Постанова

від 26.08.2008 по справі 5/53-1126

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/53-1126

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

       26.08.08                                                                                           Справа  № 5/53-1126

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді                                                               Мельник Г.І.

суддів:                                                                                    Новосад Д.Ф.

                                                                                                Михалюк О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Стеоленерго»,  м. Тернопіль б/н від 03.06.2008 року

на рішення  Господарського суду Тернопільської області від 16.05.2008 року

у справі        № 5/53-1126

за позовом: Прокурора Бучацького району в інтересах держави –Міністерства екології та природних ресурсів України, м. Київ, Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, м. Тернопіль, Осівецької сільської ради, с. Осівці Бучацького району Тернопільської області

до відповідача:  Приватного підприємства «Стеоленерго», м. Тернопіль

про стягнення 57 282,60 грн,

За участю представників:

від прокуратури: Макогон Ю.І. –прокурор відділу (посвідчення № 28 від 12.03.2007 року);

від позивача-1: не з'явився;

від позивача-2: не з'явився;

від позивача-3: не з'явився;

від відповідача: не з'явився,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Тернопільської області (суддя Андрушків Г.З.) від 16.05.2008 року у справі  № 5/53-1126 позовні вимоги задоволено.

Відповідач –Приватне підприємство «Стеоленерго»з постановленим рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні  позову відмовити, оскільки вважає дане рішення незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. При цьому покликається на те, що прокурором подано позов в інтересах міністерства, якого не існує, оскільки місцевим господарським судом не встановлено факту реорганізації Міністерства екології та природних ресурсів України у Міністерство охорони навколишнього природного середовища України. Вважає, що господарським судом при постановленні рішення не враховано того, що вирок Бучацького районного суду від 14.02.2008 року у кримінальній справі № 1-7(2008р.)  не набрав законної сили, а тому не був обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору, натомість, ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 07.05.2008 року у даній справі встановлено, що Олійником С.В. як посадовою особою ПП «Стеоленерго»реально заподіяно збитків державним інтересам в сумі 14 926 грн.. Крім того, не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо застосування при обчисленні розміру відшкодування збитків при самовільному водокористуванні Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству від 29.12.2001 року № 290, оскільки вважає, що вказані розрахунки повинні бути здійснені на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995 року № 37.  

Позивач-2 –Державна екологічна інспекція у Тернопільській області у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що ПП «Стеоленерго»для виробництва 696 тис. кВТ/год. в період з 01.10.2005 року по 30.06.2007 року самовільно, без дозволу на спеціальне водокористування здійснило забір 83520000 м3 поверхневих вод річки Стрипа, що є порушенням ст. 49 Водного кодексу України, внаслідок чого відповідачем заподіяно державі збитки в розмірі 57 282,60 грн.. При цьому, обґрунтовує правомірність застосування при обчисленні розміру відшкодування збитків при самовільному водокористуванні Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству від 29.12.2001 року № 290, оскільки листом Головного  державного інспектора України з охорони навколишнього природного середовища від 20.06.2006 року № 9/3-8-400 Головних державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища областей повідомлено, що згідно п. 1.4 вказаної Методики завдані збитки розраховуються у тому випадку, якщо вони завдані суб'єктами господарювання, які використовують водні ресурси або виконують господарську діяльність на землях водного фонду (крім земель водного фонду, зайнятих морями та островами на них), а також суб'єктами, розташованими за межами земель водного фонду, які звітують про використання вод за формою державної статистичної звітності 2-ТП (водгосп). На підставі наведеного просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.05.2008 року у справі № 5/53-1126 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Прокуратура Бучацького району Тернопільської області у відзиві на апеляційну скаргу також просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.05.2008 року у справі № 5/53-1126 залишити без змін, в задоволенні апеляційної скарги відмовити. При цьому, вважає безпідставними доводи апеляційної скарги з огляду на те, що вироком Бучацького районного суду від 14.02.2008 року і ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 07.05.2008 року у кримінальній справі № 1-7(2008р.) встановлено факт самовільного водокористування, а тому відповідно до ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну ним внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.  

Позивачі явку уповноважених представників в судове засідання 26.08.2008 року не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень № 3326708, № 3327291 та № 3326724.

Відповідач явку уповноваженого представника в дане судове засідання також не забезпечив. Згідно довідки органу поштового зв'язку ПП «Стеоленерго»за адресою, зазначеною в позовній заяві та апеляційній скарзі, не значиться. Інформацію щодо зміни місцезнаходження відповідача сторони суду не надали. Поштова кореспонденція надсилалась за вказаною скаржником адресою в апеляційній скарзі та останнім відомим місцем знаходження скаржника (Витяг з ЄДРПОУ станом на 18.03.2008 року –а.с. 50).

Враховуючи наведене, колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України.

Прокурор в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просив рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.05.2008 року у справі № 5/53-1126 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення прокурора, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.05.2008 року –залишити без змін.

          При цьому колегія виходила з наступного:

Відповідно до ч.1 ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування –це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. 

Згідно п. 9 ст. 44 Водного кодексу України користувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу. У випадку використання води водних об'єктів загальнодержавного значення, дозвіл на спеціальне водокористування видається державними органами охорони навколишнього природного середовища (ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України).

Аналізом документальних доказів у справі колегією встановлено, що вироком Бучацького районного суду Тернопільської області від 14.02.2008 року у справі № 1-7(2008р.) Олійника Степана Васильовича –директора ПП «Стеоленерго»визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, тобто зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки інтересам держави. При цьому, судом встановлено, що 27.07.2005 року Олійник С.В., працюючи директором Малого приватного підприємства «Серет», з метою ухилення від відшкодування збитків, заподіяних Осівецькій сільській раді, без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи перейменував Мале приватне підприємство «Серет»на Приватне підприємство «Стеоленерго», Статут якого зареєстровано Державним реєстратором Тернопільської міської ради 17 серпня 2005 року, і продовжуючи зловживання службовим становищем, без одержання у встановленому порядку дозволу на спеціальне водокористування, продовжив виробництво електроенергії на належній ПП «Стеоленерго»гідроелектростанції, розташованій в с. Осівці  Бучацького району, та в період з 01.10.2005 року по 30.06.2007 року для виробництва 696 тис. кВт/год. електроенергії використав 83520000 м.куб. поверхневих вод річки Стрипа.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 07.05.2008 року за наслідками розгляду  апеляції засудженого Олійника С.В. на вирок Бучацького районного суду Тернопільської області від 14.02.2008 року у справі № 1-7(2008р.) встановлено, що висновки місцевого суду щодо винності Олійника С.В. у вчиненні ним зловживання своїм службовим становищем і, зокрема, у самовільному використанні поверхневих вод річки Стрипа, відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Таким чином, факт спеціального водокористування без одержання відповідного дозволу підтверджується наявними у справі документальними доказами і, крім того, не заперечується скаржником в апеляційній скарзі.

Згідно ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

У відповідності до вимог ст. 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Частина 2 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»містить аналогічне положення, згідно якого відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів.

Крім того, частиною 4 ст. 68 цього Закону передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

З матеріалів справи колегією встановлено, що згідно розрахунку розміру відшкодування збитків при самовільному спеціальному водокористуванні, проведеного Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області на підставі та у відповідності до вимог Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству від 29.12.2001 року № 290 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.01.2002 року за № 44/6332, сума збитків, завданих внаслідок самовільного використання водних ресурсів (без дозволу на спеціальне водокористування) в період з 01.10.2005 року по 30.06.2007 року становить 57 282,60 грн..

Зазначена вище Методика встановлює єдиний порядок розрахунків відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог водного законодавства і є обов'язковою для використання органами Держводгоспу України, які здійснюють контроль за раціональним використанням, охороною вод та відтворенням водних ресурсів, у порядку, встановленому законодавством України, і може застосовуватися спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органами на місцях та іншими державними органами відповідно до законодавства.

Аналізом норм чинного законодавства України, що регулює дані правовідносини, колегією встановлено, що Міністерство екології та природних ресурсів України згідно указу Президента України від 27 грудня 2005 року № 1842/2005 перейменовано у Міністерство охорони навколишнього природного середовища України. Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 548 від 19.12.2006 року затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, згідно п. 5 якого інспекція має право, зокрема, перевіряти документи на право спеціального використання природних ресурсів (ліцензії, дозволи); складати акти перевірок і протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати справи про адміністративні правопорушення у межах повноважень, визначених законом; уживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів та подавати позови про відшкодування втрат і збитків, завданих унаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до п. 1.4 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, завдані збитки розраховуються органами Держводгоспу в тому випадку, якщо вони завдані суб'єктами господарювання, які використовують водні ресурси або виконують господарську діяльність на землях водного фонду (крім земель водного фонду, зайнятих морями та островами на них), а також суб'єктами, розташованими за межами земель водного фонду, які звітують про використання вод за формою державної статистичної звітності 2-ТП (водгосп).

Цією ж Методикою передбачено, що у разі самовільного водокористування, що включає в себе використання вод без спеціального на те дозволу, розрахунок розмірів відшкодування збитків обчислюється за формулою, яка в даному випадку була застосована Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області. Відтак, твердження скаржника про те, що вказані розрахунки повинні бути здійснені на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджену наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995 року № 37, не приймається колегією до уваги  як такі, що не ґрунтуються вимогах діючого законодавства України.

Скаржник доказів відшкодування ним збитків, заподіяних державі внаслідок порушення водного законодавства та законодавства про охорону навколишнього природного середовища, колегії не представив. Не містять таких доказів і матеріали справи.

Таким чином, колегія вважає, що місцевий господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку, що відповідач внаслідок самовільного спеціального водокористування,  заподіяв державі збитки в розмірі 57 282,60 грн..

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.05.2008 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі, інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

          1.  Рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.05.2008 року у справі             № 5/53-1126 залишити без змін.

           2. В задоволенні апеляційної скарги Приватного підприємства «Стеоленерго»,м. Тернопіль б/н від 03.06.2008 року –відмовити.

            3.  Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

          4.  Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Тернопільської області.

Головуючий–суддя                                                                       Мельник Г.І.

Суддя                                                                                               Новосад  Д.Ф.

Суддя                                                                                               Михалюк О.В.