 місць та двоповерхову прибудову приміщень товариства охорони природи та служб парку; при огляді акту робочої комісії від 29.06.79 року про прийняття закінченого будівництва вбачається, що жодного відхилення від проектно-кошторисної документації при здійсненні реконструкції та прибудов спірного будинку не було, а тому фактично була зроблена реконструкція цієї будівлі, яка знаходилася з 1922 року у державній власності та на час проведення цієї реконструкції, а не будівництво нової будівлі.

Ухвалою від 20.06.2008р. прийнято апеляційну скаргу до розгляду, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 09.07.2008р. на 15 год. 00 хв.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вимоги викладені в апеляційній скарзі не визнає в повному обсязі, при цьому зазначає, що апеляційна скарга не містить посилань на порушення судом першої норм матеріального та процесуального права України. Апелянт необґрунтовано стверджує, не приводячи при цьому жодних аргументів, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на вказівки Верховного суду України при попередньому розгляді справи., фактично в апеляційній скарзі позивач переповідає свою версію обставин справи, які втім були повно і всебічно встановлені та оцінені судом.

Відповідач стверджує, що оскаржуване рішення винесено у відповідності з нормами діючого законодавства України, зокрема з дотриманням норм матеріального та процесуального права України, вимоги викладені у скарзі необґрунтовані, не мають правових підстав і просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2008р. залишити без змін.

Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради, який виступає в якості третьої особи -2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржуване рішення відповідає усім вимогам чинного законодавства і підстави для його скасування відсутні, судами попередніх інстанцій належним чином встановлено правовий режим спірного майна.

Виходячи зі змісту рішення господарського суду від 29.05.2008р. встановлено, що в процесі експлуатації будинку було створено нове майно за рахунок коштів профспілок, що підтверджується матеріалами справи, а будівля по пр. К. Маркса, 93 була націоналізована державною та знаходилась на місці «Будинку Союзів»була знесена, отже її не існує в натурі, тому, наведені скаржником обставини щодо належності раніше існуючої будівлі за адресою: м Дніпропетровськ, прос. К. Маркса, 93 до державної власності не впливають на вирішення спору щодо права власності на спірну будівлю.

Крім того, звертає увагу апеляційної інстанції, що 06.10.1997р. КП “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” зареєструвало право власності на будівлю № 93 по прос. К. Маркса в м. Дніпропетровську за Дніпропетровським обласним об'єднанням профспілок.

Третя особа-1 –Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», відзив на апеляційну скаргу не надало та не забезпечило у судове засідання явку свого повноважного представника, але, зважаючи на ту обставину, що в матеріалах справи знаходиться поштове повідомлення з відповідною відміткою, яка підтверджу, що про час та місце розгляду апеляційної скарги третя особа-1 повідомлена належним чином, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника третьої особи-1.

В судовому засіданні 09.07.2008р. оголошено перерву до 11 год. 30 хв. 12.08.2008р.

Позивач та третя особа-1 явку повноважних представників в судовому засіданні 12.08.2008р. не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили.

В судовому засіданні 12.08.2008р. за згодою представників відповідача та третьої особи-2 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача та третьої особи-2, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 39 від 25.01.1972р. було надано дозвіл Дніпропетровської обласної раді профспілок здійснити надбудову 5 поверху будівлі „Будинку Союзів”, прибудову до будівлі зали засідань на 450 місць та їдальні на 150 місць та двоповерхову прибудову приміщень товариства охорони природи та служб парку.

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 449 від 11.07.1974р. було надано дозвіл Дніпропетровської обласної раді профспілок на знесення житлового будинку місцевих Рад, сараїв та гаражів по пр. К. Маркса, 93.

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 420 від 29.06.1979р. “Про затвердження Акта державної комісії про прийняття в експлуатацію завершеної реконструкцією і розширенням будівлі „Будинку Союзів” по прос. К. Маркса, 93а в Кіровському районі”, виконавчий комітет вирішив затвердити Акт державної комісії від 29.06.1979р. про прийняття до експлуатації закінченого реконструкцією та розширенням Будинку союзів по пр. К. Маркса, № 93а, а також дозволити “ОКСу облсовпроса” ввести до експлуатації будівлі „Будинку Союзів” та передати на баланс “Облсовпросу”.

Відповідно до вказаного рішення - спірна будівля була побудована Будівельним управлінням “Металургбуд” тресту “Дніпроважбуд” для відділу капітального будівництва Обласної ради профспілок. Тобто, замовником будівництва виступала Обласна рада профспілок в особі свого структурного підрозділу - відділу капітального будівництва.

Виходячи із положень Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої 31.01.1966р. Міністерством комунального господарства Української РСР, яка діяла на час прийняття вказаного рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 420 від 29.06.1979р., останнє стосувалося затвердження акту прийняття в експлуатацію спірної будівлі, тобто, затверджувався документ, яким підтверджувалася відповідність спірного будинку будівельним нормам і правилам. Отже, дане рішення фіксувало створення відповідно до архітектурно-будівельних норм нової нерухомої речі - будівлі Будинку профспілок, реконструкція і розширення якого були завершені у 1979р., та придатність даної речі до експлуатації, а не передачу державного майна в користування або на баланс Дніпропетровській обласній раді профспілок.

06.10.1997р. Дніпропетровське бюро технічної інвентаризації на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 420 від 29.06.1979р. видало Реєстраційне посвідчення, в якому зазначалося, що будівля “Дома Союзов” (літ. “А-5”) по прос. К. Маркса, 93 зареєстрована на праві колективної власності за Об'єднанням профспілок Дніпропетровської області.

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 1315 від 16.07.1998 року “Про надання земельної ділянки по прос. К. Маркса, 93 у постійне користування об'єднанню профспілок Дніпропетровської області (міжгалузевій раді профспілок), код 02657827, по фактичному розміщенню адміністративного будинку” було вирішено надати земельну ділянку площею 8032 кв.м. по прос. Карла Маркса, 93 у постійне користування з видачею Державного акта об'єднанню профспілок Дніпропетровської області (міжгалузевій раді профспілок) для обслуговування адміністративного будинку по його фактичному розміщенню за рахунок земель громадської забудови. На підставі зазначеного рішення об'єднанню профспілок Дніпропетровської області (міжгалузевій раді профспілок) був виданий Державний акт на право постійного користування землею.

Судом першої інстанції було встановлено, що предметом заявленого позивачем позову є визнання права державної власності на нерухоме майно –„Будинок Союзів”. Відповідно до ст. 16 ЦК України, визнання права є одним із способів захисту цивільних прав і інтересів. Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Колегія суддів підтримує позицію місцевого господарського суду та погоджується з тим, що законом встановлені виключні випадки, коли особа, яка вважає себе власником, має право пред'явити позов про визнання за нею цього права. Подаючи позов, регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області вважало, що право власності зареєстроване за відповідачем всупереч чинному законодавству. Згідно ст. 33 ГПК України,  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, тягар доведення того, що власником спірного майна є держава, покладений на позивача і саме останній повинен довести належність спірного майна до державного майна.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи 06.10.1997 року відповідачу було видане реєстраційне посвідчення на спірне майно органом технічної інвентаризації. Зазначене реєстраційне свідоцтво було видано на підставі Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 р. N 56 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996р. за N 31/1056. Підставою введення в дію зазначених Правил була Концепція розвитку житлово-комунального господарства в Україні, схвалена постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.95р. N 150, якою передбачено впровадження державної системи реєстрації, обліку та оцінки вартості нерухомого майна, а також системи нагляду і контролю за його використанням та утриманням. Отримавши саме державну реєстрацію власності, відповідач встановив своє право на майно шляхом підтвердження цього права державою через органи державної реєстрації такого права.

Судом першої інстанції було встановлено, що зазначене вище Реєстраційне посвідчення не скасовувалося та недійсним не визнавалося (доказів не надано), отже на час розгляду справи в господарському суді відповідач є законним власником спірної будівлі, а його зареєстроване право власності має пріоритет перед незареєстрованим згідно з вимогами ст. 182 ЦК України, п. 5, п. 7 ст. 3 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”.

Колегія суддів вивчивши матеріали справи встановила, що „Будинок Союзів”, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ прос. К. Маркса, 93, перебуває на балансі відповідача. Ще у 1955 році за проектним завданням реконструкції будинку, затвердженого постановою Секретаріату ВЦРПС № 36 від 20.05.1955року, була проведена реконструкція його фасадів. Зазначений будинок в процесі реконструкції, яка проводилася за період 1974-1979 років був повністю перебудований, про що свідчить лист державного підприємства „Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва „Дніпроцивільпроект” № 145 від 06.03.2007 року, у якому зазначено, що будівля була повністю перебудована. Факти, викладені у зазначеному листі, підтверджуються технічним висновком оцінки віку будівельних конструкцій, проведеному Придніпровською державною академією будівництва та архітектури 12.03.2007 року, яким встановлено, що з раніше існуючої будівлі залишилися лише деякі елементи старої кладки у підвалі будинку.

Нова будівля зведена повністю за рахунок коштів професійних спілок, що підтверджується наданими відповідачем документами, зокрема постановою Секретаріату Української республіканської ради профспілок від 24.01.1972р. “Про план нецентралізованих капітальних вкладень на 1972р. по профспілковим організаціям Української РСР та додатком до нього, яким визначено список будівництв, які  фінансуються у 1972р. за рахунок профспілкового бюджету; розшифровкою виконання плану капітальних робот за 1972р. по Дніпропетровському облсовпрофу; титульними списками будівництва на 1973р., 1975р., 1976р., 1979р. Української республіканської ради профспілок; довідками про фінансування будівництва та витрат на будівництво на 1973р., 1975р., 1976р., 1977р., 1978р., 1979р.; планом нецентралізованих капітальних вкладень на 1974р., 1975р., 19977р. по будівництву та проектуванню об'єктів профспілок Української республіканської ради профспілок; звітами Дніпропетровського облсовпрофу про капітальне будівництво за 1975р., 1976р.; договором № 10096к укладеним між інститутом “Днепрогражданпроект”та Дніпропетровським облсовпрофом на виконання проектних та пошукових робот та додатками до нього; актами приймання будівельних робот та іншими документами (т. 3 а. с. 38-126). В свою чергу позивачем інших доказів і доказів проведення реконструкції будівлі за рахунок коштів держави не надано.

Відповідно до наданих відповідачем документів та виходячи з наявності суб'єктного складу правовідносин будівельного підряду на спорудження будівлі Будинку профспілок замовником будівництва виступала Обласна рада профспілок в особі свого відділу капітального будівництва, а підрядником - трест “Дніпроважбуд” в особі свого Будівельного управлінням “Металургбуд”.

Відповідно до ст. ст. 332, 345 ЦК УРСР саме на замовника покладено обов'язок оплатити виконану роботу, отже фінансування будівництва спірної будівлі було здійснено з профспілкового бюджету, позивачем цей факт не спростовано ні при розгляді справи в першій інстанції ні в апеляційній .

Відповідно ж до Постанови Ради Міністрів СРСР від 08.10.1965 р. № 746 „Про затвердження Правил фінансування будівництва", а саме п. 1 Правил, визначено, що за цими правилами Будбанк СРСР фінансує капіталовкладення державних підприємств, організацій і установ, до яких Обласна рада профспілок не належала, тому дані Правила не поширюються на фінансування будівництва будівлі Будинку Спілок та не спростовують фінансування будівництва спірної будівлі відповідачем. У будь-якому випадку Правилами було передбачено, що фінансування будівництва може бути здійснене безпосередньо зацікавленими організаціями (нецентралізовані капіталовкладення) або через ради депутатів трудящих (державні капіталовкладення). З вищенаведених же матеріалів же справи вбачається, що будівництво здійснювалося з залученням нецентралізованих капіталовкладень (коштів профспілок).

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірна будівля була націоналізована у 20-х роках ХХ століття і тому належить державі, оскільки в процесі експлуатації будинку було створено нове майно за рахунок коштів профспілок, що підтверджується матеріалами справи, а будівля, яка була націоналізована державою та знаходилася на місці „Будинку Союзів” була знесена, отже її не існує в натурі. Тому, наведені позивачем обставини щодо належності раніше існуючої будівлі за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 93 до державної форми власності не впливають на вирішення спору щодо права власності на спірну будівлю.

Колегія суддів також враховує факт, якій відображено в оскаржуваному рішенні, що 29.06.1922 року раніше існуючий будинок був переданий Окружній раді профспілок, а підставою такої передачі була постанова ВУЦИК „О предоставлении помещений для “Дворцов Труда” від 12.02.1921 року, яким були зобов'язані всі Губвиконкоми та Уєздвиконкоми надати Губ профспілкам та Уєздпрофспілкам приміщення для „Дворцов Труда”, вполне пригодные и достаточные для удобного размещения в них всех местных профорганизаций”. Крім того, в розвиток постанови від 12.02.1921 року була прийнята постанова Всеукраїнського ЦВК від 05.05.1922 року „Про Палаци Праці, палаци-комуни і Будинки робітників”, якою також передбачена передача цих будинків профспілкам.

08.05.1932 року будинок знову був переданий профспілкам одночасно із земельною ділянкою. Підтвердженням тих обставин, що спірне майно не належить до державної власності є також постанова Федерації професійних спілок України від 29.01.1993 року № К-1-11 „Про власність професійних спілок” і постанова президії Федерації професійних спілок України від 24.03.1993 року № П-3-5 „Про переліки майна профспілок України”. Зазначені постанови не скасовані і недійсними не визнавалися.

Колегія суддів вважає необгрунтованими твердження позивача щодо того, що майно колишніх профспілкових організацій у радянські часи, після 24.08.1991р. і на даний час було та залишається державною власністю, оскільки на його думку до набуття чинності Конституцією України, відповідно до Закону України „Про власність”, державна власність поділялася на загальнодержавну та комунальну власність (власність адміністративно-територіальних одиниць).

Судом першої інстанції заперечено це твердження з посиланням на нормативно-правові акти. Так, у ЦК УРСР в редакції 1963 року, який діяв станом на 1979р., коли було затверджено акт введення в експлуатацію будинку, містилася окрема Глава 9 „Власність профспілкових та інших громадських організацій”, де останні розглядалися як самостійні суб'єкти права власності.

Відповідно до ст. 10 Конституції УРСР 1978р., основу  економічної  системи  України  становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності.

Соціалістичною власністю є також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне  їм  для  здійснення  статутних завдань.

Отже, Конституція УРСР передбачала наявність лише соціалістичної власності у формі, як державної, так і колгоспно-кооперативної власності, тобто державна та соціалістична власність не є тотожними формами власності, а до складу соціалістичної власності віднесено і майно  профспілкових та інших громадських організацій.  

За ст. 11 Конституції УРСР, державна  власність  -  спільне  надбання  всього радянського народу, основна форма соціалістичної власності.

У виключній власності держави є: земля, її надра, води, ліси. Державі  належать  основні  засоби  виробництва  в  промисловості, будівництві  і  сільському   господарстві,  засоби  транспорту   і зв'язку,  банки,  майно  організованих   державою    торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий  фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.

Таким чином, ст. 11 Конституції УРСР визначено саме зміст об'єктів державної форми власності та саме основних засобів виробництва, до яких спірна будівля „Будинку Союзів” не може бути віднесена, оскільки не була призначена та не використовувалася як засіб виробництва, а також була та є майном профспілкової організації.

Згідно з ст. 87 ЦК УРСР (1963р.), норми якого були чинними на час побудови спірного майна, соціалістичною власністю  є:   державна   (загальнодержавна), власність; власність колгоспів, інших кооперативних організацій, їх об'єднань, власність громадських організацій.

За ст. 97 ЦК УРСР, профспілкові та інші громадські організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів (положень).

Право розпорядження майном, що є власністю профспілкових та інших громадських організацій, належить виключно профспілковим та іншим громадським організаціям.

Статтею 98 ЦК УРСР, встановлено, що власністю профспілкових та інших громадських організацій є їх підприємства, будівлі, споруди, санаторії, будинки відпочинку, палаци культури, клуби, стадіони та піонерські табори з їх обладнанням, культурно-просвітницькі фонди та інше відповідне меті діяльності цих організацій майно.

Судова колегія також погоджується з позицією суду першої інстанції, що  посилання позивача на норми Закону України „Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України”, Постанови Верховної Ради УРСР „Про захист суверенних прав власності Української РСР” від 29.11.1990р. № 506, Постанови Верховної Ради України від 10.04.1992р. № 2268-ХІІ „Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР”, Постанови Верховної Ради України від 04.02.1994р. № 3943-ХІІ „Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР” є безпідставним виходячи з наступного.

Так, введений постановою ВР УРСР “Про захист суверенних прав власності Української РСР” від 29.11.1990р. № 506 мораторій на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону УРСР про роздержавлення майна не стосується спірного будинку, оскільки він не був об'єктом державної власності. Навпаки, це майно належало до об'єктів права власності профспілок, яке прямо передбачалося за нормами Конституції УРСР 1978 р. (ст. 10) та ЦК УРСР 1963 р. (ст. 87 та Глава 9).

07.02.1991р. був прийнятий спеціальний закон, що визначав відносини власності –Закон УРСР “Про власність”.  Відповідно до ст. 20 цього закону професійні спілки були визнані суб'єктами права колективної власності, що і обумовило реєстрацію спірного майна за відповідачем під час дії цього закону саме на праві колективної власності (Реєстраційне посвідчення про об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, від 06.10.1997р.).

З набранням чинності новим Цивільним кодексом України було введено наступні форми власності: власність народу України, право приватної власності, право державної власності,  право комунальної власності.

Отже, власність всіх юридичних осіб приватного права (в т.ч. і профспілок) була визнана приватною (ст. 325 ЦК України). Саме на праві приватної власності відповідачу і належить спірне майно на даний час.

Тому оскільки мораторій поширювався вказаною Постановою ВР УРСР тільки на державне майно, до якого спірний будинок не належав, то він жодним чином не стосувався права власності відповідача на спірний будинок.

Крім того, 18.11.1990 року (тобто до прийняття вищенаведених нормативних актів) Загальна Конфедерація профспілок СРСР і Федерація незалежних профспілок України уклали договір, яким закріпили за останньою на праві власності майно згідно переліку (в якому є і спірна будівля). Цим було підтверджено відсутність прав загальносоюзних профспілкових органів на майно українських профспілок.  

Слід зазначити, що Закон України “Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України” від 10.09.1991 р. № 1540-ХІІ не може бути застосовано до спірних правовідносин, оскільки даний закон регулює майнові відносини, що виникли у зв'язку з припиненням існування однієї держави (Союзу РСР) та виникненням на частині її території нової держави (України), яка є правонаступницею прав та майна свого правопопередника. Тобто від моменту проголошення незалежності України згідно даного закону до України переходить все майно, що раніше належало на праві державної власності вже неіснуючому Союзу РСР та знаходиться на території України (в тому числі майно підприємств, установ та організацій, що знаходилися на території України, але підпорядковувалися напряму союзного керівництву).

Закон не розкриває поняття “підприємства, установи та організації союзного підпорядкування”. Однак, при його тлумаченні слід враховувати наступні положення Конституції (Основного Закону) Союзу РСР від 07.10.1977 року.

Відповідно до п. 7 ст. 73 Конституції (Основного закону) СРСР, віданню Союзу Радянських Соціалістичних Республік в особі його найвищих органів державної влади і управління підлягають: керівництво галузями народного господарства, об'єднаннями і підприємствами союзного підпорядкування; загальне керівництво галузями союзно-республіканського підпорядкування;

Відповідно до ч. 3 ст. 77 Конституції (Основного Закону) Союзу РСР, діяльність підприємств, установ і організацій союзного підпорядкування координує і контролює у питаннях, що належать до її відання, союзна республіка, тобто УРСР.

Згідно з п. 1 ст. 131 Конституції (Основного Закону) Союзу РСР Рада Міністрів СРСР у межах своїх організує управління промисловими, будівельними, сільськогосподарськими підприємствами і об'єднаннями, підприємствами транспорту і зв'язку, банками, а також іншими організаціями й установами союзного підпорядкування;

Тобто з огляду на вказане, судом першої інстанції було зроблено чіткий та обґрунтований висновок, того  що під поняттям «підприємства, установи та організації союзного підпорядкування” слід розуміти ті підприємства, установи та організації, які мали статус загальнодержавних (загальносоюзних), керувалися рішеннями найвищих органів державної влади і управління Союзу РСР, управління якими організовувала Рада Міністрів СРСР, діяльність яких координували і контролювали органи влади союзної республіки (УРСР) та майно яких належало державі СРСР на праві державної власності.

Відповідач, як профспілкова організація ніколи не був організацією союзного підпорядкування і його майно ніколи не було державною власністю, на що вказує і викладене вище, а також положення установчих документів радянських профспілок, наданих відповідачем до матеріалів справи, згідно яких профспілки ніколи не підпорядковувалися державі, а тільки взаємодіяли з нею у певних питаннях.

Відповідно не може застосовуватися до спірних відносин і Постанова Верховної Ради України від 10.04.1992р. № 2268-ХІІ „Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР”, згідно з якою до визначення  правонаступників  загальносоюзних  громадських організацій  колишнього  Союзу  РСР  передати тимчасово Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси  розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, а також Постанова Верховної Ради України № 3943-ХІІ від 04.02.1994р., якою було встановлено, що тимчасово до законодавчого  визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій  колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Згідно з статутом Дніпропетровського обласного об'єднання профспілок (міжгалузева рада профспілок) воно є добровільним об'єднанням організацій всеукраїнських профспілок, що діють на території області, створене 08.02.1991р. на Пленумі облпрофради на основі прийнятої Декларації та є правонаступником обласної ради профспілок.    

Колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити, що вищенаведені постанови Верховної ради України є підзаконними актами, якими згідно ст. 92 Конституції України правовий режим власності регулюватися не може (лише Законами України) та були прийняті пізніше ніж відповідач набув право власності на спірну будівлю (по закінченню будівництва у 1979р., згідно з чинним на той час законодавством), отже не мають зворотної дії у часі. З огляду на це та на вищевикладене, наведені постанови не можуть впливати на правовий режим спірного майна.

Стосовно посилань позивача на статті 141 та 145 ГК України, слід зазначити, що  вони регулюють відносини, що не пов'язані з предметом спору і поширюються на відносини, які виникли після набрання ним чинності (п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ГК України).

В оскаржуваному рішенні судом першої інстанції було висвітлено позицію, що позивач звернувся з даним позовом до суду по закінченню строку позовної давності, який встановлений ст. 71 ЦК УРСР.

Судова колегія підтримує це, оскільки згідно з ст. 76 ЦК УРСР, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Право власності на спірну будівлю було зареєстровано за відповідачем у 1997р., отже позивач як орган уповноважений здійснювати управління державним майном повинен був дізнатися про порушення прав власності держави ще у 1997р., але позов було пред'явлено лише у січні 2007р.

В силу ч. 1 ст. 80 ЦК УРСР, закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.   

При цьому, судом першої інстанції було враховано, що відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2003р.), правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Строк пред'явлення даного позову сплив до набрання чинності ЦК України, тому до цього позову застосовуються правила про позовну давність, що встановлені ЦК УРСР.  

Враховуючи усе вищевикладене, висновок місцевого господарського суду  про те, що відповідач є законним власником нерухомого майна –“Будинку Союзів”, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, прос. К. Маркса, 93, ґрунтується на всебічному розгляді всіх обставин справи, вивченні доказів в їх сукупності та норм вищенаведених законодавчих актів,

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду прийнято за повністю дослідженими обставинами справи, з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим передбачені ст. 104 Господарського процесуального кодексу підставі для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу  України, суд, -    

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на рішення господарського суду Дніпропетровської залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2008р. у справі № 25/157-08(10/53-07) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суд України протягом одного місяця з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя    Т. Г. Стрелець

СуддяВ. Ф. Мороз

СуддяО. В. Чус