Постанова

від 25.11.2008 по справі 33/20-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

33/20-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 25 листопада 2008 р.                                                                                    № 33/20-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. –головуючогоВолковицької Н.О. Рогач Л.І.

за участю представників сторін:

позивачаВінницький М.В. дов. від 09.01.2008 року

відповідачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином

прокурора не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватної науково –виробничої фірми "Рубіж"  

на постанову від 28.07.2008 року Харківського апеляційного господарського суду

у справі№ 33/20-08 господарського суду Харківської області

за позовомПершого заступника прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Комунального підприємства "Харківські теплові мережі"

доПриватної науково –виробничої фірми "Рубіж"

про стягнення 4825,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник Прокурора міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Приватної науково –виробничої фірми "Рубіж" про стягнення на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" 4825,74 грн., у тому числі 3408,28 грн. вартості спожитої відповідачем теплової енергії без достатніх підстав та 1417,46 грн. боргу за невиконання  договірних зобов'язань за договором № 13163 про постачання теплової енергії, укладеним між сторонами 01.06.2007 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в період з лютого 2005 року по квітень 2007 року споживав теплову енергію без укладення договору на постачання теплової енергії, тобто без достатніх підстав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 3408,28 грн., яка до цього часу не погашена. Також відповідач після укладення договору на постачання теплової енергії не виконав належним чином свої договірні зобов'язання в частині оплати послуг за договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 1417,46 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.05.2008 року позовні вимоги задовольнив.

За апеляційною скаргою Приватної науково –виробничої фірми "Рубіж" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.07.2008 року залишене без змін.

Приватна науково –виробнича фірма "Рубіж" звернулася до Вищого господарського суду України  із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20.05.2008 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.07.2008 року і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі.

На думку скаржника судові рішення є необґрунтованими та незаконними, прийняті з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді –доповідача та присутнього в судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій Приватна науково –виробнича фірма "Рубіж" є орендарем  нежитлового приміщення площею 60,10 кв.м, яке розташоване на першому поверсі 14-ти поверхового житлового будинку за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 21 згідно з договором оренди № 1/5 від 05.03.1997 року.

19.11.2003 року працівниками Комунального підприємства "Харківське теплові мережі" було складено акт № 001086 перевірки порушень "Правил користування тепловою енергією", яким було встановлено, що відповідач, в порушення казаних Правил користується тепловою енергією без договору, у зв'язку з чим був здійснений розрахунок донарахування за час користування тепловою енергією.

Представник відповідача Капельніков В.А. від підпису акта відмовився, про що свідчить напис на акті, здійснений  представниками позивача.

При розгляді справи судами попередніх інстанцій також встановлено, що до червня 2007 року відповідач користувався теплопостачанням без укладання договору, але в зв'язку з тим, що воно знаходиться в житловому будинку, окремого теплового вводу немає, система опалення є єдиною з системою опалення житлових будинків Комунальне підприємство не мало технічної можливості відключити від опалення вказане приміщення по вул. Достоєвського 21.

Згідно розрахунків позивача за опалювальні періоди 2004-2005 років, 2005-2006 років, 2006-2007 років по вул. Достоєвського, 21 нараховано до сплати безпідставно спожитої теплової енергії в розмірі 3408,28 грн. та направлено рахунки на оплату.

01.06.2007 року між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" та відповідачем був укладений договір № 13163 на поставку теплової енергії.

Відповідно до умов договору позивач (Енергопостачальна організація) зобов'язався постачати  відповідачеві (Споживачеві) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову  енергію за встановленими тарифами (цінами) в необхідних обсягах та  в терміни, передбачені договором, а саме розділом 6 договору.

У відповідності до пункту 6.3 договору відповідач повинен був за 3 дні до початку розрахункового періоду сплатити позивачу вартість, зазначеної в додатку №1 до договору кількості теплової енергії, що є заявкою на наступний розрахунковий період з урахуванням залишкової суми розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно пункту 6.5 договору різниця між заявленою та фактично спожитою енергією мала бути оплачена відповідачем не пізніше як в термін 5 банківських днів з часу отримання рахунку на оплату.

Судами встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору в період з жовтня 2007 року по січень 2008 року здійснив відпуск теплової енергії відповідачу та направив на його адресу рахунки на оплату спожитої теплової енергії за вищевказаний період, що підтверджується матеріалами справи.

Факт включення опалення у приміщення відповідача за адресою: Достоєвського, 21 підтверджується актом про включення опалення, підписаним представниками позивача та дільниці № 61 КП ЖКС. Але відповідач не виконав належним чином взяті на себе за договором зобов'язання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість заявленої  та  отриманої теплової енергії, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 1417,46 грн.

Оскільки у відповідача відсутні прилади обліку, позивачем розрахунок максимального теплового навантаження на опалення приміщення виконано з розрахунку площі приміщення у відповідності до нормативного документу "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" КТМ 204 України 244-94, які затверджені Держжитлокомунгоспом України 14.12.1993 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив із того, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе за договором зобов'язання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість заявленої та отриманої теплової енергії, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 1417,46 грн., яка до цього часу не погашена.

Яких –не будь доказів на підтвердження оплати боргу за спірний період ані в суд першої інстанції, ані в суд апеляційної інстанції відповідач не надав, але в судовому засіданні апеляційної інстанції ця сума заборгованості представником відповідача визнана.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Таким чином, з огляду на викладене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача заборгованість за спожиту відповідачем теплову енергію за договором №13163 від 01.06.2007 року в розмірі 1417,46 грн.

В частині, що стосується стягнення 34008,28 грн. суди зазначили, що відповідач не надав доказів того, що він не користувався в опалювальних періодах 2004-2005, 2005-2006, 2006-2007 р.р. тепловою енергією у приміщенні по Достоєвського, 21 та доказів її оплати, не відмовився від наданої послуги з постачання теплової енергії та зважаючи на те, що у відповідності до п.3.2.19 договору № 13163 від 01.06.2007 року на постачання теплової енергії зобов'язався сплатити позивачеві вартість фактично спожитої теплової енергії до укладення договору з моменту виникнення права користування приміщенням, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позовні вимоги про стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії в сумі 3408,28 грн. є обґрунтованими, оскільки відсутність письмового укладання договору на постачання теплової енергії не виключає зобов'язання сплатити її вартість у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Відповідно до статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Проте такий висновок не можна визнати обґрунтованим, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій дійшли його без усебічного з'ясування дійсних обставин справи в їх сукупності, чим порушили вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у пункті 6 постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, з яких суд виходив при задоволенні вимог. У порушення цих вимог суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що відповідач займає приміщення на підставі договору №1/5 від 05.03.2007 року, згідно з абзацом 2 пункту 1 якого орендар відшкодовує заводу фактичні витрати за надані комунальні послуги, що є суттєвим для вирішення спору по суті в цій частині.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень в частині стягнення 3408,28 грн. не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору в цій частині.

Відповідно    до   роз'яснень   Пленуму   Верховного суду України, викладених у

пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень в частині стягнення 3408,28 грн. та передачі справи в цій частині на новий розгляд.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають частковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Харківської області від 20.05.2008 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.07.2008 року у справі № 33/20-08 господарського суду Харківської області в частині стягненні 3408,28 грн. скасувати.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Касаційну скаргу Приватної науково –виробничої фірми "Рубіж"  задовольнити частково.

В решті рішення та постанову залишити без змін.

Головуючий суддя                                         Т. Дроботова

С у д д і          Н. Волковицька

Л. Рогач