Постанова

від 06.08.2008 по справі 33/20-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33/20-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2008 року                                                         Справа № 33/20-08

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А.(доповідач), судді Горбачова Л.П., Пуль О.А.  

при секретарі Тяпкіній В.А.

за участю представників сторін:

прокурора – Гавриленко О.В., посвідчення №173 від 23.08.07 р.

1-го позивача Харківської міської ради – не з'явився

2-го позивача КП «Харківські теплові мережі»–Вінницького М.В., дов.№38-45 від 09.01.08 р. (копія у справі)

відповідача ––Трофімова В.А., дов.б/н твід 14.04.08 р. (у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватної науково-виробничої фірми „Рубіж”     (вх. № 1555Х/2)  на рішення господарського суду Харківської області від 20 травня 2008 року по справі № 33/20-08

за позовом Першого заступника прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Комунального підприємства „Харківські теплові мережі”, м. Харків

до  Приватної науково-виробничої фірми „Рубіж”, м. Харків   

про стягнення 4825,74 грн., -                            

встановила:

У лютому 2008 року Прокурор звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з Приватної науково-виробничої фірми „Рубіж” на користь Комунального підприємства „Харківські теплові мережі” 4825,74 грн., у тому числі 3408,28 грн. вартості спожитої відповідачем теплової енергії без достатніх підстав та 1417,46 грн. боргу за невиконання договірних зобов'язань за договором №13163 про постачання теплової енергії, укладеним між сторонами 01 червня 2007 року.  

Рішенням господарського суду Харківської області від 20 травня 2008 року (суддя Савченко А.А.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ПНВФ „Рубіж” на користь КП „Харківські теплові мережі” 3408,28 вартості спожитої відповідачем теплової енергії без достатніх підстав та 1417,46 грн. боргу; на користь Державного бюджету України 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.   

Відповідач, Приватна науково-виробнича фірма „Рубіж”, з рішенням господарського суду не згодний, надіслав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, як незаконне та необґрунтоване і задовольнити апеляційну скаргу. При цьому заявник апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач, Комунальне підприємство „Харківські теплові мережі”, у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Харківської області від 20 травня 2008 року залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Представник прокуратури м. Харкова Гавриленко О.В. у судовому засіданні повністю підтримала позицію Комунального підприємства „Харківські теплові мережі”, просила рішення господарського суду Харківської області від 20 травня 2008 року залишити без змін,  апеляційну скаргу –без задоволення.

Представник Харківської міської ради в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, в зв'язку з чим колегія суддів апеляційної інстанції вирішила розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу

Перевіривши, в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, повноту встановлення обставин справи і докази по справі на їх підтвердження та їх юридичну оцінку судом першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши прокурора та представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, підприємство відповідача є орендарем нежитлового приміщення площею 60,10 кв.м, розташованого на 1-му поверсі 14-типоверхового житлового будинку по вул. Достоєвського, 21 в м. Харкові згідно договору оренди №1/5 від 05 березня 1997 року.

19 листопада 2003 року працівниками КП „Харківські теплові мережі” було складено акт №001086 перевірки порушень „Правил користування теплової енергії”, в я кому відображено, що відповідач, в порушення цих Правил, користується тепловою енергією без договору, в зв'язку з чим був здійснений розрахунок донарахування за час користування тепловою енергією. Проте, директор Приватної науково-виробничої фірми „Рубіж” - Капельніков В.А. відмовився від підписання цього акту.    

До червня 2007 року між КП „Харківські теплові мережі” та Приватною науково-виробничою фірмою „Рубіж” не був укладений договір на користування тепловою енергією.

В ході розгляду справи було встановлено той факт, що вищевказане приміщення по вул. Достоєвського, 21 знаходиться в житловому будинку, не має окремого теплового вводу і система опалення є єдиною з системою опалення житлових будинків, тому КП „Харківські теплові мережі” не має технічної можливості відключити від опалення це приміщення.

01 червня 2007 року відповідач уклав договір №13163 з Комунальним підприємством „Харківські теплові мережі” на поставку теплової енергії, за умовами якого позивач (енергопостачальна організація) зобов'язався постачати відповідачеві (споживач) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, яку відповідач, в свою чергу, зобов'язався оплачувати за встановленими тарифами (цінами) в необхідних обсягах та в терміни, передбачені договором.

Зокрема, відповідно до пункту 6.3 відповідач повинен був за 3 дні до початку розрахункового періоду сплатити позивачу вартість, зазначеної в додатку № 1 до договору кількості теплової енергії, що є заявкою на наступний розрахунковий період з урахуванням залишкової суми розрахунків на початок розрахункового періоду. Згідно з пунктом 6.5 договору різниця між заявленою та фактично спожитою енергією мала бути оплачена відповідачем не пізніше як в термін 5 банківських днів з часу отримання рахунку на оплату.

Крім того, пунктом 3.2.19 якого закріплено, що Приватна науково-виробнича фірма „Рубіж” (споживач) повинен сплатити КП „Харківські теплові мережі” (енергопостачальна організація) вартість спожитої теплової енергії до заключення договору, з моменту виникнення права користування приміщенням.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи та заслухавши прокурора та представників сторін під час судового засідання, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

По-перше, стосовно правильності нарахування суми вартості спожитої відповідачем теплової енергії без достатніх підстав по приміщенню за період з лютого 2005 року по квітень 2007 року в розмірі 3408,28 грн., слід зазначити наступне.

Факт постачання теплової енергії у житловий будинок по вул. Достоєвського, 21 (в тому числі і до приміщення відповідача) в опалювані періоди 2004-2005, 2005-2006, 2006-2007 роках підтверджується актами про включення та актами про відключення опалення в будинку, які є підписаними КП „Харківські теплові мережі” та представниками житлово-експлуатаційної організації.

Комунальним підприємством „Харківські теплові мережі” було зроблено розрахунок максимального теплового навантаження на опалення приміщення з розрахунку площі приміщення, як того вимагає нормативний документ „Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні” КТМ 204 України 244-94 затверджені Держжитлокомунгоспом України 14 грудня 1993 року, оскільки у відповідача відсутні прилади обліку.

Саме за цими розрахунками позивачем було нараховано відповідачу за вищезазначені опалювальні періоди до сплати безпідставно спожитої теплової енергії в розмірі 3408,28 грн. та направлено рахунки на оплату, що підтверджується матеріалами справи.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньо правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі, а в разі неможливості повернути в натурі –відшкодовується вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (стаття 1213 Цивільного кодексу України).

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не було надано суду доказів на підтвердження відсутності опалення у спірний період або його відключення у встановленому порядку та доказів оплати, суд першої інстанції цілком правомірно стягнув вартість безпідставно набутої теплової енергії в сумі 3408,28 грн., оскільки відсутність письмового укладання договору на постачання теплової енергії не виключає зобов'язання сплатити її вартість у встановлено законом порядку.

По-друге, стосовно правильності нарахування 1417,46 грн. заборгованості, яка утворилась з жовтня 2007 року по січень 2008 року за спожиту відповідачем теплову енергію за договором №13163 від 01 червня 2007 року слід зазначити наступне.

Матеріали справи підтверджують, що позивач за вказаним договором свої зобов'язання виконав в повному обсязі, здійснив відпуск теплової енергії в період з жовтня 2007 року по січень 2008 року та направив на його адресу рахунки на оплату спожитої теплової енергії.

Факт включення опалення у приміщенні відповідача підтверджується відповідним актом №178/5112 від 16 жовтня 2007 року, підписаним представниками КП „ХТМ” та дільниці № 61 КП ЖСК.

Проте, відповідач не виконав належним чином взяті на себе за договором зобов'язання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість заявленої та отриманої теплової енергії, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 1417,46 грн., яка до цього часу не погашена.

Яких-небудь доказів на підтвердження оплати боргу за спірний період ані в суд першої інстанції, ані в суд апеляційної інстанції відповідач не надав, але в судовому засіданні апеляційної інстанції ця сума заборгованості представником відповідача визнана.  

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд першої інстанції цілком обґрунтовано стягнув з відповідача заборгованість за спожиту відповідачем теплову енергію за договором №13163 від 01 червня 2007 року в розмірі за 1417,46 грн.  

По-третє, необхідно зазначити, що Приватна науково-виробнича фірма „Рубіж” займає нежитлове приміщення у житловому будинку, яке не має окремого теплового вводу. Комунальне підприємство „Харківські теплові мережі” немає технічної можливості провести відключення системи опалення приміщення відповідача від постачання без переобладнання всієї системи. Згідно Правил і норм технічної експлуатації житлового фонду в містах і селищах Української РСР, затверджених наказом міністра комунального господарства УРСР від 9 грудня 1975 року № 428 переобладнання приміщень у житлових будинках здійснює користувач за згодою місцевих рад.

Крім того, відповідно до Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом № 4 від 22 листопада 2005 року Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, для вирішення питання відключення окремих приміщень житлового будинку від мереж централізованого опалення власник (орендар) приміщення повинен звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії з письмовою заявою. При позитивному рішенні комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального теплопостачання і відокремлення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води.

Таким чином, відключення приміщень від внутрішньо-будинкових мереж централізованого опалення та постачання гарячої води виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, а не Комунальним підприємством „Харківські теплові мережі”.

По-четверте, стосовно порушень судом першої інстанції норм процесуального права слід зазначити наступне.

Так відповідач стверджує, що був позбавлений можливості відстоювати свої права в суді першої інстанції, подати відзив на позовну заяву, оскільки не отримував ані позовної заяви, ані ухвали суду про порушення провадження.

В свою чергу матеріали справи підтверджують, зокрема поштова квитанція від 20 лютого 2008 року, що прокурор при подачі позовної заяви направляв її копію на адресу відповідача. Ухвала про порушення провадження у справі була прийнята 22 лютого 2008 року та направлена сторонам 25 лютого 2008 року, тобто у строк, передбачений Господарським процесуальним кодексом України, про що свідчить відмітка канцелярії суду. Проте, копія зазначеної ухвали 01 квітня 2008 була повернута поштовим відділенням за спливом строку зберігання.

19 березня 2008 року представник відповідача в судове засідання не з'явився, господарський суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 17 квітня 2008 року, яка була отримана відповідачем, що підтверджується його представником. Отже, це свідчить, що відповідач отримував просту пошту, на відміну від рекомендованої.

07 травня 2008 року відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 13 травня 2008 року, в зв'язку з зайнятістю саме в цей час у кримінальній справі в Орджонікідзевському районному суді м. Харкова, але доказів цього в суд першої інстанції не надав. Крім того, надана відповідачем повістка про виклив у суд у кримінальній справі не підтверджує факту знаходження представника відповідача   Трофімова В.А.  у  судовому засіданні  Орджонікідзевського районного суду м. Харкова 13 травня 2008 року з 11 години.     

Відповідно до статті 33 Господарсько процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Отже, колегія суддів вважає, що Приватною науково-виробничою фірмою „Рубіж”      не було надано доказів, які б спростували доводи позивача, а тому його вимоги щодо скасування рішення задоволенню не підлягають.

Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що заперечення Приватної науково-виробничої фірми „Рубіж”, наведені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Харківської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 20 травня 2008 року  по справі № 33/20-08 відсутні.

На підставі викладеного та керуючись  статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105  Господарського процесуального кодексу  України, -

постановила:

Апеляційну скаргу Приватної науково-виробничої фірми „Рубіж” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 20 травня 2008 року  по справі № 33/20-08 залишити без змін.

Повний текст постанови підписаний 04 серпня 2008 року.

         Головуючий суддя                                                                   О.А. Істоміна             

                               суддя                                                                    Л.П. Горбачова

                              суддя                                                                    О.А Пуль